Собор Паризької Богоматері - Сторінка 93

Авіньйоні. Обидва папи постійно силкувалися втягти в свої інтриги європейські держави, у тому числі Францію. Антипапа Бенедикт XIII був при владі з 1394 по 1417 р. Бросс Жак де — французький архітектор, що спорудив Люксембурзький палац і портал церкви Сен-Жерве у Парижі; після пожежі 1618 р. перебудував один з головних залів Палацу правосуддя.

21

…у базіканні усяких Патрю… — Патрю Олів'є — паризький юрист, вважався першим адвокатом свого часу і славився ораторським мистецтвом, за що був обраний до Академії. Особистий приятель теоретика класицизму Буало. Патрю уособлював для Гюго придворний літературний стиль XVII ст., чим і пояснюється ворожий відзив про нього.

22

У цій лавочці всього по чотири… — У середньовічному Паризькому університеті було чотири факультети: богословський, юридичний, медичний і факультет мистецтв Останній складався з чотирьох національних груп: французької, пікардійської, нормандської та англійської (яка за Карла VI, після війни з Англією, була перейменована в германську).

23

Мулен — млин, вітряк (франц.)

24

Рогатий і кошлатий (лат.)

25

…що це венеційський дож, який їде на заручини з морем. — Дож — виборний довічний правитель купецької республіки Венеції у VIII–XVIII століттях. З кінця X ст. у Венеції було установлено церемонію заручин дожа з морем — символ тісної залежності від моря всього життя Республіки. У день церковного свята вознесіння пишна процесія вельможних осіб та духівництва випливала на гондолах у відкрите море, де дож кидав у воду обручку.

26

Тібо — гравець у кості (лат.)

27

Тібо з гральними костями (лат.)

28

Thibautode (франц.) — тогочасна назва однієї з вулиць Парижа; при іншому написанні: Tibaut aux des означає те саме, що й наведене вище латинське: "Тібо з гральними костями"

29

А ось вам і горішки до свята (лат.)

30

Або підбиті сірим хутром (середньовічна латинь)

31

Корнель П'єр (1606–1684) — видатний французький драматург, основоположник драматургії класицизму XVII ст.

32

Або одну гульню (лат.)

33

За вершником сидить похмура журба. — Горацій (лат.)

34

Різні види старовинної артилерійської зброї

35

Нехай бог не втручається (лат.)

36

Тріумфуй, Юпітере! Аплодуйте, громадяни! (Лат.)

37

…за часів облоги Парижа, у неділю 29 вересня 1465 року. — Мається на увазі боротьба між Людовіком XI та бургундським герцогом Карлом Сміливим.

38

Гра слів: французьке dauphin — означає і дельфін, і дофін — престолонаслідник.

39

Лафонтен Жан (1621–1695) — відомий французький байкар і поет, писав також і комедії.

40

Карл Сміливий був найнебезпечнішим політичним суперником Людовіка XI. Володіючи Бургундією та Нідерландами, він прагнув об'єднати ці роз'єднані області, захопив багато прирейнських земель і мріяв про імператорську корону. Перебуваючи у васальній залежності від Людовіка XI, брав участь у всіх феодальних змовах та коалі-ціях проти нього; 1464 року почав проти Людовіка XI відкриту війну. У вирішальній битві при Нансі 1477 року Карла Сміливого було вбито; більша частина його земель увійшла до складу французької держави.

41

…які вже поглинули герцога Немурського і конетабля Сен-Поля. — Під час феодальної міжусобиці середини XV століття герцог Немурський зрадив Людовіка XI і пристав до "Ліги суспільного блага", що її організували 1465 року вороги короля, герцоги Орлеанські (партія "арманьяків"). Король захопив його, посадив у залізну клітку в Бастілії, а згодом обезглавив. Конетабль Сен-Поль теж брав участь у "Лізі суспільного блага"; неодноразово перебігав від короля до Карла Сміливого та назад, прагнучи виграти на їхньому суперництві. Схоплений Карлом і переданий ним Людовікові XI, Сен-Поль був обезглавлений як державний зрадник.

42

…додав до тіари третю корону. — Тіара — парадний головний убір папи римського, оточений трьома коронами, що символізують собою судові, законодавчі та культові права папства.

43

"П'ємо по-папськи" (лат.)

44

Герцог Сен-Сімон Луї (1675–1755) — французький мемуарист і політичний діяч. У своїх "Мемуарах" Сен-Сімон дає гостро викривальну картину життя дворянської монархії часів Людовіка XIV.

45

Ряса, просякнута вином (лат.).

46

Голова виконавчої влади в колишній Фландрії

47

Філіпп де Комін (1445–1509) — французький історик середньовіччя, автор мемуарів про царювання Людовіка XI та Карла VIII.

48

Каламбур, побудований на омонімії слів gant — рукавичка та Gand — Гент. Цей каламбур, очевидно, слід розуміти так: ерцгерцог не раз переконувався, що Гент (тобто його городяни) перебував під більшим впливом панчішника, ніж його, ерцгерцога. Тут панчішник виступає як представник нового буржуазного суспільства, що в середніх віках виходило на арену, змітаючи феодальний устрій, представником якого був ерцгерцог. (Прим. перекл.)

49

…зробив Агамемнон Тіманта. — На картині старогрецького художника IV сторіччя до н. е. Тіманта "Жертвопринесення Іфігенії" батько Іфігенії Агамемнон зображений у момент, коли він, жахаючись, закриває своє обличчя плащем.

50

Перла перед свиньми (лат.). Відповідає прислів'ю: "Не розкидайте перла перед свиньми"

51

Свині перед Маргаритою (лат.). Гра слів: "Margarita" — перлина і водночас жіноче ім'я

52

Пілон Жермен — французький придворний скульптор (XVI ст.). Статуями його роботи прикрашено гробницю короля Генріха II в Сен-Дені та Новий міст у Парижі.

53

Сама її хода виявила богиню. — Вергілій (лат.)

54

Навіть Тенірс… — Давид Тенірс-Молодший (1610–1690) — фламандський художник доби Відродження. Його картини відображають сцени з фламандського народного побуту, особливо народні свята (кермесси).

55

Сальватор Poзa (1615–1673) — італійський художник, відомий своєю серією батальних і пейзажних картин, що характеризуються романтичною пристрасністю, сильними світловими контрастами.

56

Совер Жозеф (1653–1716) — французький фізик, який багато працював у галузі акустики. — Біо Жан Батіст (1774–1862) — французький учений, фізик та астроном.

57

…й Гомер жебракував по грецьких селищах, а Назон помер у вигнанні серед московитів. — Згідно з легендою, сліпий Гомер заробляв собі на прожиток виконанням своїх пісень. — Публій Овідій Назон, римський поет І ст. до н. е., на схилі віку був засланий імператором Октавіаном Августом на берег Чорного моря, у містечко Томи (нині територія Молдавії).

58

Конклав — рада кардиналів, що обирає папу; тут — збори.

59

Пірричний танець — військовий танець у стародавній Греції.

60

Поцілунки за удари (ісп.)

61

Багатства великого скриню

В колоні неждано знайшли,

А в ній на знаменах шовкових

Страховищ малюнки були… (Ісп.)

62

Араби на конях сиділи

Без руху, немов неживі,

На плечах у них самопали,

В руках їх — мечі бойові… (Ісп.)

63

Argot (франц.) — своєрідна умовна мова якоі-небудь суспільної групи, професії, товариства та ін., що відрізняється від загальної мови наявністю слів, не зрозумілих стороннім. Тут Гюго називає "королівством Арго" декласований прошарок тогочасного Парижа

64

Метр Ніколи Фламель (близько 1330–1418) — алхімік, автор численних творів. У середні віки його ім'я було оточене легендами.

65

Герметика — поширене в середньовіччі теофілософське вчення вигаданого автора Гер-меса Трисмегіста, — один з розділів алхімії.

66

Герметика — поширена в середньовіччі псевдонаука про таємницю виготовлення золота та ін.

67

Дом — від латинського "dominus" — один з титулів католицького духовенства.

68

Людина, що подарувала своє майно монастирю й сама перейшла на його утримання

69

Вулкан — староримський бог вогню, якому приносилися криваві жертви, що спалювалися на триніжку.

70

"Геть увесь шлях, покручений і заплутаний" (лат.)

71

"Рятуй, рятуй, зоре морська!" (Лат.) — церковний гімн католиків.

72

Подайте, синьйоре! Подайте (Італ.)

73

Пандемоніум — царство сатани, вертеп (грец); столиця пекла в поемі англійського письменника XVII ст. Джона Мільтона "Втрачений рай".

74

Сеньйоре рицарю, подайте на шматок хліба! (Ісп.)

75

Подайте милостиню! (Лат.)

76

Минулого тижня я продав свою останню сорочку (середньовічна латинь)

77

3 Милостиню! (Лат.)

78

Подайте! (Італ.).

79

Шматок хліба! (Ісп.)

80

Куди біжиш, чоловіче? (Ісп.)

81

Мікеланджело Буонаротті (1475–1564) — славнозвісний італійський скульптор, живописець, архітектор і поет часів Ренесансу, монументальні образи якого відзначаються драматизмом і величавістю.

82

Калло Жак (1592–1635) — французький гравер, офортист, його гравюри й офорти відображали народний і військовий побут: "Історія блудного сина", "Цигани", "Тягар війни" та ін.

83

Бенсерад Ісаак (1613–1691) — придворний поет Людовіка XIV, відомий своїми салонними віршами.

84

Капелюха геть, чоловіче! (Ісп.)

85

А філософія і філософи охоплюють усе (лат.).

86

Подайте милостиню (лат.).

87

Марціал — римський поет І ст. н. е., автор сатиричних епіграм.

88

Берінгтон Джозеф (близько 1743–1827) — англійський учений, автор численних творів з історії середніх віків.

89

Депрео Ніколя (1636–1711) — теоретик французького класицизму, поет і критик, відомий під псевдонімом Буало.

90

Коли цесарки змінюють пір'я, і земля… (ісп.)

91

Esmeralda — смарагд (ісп.).

92

Мікромегас — велетень, герой однойменної філософської повісті Воль-тера

93

Час ненажерливий, людина ще ненажерливіша (лат.).

94

"Романсеро" — збірка італійських народних пісень ("романсів") та поем, що склалися в XIII–XIV ст. ст. І видані у XVI ст.

95

Який своєю величчю нагонить жах на глядачів (лат.).

96

Палац Пті-Бурбон — резиденція французьких королів династії Бурбонів до 1527 р.

97

…роз'їдати лице мистецтва ще в каплиці Катерини Медічі… сконати в будуарі Дю-баррі. — Мається на увазі виродження французького аристократичного мистецтва, яке, на думку Гюго, почалося вже в другій половині XVI ст., у період регентства Катерини Медічі, і стало цілком очевидним у XVIII ст… напередодні Першої буржуазної революції. — Дюбаррі — одна з фавориток Людовіка XV, що правив до 1774 р.

98

…справа заколотів від Лютера до Мірабо. — Лютер Мартін (1483–1546) — засновник релігійного протестантства: "95 тез" Лютера стали прапором народного руху, що назрівав у Німеччині і за умов XVI ст. набрав форми релігійної реформації, досягнувши найвищого розвитку в селянській війні проти князів, дворян і попів. — Мірабо Оноре-Габріель Рікетті (1749–1791) — один з найвидатніших діячів початкового етапу Першої буржуазної революції у Франції; представляв інтереси крупної буржуазії, заради яких зраджував інтереси народу.

99

Вітрувій Марк (І ст.