Троянської війни не буде - Сторінка 10

Вона пишається.

Сцена десята.

Ті ж, Д е м о к о с.

Д е м о к о с. Що за крики! Чого хоче цей п'яниця, Гекторе?

Г е к т о р. Він особисто нічого не хоче. Він отримав, що хотів.

Д е м о к о с. Що твориться тут, Андромахо?

А н д р о м а х а. Нічого.

А я к с. Так-так, нічого. Грек дав ляпасу Гектору, і Гектор проковтнув це.

Г е к т о р. Абсолютна брехня, чи не так, Олена?

О л е н а. Греки великі брехуни — грецькі чоловіки.

А я к с. Що ж це у нього, від природи одна щока червоніше інший?

Г е к т о р. Так, я здоровіше з цього боку.

Д е м о к о с. Скажи правду, Гекторе. Він наважився підняти руку на тебе?

Г е к т о р. Це моя справа.

Д е м о к о с. Це справа війни. Бо ти уособлюєш Трою.

Г е к т о р. Останнє абсолютно вірно. Уособленням та іншім статуям не дають ляпасів.

Д е м о к о с. Хто ти, тварина? Я — Демокос, другий син Ахікаоса!

А я к с. Другий син Ахікаоса? Чудесно! Скажи, будь ласка, чи так же важливо дати ляпасу другому сину Ахікаоса, як і Гектору?

Д е м о к о с. Все однаково важливо, п'яниця. Я — голова сенату. Якщо ти хочеш війни, війни нещадної, смертельної, тобі варто лише спробувати.

А я к с. Так ... Я спробую ... (дає ляпас Демокосу.)

Д е м о к о с. Троянці! Солдати! На допомогу!

Г е к т о р. Замовкни, Демокосе!

Д е м о к о с. До зброї! Ображають Трою! Помста!

Г е к т о р. Я наказую тобі замовкнути.

Д е м о к о с. Я буду кричати ... Я підніму все місто!

Г е к т о р. Замовкни! Або я вдарю тебе по обличчю!

Д е м о к о с. Пріам! Анхис! Ідіть, помилуйтеся на ганьбу Трої. Гектор уособлює її!

Г е к т о р. На, маєш! (Б'є Демокоса по обличчю.)

Аякс регоче.

Сцена одинадцята.

Ті ж, потім П р і а м і почесні громадяни.

Під час цієї сцени

входить П р і а м і почесні люди міста. Вони стають

обличчям до входу, звідки повинен з'явиться У л і с с.

П р і а м. Чому ці крики, Демокосе?

Д е м о к о с. Мені дали ляпасу.

А я к с. Іди пожалійся Ахікаосу!

П р і а м. Хто дав тобі ляпас?

Д е м о к о с. Гектор! Аякс! Гектор! Аякс!

П а р и с. Що він там базікає. Він з глузду з'їхав.

Г е к т о р. Ніхто його не бив, чи не так, Олено?

О л е н а. Я дуже уважно дивилася. Я нічого не бачила.

А я к с. Його дві щоки однакового кольору.

П а р и с. Поети часто говорять безглузді речі. Вони називають це трансом, натхненням. З цього натхнення він створить нам національну пісню.

Д е м о к о с. Ти заплатиш мені за це, Гекторе ...

Голоси. Улісс! Ось Улісс!

А я к с з дружнім виглядом підходить до Г е к т о р а.

А я к с. Браво! Молодець! Шляхетний противник! Прекрасний ляпас!

Г е к т о р. Я зробив що міг.

А я к с. І до того ж чудовий метод. Лікоть нерухомий. Кисть вигнута. Спокійне положення зап'ястя. Твоя ляпас, має бути, сильніше мого.

Г е к т о р. Сумніваюся.

А я к с. Ти повинен чудово метати спис!

Г е к т о р. На сімдесят метрів.

А я к с. Вітаю! Мій дорогий Гекторе, прости мене. Я беру назад мої погрози. Беру назад мій ляпас. У нас спільні вороги. Це сини Ахікаоса. Я не воюю з тими, у кого, як і у мене, одні вороги — сини Ахікаоса. Не будемо більше говорити про війну. Я не знаю, що там каже Улісс, але розраховуй на мене. Я улагоджу всю цю історію. (Йде назустріч Уліссу і супроводжує його.)

А н д р о м а х а. Я люблю тебе, Гекторе.

Г е к т о р (показує свою щоку). Гаразд .. Але поки ще не цілуй мене.

А н д р о м а х а. Ти виграв і цей бій. Вір мені.

Г е к т о р. Я виграю кожну битву. Але плоди перемоги невловимі.

Сцена дванадцята.

П р і а м, Г е к а б а, О л е н а, троянці, У л і с с, А я к с і їх свита.

У л і с с. Пріам і Гектор, якщо я не помиляюся?

П р і а м. Вони самі. А позаду їх Троя з передмістям і селами. А там далі Геллеспонт і країна, закрита з усіх боків, — це Фрігія. Ви — Одіссей.

У л і с с. Так. Але поза Архіпелагом я — Улісс.

П р і а м. А ось Анхис. За ним Фракія, Понт і схожа на розгорнуту долоню Торіда.

У л і с с. Занадто багато людей для дипломатичної бесіди.

П р і а м. А ось Олена.

У л і с с. Привіт, цариця.

О л е н а. Я тут помолодшала, Уліссе. І тепер я тільки принцеса.

П р і а м. Ми слухаємо вас.

А я к с. Улісс, поговори з Пріамом, а я поговорю з Гектором.

У л і с с. Пріаме, ми прибули сюди, щоб відвезти Олену.

А я к с. Ти розумієш його, чи не так, Гекторе? Так не могло далі тривати!

У л і с с. Греція і Менелай волають про помсту.

А я к с. А що залишається робити ошуканим чоловікам, якщо не кричати про помсту!

У л і с с. О л е н а повинна бути повернута нам негайно. Інакше війна.

А я к с. Необхідно попрощатися.

Г е к т о р. І це все?

А я к с. Як бачиш, Гектор, події швидко розгортаються.

Г е к т о р. Значить, якщо ми повернемо Олену, ви забезпечите нам мир.

А я к с. І спокій ...

Г е к т о р. Якщо вона відпливе через годину, то питання буде вирішене?

А я кс. І ліквідоване.

Г е к т о р. Я думаю, що ми зможемо дійти згоди. Чи не так, Олено?

О л е н а. Правда, я так думаю.

У л і с с. Чи не хочете ви сказати, що Олену буде нам повернуто?

Г е к т о р. Це одне і теж. Вона готова.

А я к с. А багажу при від'їзді у неї буде набагато більше, ніж по приїзді.

Г е к т о р. Ми повернемо її вам, і ви обіцяєте нам мир. Ніякої відплати, ніякої помсти?

А я к с. Жінку втратили, жінку знайшли. Вона виявилася тією ж. Чудово! Чи не правда, Уліссе?

У л і с с. Вибачте, але я нічого не обіцяю. Для того, щоб ми відмовилися від репресій, від будь-якої відплати, треба, щоб Менелай знайшов Олену такою ж, якою вона була викрадена.

Г е к т о р. А за якими ознаками він виявив би зміну?

У л і с с. Попереджений глобальним скандалом, чоловік стає прискіпливим. Парису слід було не паплюжити Олени. А хіба не так?

Натовп. Ні, не так!

Голос. Не зовсім так...

Г е к т о р. А якщо це було саме так?

У л і с с. До чого ви ведете, Гекторе?

Г е к т о р. Парис НЕ доторкнувся до Олени. Вони обидва зізналися мені в цьому.

У л і с с. Що ж це була за історія з ними?

Г е к т о р. Справжня історія, чи не так, Олено?

О л е н а. А що ж, власне, було в ній незвичайного?

Голос. Це жахливо. Ми осоромлені.

Г е к т о р. Чому ви посміхаєтеся, Уліссе? Хіба ви бачите на Олені хоч найменший слід порушеного обов'язку?

У л і с с. Я не шукаю його. Вода залишає на качці більший слід, ніж скверна на жінці.

П а р и с. Ти говориш про царицю.

У л і с с. Звичайно, цариця виняток ... Отже, Парис, ви викрали цю царицю, ви викрали її оголеною. І ви самі, гадаю, були не в обладунках. І що ж, ніякого потягу, ніякого бажання оволодіти нею ви не відчули?

П а р и с. Оголена цариця одягнена своїм достоїнством.

О л е н а. Вона тільки не повинна скидати його з себе.

У л і с с. Скільки часу тривала подорож? На моїх кораблях воно триває три дні, а наші кораблі швидкохідніші ваших.

Голоси. Нечувана образ троянського флоту!

Голос. Ваші вітри більш швидкі, а не кораблі!

У л і с с. Припустимо, якщо хочете, три дні. Де ж була цариця протягом цих трьох днів?

П а р и с. Лежала на палубі ...

У л і с с. А П а р и с? На марсовій щоглі?

О л е н а. Лежав поруч зі мною.

У л і с с. Що ж, він читав поруч з вами? Або ловив золотих рибок?

О л е н а. Він іноді обмахував мене віялом.

У л і с с. І жодного разу не доторкнувся до вас?

О л е н а. Раз якось, на другий день, він поцілував мені руку.

У л і с с. Руку? Розумію! Пристрасний порив.

О л е н а. Я вважала більш гідним не помітити цього.

У л і с с. І хитавиця не кинула вас в обійми один одному ... Я думаю, що для троянського флоту не образливо, якщо я скажу, що його кораблі схильні до хитавиці.

Голос. Їх качає набагато менше, ніж грецькі.

А я к с. Качає грецькі кораблі! Якщо їх іноді і качає, то тільки тому, що їх ніс піднятий, а корма сидить глибоко.

Голос. Так, так ... Ніс угору, а зад опущений ... Зовсім по-грецьки.

У л і с с. А три ночі? Над вами обома тричі запалилися і погасли зірки. І нічого не залишилося у вас в пам'яті від цих трьох ночей, Олено?

О л е н а. Так ... так! .. Зовсім забула ... Я добре засвоїла науку про зоряне небо.

У л і с с. Бути може ... коли ви спали ... він вас взяв ...

О л е н а. Я прокидаюся навіть від польоту мошки.

Г е к т о р. І ви можете обидва заприсягтися перед богинею Афродітою.

У л і с с. Не варто. Я знаю Афродіту. вона протегує клятвопорушникам... Цікава історія, яка на всьому Архіпелазі розвіє дотеперішнє уявлення про троянця.

П а р и с. А що думали до цих пір на Архіпелазі про троянця?

У л і с с. Їх вважали менш здатними, ніж нас, греків, до торгівлі, але більш красивими і чарівними. Продовжуйте ваші визнання, Парис. Це цікавий внесок у фізіологію. Що, власне, змусило вас ставитися до Олени так дбайливо, коли вона була цілком надана на вашу милість? ..

П а р и с. Я ... я її люблю

О л е н а. Якщо ви, Уліссе, не знаєте, що таке любов, не торкайтеся цього предмета.

У л і с с. Зізнайтеся, Олено, що ви ніколи не пішли б за ним, якби знали, що троянці безсилі ...

Голос. Ганьба!

Голос. Одягти на нього намордник!

Голос. Приведи свою дружину, і ти побачиш!

Голос. І свою бабусю!

У л і с с. Я не точно висловився ... що Парис, прекрасний Парис, безсилий ...

Голос. Будеш ти нарешті говорити, Парисе! Або ти хочеш зробити нас посміховисько всього світу.

Г е к т о р. Ти бачиш, Гектор, в яке неприємне становище я потрапив?

Г е к т о р. Це тільки на одну хвилину ... Прощай, Олено! І нехай всі славлять твою чесноту, а не твоє легковажність.

О л е н а. Я не турбуюсь. Століття завжди віддадуть по заслугах.

У л і с с. Безсилий Парис — прекрасне прізвисько! .. Тепер, можете його поцілувати, Олено.

П а р и с. Гекторе!

М о р я к. Невже ви перенесете всі ці глузування, командир?

Г е к т о р. Замовкни. Тут командую я!

М о р я к. Ви погано командуєте. Ми, матроси Париса, і з нас вистачить цього. Ось вам я скажу, що він робив з царицею.

Голоси. Браво! Говори!

М о р я к. Він приносить себе в жертву за наказом брата. Я був на вахті і все бачив.

Г е к т о р. Ти помилився ...

М о р я к. Ви думаєте, що очі троянського моряка можуть помилитися? За тридцять кроків я розпізнаю кривоглазу чайку. Підійди-но сюди, Ольпідес. Ось він був на марсовій щоглі. Він з висоти все бачив. Моя голова стирчала з-під сходів, що ведуть в трюм. Вона була якраз на одному рівні з ними, як кіт перед ліжком ... Говорити далі, троянці?

Г е к т о р. Мовчи.

Г о л о с и. Говори! Нехай говорить!

М о р я к.