Річард ІІІ (Річард Третій) - Сторінка 13

Напиши листа,
І рішення дізнаєшся від мене.

К о р о л ь Р і ч а р д
Цілунок ніжний передайте їй –
Знак вірності. Прощайте.
Королева Єлизавета виходить.
Ну, нарешті!
Розтанула уперта удовиця!
Входить Р е т к л і ф, за ним К е т с б і.
Ну що, які новини?

Р е т к л і ф
Мій король!
Край західного берега з'явився
Великий флот. Стікаються туди
Невірні друзі наші, та без зброї.
Всі думають, що Річмонд флот привів
І висадку почне, як тільки прийде
Йому на допомогу Бекінгем.

К о р о л ь Р і ч а р д
Скоріше шліть до Норфолка гінця:
Ти, Реткліфе, скачи… Чи Кетсбі… Де він?

К е т с б і
Я тут.
К о р о л ь Р і ч а р д
Скачи до Норфолка негайно!

К е т с б і
Так, мій король, уже лечу чимдуж.

К о р о л ь Р і ч а р д
(до Реткліфа)
Іди сюди. До Солсбері скачи,
І як приїдеш…
(до Кетсбі)
Бовдуре лінивий!
Чому стоїш, до герцога не їдеш?

К е т с б і
Володаре, повинен знати я,
Який наказ я маю передати.

К о р о л ь Р і ч а р д
Так, справді, добрий Кетсбі… Передай:
Хай піднімає військо, – все, що зможе, –
І в Солсбері з'єднається з моїм.

К е т с б і
Іду.
(Іде геть.)
Р е т к л і ф
Що мушу в Солсбері робити?

К о р о л ь Р і ч а р д
Як в Солсбері? Я сам туди іду.

Р е т к л і ф
Та ви мені веліли…
Входить С т е н л і.
К о р о л ь Р і ч а р д
Я роздумав. –
Які новини, Стенлі, ти приніс?

С т е н л і
Вони не дуже радісні для вуха,
Та не такі й погані вже вони.

К о р о л ь Р і ч а р д
Ти що, прийшов загадки задавати?
Ні добрі, ні погані… Навпрямки
Сказав би все, а не ходив по колу.

С т е н л і
Граф Річмонд в море вивів кораблі.

К о р о л ь Р і ч а р д
Нехай би море їх і проковтнуло
З цим боягузом разом!.. А навіщо?

С т е н л і
Цього не знаю, можу лиш гадати.

К о р о л ь Р і ч а р д
Гадати? Що ж ти, Стенлі, нагадав?

С т е н л і
Що Дорсет, Бекінгем і Мортон хочуть
Його звести на королівський трон.

К о р о л ь Р і ч а р д
Чи вільний трон? Чи загубив я меч?
Чи вмер король? Нема в країні влади?
Хто ще живий із Йорків, окрім нас?
Кому ж на троні бути, як не Йорку?
То нащо Річмонд шастає в морях?

С т е н л і
Володарю, гадати не посмію.

К о р о л ь Р і ч а р д
Гадати смів, що в королі він пнеться,
Та думати не смів, куди пливе?
То, може, ти втекти до нього хочеш?

С т е н л і
Навіщо ви не вірите мені?

К о р о л ь Р і ч а р д
Чом військо не привів, щоб дати відсіч?
Куди поділись друзі і васали?
Втекли на захід, щоб допомогти
Бунтівникам у висадці на берег?

С т е н л і
Володарю, на півночі вони.

К о р о л ь Р і ч а р д
Чому вони такі холодні друзі?
На півночі! В той час, як королю
На заході потрібне сильне військо.

С т е н л і
Не мав я, мій володарю, наказу.
Пошліть мене, і військо я зберу,
Щоб повести його на зустріч з вами.
Лише скажіть мені – коли і де.

К о р о л ь Р і ч а р д
Пошлю, а ти до Річмонда втечеш!
Ні, я тобі не вірю.

С т е н л і
Повелитель,
Хіба я заслужив такі підозри?
Я брехуном і зрадником не був.

К о р о л ь Р і ч а р д
Ну добре. Поспішай збирати військо.
Та син твій Джордж залишиться у нас.
Як слова не дотримаєш, то сину
Не втримати на плечах голови.
С т е н л і
Я вірним буду. Бережіть його.
(Виходить.)
Входить п е р ш и й г о н е ц ь.
П е р ш и й г о н е ц ь
Володарю, привіз я з Девонширу
Від вірних друзів безсумнівну звістку:
Сер Едвард Кортні і єпіскоп Екстер,
Його зарозумілий старший брат,
Зі спільниками заколот вчинили.

Входить д р у г и й г о н е ц ь.
Д р у г и й г о н е ц ь
Мій повелитель, графство Кент повстало.
До Гілфордів надходять звідусіль
Підкріплення, і сили їх ростуть.

Входить т р е т і й г о н е ц ь.
Т р е т і й г о н е ц ь
Король всевладний! Військо Бекінгема…

К о р о л ь Р і ч а р д
Геть, вороння! Доволі каркать смерть!
(Б'є гінця.)
Ось! Ось тобі! Носи звістки хороші!

Т р е т і й г о н е ц ь
Володарю, сказати я хотів,
Що від дощів і повені страшної
Розсіялося військо Бекінгема,
А сам він десь ховається, самотній.

К о р о л ь Р і ч а р д
Пробач! Ось гаманець – він зніме біль.
Чи нагороду вже оголосили
Тому, хто зловить нам бунтівника?

Т р е т і й г о н е ц ь
О, так! Оголосили нагороду.

Входить ч е т в е р т и й г о н е ц ь.
Ч е т в е р т и й г о н е ц ь
Є чутка, що у Йоркширі повстали
Сер Томас Ловел і маркіз лорд Дорсет.
Та є і добра звістка, мій король:
Бретонський флот розсіяв шторм. І Річмонд
На Дорсетширський берег вислав шлюпку,
Щоб розпитати: друзі там чи ні?
Загін, який розвідникам зустрівся,
Їм сповістив, що Бекінгем прислав
На поміч їх. Та Річмонд не повірив,
Підняв вітрила і пішов в Бретань.

К о р о л ь Р і ч а р д
Вперед! В похід! Готові ми боротись.
Якщо до нас не вторглись чужоземці,
Розіб'ємо своїх бунтівників.

Входить К е т с б і.
К е т с б і
Мілорде, захопили Бекінгема.
Це краща звістка з двох, що я приніс.
А друга – та, що висадився Річмонд,
Із військом він у Мілфорді стоїть.
Погана звістка, та кажу, що є.

К о р о л ь Р і ч а р д
Ну, в Солсбері! Доволі теревень!
Могли б ми вже здобути перемогу
Або програти бій по-королівськи.
Хай привезуть до мене Бекінгема
У Солсбері. Рушаймо всі. Вперед!

Сурми. Всі ідуть.

Сцена п'ята

Кімната в будинку лорда Стенлі.
Входять С т е н л і і с е р К р і с т о ф е р Е р с у і к.
С т е н л і
Сер Крістофере, Річмонду скажи,
Що вепр кривавий в себе у хліву
Заручником залишив Джорджа Стенлі.
Якщо повстану, він його уб'є,
Ось через що я виступить не можу.
За мене поручись і передай:
Віддасть йому охоче за дружину
Свою дочку нещасна королева.
Ви знаєте, де нині він стоїть?

Е р с у і к
В Уельсі, в Пембруку чи в Харфордвесті.

С т е н л і
А хто зі знаті перейшов до нього?

Е р с у і к
Сер Волтер Херберт, знаменитий воїн,
Сер Гілберт Толбот і сер Вільям Стенлі,
Відважний Пемброк, Оксфорд, сер Джеймс Блент,
І Райс-ап-Томас із своїм загоном,
І ще багато визначних дворян.
Усі вони гуртом ідуть на Лондон,
Якщо їм ворог шлях не перетне.

С т е н л і
До Річмонда скачи і передай
Цього листа – я все у ньому виклав.
(подає лист)
Прощай.
Ідуть геть.

ДІЯ П'ЯТА

Сцена перша

Солсбері. Рівнина.
Входять ш е р и ф У і л т ш и р с ь к и й
і варта з Б е к і н г е м о м, якого ведуть
на страту.

Б е к і н г е м
Не хоче Річард говорить зі мною?

Ш е р и ф
Король відмовив. Підкоріться долі.

Б е к і н г е м
Ти, Гастінгсе, ви, Воген, Ріверс, Грей,
Ви, діти Едуарда, бідний Генріх
І син твій Едуард, – усі, хто вбиті
Підступно, беззаконно і таємно!
Якщо в цей час із гнівом і печаллю
Крізь хмари споглядаєте ви світ, –
Порадуйтесь загибелі моїй! –
Сьогодні, кажуть, День усіх померлих?

Ш е р и ф
І справді так.

Б е к і н г е м
То День усіх померлих
Для мене стане нині Судним днем.
В цей день колись, іще при Едуарді,
На вірність присягав я королю,
І королеві, і її родині.
"Якщо я зраджу, – клявся я тоді, –
Нехай мене найкращі друзі зрадять".
І дух мій нині, в День усіх померлих,
Повинен за гріхи відповісти.
Всевидючий суддя, чиє ім'я
Я у присязі згадував даремно,
Нещиру ту обітницю здійснив;
Порожнє слово обернулось ділом.
Отак він меч, що злодій нагострив,
Спрямовує йому ж таки у груди.
Збулось воно, прокляття Маргарити, –
Вона казала: "В день, коли тобі
Наповнять серце мука і скорбота,
Згадай, що я це все передрекла".
Хай кат скоріше голову руба,
Бо зло – за зло і за ганьбу – ганьба.
(Ідуть геть.)

Сцена друга

Поле поблизу Темуорта.
Входять з барабанами і знаменами
Р і ч м о н д, О к с ф о р д, Б л е н т,
Х е р б е р т та інші воєначальники
з військом.

Р і ч м о н д
Брати по зброї, друзі, що стогнали
Під гнітом тиранії! Ми дійшли
До серця батьківщини, не зустрівши
У нашому поході перешкод.
Від лорда Стенлі є хороша звістка:
Кривавий, злісний і шалений вепр,
Що вам сади витоптував і ниви,
Що вашу кров хлебтав, неначе пійло,
І нутрощі нещадно пожирав,
Під Лестером заліг, від нас не далі,
Як на один короткий перехід.
В ім'я Господнє, воїни хоробрі!
Лиш день один гарячих жнив у полі,
І вічний мир ужинком буде нам.

О к с ф о р д
Накинемося ми на кровопивця
Усі гуртом, як совість нам велить.

Х е р б е р т
До нас перебіжать від нього друзі.

Б л е н т
Вони з ним дружать тільки зі страху,
У час тяжкий вони його покинуть.

Р і ч м о н д
Тим краще нам. Вперед, в ім'я Господнє!
Нехай в бою згуртовує надія
В єдину волю сотні наших воль, –
Король із нею – бог, жебрак – король!

Ідуть геть.

Сцена третя

Босуортське поле.
Входять к о р о л ь Р і ч а р д, озброєний,
г е р ц о г Н о р ф о л к, г р а ф С е р р і,
Р е т к л і ф та інші.
К о р о л ь Р і ч а р д
Наш табір буде тут, на цьому полі.
Чому смутний ваш погляд, графе Серрі?

С е р р і
Зате бадьора й радісна душа.

К о р о л ь Р і ч а р д
Мій Норфолку!..

Н о р ф о л к
Я тут, до ваших послуг.

К о р о л ь Р і ч а р д
Зазнати нам ударів доведеться.
Як думаєте, герцоге?

Н о р ф о л к
Авжеж.
І завдавати їх, і відбивати.

К о р о л ь Р і ч а р д
Тут ставте мій намет. Тут заночую.
Солдати розставляють намет.
А завтра – де?.. А, втім, усе одно.
Яка чисельність сил бунтівників?

Н о р ф о л к
Їх тисяч шість чи сім, ніяк не більше.

К о р о л ь Р і ч а р д
Виходить, ми аж втричі їх сильніші.
Ще й королівський сан, немов фортеця.
Не вистачає ворогу його. –
Намет скоріше! – Підемо, мілорди,
Оглянемо майбутнє поле бою.
Усіх воєначальників сюди!
Ми не повинні з вами допустити
Недогляду і зайвих теревень,
Бо завтра нас важкий чекає день.
Ідуть геть.

На іншому кінці поля входять Р і ч м о н д,
с е р В і л ь я м Б р е н д о н, О к с ф о р д
та і н ш і в о є н а ч а л ь н и к и.
Солдати ставлять намет Річмонда.
Р і ч м о н д
Пішло спочити стомлене світило,
Та колісниці сонячної слід
Віщує нам на завтра день погожий.
Сер Брендоне, штандарт я вам довірю.
Хай принесуть чорнило і папір:
Складу я план для бою; всім загонам
Місця призначу, скупо поділивши
Доволі нечисленні наші сили.
Побудьте тут, зі мною, лорде Оксфорд,
Сер Вільям Брендон і Сер Волтер Херберт!
Граф Пембрук залишився із полком.
Мій добрий Бленте, побажайте графу,
Щоб ніч пройшла спокійно, і просіть,
Щоб він прийшов до мене на світанку.
Іще одне, мій добрий капітане:
Чи вам відомо, де стоїть лорд Стенлі?

Б л е н т
Якщо не помиляюся (та певен,
Що розрізнив я знамено його),
Загін його не менш, як на півмилі
Південніше від війська короля.

Р і ч м о н д
Якби могли без ризику ви, Бленте,
Прокрастися у темряві до Стенлі
І передати цей важливий лист…

Б л е н т
Я це зроблю, життям клянусь, мілорде.
Нехай пошле вам небо тихий сон.

Р і ч м о н д
Прощайте, Бленте.