Річард ІІІ (Річард Третій) - Сторінка 15
- Вільям Шекспір -
–
Так, Реткліфе?
Р е т к л і ф
Напевне, мій король.
К о р о л ь Р і ч а р д
Чомусь не хоче сонце нам світити,
Нахмурились над військом чорні хмари,
А на землі роса, мов краплі сліз…
Немає сонця! Втім, його немає
Для Річмонда також. Ті ж самі хмари
Нависли наді мною і над ним.
Входить Н о р ф о л к.
Н о р ф о л к
Володарю, до зброї! Ворог – в полі.
К о р о л ь Р і ч а р д
Скоріше! Приведіть мені коня!
Пошліть до Стенлі: хай веде загони,
А я тим часом вишикую військо.
Наявні сили я розставлю так:
Передові – у ширину рівнини,
Піхоту і кінноту, а за ними
Всередині я лучників поставлю.
Піхоту герцог Норфолк поведе,
А вершників очолить Томас Серрі.
Коли почнеться бій, я поведу
Свій полк, який підтримають із флангів
Підрозділи відбірної кінноти.
І, понад все, святий Георг – за нас! –
Що, Норфолку, мені сказати хочеш?
Н о р ф о л к
Відмінний план, мілорде, як на мене.
Та ось що у наметі я знайшов.
(Подає йому папір.)
К о р о л ь Р і ч а р д
"Джек Норфолку, для тебе вихід кращий –
Не пнутися, бо Річард твій пропащий".
Глузують вороги! Але даремно.
Всі командири, по своїх місцях!
Безглузді сни мене не залякають,
Бо совість – нісенітниця. Про неї
Лиш боягузи згадують постійно,
Щоб сильних налякати і спинить.
Кулак – нам совість, меч для нас – закон.
Вперед же, в бій, щоб зберегти свій трон!
Байдуже: на щиті чи зі щитом –
Не в рай, то в пекло підемо гуртом.
(Звертається до війська.)
Я все сказав; що вам іще сказати?
Згадайте, з ким ви вступите у бій:
З ватагою бродяг і волоцюг,
З бретонським дрантям, з натовпом холопів,
З блювотиною ситої землі,
Зі зграєю розбійників заморських.
Порушили вони ваш мирний спокій,
Прийшли сюди, щоб грабувати вас,
Палити скарб, безчестити дружин.
А хто веде їх? Утікач, нахлібник,
Що годувався з милості в Бретані.
Мазунчик, що ніколи не відчув
Ні голоду, ні спраги, ні морозу.
Тож скинемо у море цю мерзоту!
Відлупимо французьких голодранців,
Яких сюди надія привела
Хоч трохи поживитись, бо інакше
Повісились би з голоду вони!
Якщо вже нам судилася поразка,
Нехай поб'є нас гідний супротивник,
Не ці бретонські виродки, яких
На їх землі топтали наші предки
Й вагітними робили їх жінок.
Цим покидькам віддати наші землі?
Дружин своїх надати для забави?
Дозволити їм дочок гвалтувать?
Здалеку чути барабани і сурми.
Ви чуєте ці сурми й барабани?
Вперед, дворяни! Латники, вперед!
Ви, лучники, без промаху стріляйте!
Ви, вершники, встромляйте в коней шпори
І небо хай жахає тріск списів!
Входить г о н е ц ь.
Ну, що сказав лорд Стенлі? Він підходить?
Г о н е ц ь
Мілорде, він відмовився іти.
К о р о л ь Р і ч а р д
Зітнути Джорджу голову негайно!
Н о р ф о л к
Уже болото ворог перейшов.
Хай Джорджа Стенлі стратять після бою.
К о р о л ь Р і ч а р д
Забилась в грудях тисяча сердець!
Вперед знамена – ворогу назустріч!
Нехай вогненним запалом дракона
Нас надихає клич: "Святий Георг!"
Вперед! Блиск перемоги – на шоломах!
Всі ідуть.
Сцена четверта
Інша частина поля.
Шум битви.
Входить Н о р ф о л к з військом,
йому назустріч – К е т с б і.
К е т с б і
На допомогу, герцоге! Скоріше!
Король нелюдські творить чудеса,
Немовби небезпеку зневажає.
Коня під ним убили, піший б'ється.
Він Річмонда шукає в пащі смерті.
На допомогу, бо загине все!
Входить к о р о л ь Р і ч а р д.
.
К о р о л ь Р і ч а р д
Коня! Коня! Корону за коня!
К е т с б і
Рятуйтеся! Коня я вам добуду.
К о р о л ь Р і ч а р д
Холопе! Я життя своє поставив
На карту і діждусь фіналу гри.
Шість Річмондів, напевне, тут на полі:
П'ятьох я вбив, а він усе живий!
Коня! Коня! Корону за коня!
Всі ідуть.
Сцена п'ята
Інша частина поля.
Шум битви.
Входять к о р о л ь Р і ч а р д
і Р і ч м о н д, що зійшлись у двобою;
Річмонд убиває короля Річарда й виходить.
Військо короля Річарда тікає. Сурми.
Входять Р і ч м о н д, С т е н л і, що
несе корону, л о р д и та військо.
Р і ч м о н д
Хвала Творцю і зброї вашій, друзі!
Це – перемога! Здох кривавий пес.
С т е н л і
Ти, Річмонде, надії наші справдив!
(Подає йому корону.)
Ось той підступно вкрадений вінець,
Який зірвав я з голови злочинця,
Щоб увінчати ним твоє чоло.
Носи – собі на радість, нам на щастя.
Р і ч м о н д
Нехай Всевишній скаже нам: "Амінь!"
Та чи живий ваш Джордж, дізнатись хочу?
С т е н л і
Живий і нас у Лестері чекає,
Якщо туди накажете іти.
Р і ч м о н д
Хто із вельмож у нас і в них загинув?
С т е н л і
Загинули Джон Норфолк, Волтер Феррес
Та Роберт Брекенбері й Вільям Брендон.
Р і ч м о н д
Їх з почестями треба поховати.
Оголосіть помилування всім,
Хто прийде із покорою до мене.
Покласти хочу я кінець війні
Червоної і Білої троянди,
Щоб посміхнулось їх єднанню небо,
Яке на розбрат хмурилось завжди.
Лиш зрадник не промовить нам: "Амінь!"
Була так довго Англія безумна,
Сама себе так довго шматувала:
В засліпленні брат брата убивав,
І батько йшов зі зброєю на сина,
І батьковбивцем син зробитись міг.
Суперництвом Ланкастери і Йорки
Всіх ввергли у загальну ворожнечу.
То хай же Річмонд і Єлизавета,
Нащадки королівських двох родин,
З'єднаються за Божим повелінням!
Нехай, із волі Господа, їх діти
Наступним поколінням принесуть
Блаженний спокій, щастя і достаток,
Багато мирних, безтурботних літ!
О милосердний Боже! Затупи
Той зрадницький клинок, що повернути
Минуле може, щоб вітчизна знов
Кривавими сльозами облилася.
Не місце міжусобиці жорстокій
В краю, де запанує мир і спокій.
Для нас і для наступних поколінь
Хай буде мир! Господь сказав: "Амінь!"
Ідуть геть.
Так, Реткліфе?
Р е т к л і ф
Напевне, мій король.
К о р о л ь Р і ч а р д
Чомусь не хоче сонце нам світити,
Нахмурились над військом чорні хмари,
А на землі роса, мов краплі сліз…
Немає сонця! Втім, його немає
Для Річмонда також. Ті ж самі хмари
Нависли наді мною і над ним.
Входить Н о р ф о л к.
Н о р ф о л к
Володарю, до зброї! Ворог – в полі.
К о р о л ь Р і ч а р д
Скоріше! Приведіть мені коня!
Пошліть до Стенлі: хай веде загони,
А я тим часом вишикую військо.
Наявні сили я розставлю так:
Передові – у ширину рівнини,
Піхоту і кінноту, а за ними
Всередині я лучників поставлю.
Піхоту герцог Норфолк поведе,
А вершників очолить Томас Серрі.
Коли почнеться бій, я поведу
Свій полк, який підтримають із флангів
Підрозділи відбірної кінноти.
І, понад все, святий Георг – за нас! –
Що, Норфолку, мені сказати хочеш?
Н о р ф о л к
Відмінний план, мілорде, як на мене.
Та ось що у наметі я знайшов.
(Подає йому папір.)
К о р о л ь Р і ч а р д
"Джек Норфолку, для тебе вихід кращий –
Не пнутися, бо Річард твій пропащий".
Глузують вороги! Але даремно.
Всі командири, по своїх місцях!
Безглузді сни мене не залякають,
Бо совість – нісенітниця. Про неї
Лиш боягузи згадують постійно,
Щоб сильних налякати і спинить.
Кулак – нам совість, меч для нас – закон.
Вперед же, в бій, щоб зберегти свій трон!
Байдуже: на щиті чи зі щитом –
Не в рай, то в пекло підемо гуртом.
(Звертається до війська.)
Я все сказав; що вам іще сказати?
Згадайте, з ким ви вступите у бій:
З ватагою бродяг і волоцюг,
З бретонським дрантям, з натовпом холопів,
З блювотиною ситої землі,
Зі зграєю розбійників заморських.
Порушили вони ваш мирний спокій,
Прийшли сюди, щоб грабувати вас,
Палити скарб, безчестити дружин.
А хто веде їх? Утікач, нахлібник,
Що годувався з милості в Бретані.
Мазунчик, що ніколи не відчув
Ні голоду, ні спраги, ні морозу.
Тож скинемо у море цю мерзоту!
Відлупимо французьких голодранців,
Яких сюди надія привела
Хоч трохи поживитись, бо інакше
Повісились би з голоду вони!
Якщо вже нам судилася поразка,
Нехай поб'є нас гідний супротивник,
Не ці бретонські виродки, яких
На їх землі топтали наші предки
Й вагітними робили їх жінок.
Цим покидькам віддати наші землі?
Дружин своїх надати для забави?
Дозволити їм дочок гвалтувать?
Здалеку чути барабани і сурми.
Ви чуєте ці сурми й барабани?
Вперед, дворяни! Латники, вперед!
Ви, лучники, без промаху стріляйте!
Ви, вершники, встромляйте в коней шпори
І небо хай жахає тріск списів!
Входить г о н е ц ь.
Ну, що сказав лорд Стенлі? Він підходить?
Г о н е ц ь
Мілорде, він відмовився іти.
К о р о л ь Р і ч а р д
Зітнути Джорджу голову негайно!
Н о р ф о л к
Уже болото ворог перейшов.
Хай Джорджа Стенлі стратять після бою.
К о р о л ь Р і ч а р д
Забилась в грудях тисяча сердець!
Вперед знамена – ворогу назустріч!
Нехай вогненним запалом дракона
Нас надихає клич: "Святий Георг!"
Вперед! Блиск перемоги – на шоломах!
Всі ідуть.
Сцена четверта
Інша частина поля.
Шум битви.
Входить Н о р ф о л к з військом,
йому назустріч – К е т с б і.
К е т с б і
На допомогу, герцоге! Скоріше!
Король нелюдські творить чудеса,
Немовби небезпеку зневажає.
Коня під ним убили, піший б'ється.
Він Річмонда шукає в пащі смерті.
На допомогу, бо загине все!
Входить к о р о л ь Р і ч а р д.
.
К о р о л ь Р і ч а р д
Коня! Коня! Корону за коня!
К е т с б і
Рятуйтеся! Коня я вам добуду.
К о р о л ь Р і ч а р д
Холопе! Я життя своє поставив
На карту і діждусь фіналу гри.
Шість Річмондів, напевне, тут на полі:
П'ятьох я вбив, а він усе живий!
Коня! Коня! Корону за коня!
Всі ідуть.
Сцена п'ята
Інша частина поля.
Шум битви.
Входять к о р о л ь Р і ч а р д
і Р і ч м о н д, що зійшлись у двобою;
Річмонд убиває короля Річарда й виходить.
Військо короля Річарда тікає. Сурми.
Входять Р і ч м о н д, С т е н л і, що
несе корону, л о р д и та військо.
Р і ч м о н д
Хвала Творцю і зброї вашій, друзі!
Це – перемога! Здох кривавий пес.
С т е н л і
Ти, Річмонде, надії наші справдив!
(Подає йому корону.)
Ось той підступно вкрадений вінець,
Який зірвав я з голови злочинця,
Щоб увінчати ним твоє чоло.
Носи – собі на радість, нам на щастя.
Р і ч м о н д
Нехай Всевишній скаже нам: "Амінь!"
Та чи живий ваш Джордж, дізнатись хочу?
С т е н л і
Живий і нас у Лестері чекає,
Якщо туди накажете іти.
Р і ч м о н д
Хто із вельмож у нас і в них загинув?
С т е н л і
Загинули Джон Норфолк, Волтер Феррес
Та Роберт Брекенбері й Вільям Брендон.
Р і ч м о н д
Їх з почестями треба поховати.
Оголосіть помилування всім,
Хто прийде із покорою до мене.
Покласти хочу я кінець війні
Червоної і Білої троянди,
Щоб посміхнулось їх єднанню небо,
Яке на розбрат хмурилось завжди.
Лиш зрадник не промовить нам: "Амінь!"
Була так довго Англія безумна,
Сама себе так довго шматувала:
В засліпленні брат брата убивав,
І батько йшов зі зброєю на сина,
І батьковбивцем син зробитись міг.
Суперництвом Ланкастери і Йорки
Всіх ввергли у загальну ворожнечу.
То хай же Річмонд і Єлизавета,
Нащадки королівських двох родин,
З'єднаються за Божим повелінням!
Нехай, із волі Господа, їх діти
Наступним поколінням принесуть
Блаженний спокій, щастя і достаток,
Багато мирних, безтурботних літ!
О милосердний Боже! Затупи
Той зрадницький клинок, що повернути
Минуле може, щоб вітчизна знов
Кривавими сльозами облилася.
Не місце міжусобиці жорстокій
В краю, де запанує мир і спокій.
Для нас і для наступних поколінь
Хай буде мир! Господь сказав: "Амінь!"
Ідуть геть.