Світ Софії - Сторінка 21

— Я — людина, тому також більше чи менше дивна. У тебе тільки одна дочка, отож я — найдивніша.

— Віднедавна ти мене лякаєш своїми розмовами. —Тебе легко злякати.

Пізно пополудні Софія подалася до Сховку, їй вдалося занести шабатурку з-під печива до своєї кімнати, не потрапивши мамі на очі. Спершу вона поскладала всі аркуші, продіркувала і вклала їх до папки перед розділом Аристотеля. Наостанку пронумерувала кожну сторінку. Назбиралося уже п'ятдесят сторінок. Софія укладала власний підручник філософії. Не вона його написала, але писаний він був спеціально для неї.

Про домашні завдання на понеділок Софія навіть не згадала. Може бути контрольна робота з релігії, але учитель завжди казав, що надзвичайно цінує особисту заангажованість і власні погляди. Софія відчувала, що починає вже здобувати підстави для цього.

ЕЛЛІНІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

►..іскра з ватри...

Учитель філософії присилав листи просто до старого живоплоту, але в понеділок уранці Софія, за звичкою, заглянула до поштової скриньки.

Скринька була порожньою, іншого годі було й сподіватися. Софія вирушила вниз по Клевервейєн.

Несподівано під ногами вона побачила фотографію, на якій був зображений білий джип з блакитним прапором. На прапорі виднівся напис "ООН". Невже й справді прапор ООН?

Софія обернула фотографію і побачила, що це була листівка, адресована Гільді Меллер Кнаґ через Софію Амундсен. На листівці була наклеєна норвезька поштова марка і стояв штемпель "Батальйон ООН, п'ятниця, 15 червня 1990 року".

15 червня! Це ж її, Софії, день народження!

Софія прочитала текст на листівці:

Люба Гільдо! Напевно, ти нині святкуєш своє п'ятнадцятиріччя. А може, це вже день після того? Та, зрештою, це не важливо, допоки дарунок триває, частково, він триватиме все життя. Ще раз вітаю тебе. Можливо, ти вже зрозуміла, чому висилаю листівки до Софії? Переконаний, що вона тобі їх передасть.

Р5. Мама розповіла мені, що ти загубила свій записник. Обіцяю компенсувати ті 150 крон. У школі тобі, напевно, видадуть нове шкільне посвідчення ще до початку канікул. Цілую. Тато.

Софія стала посеред тротуару, наче вкопана. Яка дата стояла на попередній листівці? Щось у підсвідомості їй підказувало, що листівка із зображеним на ній пляжем також була проштемпельована в червні, хоча до червня ще цілий місяць. Однак повної певності не мала...

Софія поглянула на годинник і притьмом повернулася додому. Сьогодні можна й спізнитися.

Вона відчинила двері ключем і мерщій піднялася до своєї кімнати. Під червоною шовковою шаллю знайшла першу листівку до Гільди. Ця листівка також була датована 15 червня! День народження Софії і день перед початком канікул.

Софія щодуху мчала до продуктового супермаркету, щоб не запізнитися на зустріч з Юрунн, а думка її гарячково працювала.

Хто така Гільда? Чому тато Гільди такий впевнений, що Софія її знайде? Нащо посилає листівки Софії, а не безпосередньо своїй дочці? Не може бути, щоб батько не знав адреси власної доні. Може, це якийсь жарт? А може, він хотів зробити Гільді несподіванку надень народження, залучивши для цього цілком чужу дівчинку як детектива і посланця? Через те й листівки датовані місяцем наперед? А може, використовуючи Софію як посередника між собою та Гільдою, хотів — замість подарунка — привести доньці нову подругу? Може, власне, вона, Софія, мала стати тим подарунком "на все життя"?

Якщо цей дивний чоловік справді перебував у Лівані, то як йому вдалося роздобути Софїїну адресу? Як би там не було, Софію і Гільду єднали дві речі. День народження Гільди випадав 15 червня, отже, і Софія, і Гільда народилися одного дня. І батьки обох роз'їжджали по світу.

Софії здавалося, наче її втягнули в якусь магічну круговерть. Можливо, віра у фатум є не такою вже й безглуздою

штукою. Проте не варто квапитись з висновками, все повинно мати своє логічне пояснення. А як Альберто Кнокс міг знайти записник Гільди, якщо вона живе у Ліллесанні? Це багато, багато миль звідси. Чому листівка валялася на тротуарі? Може, випала з торби листоноші, коли він підходив до Софіїної поштової скриньки? Але чому мала випасти саме ця листівка?

— Ти цілком здуріла! — вигукнула Юрунн, помітивши Софію біля супермаркету.

— Вибач.

Юрунн суворо дивилася на неї, майже, як учитель.

— Сподіваюся, в тебе поважне виправдання?

— Це певним чином пов'язано з ООН, — мовила Софія. — Мене затримали ворожі війська у Ліссабоні,

— Пхе! Ти просто закохана.

І обидві щодуху побігли до школи.

Контрольну з релігії, до якої Софія так і не встигла підготуватися, писали на третьому уроці. Софія отримала такі завдання:

Світогляд і толерантність

1. Спершу склади список того, що людина може знати, а потім того, у що може тільки вірити.

2. Назви кілька чинників, які можуть впливати на формування людською світогляду.

3. Що таке сумління? Чи в усіх людей воно однакове?

4. Які, на твою думку, пріоритети вартостей?

Софія довго сиділа, замислившись, перш ніж взялася до писання. Чи можна їй використати знання, набуті від Альберто Кнокса? Доведеться так зробити, бо ось уже кілька днів не заглядала до підручника релігії. Почавши писати, вона вже не могла спинитися.

Софія писала: ми знаємо, що Місяць — це не великий шматок сиру, що на його зворотному боці є багато кратерів, що Сократ й Ісус були засуджені на смерть, що всі люди рано чи пізно помирають, що величні храми Акрополя були збудовані після перських війн у V столітті до Р. X., а найповажнішим грецьким оракулом був оракул із Дельфів. Прикладом спірних питань вона назвала такі: чи існує життя на інших планетах; існує чи не існує Бог; чи є життя після смерті; був Ісус сином Божим чи просто мудрою людиною? "Ми не знаємо в кожному разі, звідки узявся світ", — написала Софія на завершення. — "Універсум можна порівняти з кроликом, якого витягнули з велетенського капелюха. Філософи намагаються видертися тоненькими ворсинками кролячого хутра, щоб заглянути в очі великому фокусникові, Хтозна чи їм це коли-небудь вдасться. Однак, якщо один філософ видряпуватиметься на плечі іншого, вони все вище й вище підніматимуться з м'яких надр кролячого хутра, а тоді, на мою думку, їм, можливо, і пощастить.

РБ. У Біблії написано про одну таку тоненьку ворсинку з кролячого хутра. Цю ворсинку названо Вавилонською вежею. Фокусник зрівняв її із землею, бо йому не сподобалося, що мізерні людські хробаки почали видряпуватися нагору з хутра кролика, якого він щойно створив".

Софія взялася до наступного завдання. "Назви кілька чинників, які можуть впливати на формування людського світо-гляду". Надзвичайно важливими чинниками є, певна річ, виховання й оточення. Світогляд людей часів Платона відмінний від світогляду сучасних людей тільки тому, що вони жили в іншу епоху та в іншому середовищі. Велике значення має набутий людиною досвід. У виборі світогляду важливим також є і людський розум. А розум не визначається середовищем, він однаковий для всіх людей. Середовище і суспільні відносини можна, певно, порівняти із ситуацією у Платоновій печері. Той, хто наділений розумом, намагається вибратися з темряви печери на світло. Але така мандрівка вимагає великої особистої мужності. Сократ є добрим прикладом того, хто зумів звільнитися від поширених у ті часи поглядів, власне, завдяки своєму розумові. Свою відповідь Софія завершила словами: "В наш час люди різних країн і культур усе тісніше спілкуються між собою. Християни, мусульмани і буддисти можуть жити поряд в одному будинку. Тому важливіше поважати віру інших людей, аніж допитуватися, чому не всі вірять в одне і те ж".

Що ж, Софія збагнула: те, чого вона навчилася від учителя філософії, дуже їй придалося. Вона зуміла скористатися часткою вродженого розуму і тим, що чула чи прочитала за іншої нагоди.

Настала черга третього питання. "Що таке сумління? Чи в усіх людей воно однакове?" Про це вони часто розмовляли у класі. Софія написала: "Сумління спонукає людей реагувати на добро та зло. За моїм переконанням, усі люди володіють цією здатністю, тобто сумління дане людині від народження. Сократ сказав би так само. Проте совість не в усіх однакова. Тут виникає питання: чи не софісти прислужилися до виникнення такого погляду. Вони вважали, що поняття добра і зла визначається, насамперед, середовищем, в якому виріс конкретний індивідуум. Сократ же, навпаки, дотримувався думки, що сумління для усіх людей однакове. Можливо, рацію мали і ті, і ті. Хоча не всі почувають докори сумління, з'явившись голяком у товаристві, проте більшість матиме нечисту совість, завдавши комусь зла. Тут слід зазначити, що мати совість і чинити згідно з нею — це не одне і те ж. У деяких ситуаціях складається враження, наче люди геть позбавлені сумління, але, на мою думку, вони володіють якоюсь його певною формою, може, й прихованою. Часом здається, що деякі люди не мають ані крихти розуму, але тільки тому, що вони ним не послуговуються.

Р8. Розум і сумління можна порівняти з м'язами. Якщо їх не тренувати, вони поступово слабнутимуть".

Залишилося ще одне питання: "Які, на твою думку, пріоритети вартостей?" І на цю тему вони не раз розмовляли останнім часом. Цінно, наприклад, їздити на автомобілі, щоб мати змогу швидко переміститися з одного місця на інше.

Але, якщо автомобілі призводять до вимирання лісів та забруднення природи, то слід задуматися над "вибором вартостей". Усе зваживши, Софія прийшла до висновку, що здорові ліси та чиста природа більше вартують, ніж можливість швидко добратися до роботи. Вона назвала ще кілька прикладів. А на закінчення написала: "Я твердо переконана, що філософія — важливіший навчальний предмет, аніж англійська граматика. Тому розумною зміною пріоритетів вартостей було б ввести у навчальний план предмет філософії, зменшивши години англійської мови".

На останній перерві учитель релігії відкликав Софію на бік.

— Я вже прочитав твою контрольну роботу, — сказав він. — Вона лежала зверху.

— Сподіваюся, я дала вам привід до роздумів.

— Саме про це я й хотів з тобою поговорити. Твої відповіді — з різних поглядів — дуже зрілі. Приголомшливо зрілі, Софіє. І самостійні. Але чи готувалася ти до уроку?

Софія спробувала викрутитися:

— Ви казали, що цінуєте власну думку.

— Це так...