Ляльководи (Лялькарі) - Сторінка 9

Він просто знепритомнів".

Коли міс Хайнс віднесли, я ще не цілком отямився, але вже почував, як повертаються сили. Сів, усвідомлюючи, що потрібно терміново зробити щось важливе. Потім, хитаючись, встав і рушив до дверей. Обережно визирнув — там було пусто — і кинувся коридором геть від конференц-залу.

Опинившись в зовнішньому проході, я раптом зрозумів, що не вдягнений, і шугнув в чоловічу палату. Схопив чийсь одяг і напнув на себе. Черевики виявилися малі, але в той момент це не мало значення.

Я знову кинувся до виходу, знайшов вимикач, і двері розчинилися.

Мені вже здавалося, що моєї втечі будь-хто не помітить, але, коли я був в дверях, хтось крикнув мені вслід: "Сем!". Я вискочив за поріг і виявився перед шістьма дверима, кинувся в одну з них, за нею були ще три. До катакомб, що ми називаємо базою, веде ціла мережа тунелів, схожих на переплетені спагеті. Зрештою я зринув на одній зі станцій метро, в кіоску, де торгували фруктами й дешевими книжками, кивнув хазяїнові, вийшов через прилавок і змішався з натовпом.

Потім сів на реактивний експрес, що йде на північ, але на першій же зупинці зійшов. Перебрався на платформу, звідки рушав експрес у зворотному напрямку, і став біля каси, вибираючи, у кого з цих роззяв буде гаманець якомога товстіший. Вибрав зрештою якогось типа, сів на його поїзд, потім зійшов на одній з ним зупинці і в першому ж темному провулку молоснув його по потилиці. Тепер у мене з'явилися гроші, і я був готовий діяти. Я не розумів, для чого мені гроші, але знав, що для наступного етапу вони потрібні.