Механічне Его - Сторінка 10

— Але я завжди його слухаюся. І завжди слухалася.

— Діді, — у розпачі благав Уотт, — я дам вам найкращий в світі контракт! Контракт на десять років! Подивіться, ось він! — І кіномагнат витяг сильно потертий на краях документ. — Тільки підпишіть, і потім можете вимагати все, що вам заманеться! Невже вам цього не хочеться?

— Хочеться, — відповіла Діді, — але Раулю не хочеться. — І вона вирвалася з рук Еріки.

— Мартін! — втративши витримку заволав Уотт до драматурга. — Поверніть Сен-Сіра! Вибачтесь перед ним! За будь-яку ціну — тільки поверніть його! Бо інакше я… я не анулюю ваш контракт!

Мартін трохи згорбився, може від безнадійності, а може, й ще від чогось.

— Мені дуже шкода, — сказала Діді. — Мені подобалося працювати у вас, Толівер. Але я повинна слухатися Рауля. Вона зробила крок до вікна.

Мартін згорбився ще більше, і його пальці торкнулись килима. Злісні оченята, які горіли незадоволеною люттю, були спрямовані на Діді. Повільно його губи поповзли в боки і зуби вискалилися.

— Ти! — сказав він з лиховісним гурчанням. Діді зупинилася, але лише на мить, і тоді кімнатою прокотився рик дикого звіра.

— Повернися! — в сказі ревів Мамонтобій. Одним стрибком він виявився біля вікна, схопив Діді і затис під пахвою. Обернувшись, він скоса ревниво зиркнув на тремтячого Уотта і кинувся до Еріки. Через мить вже обидві дівчини намагалися вирватися з його хватки. Мамонтобій міцно тримав їх під пахвами, а його злісні оченята поглядали то на одну, то на іншу. Потім з повною безпристрасністю він швидко вкусив кожну за вухо.

— Нік! — скрикнула Еріка. — Як ти смієш?

— Моя! — хрипко інформував її Мамонтобій.

— Ще б пак! — відповіла Еріка. — Але це має і зворотну силу. Негайно відпусти нахабницю, яку ти тримаєш під іншою пахвою. Мамонтобій з жалем подивився на Діді.

— Ну, — різко сказала Еріка, — вибирай!

— Обидві, — оголосив нецивілізований драматург. — Так!

— Ні! — відрізала Еріка.

— Так! — прошепотіла Діді зовсім новим тоном. Красуня звисала з руки Мартіна, як мокра ганчірка, і дивилася на свого полонителя з рабським обожнюванням.

— Нахабниця! — крикнула Еріка. — А як же Сен-Сір?

— Він? — презирливо сказала Діді. — Слинько! Потрібен він мені дуже! І вона знову спрямувала на Мартіна погляд боготворіння.

— Ф-фа! — буркнув той і кинув Діді на коліна Уотта. — Твоя. Тримай. — Він схвально посміхнувся Еріці. — Сильна подруга. Краще. Уотт і Діді безмовно дивилися на Мартіна.

— Ти! — сказав він, тикнувши пальцем у Діді. — Ти залишатися в нього, він указав на Уотта. Діді покірно кивнула.

— Ти підписати контракт? Кивок. Мартін багатозначно подивився на Уотта і протягнув руку.

— Документ, що анулює контракт, — пояснила Еріка, висячи вниз головою. — Дайте скоріше, поки він не скрутив вам шию.

Уотт повільно витяг документ з кишені і протягнув його Мартіну.

Але той вже розгойдуючись попрямував до вікна. Еріка вивернулась і схопила документ.

— Ти прекрасно зіграв, — сказала вона Нікові, коли вони опинилися на вулиці. — А тепер відпусти мене. Спробуємо знайти таксі…

— Не грав, — пробурчав Мартін. — Справжнє. До завтра. Після того… — Він знизав плечима. — Але сьогодні — Мамонтобій. Він спробував залізти на пальму, передумав і пішов далі. Еріка в нього під пахвою занурилася в замисленість. Але верескнула вона, тільки коли з ним порівнялася патрульна поліцейська машина.

— Завтра я внесу за тебе заставу, — сказала Еріка Мамонтобію, який виривався з рук двох дужих поліцейських. Люте ревіння заглушило її слова.

Наступні події злилися для розлютованого Мамонтобія в один неясний вихор, на завершення якого він опинився в тюремній камері, де підхопився на ноги з загрозливим риканням.

— Я, — оголосив він, вчіплюючись в ґрати, — убивати! Арргх!

— Двоє за один вечір, — вимовив у коридорі нудьгуючий голос. І обох взяли в Бел-Ейрі. Думаєш, нанюхалися кокаїну? Перший теж не міг будь-чого до ладу пояснити.

Ґрати затряслися. Роздратований голос з ліжка зажадав, щоб він заткнувся, і додав, що йому вистачить неприємностей від всяких ідіотів і без того, щоб… Отут, той що говорив замовк, заколивався і видав пронизливий відчайдушний вереск.

На мить у камері настала мертва тиша: Мамонтобій, син Великої Волохатої, повільно повернувся до Рауля Сен-Сіра.

Переклад на українську мову:

Володимир Ільницький, (березень 2005 + травень 2006 — вдосконалення). Редагування Михайлина Косак.