Запiзнiла розплата - Сторінка 28

На добраніч!

— Чому?.. — почав було я за порогом.

— Жодних запитань, Гастінгсе. Для них ще буде час.

Попелюшка чекала на нас, і ми втрьох поквапилися до віяли Женев'єв. Пуаро ще раз подивився на освітлене вікно, в якому виднівся профіль Марти, що схилилася над вишиванням.

— Що б не трапилось, за Жаком доглядають… пробурмотів він.

Коли ми наблизилися до вілли, Пуаро зупинився за якимись кущами ліворуч од під'їзної алеї. Звідти, залишаючись непоміченими, ми мали змогу все добре бачити. На віллі не світився жоден вогник. Безперечно, всі її мешканці спали. Ми були майже під самим вікном спальні пані Рено. Я помітив, що воно прочинене. Очі Пуаро, як мені здавалось, теж були прикуті до нього.

— Що ви будете робити — прошепотів я.

— Спостерігати.

— Але…

— Принаймні протягом години чи двох я не сподіваюся на якісь події, але…

Приглушений крик раптом обірвав його слова:

— Рятуйте!

На другому поверсі, направо од парадних дверей, спалахнуло світло. Крик долинув саме звідти. На фіранку впала тінь, яка нагадувала постаті двох людей, що борються.

— Сто чортів! — вигукнув Пуаро. — Вона, напевно, змінила кімнату.

Він кинувся вперед і несамовито замолотив кулаками в парадні двері. Але вони не відчинилися. Тоді він підбіг до дерева, що росло посеред клумби, і зі спритністю кішки поліз по ньому. Я почав дертися слідом… Скоро мій приятель був на рівні другого поверху і встрибнув у відчинене вікно. Повернувши голову, я побачив, що Дульці теж тягнеться до гілки.

— Обережно! — кинув я.

— Радитимеш своїй бабусі! Це для мене дитяча забава.

Пуаро пробіг порожньою кімнатою і загупав кулаками в двері.

— На замку і на засуві зсередини, — закричав він. — Це ж мине час поки їх виб'єш…

Голос людини котра все ще кликала на допомогу з кожною миттю слабшав.

В очах Пуаро я побачив розпач. Ми разом налягли на двері.

Раптом пролунав спокійний голос Попелюшки:

— Гадаю, я єдина людина, котра може тут чимось зарадити.

І раніше, ніж я встиг поворухнути пальцем, аби зупинити її, вона стрибнула з підвіконня, як мені здалося, простісінько в безвість. Підбігши до вікна, я на свій жах побачив, як вона, тримаючись за край даху, ривками пересувається до освітленого вікна.

— Боже милостивий! Вона ж уб'ється!

— Гастінгсе ви забуваєте, що Дульці — професійний акробат Сам господь напоумив її йти разом із нами. Єдине про що я зараз молюся, щоб вона не запізнилася.

Коли дівчина зникла в освітленому вікні жахливий зойк прорізав ніч. Затим долинув чистий і ясний голос Попелюшки:

— Ні, не вирвешся!.. Ти в моїх руках, а вони в мене залізні!

Тієї самої миті стара Франсуаз відчинила двері нашої в'язниці. Пуаро безцеремонно відштовхнув її і кинувся коридором до дверей, біля яких стояли інші служниці.

— Вони замкнуті з того боку, добродію.

Ми почули як всередині щось важко впало. А за хвилину ключ у дверях повернувся, вони поволі прочинилися. Бліда Попелюшка рукою запросила нас до кімнати.

— Як пані Рено? — запитав Пуаро.

— Все гаразд. Аби я запізнилася хоч на мить..

Пані Рено напівлежала в постелі, широко розкритим ротом хапаючи повітря.

— Ще трохи… і задушила б… — ледь прошепотіла вона.

Дівчина підняла щось із підлоги і дала Пуаро. Як виявилося, то була згорнута драбина з тонесеньких шовкових мотузків.

— Для того, щоб зникнути, — промовив Пуаро, — через вікно, поки ми виламували б двері… А де злочинець?

Дульці ступила крок убік і показала рукою. На підлозі лежало тіло, прикрите темною тканиною.

— Мертвий?

Попелюшка опустила голову.

— Гадаю, що так. Вдарилась головою об край каміна…

— Але хто то? — вигукнув я.

— Вбивця пана Рено. І особа, яка хотіла вбити пані Рено.

Не спроможний будь-що зрозуміти, я опустився навколішки і підняв край темного плаща. Переді мною лежала мертва Марта Добрей.

КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ

У мене в голові переплутались усі подальші події тієї ночі. Пуаро, здавалось, не чув моїх численних запитань. Він без упину закидав Франсуаз, чому та не повідомила його, що пані Рено перебралася до іншої кімнати. Вирішивши привернути його увагу, я поклав йому на плече руку.

— Але ж ви повинні були знати. Сьогодні вранці ви відвідували її.

Деякий час Пуаро не удостоював мене відповіді.

— Її вкотили до цієї кімнати на канапі з коліщатками, — пояснив він.

— Але, добродію, — вигукнула Франсуаз, — хазяйка перейшла сюди майже відразу після злочину! Спогади ж завдавали їй страждань!

— В такому разі чому мене не повідомили? — гримнув Пуаро, по-справжньому розлютившись. — Я питаю вас: чому мене не повідомили? Ви недоумкувата жінка! І Леоні та Деніз не кращі. Трійка ідіоток! Аби не ця відважна дівчинка, така дурість коштувала б вашій господині життя!..

Він раптом замовк, швидко перетнув кімнату, наблизився до Попелюшки, котра, схилившись над пані Рено, подавала їй першу допомогу, і обійняв. (Не можу сказати, що це було мені дуже до вподоби). Потім рівним голосом наказав мені викликати лікаря. Це доручення дещо розвіяло туман, який стояв у мене в голові. Після лікаря я міг повідомити поліцію.

Пуаро сказав:

— Вам нема чого повертатися сюди. У мене не буде жодної хвилини займатися вами, а панночка залишиться тут як доглядальниця.

Я був вкрай ображений цим, але, виходячи з кімнати, намагався не втрачати гідності. Виконавши всі доручення, повернувся до готелю. Відверто кажучи, я майже нічого не зрозумів. Нічні події здавалися мені фантастичними і неймовірними. Розлючений, я кинувся в ліжко і скоро заснув.

Коли прокинувся, вже світило сонце, а біля мого ліжка сидів Пуаро, як завше, охайно одягнутий і всміхався:

— Нарешті прокинулись! Що-що, а спати ви полюбляєте, Гастінгсе! Скоро вже одинадцята!

Я тяжко зітхнув і приклав руку до голови.

— Я, напевно, марив, — сказав я. — Ви знаєте, мені наснилося, що ми знайшли тіло Марти Добрей в кімнаті пані Рено і що ви оголосили її вбивцею пана Рено.

— Ви не марили. Все те правда.

— Але ж пана Рено вбила Белла Дювін!

— Ні, Гастінгсе. Вона сказала, що вбила. Але зробила це, аби врятувати свого коханого від гільйотини.

— Що?!

— Пам'ятаєте розповідь Жака Рено?.. Вони обоє наблизилися до місця злочину одночасно, і кожний мав іншого за злочинця. Дівчина втупилась у нього з жахом, а затим кинулася геть. Та коли почула, що Жака дійсно звинувачують у злочині, віддала себе до рук правосуддя, аби врятувати свого коханого від неминучої смерті.

Пуаро відкинувся на спинку стільця і склав руки, як він це дуже часто робив, притискуючи одну до другої лише кінчиками пальців.

— Всі рішення, які приходили на думку, коли я вивчав цю справу, не задовольняли мене, — сказав він задумано. — Весь час я був не в змозі позбутися відчуття, що ми маємо справу з холоднокровним і заздалегідь підготовленим убивством, що злочинець вирішив скористатись, — і зробив це вельми розумно і майстерно, — з плану, розробленого паном Рено, щоб тим самим збити поліцію зі сліду. Великі злочинці, як я вже говорив вам, нічого ніколи не ускладнюють.

Я ствердно кивнув.

— Так ось, для підтвердження цієї теорії, злочинець повинен був до найдрібніших деталей знати план пана Рено. Це наводило на думку, що пані Рено… Але факти не давали підстав запідозрювати її. І тоді я став розмірковувати, кому ці плани ще могли бути відомі?.. Сама Марта Добрей розповіла нам, що чула сварку пана Рено з волоцюгою. А це давало змогу припустити, що вона могла почути й інші розмови на віллі Женев'єв. Особливо, якщо пан і пані Рено були настільки необачні, що обговорювали свої плани, сидячи на лавочці. Пам'ятаєте, ви самі добре чули розмову Марти і Жака Рено саме з того місця…

— Але які мотиви могли бути у Марти для вбивства пана Рено? — спитав я.

— Які мотиви? Гроші! Рено ж був мультимільйонер. І в разі його смерті, — принаймні так вона і Жак гадали, — половина його багатства перейшла б до сина… Давайте глянемо на всі обставини очима Марти Добрей… Вона випадково чує розмову Рено з дружиною. До того часу він був непоганим джерелом доходу для родини Добрей, але тепер він хоче вислизнути з пастки. Спочатку вона, мабуть, збиралася перешкодити цій втечі. Та потім з'явився сміливий план, що цілком підходить для доньки Жанни Берольді! Пан Рено несхитний, він не допускає, аби Жак одружився з нею. Така перспектива зовсім не влаштовувала панночку Марту. Сказати правду, я не певен, чи вона й кохала Жака. Такі, як Берольді, вміють удавати безтямно закоханих, але насправді… Мені також здається, що вона була не дуже певна своєї влади над почуттями юнака. Марта, звичайно, засліпила Жака, та, коли б він опинився далеко од неї, невідомо, як довго він тримав би її образ у своєму серці. От якби не стало пана Рено, а Жак дістав би в спадщину половину батькових мільйонів, вона б одразу ж справила весілля й одержала б справжнє багатство, а не якісь там тисячі франків, що до тих пір шантажем вони витягали з пана Рено… До того ж сам Рено планує всі обставини власної смерті. Марті лишається тільки з'явитися в слушну мить і перетворити фарс на зловісну реальність. І тут треба згадати про другий момент, який безпомилково привів мене до думки, що вчинила все те Марта Добрей. Кинджал! Жак Рено замовив три сувеніри. Один віддав матері, другий подарував Беллі Дювін. Хіба не ймовірно, що третій він презентував Марті Добрей? Отже, проти Марти Добрей було чотири вагомі докази:

По-перше, Марта Добрей могла підслухати, як подружжя Рено обмірковувало плани "смерті" глави дому.

По-друге, вона безпосередньо зацікавлена вкоротити панові Рено віку.

По-третє, Марта була дочкою недоброї слави пані Берольді, котра, на мою думку, не тільки несла моральну відповідальність за смерть свого чоловіка, але фактично вбила його, хоча удару ножем, можливо, завдав і Жорж Коно.

І, по-четверте, ця особа була єдиною, крім Жака Рено, у котрої міг бути третій кинджал.

Пуаро замовк і відкашлявся.

— Певна річ, коли я дізнався про існування Белли Дювін, то зрозумів, що вбивцею могла бути й вона. Але таке рішення не приваблювало мене, бо, як я вже казав, Гастінгсе, фахівцю моєї кваліфікації хочеться зустрітися з супротивником відповідного класу. Однак злочини треба сприймати такими, якими вони є насправді. Здавалося малоймовірним, що Белла Дювін всюди носила з собою подарунок Жака — ніж для розрізання паперу.