Плавучий острів - Сторінка 54

— пропонує Себастьєн Цорн, який наполегливо зберігає своє упередження проти Стандарт-Айленда.

— Відмовитися! — вигукує "Його високість". — А нумо, спробуй тільки!

І стиснувши ліву руку так, наче в кулаці у нього гриф інструмента, він загрожує завдати віолончелісту добрий удар зі швидкістю не менше восьми метрів п’ятдесяти сантиметрів в секунду.

Однак у становищі губернатора все ж є певні зміни.

Сайрес Бікерстаф, як прямий представник "Стандарт-Айленд компані", вважає за необхідне відмовитися від своєї посади. При цьому положенні речей це рішення представляється, загалом, досить логічним. Тому відставка його прийнята, але з дотриманням найпочесніших для губернатора умов. Що стосується двох його помічників, Бартелемі Реджі і Хаблі Харкура, які, будучи великими акціонерами Компанії, майже розорені її банкрутством, то вони мають намір покинути плавучий острів з одним з найближчих пароплавів.

Все ж Сайрес Бікерстаф погоджується залишитися на чолі муніципального управління до кінця плавання.

Так здійснилася без шуму, без суперечок, без хвилювань, без боротьби найважливіша операція — перехід Стандарт —Айленда з одних рук в інші. Все було зроблено так розумно і так швидко, що агент по ліквідації в той же день знову сів на пароплав, забравши з собою підписи головних покупців і гарантію ради іменитих громадян.

Що стосується надзвичайно важливої особистості, іменованої "Калістус Менбар, директор управління мистецтв і розваг ", то він просто затверджений в своїх колишніх функціях, з тією же платнею і привілеями. Т а, по правді сказати, чи можна знайти заступника такому незамінному чоловіку?

— Ну, — каже Фрасколен, — все йде на краще, майбутнє Стандарт-Айленда забезпечено, йому нічого більше не загрожує.

— Поживемо — побачимо, — бурмоче впертий віолончеліст.

Ось за яких нових обставин здійсниться одруження Уолтера Танкердона з міс Ді Коверлі. Обидві сім’ї будуть з’єднані грошовими інтересами, які в Америці, як, втім, всюди, утворюють самі міцні соціальні зв’язки. Тепер громадяни Стандарт —Айленда знайдуть повну впевненість у своєму благополуччі! З тієї хвилини, як острів перейшов під володіння найвизначніших громадян Мільярд-Сіті, він як би знайшов ще більшу незалежність, став в ще більшій мірі господарем своєї долі! Якщо раніше якийсь причальний канат прив’язував його до бухти Магдалени в Сполучених Штатах, то тепер цей канат розірваний!

І ось починаються суцільні свята!

Чи потрібно ще говорити про радість жениха і нареченої, намагатися висловити невимовне? Як розповісти про те сяйво щастя, яке їх оточує? Вони не розлучаються один з одним. Те, що видавалося в усіх відношеннях підходящим шлюбом і для Уолтера Танкердона і для міс Ді Коверлі, насправді виявилося союзом по любові. Обидва відчували один до одного почуття — та й не засумнівається в цьому ніхто, — в якому розрахунок не грає ні найменшої ролі. І у молодої людини і у дівчини — всі ті якості, які повинні забезпечити їм блаженне існування. Уолтер — золота душа, і, повірте, що душа міс Ді зроблена з того ж металу, — зрозуміло, в метафоричному сенсі, а не в матеріальному, що при їх мільйонах було б теж цілком доречно. Вони створені одне для одного, і ніколи ще цей ходячий вираз не був так до речі. Вони рахують дні, вони лічать години, що відокремлюють їх від жаданої дати — 27 лютого. Вони шкодують лише про одне, —що Стандарт —Айленд не направляється до сто восьмидесятого градуса довготи, бо якби він йшов тепер з заходу, то в календарі довелося б закреслити одну добу. Щастя молодят стало б на один день ближче. Але ні! Церемонія здійсниться тільки у Нових Г ебріди, і з цим треба примиритися.

Зауважимо, до речі, що корабель, завантажений всіма чудесами Європи, "корабель — весільний кошик", ще не прийшов. Правда, жених і наречена охоче обійшлися б без усіх цих чудових речей: навіщо їм така майже царська розкіш? Вони обдаровують одне одного любов’ю, і чого їм більше бажати?

Але сім’ї, друзі, все населення Стандарт —Айленда хочуть, щоб весільна церемонія була обставлена зі щонайможливішою пишністю. Тому біноклі наполегливо втуплються в східний обрій. Джем Танкердон і Нет Коверлі навіть обіцяли велику винагороду тому, хто першим побачить цей пароплав, гребний гвинт якого, на думку нетерплячої публіки, обертається недостатньо швидко.

Тим часом розробляється з усією ретельністю програма святкування. У ній передбачені ігри, прийоми, подвійна релігійна церемонія — в протестантському храмі і в католицькому соборі, званий вечір в мерії, фестиваль в парку. Калістус Менбар хазяйським оком спостерігає за всім, він намагається з усіх сил, він не щадить себе, можна сказати — він просто губить своє здоров’я. Але що поробиш! Його захоплює темперамент, і зупинити його тепер так само важко, як потяг, який мчить на всіх парах.

Готова і призначена для цієї події кантата. Івернес в якості поета і Себастьєн Цорн в якості композитора показали себе гідними один одного. Її виконає спеціально заснована хорова капела. Враження буде тим сильніше, що кантата прозвучить ввечері, в сквері обсерваторії, яскраво освітленому електрикою. Потім молодята постануть перед чиновником, який відає реєстрацією шлюбів, а релігійний обряд буде здійснений опівночі серед чарівних вогнів, які заблищать над Мільярд-Сіті.

Нарешті очікуваний корабель з’явився на горизонті. Один зі спостерігачів Штирборт —Харбора по праву отримує в нагороду солідну кількість доларів.

Дев’ятнадцятого лютого о дев’ятій ранку пароплав підходить до молу, і негайно ж починається розвантаження.

Не варто докладно перераховувати всі предмети, коштовності, сукні, модні речі, твори мистецтва, словом, все те, з чого складається весільний вантаж. Досить сказати, що виставка всього цього, влаштована в просторих вітальнях особняка Коверлі, має нечуваний успіх. Все населення Мільярд-Сіті виявило бажання продефілювати перед такими чудесними речами. Зрозуміло, що тільки люди, що володіють незліченними багатствами, можуть, не зваживши на витратами, придбати всю цю пишність. Але треба ще взяти до уваги виявлений тут тонкий смак, художнє чуття, яке позначилося при виборі речей, і вони —то заслуговують усілякого захоплення. Втім, іноземки, які побажали б ознайомитися з описом зазначених предметів, можуть подивитися номера "Стандарт-кронікл" і "Нью-геральд" від 21 і 22 лютого. Якщо цього їм здасться мало — нехай згадають, що повного щастя на світі не буває.

— Чорт забирай! — тільки й вимовляє Івернес, виходячи зі своїми трьома друзями з вітальні особняка на П’ятнадцятої авеню.

— Тут, мабуть, нічого іншого й не скажеш, крім "чорт забирай"! — заявляє Пеншіна. — Хочеться одружитися на міс Ді і без приданого... заради неї самої!.. Що стосується нареченого і нареченої, то, по правді сказати, вони вельми неуважно оглянули весь цей склад шедеврів мистецтва та моди.

Тим часом після прибуття пароплава Стандарт-Айленд знову взяв курс на захід до Нових Гебрід. Якщо до 27-го він появиться на виду будь —якого з островів цього архіпелагу, капітан Сароль і його супутники зійдуть на берег, а плавучий острів пуститься геть.

Плавання в цій області Тихого океану надзвичайно полегшується завдяки тому, що вона дуже добре відома капітанові-малайцю. На прохання комодора Сімкоо, який звернувся по допомогу капітана, той весь час знаходиться на вежі обсерваторії. Як тільки на горизонті з’являться перші висоти, можна буде відразу підійти до Ероманга, одного із самих східних островів групи, і таким чином уникнути підводних каменів і мілин, якими рясніють Нові Г ебріди.

Або випадково, або бажаючи бути присутнім на весільних святах, але капітан Сароль маневрував з такою навмисною повільністю, що перші острова були помічені тільки вранці 27 лютого — якраз в день, на який намічена була шлюбна церемонія.

Втім, це неістотно. Шлюб Уолтера Танкердона з міс Ді Коверлі не буде менш щасливим від того, що весілля відсвяткують на виду Нових Гебрід, і якщо це принесе славним малайців таке велике задоволення — чого вони й не приховують, —нехай собі беруть участь у святах на Стандарт —Айленді.

Зустрівши спочатку кілька острівців і минувши їх, згідно найточнішим вказівками капітана Сароля, плавучий острів направляється до Ероманга, залишаючи на південь висоти острова Танна.

Себастьєн Цорн, Фрасколен, Івернес і Пеншіна зараз зовсім неподалік, всього за якихось триста миль, від французьких володінь західної частини Тихого океану; тут, у антиподів у володінні Франції знаходяться острова Лоялті і Нової Каледонії, які є місцем заслання для службовців.

Ероманга, зарослий в глибині густими лісами, покритий безліччю пагорбів, у підніжжя яких розгортаються широкі плато, цілком придатні для землеробства. Комодор Сімкоо зупиняється в одній милі від бухти Кука, на східному березі острова. Підходити ближче було б необережно, бо коралові рифи, які тільки —тільки не виступають на поверхню моря, простягаються на відстані півмилі від берега. До того ж губернатор Сайрес Бікерстаф не має наміру ні затримуватися біля острова, ні влаштовувати стоянки де —небудь в архіпелазі. Після святкування малайці будуть висаджені, і

Стандарт-Айленд піде до екватора і далі в бухту Магдалени.

О першій годині пополудні Стандарт-Айленд зупиняється.

За розпорядженням влади всі звільняються від роботи, службовці та робітники, моряки і солдати, за винятком митної варти на берегових постах, яка ніколи не повинна відволікатися від своєї справи.

Годі й говорити, що погода прекрасна, віє свіжий морський вітерець. За ходячому висловом, "і саме сонце приймає участь у святі".

— І це горде світило, мабуть, теж служить багатим рантьє! — вигукує Пеншіна. —Якщо вони накажуть йому, як Ісус Навин за біблійною легендою, не заходити, воно послухається!.. О, могутність золота!

Не варто перераховувати всі номери приголомшливої програми, складеної паном керуючим розвагами в Мільярд-Сіті. З третьої години дня всі жителі міста, околиць і портів стікаються в парк до берегів Серпентайн-рівер. Імениті громадяни благодушно змішуються з простими людьми. Всі захоплені іграми, чому, можливо, сприяє прагнення отримати оголошені призи. Починаються танці під відкритим небом.