Смертельний світ - Сторінка 27

Він з Резом пішли посидіти на м'якій траві, побіля дерева, що впало. Раніше туди прийшов дикий пес. Він розлігся під стовбуром, напружені м'язи, яскраво-червоне вранішнє світло відбивалось червоним відблиском його очей. Рез наткнувся на нього, до нього не було і трьох метрів, не здригнувши навіть м'язом. Він навіть не спробував сягнути по одне зі своїх озброєнь чи покликати на допомогу. Джейсон теж стояв непорушно сподіваючись — пирієць знає, що робить.

Без жодного попередження собака стрибнув просто на них. Джейсон впав навзнак, коли Рез штовхнув його в бік. Пирієць впав водночас, однак тепер в його руці був довгий ніж, вихоплений з піхов прив'язаних до його стегна. З небаченою швидкістю ніж злетів, собака перекрутився в повітрі, намагаючись вкусити його. Натомість ніж вп'явся за передніми лапами собаки і звір власною вагою вздовж розпанахав своє тіло, смертельною різаною раною. Він був ще живий, коли впав на землю, але Рез був верхи на ньому, відтягнувши назад голову вкриту кістяним захистом перерізав трохи нижче м'яке горло.

Пирієць ретельно відчистив свій ніж об хутро мертвої тварини, а тоді сховав його в піхви. "Зазвичай вони не завдають клопотів," — тихо сказав він, — "та цей був збуджений. Можливо втратив решту зграї під час землетрусу." Дії його були прямо протилежні діям міських пирійців. Він не шукав неприємностей і не починав бійку. Натомість уникав її, якомога довше. Однак коли звір накинувся, з ним розправились акуратно і ефективно. Тепер, замість зловтішатися своєю перемогою, він, здавалось, стривожився через непотрібну смерть.

Це було змістовним. Все на Пирі було змістовним. Тепер він знав, як розпочалась смертельна планетарна ворожнеча, і знав, як це можна спинити. Всі смерті не були даремними. Кожна допомогла йому на шляху пройти трохи ближче кінцевої мети. Залишалось зробити ще одну річ.

Рез спостерігав за ним, і він знав, що у них ті ж думки. "Поясни," — сказав Рез. — "Що ти мав на увазі, коли казав, що ми можемо знищити лахмітників і здобути собі свободу?"

Джейсон не завдавав собі клопоту виправляти неточну цитату, найкраще те, що вони вважають його сто відсотків на їхньому боці.

— Збирай всіх і я скажу. Особливо хочу бачити Наксу і решту мовців, що тут є.

* * * * *

Вони швидко зібралися, коли слова розійшлися. Всі вони знали, що лахмітника вбили, щоб врятувати цього прибульця, що їх надії на порятунок пов'язані з ним. Джейсон дивився на цю юрбу облич звернених до нього і підбирав правильні слова, щоб сказати їм, що треба зробити. Не допомагало знання, що багато з них загине в процесі.

— Малий зоряний корабель не можливо використати, — сказав він. — Ви всі бачили, що він не підлягає ремонту. Однак то був простий вихід. Ще лишився важкий шлях. Хоча дехто з вас може загинути, в довгостроковій перспективі це буде найкращим рішенням.

— Ми вторгнемось в місто, прорвемо обвід. Я знаю, як це зробити...

Бурмотіння поширилось натовпом. Деякі з них пожвавились, втішаючись думці про знищення їх споконвічних ворогів. Инші дивився на Джейсона ніби він збожеволів. Деякі були приголомшені розмахом думки, наступу на твердиню озброєного до зубів ворога. Вони вгамувались коли Джейсон підняв руку.

— Знаю, це видається не неможливим, — сказав він. — Проте дозвольте я поясню. Щось треба робити, настав час зробити це. Тепер обставини будуть тільки погіршуватись. Міські пирі... лахмітники можуть обійтися без вашої їжі, їх концентрати жахливо смакують, однак життя вони підтримують. А вони кинуть проти вас все, що зможуть. Не буде більше металу для ваших інструментів чи деталей до вашого електронного обладнання. Їх ненависть, ймовірно, змусить їх шукати ваші ферми і знищувати їх з корабля. Все це принесе незручності, і очікувати слід навіть гіршого. Містяни програють війну з цією планетою. Щорічно їх чисельність знижується і колись вони всі згинуть. Знаючи, як вони мислять, певен вони спершу знищать свій корабель або й усю планету, якщо зможуть.

— Як ми їх можемо зупинити? — крикнув хтось.

— Вдарити зараз, — відповів Джейсон. — Я докладно знаю місто і я знаю як влаштована їх оборона. Їх обвід збудований для захисту від тваринного життя, однак ми, якщо дійсно захочемо, могли б прорватись крізь нього.

— Який з того зиск? — відрізав Рез. — Ми прорвемо периметр, вони відступлять, а тоді потужно контратакують. Як зможемо ми протистояти їх зброї?

— Нам не доведеться. Їх космодром на межі обводу і я знаю точне місце стоянки корабля. У цьому місці ми й прорвемося. На кораблі немає формальної охорони, тільки кілька людей на ділянці. Ми захопимо корабель. Немає значення можемо ми літати чи ні. Хто контролює корабель — керує Пиром. Коли будемо на місці пригрозимо зруйнувати його, якщо не задовольнять наші вимоги. Вони постануть перед вибором масове самогубство чи співпраця. Сподіваюся, в них досить розуму щоб обрати співпрацю.

Від його слів вони якусь мить приголомшено мовчали, а відтак потонули в хвилі шуму. Не було ніякого порозуміння, саме тільки збудження, і врешті, Рез навів лад.

— Тиша! — крикнув він. — Зачекайте заки Джейсон не завершить перш ніж вирішувати. Ми досі не чули, як пропоноване вторгнення має бути здійснене.

— План у мене залежить від мовців, — казав Джейсон. — Накса тут? — він зачекав, поки загорнений в хутра чоловік проштовхнувся наперед. — Я б хотів більше дізнатись про мовців, Наксе. Я знаю, що ви можете говорити з доримами і собаками, а як щодо диких тварин? Ви можете змусити їх зробити те що вам потрібно?

— Вони тварини... ясно ми можемо говорити з ними. Більше мовців — більше сили, щоб змусити їх коритись нам.

— Тоді атака вдасться, — схвильовано сказав Джейсон. — Чи зможете ви зібрати мовців з одного боку міста — протилежного до космодрому — і розворушити тварин? Змусити їх атакувати обвід?

— Ми зможемо! — закричав Накса, захопившись ідеєю. — Ми задіємо всіх тварин з околиць і розпочнемо найбільший наступ, який вони коли бачили!

— Тоді це все. Ваші мовці розпочнуть наступ на дальній стороні обводу. Якщо триматиметесь поза полем зору, оборонці навіть не здогадаються, що це щось більше, ніж напад тварин. Я бачив, як вони працюють. Коли натиск посилюється вони викликають підмогу з міста і знімають людей з инших частин обводу. В розпал бою, коли всі їх сили будуть розосереджені по всьому місту, я поведу атаку на прорив і захоплю корабель. Оце і є план, і він спрацює.

Джейсон осів, наполовину опав, знесилено. Він влігся і слухав безладний перебіг дебат, Рез впорядковував їх і підтримував. Обговорювались і вирішувались труднощі. Ніхто не бачив основного недоліку плану. В ньому було багато недоліків, можливостей виникнення ускладнень, проте Джейсон не згадував про них. Ці люди хотіли щоб його наміри здійснились і вони збиралися здійснити їх.

Нарешті дебати скінчились і люди розійшлись. Рез підійшов до Джейсона.

— Основні питання узгоджуються, — сказав він. — Всі присутні погодились. Вони пересилають повідомлення вістовими всім мовцям. Мовці осердя нападу і чим більше ми їх задіємо, тим краще він пройде. Ми не наважились використати екрани для зв'язку, висока ймовірність, що лахмітники можуть перехопити наші повідомлення. Нам потрібно п'ять днів щоб підготуватись до наступу.

— Мені потрібен весь цей час, якщо я хочу принести хоч якусь користь, — сказав Джейсон. — Тепер давай трохи відпочинемо.

XXVI.

— Це дивне відчуття, — сказав Джейсон. — Насправді я ніколи раніше не бачив обвід з цього боку. Гидота — єдине вдале слово для нього.

Він лежав на животі поряд з Резом, роздивляючись крізь сито листя спуск до обводу. Незважаючи на полуденну спеку, обидвоє були загорнуті в товсті хутра, в товстих гамашах і шкіряних рукавицях для захисту рук. Від тяжіння і спеки Джейсону вже запаморочилось у голові, проте він змушував себе не зважати.

Попереду, віддалік за вигорілим коридором стояв обвід. Високий мур, різної висоти і текстури, здавалось був зробленим з усього на світі. Не можливо було сказати з чого він був збудований спочатку. Покоління нападників потовкли, розбили і підточили його. Ремонти робилися швидко, латки грубо настромлювались на місце і закріплювались. Сира кладка відвалювалась даючи щурам матеріал вити гнізда. Воно перекривалось вздовж дірявим металом, великими плитами скріпленими докупи. Навіть цей метал був прокушений наскрізь з рваних дір випирали мішки з піском. Понад стіною дроти чуйників та кабелі під напругою скручувались і звисали. З нерегулярним проміжком автоматичні вогнемети обдмухували соплами стіну зверху, очищаючи основу стіни від всякого життя, що занадто наблизилось.

— Ті вогняні штуки можуть завдати нам незручностей, — сказав Рез. — Отой покриває витинок, де ти хочеш прориватись.

— З цим не буде жодних проблем, — запевнив його Джейсон. — Може й видається, що залпи здійснюються випадковим чином, проте це не так. Вони прочісують якраз достатньо аби надурити тварин, та вони аж ніяк не розроблялись щоб стримувати людей. Зауваж. Полум'я регулярно повторюється з дво-, чотири-, три— і одно-хвилинними інтервалами.

Вони відповзли до улоговини, де їх чекали Накса й инші. В загоні було лише тридцять людей. Те, що їм було необхідно зробити було під силу тільки швидким, легким підрозділом. Найсильнішою їх зброєю був елемент несподіванки. Відбери його в них і решта їх зброї не вистоїть і секунду проти міських гармат. Всім з вигляду було незручно в хутряних і шкіряних обгортках тож деякі чоловіки розкутались трохи, щоб охолодитись.

— Закутатись, — наказав Джейсон. — Жоден з вас не був так близько до обводу, тож ви не розумієте наскільки тут небезпечно. Накса втримує великих тварин, а ви можете впоратись із дрібнішими. Не це небезпечно. Кожна колючка отруйна і навіть травинки мають смертельні жала. Слідкуйте за комахами всякого роду і щойно почнемо рух дихайте тільки через вологу тканину.

— Слушна думка, — фиркнув Накса. — Сам ніґди не бив'ім ближче. Смерть, смерть чигає біля тої стіни. Робіть я він ка'е.

* * * * *

Тепер їм залишалось лиш чекати, підточуючи й так вже гострі як голки арбалетні стріли і споглядати повільний рух сонця. Тільки Накса не поділяв нетерплячки. Він сидів з відсутнім поглядом, слухаючи рух живності в джунглях довкола них.

— Вже в дорозі, — сказав він.