Троянської війни не буде - Сторінка 2

Ти тільки що сказав: коли вбиваєш, то любиш.

Г е к т о р. І можеш собі уявити, як всі звуки війни з'єдналися в моїх вухах в одну гаму шляхетності — нічний галоп коней, брязкіт шабель і казанків, коли полк гоплитів в повному спорядженні проходить повз вашого намету, зачіпаючи його; соколиний крик над настороженим військом. І звучання війни було для мене таким чітким, дивовижно ясним.

А н д р о м а х а. А на цей раз війна прозвучала фальшиво?

Г е к т о р. Але чому б? Може бути, я старію? Або може бути, це вигоряння, професійна втома, яка іноді охоплює навіть столяра біля верстата. В один прекрасний ранок вона охопила і мене, коли я, нахилившись над ворогом, моїм однолітком, збирався добити його. Раніше всі ті, над ким я заносив меч, щоб вбити, здавалися мені повною моєї протилежністю. Тепер схиляю коліна перед власним відображенням. Збираючись позбавити життя іншого, я як би здійснюю самогубство. Я не знаю як діє столяр в таких випадках: кидає він свій рубанок і свою політуру або продовжує ... Я продовжував. Але з тієї хвилини для мене зникло повне досконалості звучання війни. Удар списа, що ковзнув по моєму щиту, падіння тіл убитих, а пізніше руйнування палаців — все це стало вражати мене фальшю. Війна побачила, що я розгадав її, і вже перестала соромитися ... Крики вмираючих лунали в моїх вухах фальшю ... Ось до чого я прийшов ...

А н д р о м а х а. А для інших війна провжувала звучати як і спочатку?

Г е к т о р. Інші — як і я. Армія, яку я привів із собою, ненавидить війну.

А н д р о м а х а. У цій армії поганий слух.

Г е к т о р. Ні. Ти не можеш собі уявити, як раптом, годину тому, коли побачили Трою, все прозвучало для неї чисто і правильно. Не було воїна, який не зупинився б, охоплений сумом. І це почуття було до того сильне, що ми довго не наважувалися увійти строєм в ворота і окремими групами розсіялися біля фортечних стін. Ось єдине завдання, гідне справжньої армії — влаштувати мирну облогу свого міста, яке широко відкрило для неї ворота.

А н д р о м а х а. І ти не зрозумів, що саме це й було гіршою брехнею. Війна в самій Трої, Г е к т о ре. Вона зустріла вас біля воріт. Тривога, а не любов мене в сум'ятті вабить до тебе.

Г е к т о р. Про що ти говориш?

А н д р о м а х а. Хіба ти не знаєш, що Парис викрав Олену?

Г е к т о р. Мені тільки що сказали про це ... Ну і що ж?

Ан д р о м а х а. Що греки вимагають її повернення? Що їх посланець прибуває сьогодні? І що якщо її не повернуть — буде війна?

Г е к т о р. А чому її не повернути? Я сам це зроблю.

А н д р о м а х а. П а р и с ніколи не погодиться.

Г е к т о р. Парис моментально поступиться мені. Кассандра його зараз приведе.

А н д р о м а х а. Він не може поступитися. Його слава, як ви це називаєте, зобов'язує його не піддаватися ... А може бути, як він говорить, і його любов.

Г е к т о р. Подивимося! Біжи до Пріама, запитай у нього, чи не може він вислухати мене зараз же. Сама заспокойся. Всі троянці, які вже воювали і які можуть ще воювати, не хочуть війни.

А н д р о м а х а. Залишається ще багато інших. (Виходить.)

Входить Кассандра.

К а с с а н д р а. Ось Парис.

Сцена четверта.

К а с с а н д р а, Г е к т о р, П а р и с.

Г е к т о р. Прийми мої вітання, Парисе. Ти не втрачав часу під час нашої відсутності.

П а р и с. Дякую.

Г е к т о р. Ну і що ж? Що це за історія з Оленою?

П а р и с. О л е н а дуже мила особа. Чи не правда, Кассандро?

К а с с а н д р а. Досить миленька.

П а р и с. І тільки? Чому сьогодні така стриманість. Вчора ти ще казала, що знаходиш її дуже красивою.

К а с с а н д р а. Так. Вона дуже красива і в міру мила.

П а р и с. Хіба вона не схожа на маленьку симпатичну газель?

К а с с а н д р а. Ні.

П а р и с. Адже ти ж сама казала мені, що вона схожа на газель.

К а с с а н д р а. Я помилилася. Я пізніше побачила газель.

Г е к т о р. Ви мені набридли з вашими газелями. Вона що? Так мало схожа на жінку?

П а р и с. О! Звичайно, це не тип наших жінок.

К а с с а н д р а. А який тип наших жінок?

П а р и с. Твій, дорога сестра. Тип жінок мало стриманих.

К а с с а н д р а. А твоя гречанка стримана в любові?

П а р и с. Послухай, що кажуть ваші діви! .. Ти прекрасно знаєш, що я хочу сказати. Буде з мене цих азіаток. Їх обійми липкі, як клей, їх поцілунки ріжуть без ножа, вони все готові проковтнути. По мірі того, як вони роздягаються, здається, що вони надягають на себе ще більш ошатне плаття, свою наготу, ще більш строкату, ніж їх одяг. Так і здається, що вони хочуть залишити на нас відбиток своїх рум'ян і білил. Коротше кажучи, з ними прямо страшно ... А Олена, навіть коли я тримаю її в своїх обіймах, так далека від мене.

Г е к т о р. Дуже цікаво. І ти вважаєш, Кассандро, що варто воювати для того, щоб Парис любив здалеку?

К а с с а н д р а. Здалеку ... Він любить близькість жінок, які вміють триматися на відстані.

П а р и с. Вся принадність Олени в тому, що, коли вони присутні, вона здається відсутньою.

Г е к т о р. Як ти її викрав? З її згоди або проти її волі?

П а р и с. Послухай, Гекторе! Ти знаєш жінок не гірше, ніж я. Вони погоджуються тільки з примусу. І тоді роблять це з ентузіазмом.

Г е к т о р. Ти був верхи? І залишив під її вікнами купу кінського гною, сліди спокусника?

П а р и с. Це що? Допит?

Г е к т о р. Так, розслідування. Постарайся хоч раз відповісти точно. Ти не збезчестив подружній будинок або грецьку землю?

П а р и с. Трохи грецьку воду. Вона купалася ...

К а с с а н д р а. Коротше кажучи, вона народилася з піни морської. Холодність, подібно Венері, народилася з піни.

Г е к т о р. Не покрив ти плінфи палацу образливими написами або малюнками, як ти це зазвичай робиш? Чи не пустив ти перший в оборот те слівце, яке тепер всі кидають в обличчя обманутому чоловікові?

П а р и с. Ні. Менелай в цей час стояв голий на березі і був зайнятий тим, що звільняв палець ноги від краба, який вчепився в нього. Він дивився з таким виглядом на мій човен, що відпливав, наче вітер відносив його одяг.

Г е к т о р. Він був розлючений?

П а р и с. На обличчі царя, в ногу якого вп'явся краб, не могло бути блаженства.

Г е к т о р. А були свідки?

П а р и с. Мої матроси.

Г е к т о р. Ідеально!

П а р и с. Чому "ідеально"? Що ти цим хочеш сказати?

Г е к т о р. Я кажу "ідеально" тому, що ти нічого не скоїв непоправне. По суті кажучи, так як вона була роздягнена, ні її одяг, ні її речі не були спаплюжені. Тільки її тіло було зневажене. Але це не так вагомо. Я добре знаю греків і можу запевнити тебе, що вони з історії своєї маленької королеви, що спустилася до моря і через кілька місяців повернулася з його глибин з невинним виглядом, складуть захоплюючу пригоду, що робить їм честь.

К а с с а н д р а. Цей невинний вигляд ми забезпечимо.

П а р и с. Чи не думаєш ти, що я відвезу Олену Менелаєві?

Г е к т о р. Ні ми, ні він не вимагаємо так багато... Грецький гонець займеться цим. Він пересадить її назад в море, як пересаджують водяні рослини в певному місці. Ти вручиш її гінцеві сьогодні ж увечері.

П а р и с. Я не знаю, чи усвідомлюєш ти жахливість того, що пропонуєш. Невже ти можеш припустити, що чоловік, якому передбачається провести ніч з Оленою, здатний відмовитися від цього?

К а с с а н д р а. У тебе попереду цілий день з Оленою. Це більш по-грецьки.

Г е к т о р. Не будь затятим. Ми тебе добре знаємо. Це не перша розлука, на яку ти йдеш.

П а р и с. Дорогий Гекторе, це вірно. Дотепер я з досить легким серцем приймав розлуку. У розриві з жінкою, навіть найулюбленішою, є особлива принадність, яку я краще, ніж будь-хто, вмію цінувати. Перша самотня прогулянка вулицями міста після прощальних обіймів, миле личко першої зустрічної швачки, ще байдуже і свіже, після чарівної коханої, залишеної з червоним від сліз носом, дзвінкий сміх прачки або торговки фруктами після прощальних слів, сказаних хрипким від відчаю голосом, — все це приносить насолоду, заради якої я можу пожертвувати багато чим. Пішла тільки одна істота, а світ знову заповнений людьми ... Всі жінки створені для вас як би заново, все належить вам, а ти вільний, сповнений гідності і совість твоя чиста.

Ти маєш рацію, в любові є натхненні хвилини, це хвилини розриву ... І тому я ніколи не розлучуюся з Оленою, бо, зустрівшись з нею, мені здається, я порвав з усіма іншими жінками і знайшов замість однієї волі тисячу свобод і тисячу інших достоїнств.

Г е к т о р. Бо вона тебе не любить. Все, що ти говорив, доводить це.

П а р и с. Якщо хочеш. Але будь-який пристрасті я вважатиму за краще нелюбов до мене Олени.

Г е к т о р. Мені дуже шкода. Але ти її повернеш.

П а р и с. Ти тут не володар.

Г е к т о р. Я старший за тебе і буду панувати.

П а р и с. Ось і командуй в майбутньому. А в теперішньому я скоряюся нашому батькові.

Г е к т о р. Я більшого й не вимагаю. Ти згоден підкоритися рішенню Пріама?

П а р и с. Безумовно.

Г е к т о р. Клянешся? Обидва клянемося?

К а с с а н д р а. Будь обережний, Гекторе. Пріам до нестями захоплений Оленою. Він, скоріше, віддасть своїх дочок ...

Г е к т о р. Що ти там розказуєш?

П а р и с. Раз Кассандра говорить про сьогодення, а не про майбутнє, значить, це правда.

К а с с а н д р а. ... і всіх наших братів, всіх наших дядьків, і весь рід наш! .. Всі наші старі оточують Олену як почесна свита. Подивися. Зараз час її прогулянки ... Бачиш на стінах ці сивобороді голови? .. Немов лелеки сіли на валу.

Г е к т о р. Прекрасне видовище. Бороди білі, а пики червоні!

К а с с а н д р а. Так ... при виді Олени їх того й гляди розіб'є параліч. Їм слід було бути у Скамандрських воріт, через які входять наші переможні війська. Але ні. Вони зібралися у Сцейських, звідки виходить Олена.

Г е к т о р. Ось дивіться! Вони всі ураз нахиляють свої голови, як лелеки дзьоби, коли повз них пробігає щур.

К а с с а н д р а. Повз них проходить Олена.

П а р и с. Так?

К а с с а н д р а. Вона на нижній терасі. Стоячи вона поправляє свою сандалю, не забуваючи при цьому якомога вище підняти ногу.

Г е к т о р. Неймовірно! Всі старі Трої зібралися сюди, щоб дивитися на неї зверху.

К а с с а н д р а. О ні. Ті, що хитріше, дивляться на неї знизу.

Г о л о с и "Хай буде безсмертна краса!"

Г е к т о р. Що вони кричать?

П а р и с.