Зовні м'який, у душі непоступливий - Сторінка 2

Співбесідник подивився на кодовий номер, а тоді став водити пальцем по довгому списку подібних номерів. Раптом він спинився і зиркнув на Джона з-під опущених повік.

— Ви помилилися, в нас немає для вас роботи.

Джон почав було пояснювати, що в оголошенні йшлося про його фах, одначе чоловік жестом примусив його замовкнути. Повертаючи талон, він витяг картку з-під настільної книги записів і потримав її перед очима Джона. Лише якусь мить, знаючи, що написаний текст буде миттєво зафіксований фотографічним баченням робота і його зоровою пам'яттю. Кинута в попільничку, картка зайнялась полум'ям, обертаючись на попіл, щойно чоловік торкнувся її тепловим олівцем.

Джон сховав ідентифікаційний талон у проріз і, спускаючись сходами на вулицю, відновив текст картки. Там було шість машинописних рядків без підпису:

"Роботе Венекс! Ви терміново потрібні для секретного проекту компанії. Існує підозра, що в управлінні працюють інформатори, через це вас найнято в такий незвичний спосіб. Негайно рушайте за адресою 787 Вашінгтон-стріт і спитайте містера Грошмена".

Джон відчув безмірне полегшення. На якусь мить піп було вже вирішив, що в оголошення про роботу закралася помилка. Що ж до способу найму, то йому він не здався незвичним. Великі корпорації ревниво ставилися до своїх наукових відкриттів, якнайретельніше зберігали їх у таємниці й водночас вдавалися до всіх можливих засобів, щоб вивідати секрети своїх конкурентів. Кінець кінцем це був шанс отримати роботу.

В напівтемному приміщенні старого складу туди-сюди сновигав масивний робот-вантажник, складаючи штабелями пакувальні кліті. Джон покликав його, і робот, задерши свого схожого на вила підйомника, підкотився на безшумних колесах. На Джонове запитання він показав у глибину складу.

— Кабінет містера Грошмена в кінці підвалу, на дверях табличка.— Торкнувшись пучками Джонових вушних звукозйомників, вантажник стишив голос майже до шепоту. Людина навряд чи щось би почула, одначе Джон міг легко розібрати слова, оскільки звуки передавалися йому через металевий корпус іншого робота.

— Паскуднішого чоловіка світ не бачив, він ненавидить роботів, тож будьте якомога чемніші.

Якщо зумієте п'ять разів ужити в одному реченні слово "сер", вважайте, що врятовані.

Джон стулив фотозатвор в одному оці, змовницьки підморгнувши, великий механічний вантажник зробив те саме і відкотився вбік. Джон спустився запорошеними сходами й тихо постукав у двері до містера Грошмена.

Грошмен виявився опасистим коротуном у пурпурно-жовтій піджачній парі кольорів консервативної партії. Глипнувши на Джона, він утупився в "Загальний каталог роботів", звіряючи зазначену там специфікацію категорії Венекс. Схоже, задовольнившись, закрив книгу.

— Дай-но мені свій талон і стань біля стіни, щоб тебе заміряли.

Джон поклав свій ідентифікаційний талон на стіл і відступив до стіни.

— Так, сер, прошу, сер.

Двічі "сер"— непогано як для початку. Він з цікавістю подумав, чи зуміє вжити п'ять разів "сер" в одному реченні так, щоб чоловік не відчув, що над ним збиткуються.

Небезпеку він усвідомив запізно. Струм, пущений потужним електромагнітом, захованим під тиньком, міцно приклеїв його до— стіни, зробивши геть безпомічним. Грошмен трохи не витанцьовував на радощах.

— Ми його спіймали, Дрюсе! Тепер він наче смердюча бляшанка, розплющена об скелю, неспроможний ввімкнути двигун. Тягни-но сюди ту штуковину і начини його.

Дрюс, у комбінезоні механіка, одягнутому на костюм, тримав під пахвою ящичок з інструментами. На витягнутих руках він ніс маленьку чорну металеву коробочку, намагаючись тримати її якомога далі від себе. Грошмен роздратовано гукнув:

— Ця бомба не вибухне, поки не ввімкнуто механізм, не будь дитиною! Постав мерщій в ногу маслянці!

З тихим буркотанням Дрюс упаяв металеві закрайці бомби в Джонову ногу на кілька дюймів нижче коліна. Грошмен посмикав, щоб упевнитись у надійності кріплення, а тоді покрутив збоку ручку і відтягнув блискучу цапфу. Почулося сухе клацання всередині бомби, яке засвідчило, що механізм заведено.

Джон міг лише безпорадно спостерігати, навіть його голосова діафрагма була притиснута магнітним полем. Він підозрював з самого початку, а тепер остаточно упевнився, що його втягли у щось інше, ніж "секретний бізнес".

Магнітне поле зникло, і він одразу запустив свої екстензорні двигуни, щоб рушити вперед. Грошмен витяг з кишені пластмасову коробочку і поклав великий палець на клавішу зверху.

— Не сіпайся, залізяко, цей маленький радіопередавач настроєний на приймач у бомбі, що в твоїй нозі. Варто мені натиснути на клавішу, ти злетиш хмарою диму і просиплешся зливою гайок та болтів.— Він зробив знак Дрюсу, і той відчинив двері комірчини.— Якщо ж надумаєш-таки виказати геройство, зваж на нього.

Грошмен тицьнув великим пальцем у якусь невиразну масу на підлозі: там лежав чоловік невизначеного віку, в брудних лахах, єдиною виразною прикметою якого була міцна прикріплена до грудей чорна бомба. Він сліпо вирячився запаленими очима і приклався до майже порожньої пляшки віскі. Грошмен захряснув двері.

— Цей один просто бездомний пияк, якого ми затягли сюди, одначе для тебе, Венексе, це не міняє справи, чи не так? Він — людина, а робот не може вбити жодної людини! Бомба, прикріплена до пияка, настроєна на ту саму хвилю, що і твоя, якщо відмовишся співробітничати з нами, йому вибухом вирве в грудях дірку на два фути.

Джон боявся зробити зайвий порух. Уся попередня розумова підготовка, так само як і "схема-92", уведена в мозок, забороняла йому завдавати шкоди людській істоті. Він відчув, що потрапив у пастку, полонений цими людьми для невідомої мети.

Грошмен відсунув брезент і відкрив нерівний отвір у бетонній підлозі, що вів кудись під землю. Чоловік жестом підкликав Джона.

— Цей тунель розчищений десь на тридцять футів, далі — завал. Розбери каміння і землю, поки досягнеш стічної каналізації, та повертайся назад. І тримай язик на запоні. Надумаєш повідомити фараонів, злетиш у повітря разом із тим старим алкашем. А тепер — рушай!

Прохід був свіжовикопаний і підпертий пакувальними клітями зі складу нагорі. Він упирався в стіну вологого піску та каміння. Джон. почав її розгрібати, користуючись візком, що йому видали.

Він уже чотири рази наповнив візок і саме насипав його вп'яте, коли відкопав руку — металеву роботову руку зеленого кольору. Він підсилив світло ліхтарика в чолі й уважно розглянув руку — сумніву не було. Прокладки в місцях зчленування, заклепки в основі великого пальця незаперечно засвідчували — відірвана кінцівка належала роботу Венексу.

Швидко, але обережно він розгріб пісок з камінням під знайденою рукою і відкопав решту робота. Тулуб понівечено, проводи обірвано, кислота з акумулятора витекла крізь рвану дірку в боці. З безмежною ніжністю Джон від'єднав кілька проводів, що ще з'єднували шию з тулубом, і поклав зелену голову на візок. Вона сліпала очима на нього, як череп,— фотозатвори до кінця розкриті, але жодних ознак життя в електронних лампах очниць.

Він саме зішкрібав багнюку з номера на проламаній пластинці на грудях, коли до тунелю спустився Дрюс і спрямував на нього промінь ліхтарика.

— Облиш гратися з цим брухтом і копай далі, інакше скінчиш так, як він! Тунель має бути готовий цієї ночі.

Джон склав розрізнені частини на візок з піском і камінням і покотив його в кінець тунелю, глибоко замислившись. Загиблий робот — жахлива річ, до того ж це був один з представників його родини. Одначе з цим роботом було щось негаразд, якесь непорозуміння, зокрема, номер на його пластинці — 17, адже Джон добре пам'ятав той день, коли двигун, що замкнувся внаслідок проникнення води, заподіяв смерть Венексу-17 в Оранжевому морі.

За чотири години Джон довів тунель до старої гранітної стінки стічної каналізації. Дрюс дав йому короткий ломик, і він підважив кілька великих брил, щоб утворився отвір, у який можна пролізти.

Коли він видерся назад до офісу, то начебто випадково роззирнувся, опускаючи ломик на підлогу біля ніг, і примостився в кутку на кучугурі піску з камінням. Тоді повертівся, всідаючись зручніше, а пальцями намацав від'єднану шию Венекса-17.

Грошмен крутнувся на стульчаку і швидко зиркнув на стінний годинник. Звіривши час зі своїм годинником у краватковій шпильці, задоволено рохнув, обернувся і наставив палець на Джона.

— Слухай, ти, зелена купо брухту, о 19-й годині візьмешся за справу, і не дай бог тобі помилитися. Спустишся каналізацією в Гудзон. Каналізаційний вихід під водою, тож з пірса тебе не помітять. Сповзеш на дно, просунешся на 200 ярдів на північ і опинишся якраз під судном. Тримай очі розплющеними, але жодного світла! Десь посередині судна побачиш ланцюг, опущений у воду. Видерешся ланцюгом нагору, від'єднаєш прикріплену до корпуса судна коробочку і принесеш сюди. Якщо зробиш щось не так — знаєш, що на тебе чекає.

Джон кивнув. Його пальці зосереджено розплутували проводи у відірваній від тулуба шиї робота. Роз'єднавши і розпрямивши проводи, він на мить скосив на них очі, щоб запам'ятати порядок.

Тоді пригадав код проводів за кольорами й порівняв з побаченою картиною. Дванадцята жилка була головним черепно-мозковим проводом, а шоста — зворотним контактом.

Безпомилково він від'єднав навпомацки ці два проводи від решти й ліниво роззирнувся кімнатою. Дрюс куняв на стільці в протилежному кутку, Грошмен розмовляв по телефону, час від часу роздратовано вискаючи. А втім, ні на хвилину не забував про Джона, затиснувши в лівій руці радіопередавач.

Джон обмежував своїм тулубом поле бачення Грошмена і, поки Дрюс куняв, міг без перешкод чаклувати над непоміченою головою. Він перемкнув реле в передпліччі — почулося клацання, коли відкрилася водозахисна прокладка на зовнішній розетці. Це був вихід з його акумуляторної батареї, щоб подавати енергію під водою на електроінструменти й джерела світла.

Якщо голова Венекса-17 була відокремлена менше ніж три тижні тому, він міг її регенерувати. В кожного робота в черепі містилася маленька акумуляторна батарейка, і якщо подача енергії до мозку припинялася, ця батарейка могла підтримувати мінімальну напругу, достатню для збереження життя мозку. Робот міг перебувати в непритомному стані, доки не відновиться повна подача електроенергії.

Джон вставив проводи в розетку на своєму передпліччі й поступово довів струм до робочого режиму.