Скупий рицар (переклад О. Грязнова) - Сторінка 2

- Олександр Пушкін -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Лиш крайність
Примусила поскаржитися вам.

Г е р ц о г
Я вірю, вірю: лицар благородний,
Такий, як ви, не звинуватить батька
Без крайності. Таких розпусних мало...
Надію майте: я усовістить
Його зумію тихо, наодинці.
Я жду його. Не бачились давно.
Він другом був іще моєму діду.
Я пам'ятаю, він мене малого
Саджав, бувало, на свого коня
І покривав своїм тяжким шоломом,
Неначе дзвоном.
(Дивиться у вікно.)
Хто це там іде?
Не він?
А л ь б е р
Так, мій володаре.
Г е р ц о г
Ідіть же
У ту кімнату. Я покличу вас.

Альбер іде; входить б а р о н.
Бароне, радий бачить вас здоровим.

Б а р о н
Щасливий я, володаре, що зміг
На ваш наказ з'явитись без затримки.

Г е р ц о г
Не зустрічались ми, бароне, довго.
Ви пам'ятаєте мене?

Б а р о н
Аякже.
Я бачу вас як зараз. Ви були
Дитиною прудкі. Покійний герцог
Казав мені: Філіппе (він завжди
Так звав мене), що скажеш, друже? Га?
Десь через двадцять років ти та я
Перед оцим дитям дурними будем,
Це перед вами, тобто...

Г е р ц о г
Ми знайомство
Відновимо. Ви двір забули мій.

Б а р о н
Старий я вже, володаре, старий.
Що при дворі робить мені? Вам любі
Турніри і бенкети. Я для них
Вже не годжуся. Дав би бог війну,
То зміг іще б я злізти на коня;
Ще стане сили меч старий за вас
На ворога підступного підняти.

Г е р ц о г
Бароне, нам відома ваша вірність;
Були ви діду другом; батько мій
Вас поважав. І я вас визнаю
Хоробрим, вірним лицарем. Та сядьмо.
Ви маєте дітей?

Б а р о н
Є син один.

Г е р ц о г
Чому його не бачу біля себе?
Вам двір наскучив, а йому годиться
В його літа бувати при дворі.

Б а р о н
Мій син не любить світського життя;
Він має дику і похмуру вдачу —
Навколо замку він лісами бродить,
Як олень молодий.

Г е р ц о г
Оце недобре.
Але його ми привчимо негайно
До балів і турнірів. Ви пришліть
Його до мене; та призначте сину
Утримання, що личило б званню...
Ви спохмурніли щось; стомились, певне,
В дорозі?

Б а р о н
Мій володаре, мене
Збентежили ви трохи. Перед вами
Я б не хотів зізнатися, та зараз
Я мушу розповісти вам про сина
Те, що від вас бажав би утаїть.
Володаре, на жаль, він не достойний
Ні милостей, ні вашої уваги.
Він молодість свою проводить згубно,
В низьких пороках...

Г е р ц о г
Це тому, мабуть,
Що він один. Самотня бездіяльність,
Бароне, губить молодих людей.
Пришліть його до нас, і він забуде
Ті звички, що здобув на самоті.

Б а р о н
Пробачте, мій володаре, та справді
Не можу я погодитись на це...

Г е р ц о г
Але чому ж?
Б а р о н
Звільніть мене, прошу...

Г е р ц о г
Я вимагаю: поясніть причину
Відмови вашої.

Б а р о н
На сина я
Сердитий.
Г е р ц о г
Та за що?

Б а р о н
За чорний злочин.
Г е р ц о г
У чому ж полягає злочин той?

Б а р о н
Звільніть мене, володаре...

Г е р ц о г
Це дивно.
Чи вам за нього соромно?

Б а р о н
Так... так...
Г е р ц о г
Та що ж зробив він?

Б а р о н
Він... хотів мене...
Хотів убить.

Г е р ц о г
Убить! Так я до суду,
Як злодія, віддам тоді його.

Б а р о н
Доводити не буду я, хоч знаю,
Що справді хоче він моєї смерті,
Хоч знаю те, що намагався він
Мене...
Г е р ц о г
Що?

Б а р о н
Обікрасти.
Альбер вбігає в кімнату.

А л ь б е р
Це брехня!
Г е р ц о г
(сину)
Як сміли ви?..
Б а р о н
Ти тут! і ти посмів!..
І ти про батька міг таке сказати!..
Я, отже, перед герцогом збрехав!..
Чи я уже не лицар?

А л ь б е р
Ви брехун.

Б а р о н
І ще не вдарив грім, о боже правий!
Так підніми ж, хай нас розсудить меч!
(Кидає рукавичку, син поквапливо її підіймає.)

А л ь б е р
Спасибі, батьку! Ось твій перший дар.

Г е р ц о г
Що бачив я? Що відбулось тут щойно?
Син виклик батька сивого прийняв!
В які часи я герцогський ланцюг
Наклав на себе! Змовкніть: ви, безумче,
І ти, шалене тигреня!
(Сину)

Мені
Віддайте рукавичку цю.
(Віднімає її.)

А л ь б е р
(В сторону)
А жаль.

Г е р ц о г
Так і вчепився кігтями у неї!
Ідіть і показатися не смійте
Мені на очі, доки сам я вас
Не викличу.

А л ь б е р виходить.
А вам, нещасний старче,
Не соромно?
Б а р о н
Пробачте, пане мій...
Стоять не можу я... мої коліна
Ослабли... душно!.. душно!.. Де ключі?
Ключі, ключі мої!..

Г е р ц о г
Він вмер. О Боже!
Жахливий вік, безжалісні серця!

* * *

Переклад: Грязнов Олександр Андрійович