Вузький шлях - Сторінка 5
- Тит Колліандер -Отці. Коли ми починаємо співчувати цьому – це вже сукупність. Третій крок – згода і четвертий – здійснення гріха. Ці чотири кроки можуть миттєво йти один за одним, але можуть і чергуватися поступово, так, що можливо ще встигнути відрізнити їх один від одного. Помисли стукають у двері, як крамар. Досить впустити його, як починається розмова про запропоновані товари, і важко вже показати людині на двері, нічого не купивши в неї, хоча і бачиш, що товар поганий. Так доходиш до згоди на купівлю, часто навіть проти власного бажання. Ми виявилися переможені ворожою спокусою.
Про причини говорить Давид: "Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців" (Пс.100:8), які чинять беззаконня, не буде жити в домі моєму той, хто діє підступно (ст.7). І Мойсей говорить про угоду: "Не складай умови з ними та з їхніми богами" (Вих.23:32). Перший вірш першого псалма має ту ж думку, – кажуть св. Отці. "Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить". Важливо почати говорити з ворогами, коли у брамі вони (Пс.126:5). Оскільки наплив біля воріт твого серця великий, то знай, що сам сатана набирає виду "Ангела Світла" (2Кр..11:14). Тому святі радять нам очищати наші серця від випадкових настроїв і мрій, якого б роду вони не були. Не в силах людини відрізняти злі наміри від добрих, тільки Один Господь може це зробити. Тому покладемо уповання цілком на Господа, добре знаючи, що "якщо Господь не охороняє дім, даремно чуває сторожа при ньому!" (Пс.126:1).
Однак від тебе залежить стерегтися, щоб у серці твоїм не зародилася зла думка (Втор.15:9) і слідкувати, щоб серце не стало місцем ярмарки, де як хвилі змінюються всілякі враження, аж поки ти зовсім не втратиш пильності над тим, що діється. Ярмарка – улюблене місце перебування злодіїв і розбійників, але аж ніяк не ангела миру, якого ти шукаєш. Мир, а тому і Господь миру, уникає таких місць.
Тому Христос сказав нам через свого Апостола: серця ваші освятіть (Як.4:8) і Сам закликає нас: уважайте, чувайте (Мк.13:33). Бо якщо Він, прийшовши, знайде наші серця нечистими, а нас сплячими, то скаже: не знаю вас (Мт. 25:12). І цей час завжди тут, якщо не в цей момент, то в наступний, бо як і Царство Небесне, так і час суду завжди в наших серцях. Якщо сторожа не пильнує, то не збереже і Господь, а якщо не збереже Господь, даремно пильнує сторожа. Тому чуваймо біля дверей нашого серця, неустанно взиваючи до Господа про поміч.
Не спрямовуй свій погляд на ворога, не вступай з ним у суперечку, тому що ти не маєш можливості протистояти йому; зі своїм тисячолітнім досвідом він знає достатньо хитрощів, щоб обеззброїти тебе. Ні, ти стій на сторожі свого серця і нехай погляд твій буде спрямований на небо. Тоді і серце буде всіляко захищене – Господь Сам зішле Своїх ангелів оберігати його. Розумій це так, якщо ти підпадаєш під спокусу, не займайся розглядом і оціненням її, чи роздумами про неї. Тим ти засмутиш своє серце і загубиш час, чого ворог і прагне. Замість того, звернися негайно до Господа з молитвою: "Боже, милостивий, прости мені грішному". І чим швидше ти відвернеш свою думку від спокуси, тим швидше прийде допомога.
Ніколи не покладайся на себе. Ніколи не приймай благого рішення, думаючи, – звичайно, я здолаю. Ніколи не надійся на свої сили і спроможності протистояти будь-якій спокусі, як малій, так і великій. Думай навпаки: я сам не вистою, якщо впаду в спокусу. Самовпевненість – поганий товариш. Чим менше надієшся на свої сили, тим міцніше ти стоїш. Почувай себе слабким і цілком позбавленим можливості протистояти навіть найменшому помаху злого Духа, тоді ти зі здивуванням зауважиш, що він немає жодної влади над тобою. Бо, вибравши Господа своїм пристановищем, ти незабаром переконаєшся, що тебе зло не спіткає (Пс.90). Єдиним нещастям, якому піддається християнин, є гріх.
Якщо тобі прикро, що ти все-таки впав у спокусу і за це бичуєш себе, постановивши "ніколи так більше не чинити", то це вірна прикмета, що ти на добрій дорозі, – це уражена твоя самовпевненість. Той, хто не надіється на себе, з подякою дивується, що не впав ще глибше, він прославляє Господа за Його своєчасну допомогу, бо інакше він і зараз не піднявся б. Швидко вставши, він творить молитву, починаючи її трикратним "Благословенне Ім'я Господнє".
Розбещена дитина, впавши, довго лежить і плаче. Вона шукає співчуття і ласки для свого заспокоєння. Однак, ти себе не шкодуй, як би боляче тобі не було. Встань зараз же і продовжуй боротьбу. У боротьбі завжди отримують поранення. Лише ангелам властиво ніколи не падати. Отже, молись до Господа, щоб Він простив тебе і не допустив, щоб ти знову впав у гріх. Не поступай за прикладом Адама і не звинувачуй жінку чи диявола, чи ще якусь зовнішню причину. Причина твого падіння у тобі самому. В ту мить, коли господаря не було у твоєму серці, ти дозволив грабіжникам і розбійникам увійти і господарювати там. Молися до Господа, щоб цього не повторилось.
"Що ви робите там у монастирі? "— спитали одного ченця. Він відповів: "Ми падаємо і встаємо, падаємо і встаємо, і знову падаємо і встаємо". Бо мало хвилин у твоєму житті проходять без того, щоб ти щонайменше один раз не впав. Тому молися до Господа, щоб змилосердився над всіма нами. Молись за прощення і милість, про помилування, як просить засуджений до страти злочинець, і пам'ятай, що лише благодаттю ми спасенні (Еф.2:6). В тебе немає права вимагати свободи чи помилування. Уяви себе на місці раба-втікача, який лежить у ногах свого володаря і просить, щоб його помилували. Такою повинна бути і твоя молитва, якщо ти хочеш наслідувати св. Ісаака Сірійського і " у себе самого заглибитись від гріха, щоб там у глибині знайти шлях догори, по якому зможеш підійматися завжди тільки вверх".
15.
Про молитву
Зі сказаного видно, що молитва – головна і найважливіша зброя у боротьбі. Навчись молитися і ти переможеш всі мислимі злі сили, що нападають на тебе. Молитва є одним крилом, а віра другим, і вони підносять нас до неба. З одним крилом ніхто не може літати. Молитва без віри така ж безглузда, як віра без молитви. Але якщо твоя віра дуже слабка, то ти можеш взивати: Господи, дай мені віру. Ця молитва рідко буває не вислухана. З гірчичного зерна, – каже Господь, – виростає велике дерево (Мт.17:20).
Хто хоче дихати свіжим повітрям і насолоджуватися сонячним світлом, відчиняє вікно. Було б безглуздо сидіти при опущених шторах і говорити: нема світла, нема повітря, нема чим дихати. Нехай цей приклад покаже тобі дію молитви на нас. Сила Божа і милість завжди і всюди доступна всім, але здобути її можна лише бажаючи цього і живучи у вірі. Молитва – це дія, молитися – значить бути вищою мірою діяльним. Для будь-якого роду діяльності потрібний досвід. Говорячи чужою мовою, навчаєшся цієї мови, і молячись, вчишся молитися.
Без молитви не можна й думати знайти те, чого шукаєш. Молитва є початком і основою всіх прагнень до Господа. Молитва запалює першу іскру світла, молитва дає перші передчуття того, що шукаєш. Вона пробуджує і підтримує бажання йти вперед. "Молитва –утвердження миру", – сказав св. Іван Ліствичник, а інший святий порівнює всесвіт з чашею, в якій спочиває Церква Христова, яка утримується молитвою. Молитва є спілкування і єднання людини з Господом. Молитва ніби міст, через який людина переходить від свого тілесного "я" з його спокусами до духовного – з її свободою. Молитва – це оборонна стіна проти горя, меч проти розпачу, вона знищує смуток і підкоряє гнів. Молитва – їжа для душі і просвітлення розуму, вона приносить в теперішнє майбутню радість. Для того, хто щиро молиться, молитва є суддею, судом і престолом. Суддею перед страшним судом, зараз, в даний момент – у твоєму серці.
Молитва і уважність – одне і те ж, бо ти реагуєш молитвою на найменші зміни у твоєму полі зору; те саме робить і серце, в якому твориться молитва. Нехай іншим прикладом для тебе буде павук. Він знаходиться всередині своєї павутини і, тільки відчуваючи наближення найменшої мушки, вбиває її. Такою ж уважною є молитва у серці: вона відчуває найменше наближення ворога і вбиває його. Покинути молитву – це те саме, що піти зі свого вартового посту. Ворота відкриті для спустошуючих орд, і зібрані скарби будуть розграбовані. Хижакам недовго завершити свою справу. Прикладом може служити гнів, який знищує все в одну мить.
16.
Про молитву
Отже, тепер ми розуміємо, що святі отці молитвою називають не тільки молитви ранні і вечірні та молитви, що творяться протягом дня і при починанні якоїсь справи, але для них молитва ототожнюється з постійною молитвою – життям у молитві. "Безперестанку моліться" (1Сл.5:17) – це обов'язкова заповідь. Молитва, яку розуміють саме так, – це наука з наук і мистецтво з мистецтв. Художник працює з глиною, фарбами, словами чи звуками. У міру своїх сил він наповнює їх змістом і красою. Той, хто молиться, працює над живою людиною, своєю молитвою він преображає людину, наповнює її змістом і красою, працюючи спочатку над самим собою і тим самим над іншими.
Вчений вивчає створені предмети і явища. Той, хто молиться, проникає молитвою до Самого Першоджерела творіння. Не в тіло, не в явища життя, а до джерела цього тепла і життя, не до свого власного "я", а до Творця цього "я". Художник чи вчений повинен прикласти багато зусиль і праці, щоб досягнути вершин, однак, бажаної досконалості він ніколи не досягне. Якщо, приступаючи до роботи, завжди чекати Божественного одкровення, то ніколи не навчишся основ свого мистецтва. Скрипаль мусить наполегливо вправлятися, щоб осягнути тайну чутливого інструменту. Наскільки ж чутливіше серце людини!
"Наблизьтеся до Бога, то й Бог наблизиться до вас" (Як.4:8). Від нас залежить почати. Якщо ми зробимо крок назустріч Господу, Він зробить десять кроків до нас. Це Той, який побачивши блудного сина, коли той був ще далеко, побачив його і побіг, впав йому на шию і цілував його (Лк.15:20). Але все-таки колись треба зробити перший невпевнений крок, якщо взагалі хочеш наблизитися до Господа. Нехай не бентежить тебе незручність початку, не поступайся сором'язливості і насмішкуватим голосам ворогів, які стараються запевнити тебе, що ти смішний, що це тільки плоди твоєї фантазії, які не мають ніякого сенсу.