Похорони Великої Мами (збірка) - Сторінка 5

А потім, з дверей — Швиденько повернусь.

Він почув, як вона закриває замок. Повісив одяг на стілець і викурив кілька сигарет, лежачи на спині.

Ліжко вібрувало в такт мамбо. Він не зрозумів, в який момент заснув. Коли він прокинувся, музики не було, і від цього кімната здалася йому ще більшою.

Дівчина роздягалася біля ліжка.

— Котра година?

— Наче чотири години, — сказала вона. Хіба дитина не плакала?

— Думаю, що ні, — сказав Дамазо.

Дівчина лягла поруч і, розглядаючи його злегка затуманеними очима, почала розстібати йому сорочку. Дамазо зрозумів, що вона неабияк випила. Він хотів погасити лампу.

— Залиш її так, — сказала вона. Мені подобається дивитись у твої очі.

Кімнату наповнили сільські шуми ще від світанку. Дитя заплакало. Дівчина взяла його в ліжко, дала йому груди і стала наспівувати, не відкриваючи рота, якусь просту пісеньку. Нарешті вони всі поснули. Дамазо не чув, як близько семи годин дівчина прокинулася і вийшла з кімнати. Повернулася вона вже без дитини.

— Усі ідуть у порт, — повідомила вона.

Дамазо мав відчуття, що не спав більше години за цілу ніч.

— Навіщо?

— Побачити чорношкірого чоловіка, який вкрав кулі, — сказала вона. Сьогодні його відправляють.

Дамазо запалив сигарету.

— Біднесенький, — зітхнула дівчина.

— Нещасний, — зірвався Дамазо. — Ніхто не примушував його бути злодієм.

Вона задумалася, опустивши голову на груди, а потім сказала, знизивши голос:

— Це був не він.

— Хто сказав.

— Я точно знаю. — сказала вона. У ніч, коли забралися в більярдну, чорношкірий був у Глорії і провів у неї весь наступний день до самого вечора. А потім прийшли з кіно і розповіли, що його арештували там.

— Глорія може повідомити це поліції.

— Чорношкірий сам сказав, — пояснила вона. Алькальд прийшов до Глорії, перевернув у неї в кімнаті все догори дригом і пригрозив, що збирається відвезти її до в'язниці, як співучасницю. Врешті-решт вона заплатила двадцять песо, і все владналося.

Дамазо підвівся раніше восьми.

— Залишайся, — запропонувала дівчина, — заріжу на обід курку.

Дамазо струсив волосся з гребінця, який тримав у руці, і сунув його в задню кишеню штанів.

— Не можу.

Взявши дівчину за зап'ястя, він привернув її до себе. Вона вже вмилася і виявилася насправді дуже юною, з величезними чорними очима, що додавали їй якийсь беззахисний вид. Вона обняла його за талію.

— Залишайся, — наполягла.

— Назавжди?

Вона трохи почервоніла і відпустила його

— Обманщик.

Анна зранку почувалася виснаженою, проте загальне хвилювання передалося і їй. Швидше звичайного зібравши у своїх клієнтів білизну для прання, вона пішла на набережну подивитися, як будуть відправляти негра. У причалів, перед судами, готовими до відплиття, гула нетерпляча юрба. Був Дамазо.

Анна тицьнула його вказівним пальцем в поперек.

— Що ти тут робиш? — вигукнув Дамазо, підстрибнувши від несподіванки..

— Я прийшла попрощатися, — сказала Анна.

Дамазо постукав по дереву ліхтарного стовпа.

— Бодай тобі з такою мовою, — сказав.

Запаливши сигарету, він кинув порожній коробок в річку. Анна дістала з-за корсажа інший і поклала його в кишеньку його сорочки. Дамазо вперше посміхнувся.

— Ну й дурепа, — сказав він.

— Ха-ха, — проімітувала сміх Анна.

Незабаром з'явився негр. Його провели посередині площі — руки були зв'язані за спиною мотузкою, кінець якої тримав поліцейський. З боків йшли двоє поліцейських з гвинтівками. Негр був без сорочки, нижня губа у нього була розсічена, а брова розпухла, як у боксера. Поглядів юрби він уникав з гідністю жертви. Біля дверей більярдної, де зібралося найбільше глядачів, мовчки стояв і дивився на нього, докірливо похитуючи головою, господар закладу. Люди пожирали негра очима.

Баркас відплив одразу. Негра повели по палубі до цистерни з нафтою і прив'язали до неї за руки і за ноги. Коли на середині річки баркас розвернувся і дав останній гудок, спина негра яскраво блиснула.

— Бідна людина, — пробурмотіла Анна.

— Злочинці, — сказав хтось біля неї. — Людина не може витримати таке сонце.

Дамазо повернув голову і побачив, що сказала це якась неймовірно товста жінка. Він почав пробиватися крізь натовп до площі.

— Багато говориш, — прошипів він на вухо Анні. — Ти б ще закричала на всю площу.

Вона супроводжувала його до дверей більярдної.

— Хоч би переодягнувся, — сказала вона, перш ніж піти. — А то прямо як жебрак.

Новина зібрала в закладі галасливу юрбу відвідувачів. Намагаючись всім догодити, дон Роке обслуговував відразу кілька столиків. Дамазо чекав, щоб він пройшов повз нього.

— Хочете, допоможу?

Дон Роке поставив перед ним півдюжини пляшок пива з накинутими на горлечко склянками.

— Дякую, сину.

Дамазо подав пляшки до столиків. Він прийняв кілька замовлень і продовжував приносити та ставити пляшки, поки клієнтура не пішла по домам на обід. Ранком, коли він повернувся додому, Анна зрозуміла, що він п'яний. Вона взяла його руку і приклала до свого живота.

— Помацай, — запропонувала вона. — Чуєш?

Дамазо не видав жодної ознаки ентузіазму.

— Ворушиться, — продовжила Анна. Всю ніч брикав мене ніжками.

Але він не відреагував. Сфокусований на собі, він наступного дня пішов з дому дуже рано і не повернувся до півночі. Так само пройшов тиждень. У ті рідкісні хвилини, які він проводив, лежачи в ліжку і покурюючи, він уникав розмов. Анна стала тепер до нього особливо уважною. Одного разу на початку спільного життя він поводився так само, вона не знала його характеру і набридала йому. І тоді, сівши на неї в ліжку верхом, він побив її в кров.

Тепер вона запаслася терпінням. Ще з вечора клала біля лампи пачку сигарет — знала, що йому легше винести голод і спрагу, ніж відсутність курива.

Нарешті, в середині липня Дамазо повернувся додому на заході сонця. Анна подумала, що він, напевно, вже встиг здорово перебрати, раз повернувся так рано, і стривожилася. Вигляд у нього був якийсь отупілий і пригнічений. Поїли мовчки, але, коли лягали спати, у Дамазо раптом вирвалося:

— Виїхати хочу!

— Куди?

— Куди завгодно.

Анна обвела поглядом кімнату. Журнальні обкладинки, якими вона обклеїла всі стіни, вицвіли і порвалися. Вона втратила рахунок чоловікам, які, дивлячись з її ліжка на ці фотографії кіноакторів, поступово поглинали їх колір і уносили його з собою.

— Тобі нудно зі мною, — припустила вона.

— Це не так, — сказав Дамазо. — Допекло саме це містечко.

— Це місто, як і всі.

— Неможливо продати кулі.

— Залиш ті кульки в спокої, — сказала Анна. Поки Бог дає мені сили прати, тобі не доведеться ризикувати. І обережно додала після паузи: — Дивуюся, як тобі взагалі спало на думку це зробити.

Дамазо докурив сигарету, перш ніж говорити.

— Це було так просто, що я зрозуміти не можу, чому ніхто інший не додумався.

— У сенсі грошей — так, — погодилася Анна. — Але щоб прихопити кулі — іншого дурня не знайшлося б.

— Це сталося без роздумів, — сказав Дамазо. Мені це спало на думку, коли я побачив їх в маленькій коробці за стійкою і подумав: як працював, а піти доведеться з порожніми руками.

— Недобрий був час для тебе, — сказала Анна.

Дамазо відчув полегшення.

— А нових не шлють, — сказав він. — Повідомили, що вони подорожчали, і дон Роке каже, що тепер йому невигідно. Він запалив нову сигарету і, розповідаючи, відчув, що серце його наче очищується від чогось темного.

Він повідав, що власник вирішив продати більярдний стіл, хоч багато за нього тепер і не виручиш. Сукно через невмілу гри початківців суцільно в дірках і різнокольорових латках, і треба замінити його новим. А поки для любителів, постарілих навколо більярду, єдиною розвагою залишаються передачі з чемпіонату з бейсболу.

— Вийшло так, — закінчив Дамазо, — що ми ненавмисно накапостили всьому містечку.

— Без жодної користі для себе, — додала Анна.

— Чемпіонат закінчується на наступному тижні, — сказав Дамазо. — І це не найгірше. Найгірше — негр.

Вона лежала, поклавши голову йому на плече, як в минулі часи, і відчувала, про що він думає. Почекала, поки він докурив сигарету, а потім обережно сказала:

— Дамазо!

— Чого тобі?

— Поверни їх.

Він запалив ще одну сигарету.

— Я вже сам про це кілька днів думаю. Тільки не знаю, як це зробити.

Вони змовилися було залишити кулі в якомусь людному місці, але потім Анна зрозуміла, що, хоча це і вирішить проблему більярдної, справу з негром все одно не буде залагоджено. Поліція може по-різному тлумачити появу куль, не виправдовуючи його. Може трапитися й інше: кулі потраплять в руки людини, яка не поверне їх, а залишить собі, сподіваючись потім продати.

— Оскільки справу буде зроблено, — підсумувала Анна, — краще зробити її добре.

Вони викопали шари. Анна загорнула їх у газету так, щоб згорток не виявляв їх форми, і поклала в скриню

— Тепер дочекаємося слушної нагоди, — сказала вона.

Але поки чекали нагоду, минуло два тижні. Пізно ввечері двадцятого серпня, рівно через два місяці після крадіжки, Дамазо, прийшовши в більярдну, побачив дона Роке за стійкою; пальмовою віялом він відганяв комах. Радіо мовчало, і це ще сильніше підкреслювало його самотність.

— Я тобі казав, — вигукнув Дон Роке немов радіючі прогнозу, що справився. — Все полетіло до чортової бабусі.

Дамазо кинув монету в музичний автомат. Потужний звук і різнокольорові миготливі вогні привселюдно, як йому здалося, підтверджували його відданість більярдної. Однак дон Роке, схоже, цього не відчував. Дамазо сів поруч з ним і спробував втішити, але його аргументи звучали малопереконливо і плутано. Дон Роке слухав з байдужим виглядом, ліниво обмахуючись віялом.

-Ну що тут зробиш, — сказав він. Чемпіонат з бейсболу не міг тривати ціле життя.

"Але кульки можуть з'явитися."

"Вони не з'являться".

"Негр не міг їх з'їсти".

"Поліція скрізь обшукала", — з відчайдушною впевненістю сказав Дон Рок. . Він кинув їх у річку.

"Може статися диво".

— Покинь свої сподівання, сину, — відповів Дон Рок. Безнадійна ситуація. Ти що, віриш у чудеса?

— Іноді, — сказав Дамазо.

Коли Дамазо вийшов із закладу, глядачі з кінотеатру ще не виходили. Дивовижно гучні діалоги то вщухали, то знову розносилися над сплячим містечком. Побродивши по площі, Дамазо попрямував до танцювального залу.

Гурт грав для одного клієнта, який танцював разом із двома жінками.