Вся королівська кіннота

КУРТ ВОННЕГУТ

ВСЯ КОРОЛІВСЬКА КІННОТА

ОПОВІДАННЯ

З англійської переклав Юрій ПЕТРУСЬ

Полковник Браян Келлі, величезна постать якого затуляла світло, що падало з коридора позаду нього, на хвилину прихилився до замкнених дверей, тамуючи безпорадний гнів і тривогу. Невисокий азіат-охоронець перебирав низку ключів, відшукуючи того, який підійшов би до цих дверей. Полковник Келлі прислухався до голосів у кімнаті.

— Сержанте, правда, вони не посміють чіпати американців?— Голос був молодий і невпевнений.— Тобто, я думаю, це їм буде дорого коштувати, якщо вони...

— Заткнися. Ти що, хочеш, щоб діти Келлі попрокидалися та слухали, як ти розпустив рюми?— Голос був хрипкий, змучений.

— Готовий побитися об заклад, сержанте, вони звільнять нас дуже швидко,— наполягав молодий голос.

— О, так, хлопче, вони всі тут дуже люблять американців. Мабуть, саме про це вони хотіли порозмовляти з Келлі, а тепер вони пакують пиво та сендвічі з шинкою нам на сніданок. І єдина затримка виникла в них внаслідок того, що вони не знають, скільки робити сендвічів з гірчицею, з скільки — без. Ти сам якого з'їв би?

— Я лише хотів...

— Заткнись.

— Добре, я лишень...

— Заткнись.

— Я лише хотів би знати, що там відбувається, от і все. — Молодий капрал зайшовся кашлем.

— Затягуйся і передавай бичка далі, — обурено сказав третій голос. — Гам ще лишилося добрих десять затяжок. Так що не будь свинею.

Кілька інших голосів схвально загуло на підтримку. Полковник Келлі нервово зімкнув та розімкнув руки, думаючи про те, як саме він повинен передати зміст своєї розмови з Пі їнгом п'ятнадцяти людям, які сидять за цими дверима, та про те страшне випробування, через яке їм усім належало пройти. Пі їнг сказав, що у філософському аспекті їхня боротьба зі смертю буде мало чим відрізнятися від тієї, з якою всі вони, за винятком дружини та дітей Келлі, вже стикалися на полі бою. І якщо підходити до цього з холодним розумом, — то у філософському аспекті справді не було жодної різниці. Однак потрясіння, що його пережив полковник Келлі, було більше, аніж у будь-якому з боїв.

Літак із полковником Келлі та тими п'ятнадцятьма, які сиділи по той бік дверей, розбився двома днями раніше над материковою Азією після того, як вони відхилилися від курсу внаслідок раптової бурі, а їх радіоприймач вийшов із ладу. Полковник Келлі з родиною летів до Індії, де на нього чекала посада військового аташе. На борту транспортного військового літака разом з ними перебувала група технічних спеціалістів, яких чекали на Близькому Сході. Літак розбився на території, контрольованій керівником комуністичних повстанців Пі їнгом.

Всі вони вижили в цій катастрофі — Келлі, його дружина Маргарет, двоє його десятирічних синів-близнюків, пілот та другий пілот, а також десять завербованих техспеців. Коли вони вибралися з літака, дюжина вояків Пі їнга в лахміттях уже чекали на них. Не маючи змоги спілкуватися з тими, хто полонив їх, американці цілий день ішли маршем через рисові поля та узлісся джунглів, аж поки надвечір дісталися до зруйнованого палацу. Там їх замкнули в підземній кімнаті, де вони й сиділи, не відаючи, що їх чекає в майбутньому.

І ось тепер полковник Келлі повертався після розмови з Пі їнгом, який нарешті розповів йому, що ж станеться з шістнадцятьма американськими полоненими. Шістнадцять — Келлі хитав головою щоразу, як ця цифра знов і знов виринала в його пам'яті.

Охоронець відсунув його вбік пістолетом і вставив ключа в отвір замка. Двері відчинилися. Келлі мовчки стояв на порозі.

Цигарка мандрувала з рук до рук. її вогонь на мить вихоплював з темряви то одне обличчя, то інше, і кожне з них застигло в німому очікуванні. То вона освітила рум'яне обличчя молодого говіркого капрала з Міннеаполіса, то осяяла зіниці очей та густі брови пілота, з Солт Лейк Сіті, то червоною цяткою замиготіла на тонких губах сержанта.

Келлі перевів погляд з людей на те, що в сутінках виглядало як маленький пагорбок поблизу дверей. Там сиділа його дружина Маргарет, і дві біляві голівки його синів спочивали в неї на колінах. Вона усміхнулася йому, обличчя її проступало білою плямою в пітьмі.

— З тобою все гаразд, милий? — тихенько запитала вона.

— Так, зі мною все в порядку.

— Сержанте, — сказав капрал, — запитайте його, що сказав Пі їнг.

— Заткнись. — Сержант зачекав хвильку. — То що там чути — хороші новини чи погані?

Келлі гладив плече дружини, намагаючись віднайти, єдино правильні слова — слова, що несли б у собі сміливість, якої так бракувало йому.

— Новини погані, — сказав він нарешті. — Препаскудні новини.

— Ну що ж, викладайте те, що є, — гучно сказав пілот, і Келлі спало на думку, що той намагається заспокоїти себе самим звуком свого різкого голосу. — Найгірше, що він може зробити — це повбивати всіх нас. Саме це ти називаєш поганими новинами? — Він устав і засунув руки в кишені.

— Він не посміє! — сказав із погрозою молодий капрал, немовби він міг обрушити гнів усієї армії Сполучених Штатів на Пі їнга.

Полковник Келлі поглянув на юнака з цікавістю і смутком.

—Давайте подивимося правді в очі. Всі козирі знаходяться в руках цього чоловічка нагорі. — Вираз, запозичений з іншої гри, раптом подумав він. — Він поза законом. Він анічогісінько не втратить від того, що на нього розізляться цілі Сполучені Штати.

— Якщо він має намір вбити нас, то так і скажи, — вибухнув пілот. — Тоді ми хоч будемо готові до цього. Що він збирається робити?

— Він вважає нас військовополоненими, — сказав Келлі, намагаючись, щоб його голос звучав урівноважено. —Він хотів би застрелити всіх нас. — Він знизав плечима. — Я не хотів тримати всіх вас в напрузі, я просто шукав потрібних слів — а їх немає. Пі їнг хоче отримати більше задоволення, ніж його може дати просто розстріл усіх нас. Він хотів би довести, що він більш винахідливий, ніж ми.

— Як? — запитала Маргарет. її очі були широко відкриті Обидва хлопці почали прокидатися.

— Незабаром я гратиму з Пі Гнгом в шахи на ваші життя. — Він поклав стиснутий кулак на безвольну руку своєї дружини. — І на чотири моїх життя. Це єдиний шанс, який дає нам Пі їнг. — Він знизав плечима і криво посміхнувся. — А я граю краще від середнього — трохи краще від середнього.

— Чи він геть здурів? — сказав сержант.

— Ви зможете самі побачити все, — сказав полковник Келлі просто. — Ви побачите їх, коли розпочнеться гра, — Пі їнга та його друга майора Барзова. — Він підвів брови. — Майор сказав, що жалкує з приводу того, що, будучи військовим спостерігачем від російської армії, він не в змозі заступитися за нас. Він також сказав, що співчуває нам. Я підозрюю, що він бреше в обох випадках. Пі їнг боїться його до смерті.

— Чи ми будемо спостерігати за грою? — прошепотів капрал здушеним голосом.

— Всі ми, солдате, будемо тими фігурами, якими я буду грати цю партію. Двері відчинилися настіж...

— Чи може Білий Король бачити зі свого місця всю шахівницю? — грайливо вигукнув Пі їнг з балкона, дивлячись згори на кімнату з лазуровим куполом. Він усміхався до полковника Келлі, його родини та його людей. — Знаєш, ти повинен бути білим королем. Інакше в нас не буде певності, що ти залишатимешся з нами до кінця гри. — Обличчя ватажка повстанців розчервонілося. Його усмішка була усмішкою вдаваної турботи. — Радий вітати вас усіх.

Праворуч від Пі Гнга, невидимий у затінку, стояв майор Барзов, мовчазний військовий спостерігач-росіянин. Повільно хитнувши головою, він дав зрозуміти Келлі, що побачив його погляд. Келлі продовжував невідривно дивитися йому в очі. Помпезний, геть зарослий щетиною майор занепокоївся і, не знаючи куди подіти свої руки, гойдався взад-уперед у своїх чорних черевиках.

— Я б хотів вам допомогти, — нарешті промовив він. Та з його боку це виглядало не як люб'язність, а як зневажливий жест. — Я лише спостерігач тут. — Барзов вимовив це з притиском. — Бажаю успіху, полковнику, — додав він, відвертаючись.

Ліворуч від Пі їнга сиділа молода східна жінка. Вона сиділа, втупившись порожнім поглядом у стіну над головами американців. Вона і Барзов були при тій розмові, коли Пі їнг уперше повідомив полковника Келлі, в яку саме гру він хоче з ним зіграти.

Коли Келлі прохав залишити своїх дітей та дружину поза цією грою, йому здалося, що в її очах він побачив спалах жалю. Однак тепер, коли він дивився на застиглу постать цієї дівчини, яка сиділа тут для краси, він зрозумів, що це була помилка.

— Цей покій був примхою предків, які протягом багатьох поколінь тримали людей у рабстві, — сказав Пі їнг повчально. — Він служив їм чудовою тронною кімнатою. Але, як ви можете бачити, його підлога викладена квадратами, і їх рівно шістдесят чотири — як на шахівниці. Люди, що мешкали в цьому палаці переді мною, мали ці чудові шахові фігури висотою на повний людський зріст, які ви бачите перед собою. Це було зроблено для того, щоб ВОНИ ' і їхні друзі могли сидіти тут, де зараз сиджу я, і давати слугам накази, які фігури на шахівниці треба пересунути. — Він покрутив перстень на одному з пальців. — Хоч як це дивно, але ми змогли трохи переінакшити гру. Сьогодні, звичайно, з дерев'яних фігур ми скористаємося лише чорними, якими буду грати я. — Він повернувся до непрогнозованого майора Барзова. — Американці самі будуть шаховими фігурами. Чудова ідея. — Його усмішка зів'яла, коли він побачив, що Барзов не усміхався разом з ним. Виглядало на те, що Пі їнг бажав потішити росіянина. Барзов, у свою чергу, ставився до Пі Ґнга як до особи, на яку не варто звертати уваги.

Дванадцять американських солдат стояли біля стіни під посиленою охороною. Інстинктивно вони збилися докупи та понуро дивилися на свого керівника, який був єдиний, хто мав можливість допомогти їм.

— Не переймайтеся цим, — сказав полковник Келлі, — інакше ми втратимо єдиний шанс, який дала нам доля. — Він кинув швидкий погляд на своїх синів-близнюків — Джеррі та Пола, які роздивлялися кругом себе, спокійно, сонно і разом з тим зацікавлено блимаючи очима біля £воєї прибитої горем матері. Келлі дивувався, чому його почуття були такі слабкі в момент, коли він бачив усю свою родину перед лицем смерті. Той страх, що він його відчував, перебуваючи разом з усіма у в'язниці, минувся.