Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна - Сторінка 13

"Акуліно! друже мій Акуліно!" — повторював він, цілуючи її руки. Міс Жаксон, свідок цієї сцени, не знала, що подумати. В цю хвилину двері відчинились, і Григорій Іванович увійшов.

Ага! — сказав Муромський,— та у вас, здається, діло зовсім уже налагодилось...

Читачі звільнять мене від зайвого обов'язку описувати розв’язку.

КІНЕЦЬ ПОВІСТЯМ

І. П. БЄЛКІНА