Вся королівська кіннота - Сторінка 3

— Твій хід, полковнику.

За давньою звичкою, полковник Келлі поглянув на дружину в пошуках співчуття та підтримки. Однак тепер він одразу відвернувся — Маргарет сама стояла з переляканим виглядом, і він нічим, окрім виграшу в цій грі, не міг зарадити ситуації. Нічим. її погляд був порожній, майже ідіотський. Вона знайшла порятунок для себе в стані сліпого шоку, позбувшись всіх емоцій. Келлі порахував усі фігури, які залишалися на шахівниці. Від початку гри минула година. П'ять його пішаків все ще залишалися живими, серед них і молодий капрал; один слон — нервовий пілот; дві ладді; двоє коней — двоє переляканих десятирічних коней; Маргарет — королева з порожнім поглядом; і нарешті, він сам — король. Четверо інших? — Убиті. Вбиті внаслідок безглуздих обмінів, які для Пі Ґнга означали втрату лише кількох шматків дерева. Ці солдати вмерли мовчки, занурившись у свої окремі світи.

— Я гадаю, що настав час здаватися, — сказав Пі їнг. — Боюся, що гра по суті завершена. Ну що, полковнику, здаєшся?

Майор Барзов, насупивши брови, з розумним виглядом подивився на шахівницю, повільно похитав головою і позіхнув.

Полковник Келлі намагався зосередити свій розум і зір. Він мав таке відчуття, ніби йому доводи гься вибиратися з гори пекучого піску, пробиратися вперед і вперед, звиваючись, задихаючись і сліпнучи.

— Іди ти к бісу, — пробурмотів він.

Нарешті йому вдалося зосередитися на розташуванні фігур на шахівниці. Як гра в шахи, цей жахливий поєдинок був абсурдним. Пі їнг не мав жодної іншої стратегії, окрім знищення якомога більшої кількості білих фігур. Ходи Келлі мали за мету захистити кожну свою фігуру за всяку ціну, тому він не ризикував у нападі. Його могутні королева, коні, ладді стояли незадіяними у відносній безпеці на двох останніх рядах шахівниці. У відчаї його кулаки стискалися та розтискалися. Бойові порядки його суперника були відкритими. Він міг би поставити мат королю Пі їнга, якби не чорний кінь, що займав домінуючу позицію в центрі шахівниці.

— Твій хід, полковнику. Лишилося дві хвилини, — зваблював його Пі їнг.

І тут Келлі побачив її — ціну, яку він повинен заплатити, яку всі вони повинні заплатити, незважаючи на всі муки сумління. Пі Ґнгу треба було лише походити королевою по діагоналі, щоб зробити йому шах. І після цього йому треба було зробити ще один хід неминучий, невідворотний, — і тоді все, кінець. І Пі їнг напевно зробить цей хід, королевою. Здавалося, ця гра втратила для нього всю свою гостроту; він виглядав як людина, що думає про якусь наступну справу.

Ватажок повстанців тепер стояв, прихилившись до балюстради. Майор Барзов стояв позаду нього, вставляючи цигарку до мундштука зі слонової кістки.

— Неприємним у шахах є те, — сказав Барзов, захоплено розглядаючи свій мундштук, — що в цій грі не має ані грана випадковості. Тобто для переможеного не може бути жодного виправдання.

Його тон був педантичним і мав у собі щось від зверхності вчителя, який змушений пояснювати складні матерії студентам, надто зеленим для їхнього розуміння.

Пі їнг знизав плечима.

— Перемога в цій грі принесла мені дуже мало задоволення. Полковник Келлі повністю розчарував мене. Нічим не ризикуючи, він позбавив гру тонкості та гостроти. Навіть мій кухар міг би зіграти краще.

Червоний жар гніву проступив на щоках Келлі, його вуха запалали. М'язи його живота стиснулися, його ноги розсунулися. Не можна дозволити Пі Ґнгу ходити королевою. Якщо Пі їнг походить нею, то Келлі програє, якщо Пі їнг забере свого коня з лінії атаки Келлі, то Келлі ще матиме шанси на перемогу. Лише одна річ мо;ічЄ спонукати Пі їнга походити конем — нова нагода задовольнити його садистські нахили.

— Здавайся, полковнику. Я ціную свій час, — сказав Пі їнг.

— То що, гра вже скінчилася? — роздратовано запитав молодий капрал.

— Замовкни і стій на своєму місці, — сказав Келлі. Примруживши очі, він впритул розглядав коня Пі їнга, стоячи поміж своїх живих фігур. Різьблена шия коня була вигнута дугою. Його очі пашіли вогнем. Строга геометрія долі білих фігур ясно постала в свідомості Келлі. її простота справила ефект свіжого прохолодного вітру. Коневі Пі їнга треба було принести жертву. Якщо Пі їнг прийме її, то гра буде за Келлі. Весь задум був досконалим та цілком безпечним за винятком єдиного моменту — величини жертви.

— Залишилась одна хвилина, полковнику, — сказав Пі Інг. Келлі швидко переводив погляд з обличчя на обличчя, і ані ворожість, ані страх, ані зневіра, які він бачив в очах своїх людей, не зворушували його. Одного за одним відкидав він кандидатів на смерть. Ось ці чотири фігури життєво необхідні для раптової нищівної атаки, а ці повинні охороняти короля. Необхідність, наче та дитина, яка рахує по колу: "Ене, бена, раба", вказала своїм пальцем на ту фігуру, якою можна було пожертвувати. В нього була лише одна така фігура. Келлі не дозволяв собі думати про цю шахову фігуру інакше, аніж як про ключ до розв'язання простого математичного рівняння: "якщо х мертвий, то всі решта — живі". Він сприймав трагізм свого рішення як людина, що знає визначення трагедії, але не сприймає її почуттями.

— Двадцять секунд! — сказав Барзов. Він забрав шаховий годинник у Пі їнга. Холодна рішучість на мить зрадила Келлі, і він побачив весь пафос своєї позиції — дилеми, старої, як світ; і нової, як боротьба між Сходом і Заходом, коли нападають на людей, то певна їх величина х, збільшена у сотні і тисячі разів, повинна померти. Професією Келлі завше був вибір цього х.

— Десять секунд, — сказав Барзов.

— Джеррі, — сказав Келлі, і голос його звучав голосно і впевнено, — перейди на один квадрат вперед і два квадрати наліво.

Його син довірливо вийшов із заднього ряду і став у тінь, що її відкидав чорний кінь. Виглядало, ніби до Маргарет поверталося усвідомлення того, що відбувається. Вона повернула голову до чоловіка саме в той момент, коли він говорив цю фразу.

Пі їнг поглянув униз на шахівницю у здивуванні.

— Чи ти в своєму розумі, полковнику? — запитав він нарешті. — Чи ти усвідомлюєш, що ти щойно наробив?

Ледь помітна усмішка з'явилася на обличчі Барзова. Він подався вперед, наче воліючи пошептатися з Пі їнгом, хоча на думці в нього було щось цілком інакше. Він прихиливсь до колони, щоб краще бачити кожен рух Келлі через завісу цигаркового диму.

Келлі вдавав, що він здивований словами Пі їнга. Потім він закрив обличчя руками, і з горла в нього вирвався крик боліб.

— О Боже, ні!

— Дорога помилка, будьте певні, — сказав Пі їнг. Він схвильовано пояснював помилку свого суперника юнці, яка сиділа поруч з ним. Та відвернулася.

Здавалося, що Келлі таки вдалося обдурити його.

— Ви повинні дозволити мені змінити цей хід, — прохав Келлі розбитим голосом.

Пі їнг сперся на балюстраду кісточками пальців.

— Без правил, мій друже, будь-яка гра втрачає сенс. На початку ми домовилися, що всі ходи будуть остаточними, тож так воно й буде. — Він повернувся до слуги: — Королівського коня на шостий квадрат по діагоналі королівського слона! — Служка пересунув дерев'яну фігуру на квадрат, у якому стояв Джеррі. Жертва була прийнята, і, починаючи з цього моменту, гра була за полковником Келлі.

— Що він каже? — пробурмотіла Маргарет.

— Навіщо ж тримати дружину в такій напрузі, полковнику? — сказав Пі їнг. — Будь хорошим чоловіком і відповідай на її запитання, чи, може, ти бажаєш, щоб я зробив це замість тебе?

— Ваш чоловік пожертвував коня, — сказав Барзов, і його голос заглушив голос Пі їнга. — Тільки-що ви втратили свого сина. — Його обличчя мало вираз експериментатора — очікуючий, гострий, немов він був у трансі.

Келлі почув, як з горла Маргарет вихопився клекіт і встиг підхопити її в момент падіння. Він стиснув її зап'ястя. "Рідна, благаю, — послухай мене!" І він потряс її тіло, зробивши це сильніше, ніж сподівався. її реакція була подібна до вибуху. Каскади слів лилися з неї потоком — істеричні вигуки з прокльонами на його адресу. Келлі стиснув зап'ястя її рук у своїх руках і тупо слухав її образливі зойки.

Пі їнг вирячив очі. Він був настільки захоплений фантасмагоричною драмою, яка розгорталася внизу, що не помічав слізного розпачу дівчини, що сиділа позаду. Вона шарпала його за сорочку, прохаючи про щось. Не відриваючи очей від шахівниці, він відштовхнув її назад.

Високий пілот раптом пірнув до найближчого охоронця, цілячись плечем в груди, а кулаком у живіт. Солдати Пі їнга збіглися, повалили його на підлогу і затягли його назад на його квадрат. Посередині цього бедламу розплакався Джеррі і побіг, переляканий до тата з мамою. Келлі відпустив Маргарет, яка впала на коліна, щоб притиснути дитя, яке тремтіло всім тілом. Пол, близнюк Джеррі, стояв на своєму квадраті, тупо дивлячись у підлогу.

— Ну ІДО" граємо далі, полковнику? — запитав Пі їнг збудженим голосом. Барзов повернувся спиною до шахівниці, не маючи наміру втручатися в хід подій, і явно не бажаючи спостерігати за їхнім розвитком. 'Селлі заплющив очі і чекав, поки Пі їнг віддасть наказ виконавцям. Він не міг примусити себе навіть глянути на Маргарет і Джеррі. Пі їнг підвів руку, просячи тишини.

— З глибоким сумом і співчуттям, — почав він. Його рот закрився. Вираз люті раптом зник з його обличчя, залишивши на ньому лише тупість та здивування. Невисокий чоловік звалився на балюстраду, перехилився і впав униз поміж своїх солдат. Майор Барзов боровся з китайською дівчиною. В тендітній руці, яку він ніяк не міг схопити, вона тримала мініатюрний ніж. Вона встромила його собі в груди і, заточуючись, прихилилася до майора. Барзов відступив, і вона впала, а сам він попрямував до балюстради.

— Тримайте в'язнів на місцях! — крикнув він охоронцям. — Він живий? — Ні гніву, ні співчуття не було в його голосі — лише обурення та злість за спричинені йому особисто незручності. Служка підвів очі і похитав головою.

Барзов наказав слугам та солдатам винести тіла Пі їнга та дівчини. Та в його виконанні це було більше схоже на дії дбайливого власника будинку, аніж на реакцію благочестивого християнина. Ніхто з присутніх не поставив під сумнів його новоявлену владу.

— Так що, врешті-решт, тепер це твоя партія, — сказав Келлі.

— Народи Азії втратили великого вождя, — сказав Барзов строго.