Загадковий нічний інцидент із собакою - Сторінка 4

Він сказав, що я дуже логічна людина, і це видно одразу, тож він здивувався, коли дізнався про такий спосіб мислення, бо він не дуже логічний.

Я відповів, що мені подобається, коли речі відбуваються згідно із заведеним порядком. А щоби речі відбувалися в заведеному порядку, треба користуватися логікою. Особливо з числами або під час дискусії. Але існують інші способи дотримуватися порядку. Ось чому в мене є Хороші Дні й Чорні Дні. Я також сказав, що люди, які працюють в офісах, виходять уранці на роботу, бачать сонце, і їм стає радісно. Або вони бачать дощ, і їм стає сумно, але вся різниця полягає в погоді, хоча якщо вони працюють в офісі, то погода не має жодного значення, гарний у них буде день чи поганий.

Я сказав, що коли Батько вранці прокидається, то завжди вдягає спочатку штани, а потім шкарпетки, хоча це було не логічно, але він завжди так робить, бо йому також подобається дотримуватися порядку. Також щоразу, коли він іде нагору, то перестрибує по дві сходинки за раз і завжди починає з правої ноги.

Містер Джевонс сказав, що я дуже розумний хлопчик.

Я зауважив, що розум тут ні до чого. Просто я помічаю багато речей, а це зовсім не означає бути розумним. Це називається "бути спостережливим". Бути розумним — це коли ти бачиш, як усе було, а потім використовуєш очевидні факти, аби здогадатися про щось нове. Наприклад, про те, що Всесвіт розширюється або хто скоїв убивство. Або коли ти бачиш якесь ім'я англійською, то надаєш кожній літері значення від 1 до 26 (a = 1, b = 2 тощо), подумки складаєш усі цифри й дізнаєшся, чи не отримав ти просте число, як-то Jesus Christ (151), або Scooby-Doo (113), або Sherlock Holmes (163), або Doctor Watson (167).

Містер Джевонс спитав, чи я почуваюся від цього безпечніше, коли все відбувається згідно з заведеним порядком, і я сказав, що так.

Потім він спитав, чи не подобаються мені переміни. І я відповів, що був би не проти перемін, якби, наприклад, став астронавтом, а це одна з найбільших перемін, які тільки можна уявити. Окрім смерті чи зміни статі.

Він спитав, чи хочу я стати астронавтом, і я відповів, що так, хочу.

Він зауважив, що стати астронавтом дуже важко. Я сказав, що знаю. Треба стати офіцером Військово-повітряних сил, виконувати багато наказів і бути готовим убивати інших людей, а я не зміг би виконувати накази. А ще в мене немає 100 % зору, який потрібен для того, щоби бути пілотом. Але я сказав, що все одно можна бажати чогось такого, що навряд чи станеться.

Террі, старший брат Френсіса з моєї школи, запевняв, що єдина робота, яку мені довірять, — це збирати візки в супермаркеті чи прибирати віслюче лайно в притулку для тварин і що ніхто не дозволить децепешникам керувати ракетами, які коштують мільярди фунтів. Коли я розповів це Батькові, він запевнив мене, що Террі заздрить, адже я розумніший за нього. Але так можуть думати тільки дурні, бо ми не змагаємося один з одним. Проте Террі — дурний, отже, quod erat demonstrandum, з латини "те, що треба було довести", що означає "таким чином, це доведено".

Я не децепешник, у мене немає дитячого церебрального паралічу, на відміну від Френсіса, який на нього хворий, а, хоч я навряд чи стану астронавтом, збираюся вступити до університету й вивчати математику, або фізику, або математику й фізику (і отримаю єдиний диплом з двох спеціальностей), оскільки мені подобаються математика й фізика і я дуже здібний до них. А Террі не вступить до університету. Батько каже, що Террі, імовірніше, потрапить до в'язниці.

У Террі на руці є татуювання у вигляді серця, проколотого посередині ножем.

Але це називають відхилення від теми, і зараз я повернуся до того, що в мене був Хороший День.

Оскільки це був Хороший День, я вирішив, що спробую дізнатися, хто вбив Веллінгтона, оскільки Хороший День призначений для планування й утілення проектів.

Коли я розповів це Шивон, вона сказала:

— Ну, сьогодні ми все одно будемо писати твори, тож чому б тобі не написати, як ти знайшов Веллінгтона й потрапив до поліцейського відділка.

Саме тоді я почав писати цю книжку.

А Шивон пообіцяла, що допоможе мені з орфографією, граматикою та примітками.

53

Мати померла за два тижні.

Я так і не відвідав її в лікарні, але Батько приносив додому багато їжі з магазину "Маркс і Спенсер". Він казав, що Мати мала непоганий вигляд і, здавалося, починала одужувати. Вона передавала, що дуже сильно мене любить, і поставила листівку з побажанням швидкого одужання на столик біля ліжка. Батько сказав, що вона їй дуже сподобалася.

На листівці були намальовані машини. Ось який вона мала вигляд:

Я зробив її в школі з місіс Пітерс, яка викладає образотворче мистецтво, і це була ліногравюра: коли ти щось малюєш на шматку лінолеуму, місіс Пітерс потім вирізає його по контуру, а ти мастиш лінолеум чорнилом і притискаєш його до паперу. Ось чому всі машини мають один і той самий вигляд, оскільки я зробив одну машину й притиснув її до паперу 9 разів. Зробити багато машин спало на думку місіс Пітерс, і ця ідея мені сподобалася. Я розфарбував усі машини червоним кольором, щоби в Матері був Над-над-надзвичайний День.

Батько сказав, що вона померла від серцевого нападу, і це було неочікувано.

— Від якого типу серцевого нападу? — спитав я, оскільки здивувався.

Матері було лише 38 років, а серцеві напади зазвичай бувають у літніх людей, а Мати вела активний спосіб життя, їздила на велосипеді, споживала здорову їжу, багату на клітковину з низьким вмістом насичених жирів, як-то: курятина, овочі та мюслі.

Батько сказав, що він не знає, який саме серцевий напад у неї стався, і що зараз був недоречний час, аби ставити такі запитання.

Я припустив, що, можливо, це була аневризма.

Серцевий напад — це коли якісь серцеві м'язи не отримують достатньо крові й відмирають.

Існує два основних типи серцевих нападів. Перший — це емболія. Це коли кров'яний згусток блокує одну з судин, що несуть кров до серцевих м'язів. І цього можна уникнути, якщо приймати аспірин і їсти рибу. Ось чому в ескімосів не буває серцевих нападів такого типу, бо вони харчуються рибою, а риба перешкоджає згортанню крові, але якщо вони сильно поріжуться, то можуть стекти кров'ю.

Проте аневризма — це коли кровоносна судина рветься і кров не надходить до серця, оскільки відбувається витікання.

Можна отримати аневризму, коли в кровоносній судині є слабке місце, як, наприклад, у місіс Гардисті, яка жила в 72-му будинку на нашій вулиці. У неї було слабке місце в стінці кровоносної судини шиї, і вона померла просто через те, що повернула назад голову, коли паркувала машину на автостоянці.

З іншого боку, то могла бути емболія, оскільки кров скоріше згортається, коли ти лежиш протягом довгого часу, як, наприклад, у лікарні.

— Мені шкода, Крістофере, мені справді дуже шкода.

Але він не був у цьому винен.

Потім почала приходити місіс Шиєрс і готувати нам вечерю. Вона носила сандалі, джинси й футболку, на якій було написано "ВІНДСЕРФ і КОРФУ" і намальовано серфера.

Коли Батько сідав, то вона ставала поруч із ним, притискала його голову до своїх грудей і казала:

— Нумо, Еде. Ми це переживемо.

А потім вона готувала нам спагеті з томатним соусом.

Після вечері вона грала зі мною в "Скрабл", і одного разу я виграв із рахунком 247 до 134.

59

Я вирішив, що дізнаюся, хто вбив Веллінгтона, попри те що Батько наказав мені не лізти в чужі справи.

Це тому, що я не завжди роблю те, що мені кажуть.

А це тому, що коли люди кажуть тобі, що робити, то їхні вказівки зазвичай бувають плутаними й не мають жодного сенсу.

Наприклад, вони часто просять "зберігати тишу", але не кажуть, як довго треба зберігати тишу. Або ти бачиш знак, на якому написано "НЕ ХОДИТИ ПО ГАЗОНАХ", хоча насправді там має бути написано "НЕ ХОДИТИ ПО ГАЗОНАХ НАВКОЛО ЦЬОГО ЗНАКУ" або "НЕ ХОДИТИ ПО ГАЗОНАХ ПО ВСЬОМУ ПАРКУ", оскільки є багато газонів, по яких можна ходити.

Люди також постійно порушують правила. Наприклад, Батько часто їздить швидше від 30 миль/год у зоні обмеження швидкості руху до 30 миль/год, а інколи він сідає за кермо після того, як випив, і не завжди користується паском безпеки, коли веде свій фургон. У Біблії сказано "Не вбий", але ж були хрестові походи, дві світові війни, війна в Перській затоці, і під час цих подій християни постійно вбивали людей.

Також я не розумію, що має на увазі Батько, коли каже: "Не лізь у чужі справи", оскільки я не знаю, що означає "чужі справи", і я маю багато справ з іншими людьми: у школі, магазині, автобусі, а робота Батька полягає в тому, щоби ходити по чужих будинках і лагодити чужі бойлери й опалювальні системи. І все це — чужі справи.

Шивон розуміє. Коли вона просить мене чогось не робити, то чітко каже, чого саме не можна робити. Мені це подобається.

Наприклад, якось вона сказала: "Ти ніколи не повинен стусати Сару чи бити її якимось іншим чином, Крістофере. Навіть якщо вона вдарить тебе кулаком. Якщо вона знову тебе вдарить, то відсунься від неї, стій спокійно та рахуй від 1 до 50, а потім ти маєш піти до мене й розповісти, що вона зробила, або ж розповісти про це якомусь іншому вчителю".

Або одного разу вона сказала: "Якщо тобі захотілося покататися на гойдалці, а там уже є діти, то ти ніколи не повинен штовхати їх із гойдалки. Ти мусиш спитати їх, чи можна тобі покататися. А потім ти маєш почекати, поки вони закінчать".

Але коли інші люди просять тебе чогось не робити, то їм не подобається говорити це саме таким чином. Тому я сам вирішую, що буду робити, а чого не буду.

Того вечора я пішов до будинку місіс Шиєрс, постукав у двері й став чекати, поки вона відчинить.

Коли вона відчинила двері, то тримала чашку чаю й була вдягнена в капці з овечої шкіри. Вона, напевне, дивилася вікторину по телебаченню, оскільки телевізор був увімкнений і я розчув, як хтось каже: "Столиця Венесуели — це: а) Маракас; б) Каракас; в) Богота й г) Джорджтаун". І я знав, що це Каракас.

— Крістофере, не думаю, що мені дуже кортить тебе зараз бачити, — сказала вона.

— Я не вбивав Веллінгтона.

— Що ти тут робиш? — спитала вона.

— Я хотів прийти й сказати вам, що не вбивав Веллінгтона.