СТОЯ́ТИ, стою́, стої́ш, недок.
1. Бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця (про людину і тварину). У воді стоїть, а води просить (Укр.. присл.., 1963, 446); За тином під вербами сиділа юрба дівчат. Хлопці стояли коло їх і балакали (Н.-Лев., VI, 1966, 314); В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (Фр., XIІI, 1954, 306); Із хат виходили люди, тислися біля Оксенового коня. Стояли в кожухах, свитках (Тют., Вир, 1964, 528); // з ким, розм. Розмовляти, проводити час. — Мар’яно! Мар’яно! Чом ти не убога! чом я не багатий! Чом у мене коней вороних нема? Не питала б мати, де ходиш гуляти, З ким коли стояла (Шевч., І, 1963, 155); А тут чутка, що Мотря з Семеном Гайдученком вечір стояла, що Мотря важить.. на того Гайдученка… (Вовчок, VI, 1956, 276); // Бути у вертикальному положенні (про предмети). Дівчина підняла свої руки і полізла теж на віз, аж на саму верховину, де стояв стовп (Мирний, І, 1954, 46); Мирон навпомацки в клуні знайшов драбину, перевірив, чи міцно вона стоїть (Стельмах, ІІ, 1962, 76); // Бути поставленим, міститися на якій-небудь горизонтальній поверхні. Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням (Н.-Лев., І, 1956, 118); У залі лабораторії стояв великий овальний стіл (Довж., 1, 1958, 464); У комірчині, де звичайно стояли бідони з молоком та висіли білі халати доярок, сидів Дорош, звіряючи таблицю надоїв (Тют., Вир, 1964, 133); // Бути розташованим, знаходитися де-небудь, займати якийсь простір. Слобода наша над самою лукою річковою, на п’яти горах стоїть крейдяних (Вовчок, І, 1955, 180); Через дорогу, проти церкви, стояла школа, нова, висока (Коцюб., І, 1955, 309); Ясні, охоплені багрянцем, гори стояли до самого небокраю (Гончар, ІІІ, 1959, 172); Зеленіє обабіч дороги перша ніжна весняна травичка,.. дикі груші, що стоять на пагорбах, ще тільки брунькуються, ще не випустили своїх листочків (Тют., Вир, 1964, 137); // Розміщатися де-небудь певним чином (про людей, предмети і т. ін.). В прибережних вербах щебече птаство, зелений комиш стоїть нерухомою лавою (Коцюб., І, 1955, 207); Люди чорною гаттю стояли на обох берегах Ташані (Тют., Вир, 1964, 543).
На причі́лку стоя́ти див. причі́лок; Плечи́ма стоя́ти див. плече́; Про́філем стоя́ти див. про́філь; Стоя́ти навви́пинки див. навви́пинки.
◊ Гайно́м стоя́ти див. гайно́: Ди́бки стоя́ти — те саме, що На диби́ става́ти (зво́дитися і т. ін.) (див. ди́би); За плечи́ма стоя́ти див. плече́; Ку́пками (ку́пкою) стоя́ти див. ку́пка; Ле́две (ледь) стоя́ти на нога́х див. нога́; Ло́ском стоя́ти — те саме, що Ло́ском лежа́ти (див. лоск 2). Повіялась [Олександра], а посуда стоїть лоском немита (Коцюб., І, 1955, 33); На зава́ді стоя́ти див. зава́да; На нога́х не стої́ть хто: а) хто-небудь дуже слабий (перев. від втоми, хвороби); б) хто-небудь дуже п’яний; На путі́ стоя́ти див. путь; На ста́нції (на ста́нціях) стоя́ти; Ста́нцією стоя́ти див. ста́нція; О́бік се́бе стоя́ти див. о́бік; Попере́к доро́ги стоя́ти див. доро́га; Спра́ва стої́ть до́бре (пога́но і т. ін.); Спра́ви стоя́ть до́бре (пога́но i т. ін.) див. спра́ва 1; Спра́ва стої́ть (стоя́ла і т. ін.) так; Спра́ви стоя́ть (стоя́ли i т. ін.) так див. спра́ва 1; Стоя́ти в оча́х див. о́ко 1; Стоя́ти мі́цно на нога́х — те саме, що Стоя́ти тве́рдо на нога́х (див. нога́); Стоя́ти над душе́ю див. душа́; Стоя́ти на доро́зі див. доро́га; Стоя́ти на за́дніх ла́пках див. ла́пка; Стоя́ти на перешко́ді — те саме, що На зава́ді бу́ти (става́ти, стоя́ти і т. ін.) (див. зава́да). — Тепер ти моя будеш: ніхто не розлучить, ніхто не стоїть на перешкоді (Вовчок, І, 1955, 163); Стоя́ти на хві́ртці див. хві́ртка; Стоя́ти пе́ред душе́ю; Стоя́ти пе́ред очи́ма (зо́ром) — те саме, що Стоя́ти в оча́х (див. о́ко 1). Як живії вони стоять перед душею моєю: Андрійко веселий, кучерявий.. Василько над квітками за зіллям сидить, задумався… (Вовчок, І, 1955, 278); Що робить? Сама не знає! А Микита, Неначе сич, у сірій свиті Перед очима все стоїть! Мара́, та й годі! (Шевч., II, 1963, 99); Відколи нема Тамари, не може вона спокійно дня прожити. Щоб не робила, куди б не йшла, а все Тамара стоїть перед очима… (Хижняк, Тамара, 1959, 212); Перед зором фельдмаршала стояла безмежна Росія з її руїнами і згарищами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 385); Стоя́ти під вінце́м — вінчатися. Чом її грім не вбив або земля не запалася під нею, коли вона стояла під вінцем! (Коцюб., І, 1955, 39); Стоя́ти при за́хо́ді див. за́хі́д 3; Стоя́ти стовпо́м; Стоя́ти як (мов, на́че, нена́че і т. ін.) стовп див. стовп; Стоя́ти тве́рдо на нога́х див. нога́; Стоя́ти ша́трами (в ша́трах) див. шатро́; Стоя́ти як пень див. пень; Стоя́ти як пеньо́к (пенько́м) див. пеньо́к; Як стої́ть спра́ва див. спра́ва 1.
2. Не рухатися, залишатися на тому самому місці. — Боже! Чого ж це я стою? — спохватилася мати (Тют., Вир, 1964, 211); // Не переміщатися (про засоби пересування). Весь час погода така тиха, що навіть не помічаю, чи йде пароход, чи стоїть (Коцюб., III, 1956, 347); Стояли [танки] кілька хвилин на пагорбі, захлинаючись спалахами, тіпаючись усіма своїми сталевими мускулами.. Потім, не припиняючи вогню, з гуркотом рушили в лоб на дамбу (Гончар, III, 1959, 370); // Не розвіюватися, триматися в повітрі майже без руху (про дим, пил і т. ін.). Базар ще не роз’їхався. Курява стояла, неначе дим пожежі (Н.-Лев., VII, 1966, 264); Над близькими і далекими озерами й галявинами ще стояв густий туман (Сміл., Сашко, 1957, 73); // Не розходитися, заповнюючи який-небудь простір (про запах). В усьому місті стояв їдкуватий запах сірки і масного чорного вугілля (Собко, Справа.., 1959, 4); // Бути на якій-небудь поверхні, вкриваючи її (про воду або іншу рідину). Великими річками-озерами стояла та вода по полях та балках (Мирний, III, 1954, 7); По дворах стояли багна й зеленасті калюжі (Коцюб., І, 1955, 308); Ми зайшли до трюму, де вода вже стояла по кісточки (Ю. Янов., II, 1958, 71); // Бути написаним, указаним де-небудь; значитися. [Xвора:] Чернице, спогадай: стоїть у вашій книзі: «Ніхто не має більшої любові, Як той, хто душу поклада за друзів» (Л. Укр., І, 1951, 121); Під оповіданням стояло прізвище Терешка Довгорука (Панч, Ерік.., 1950, 80); Зв’язківці почали передавати наказ. Підпис стояв — «Фрунзе» (Ю. Янов., ІІ, 1958, 239).
На прича́лі, (на прича́лах) стоя́ти див. прича́л.
◊ Дим стої́ть (стоя́в) коро́мислом (стовпо́м) — дуже накурено де-небудь. Було ген за північ, коли десяток незаможників закінчували свої незвичайні збори. В кімнаті (в одному з колишніх попівських покоїв) дим, як кажуть, стояв коромислом (Хлібороб Укр., 8, 1972, 1); Кілко́м стоя́ти в го́рлі див. кіло́к; Кі́сткою (як кі́стка, мов кі́стка) в го́рлі (попере́к го́рла) стоя́ти див. кі́стка; Куди́ о́чі стоя́ть — те саме, що Куди́ о́чі ди́вляться (пока́жуть, спа́ли і т. ін.) (див. о́ко 1). Звірів і птиць було випущено на волю.. Все живе радувалось в той день, мчало степами, куди очі стоять (Гончар, II, 1959, 31); Коло́м стоя́ти в го́рлі див. кіл; Стоя́ти на я́корі, мор. — зупинятися для стояння, закріпившись на місці кинутим на дно якорем. Коли з берега вирушує [вирушає] останній човен із кінорежисером і кінооператором, дубок все ще стоїть на якорі (Ю. Янов., II, 1958, 58).
3. тільки наказ. сп. стій, сті́йте. Уживається як наказ або прохання зупинитися, не рухатися. Далі кинулись до зброї… Бог зна чим би то скінчилось… Але тут хтось крикнув: «Стійте!» Військо раптом зупинилось (Л. Укр., І, 1951, 376); Марічка перша.. пускалася бігти. — Стій, — гукав на неї Іван, — звідки ти? (Коцюб., II, 1955, 313); // Уживається як наказ або прохання припинити робити що-небудь. Угорець пив. — Стій! Досить! — Блаженко забрав банку (Гончар, III, 1959, 145); // Уживається для вираження погрози, незгоди, застереження і т. ін.; зажди (заждіть), постривай (постривайте). Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може, і в неї голова недурно на в’язах… (Коцюб., II, 1955, 24); В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: «Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!» (Сос., І, 1957, 353).
4. Бути зайнятим чим-небудь, виконувати якусь роботу, пов’язану з перебуванням на ногах. У мене вже хлопці в «секреті» стоять, очей з казарми не спускають. Тільки щось, негайно дадуть знати (Головко, II, 1957, 446); В рік пуску заводу за одним з верстатів стояла молода фрезерувальниця.. — майстер зміни комуністичної праці, Герой Соціалістичної Праці (Ком. Укр., 2, 1967, 47); * Образно. Слався од краю до краю, Вітчизно, Квітни садами, піснями лунай, Стій на кордонах одважно і грізно, День комунізму в трудах наближай! (Рильський, III, 1961, 305).
◊ На ва́рті стоя́ти див. ва́рта; На сторо́жі стоя́ти див. сторо́жа; Стоя́ти в дозо́рі див. дозо́р; Стоя́ти на ва́хті; Стоя́ти ва́хту — чергувати, перебувати на якому-небудь посту на судні протягом певного часу. Сам Кар пішов до котлів стояти вахту (Трубл., Лахтак, 1953, 50); Стоя́ти на посту́ — те саме, що На ва́рті стоя́ти (див. ва́рта). — Я нікуди не ходив, — каже Роман, пробираючись до Черниша. — Я стояв на посту (Гончар, III, 1959, 158); Стоя́ти на ча́тах див. ча́ти.
5. Бути укріпленим, установленим на чому-небудь, утримуватися на якійсь основі, опорі. В кутку.. замість стола стояла узесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Мирний, IV, 1955, 287); По обидва боки зали стояли здорові статуї на подовжастих високих п’єдесталах з білого та рожевого мармуру (Н.-Лев., VII, 1966, 70); // перен. Існувати завдяки кому-, чому-небудь, грунтуватися на чомусь. Творець, «служитель музи», прагне бути не подібним до інших. На цьому.. будується мистецтво. Прибічник моди намагається.. бути подібним до інших. На цьому стоїть мода (Рильський, Веч. розмови, 1964, 168); Не на брехні світ стоїть (Укр.. присл.., 1963, 178).
6. Не діяти, не працювати (про завод, фабрику, механізм і т. ін.). А воно й місто зараз — до ума не добереш: завод же стоїть і тютюнові фабрики — бастують робітники (Головко, II, 1957, 218); Міські млини стояли, борошна не можна було докупитись (Гончар, IV, 1960, 52); // перен. Бути в стані бездіяльності або спокою. Колгосп.. давав косити з копиці, і Йонька, зачувши неабияку вигоду, поспішав сам і хлопцям не давав стояти (Тют., Вир, 1964, 231); // перен. Не розвиватися, не рухатися вперед; бути в застої. Багато дечого без мене перевернулося [у селі], багато не так стало. Звісно, життя не стоїть, а йде (Мирний, І, 1954, 76).
◊ Ді́ло [не] стої́ть див. ді́ло; Стоя́ти на [одно́му] мі́сці — те саме, що Тупцюва́ти (тупцюва́тися) на [одно́му] мі́сці (див. мі́сце). Треба було і самим слідкувати за часом, іти за віком, а не стояти на одному місці (Мирний, III, 1954, 259); Час не стої́ть див. час.
7. Розташовуватися де-небудь на постій, відпочинок і т. ін. В той час Єремія Вишневецький стояв з своїм військом коло Старого Костянтинова (Н.-Лев., VII, 1966, 208); Санітарний взвод стояв у лісі неподалік від мінометників (Гончар, III, 1959, 399); // розм. Тимчасово жити, мешкати в найманій квартирі, в номері готелю і т. ін. У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирях [квартирах] (Шевч., II, 1963, 310); Три дні стояв той офіцер на квартирі в хазяїна (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 17).
◊ На посто́ї стоя́ти; Посто́єм стоя́ти див. пості́й; Стоя́ти бівуа́ком див. бівуа́к; Та́бором стоя́ти див. та́бір.
8. Зупинятися в певному місці, готуючись до виконання воєнних операцій. Межовщики [межовики] там розміряли, Кілочки в землю забивали, На знак, де військові стоять.. Обидві армії стояли На тих межах, що показали (Котл., І, 1952, 282); // Перебувати в певному стані. В бойовій готовності стояло польське військо (Стельмах, II, 1962, 356); // Розташовуватися де-небудь. — Фронт далеко стоїть? — Відсунувся звідси (Стельмах, II, 1962, 59).
◊ Стоя́ти в оборо́ні див. оборо́на; Стоя́ти оборо́ною — те саме, що Стоя́ти в оборо́ні (див. оборо́на). На величезних плантаціях, де стояли обороною батальйони, виноград було зібрано лише частково (Гончар, III, 1959, 208).
9. Стійко триматися в бою, не відступати, витримуючи натиск. — Я ладен стояти з мечем щодня, щогодини для оборони нашої дорогої вітчизни (Н.-Лев., VII, 1966, 37); Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бо́ю сильніше стояти, Дай і мені! (Фр., X, 1954, 12); — Матінко княгине, — тихо відповідає Оскол.. — Як можу я один супроти Візантії, хозар і печенігів стояти? (Скл., Святослав, 1959, 37); // перен. Твердо дотримуватися певних думок, поглядів і т. ін., бути переконаним у чому-небудь, бути прихильником чогось. — Ми стоїмо на твердих засадах усіх попередніх угод і простягаємо вам братню руку (Ю. Янов., II, 1958, 110); Ми, радянські перекладачі, твердо стоїмо на тому, що переклад — це «акт величезної дружби між письменником і перекладачем» (Рильський, IX, 1962, 59); Українські літератори стоять на єдино правильній позиції партійності і народності в літературі (Рад. Укр., 9.І 1962, 3).
◊ На [своє́му] сло́ві стоя́ти див. сло́во; Стоя́ти на одно́му — відстоювати одні й ті самі переконання, погляди i т. ін. Оленка заздро глянула на вдову, подумала: «От які вони, ці Ковалі! Всі на одному стоять. За свій колгосп, за ціле село. Розумні, кмітливі… От коли б усі люди такі були» (Кучер, Трудна любов, 1960, 283); Стоя́ти на своє́му (на свої́м) див. свій; Стоя́ти на смерть див. смерть.
10. за кого — що. Активно обстоювати, захищати кого-, що-небудь. Слов’яни любі, й ви, усі народи! Борітесь, стійте за свої свободи! (Тич., II, 1957, 92); Наш народ завжди стоїть за мир (Воронько, Славен мир, 1950, 49); За такою партією я скрізь піду, бо вона за робочого чоловіка стоїть (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 27). Стоя́ти в опози́ції див. опози́ція.
◊ Горо́ю стоя́ти див. гора́; Грудьми́ стоя́ти — те саме, що Обороня́ти (закрива́ти) грудьми́ (див. гру́ди). Я на Калінінському фронті, у Росії, Грудьми стояв за світло нашої зорі (Нех., Чудесний сад, 1962, 59), Му́ром стоя́ти див. мур; Стоя́ти [в(на)] о́пір див. о́пір; Стіно́ю стоя́ти див. стіна́; Стоя́ти за правди́ве ді́ло — те саме, що Стоя́ти за пра́вду (див. пра́вда). — Зв’язати себе не дам, і в трюм мене не закинеш, якщо за правдиве діло стою! (Гончар, Бригантина, 1973, 173); Стоя́ти за пра́вду див. пра́вда; Стоя́ти на бо́ці кого — бути прибічником кого-небудь, підтримувати його, поділяючи його думки, обстоюючи його інтереси; Стоя́ти [сам] за се́бе — не давати скривдити себе, захищати себе своїми силами, без допомоги будь-кого іншого. З шести років навчився [Торон] стояти сам за себе і сам себе обороняти (Собко, Любов, 1935, 21).
11. Існувати, не зникати, зберігатися. Чорна непроглядна темнота стояла кругом (Мирний, IV, 1955, 298); Хвилю стояла мовчанка на майдані, поки Тугар Вовк не наблизився до ради (Фр., VI, 1951, 46); Надворі стояли сині вечірні сутінки (Коз., Сальвія, 1959, 23); У білих будинках піонерського табору стояла цілковита тиша (Собко, Звич. життя, 1957, 131); // Чутися, розлягатися, лунати (про звук, голос). На базарі стояв крик, лемент (Мирний, I, 1954, 318); Гомін стоїть у таборі, жарти з веселим реготом розлягаються по долині (Коцюб., І, 1955, 183); Велично пливе.. по ниві комбайн. Вивантажують зерно на ходу.. Шум моторів стоїть над степом (Головко, І, 1957, 433); // Тривати (про час, пори року, погоду і т. ін.). Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє (Мирний, 1, 1954, 94); День був гарячий, сонячний. Стояла суша й спека (Н.-Лев., VII, 1966, 19); В горах стояли сонячні дні (Чорн., Пісні.., 1958, 9); Погода.. стоїть мінлива, листопад місяць, — то вітер подме крижаний, то пролетить сніжок (Ю. Янов., II, 1954, 108); // Наставати, надходити безпосередньо за чим-небудь, заступати щось (перев. про однорідні явища). За весною стоїть, притаївшись, палке літо (Н.-Лев., VI, 1966, 42); // Зберігатися в пам’яті, виникати в уяві, свідомості (про думки, образи і т. ін.). Давно вже сніг покрив зеленую руту, а мені в думці чогось весняні спогади стоять (Л. Укр., ІІІ, 1952, 476).
Сто́гін стої́ть див. сто́гін.
◊ Стоя́ти в голові́: а) невідступно поставати, з’являтися в пам’яті, свідомості. — Не неодмінно, щоб режисер приходив на фабрику щодня.. Ввесь час свідомо й несвідомо йому стоятиме в голові ідея сценарію (Ю. Янов., II, 1958, 23); б) (заст.) очолювати кого-, що-небудь. Вже через тиждень після свого листа я мав дуже милі одповіді од секретаря видавництва і од Вересаєва, який стоїть у них [у видавців] в голові (Коцюб., III, 1956, 457); Стоя́ти в па́м’яті — залишатися в свідомості, не забуватися. Ми поламали кайдани століть, Гніту розбили твердині, Та Переяславська рада стоїть В пам’яті й нині (Рильський, III, 1961, 174).
12. Бути в дійсності; існувати. — Поки світ сонця, — почав він, — поки земля стоїть… поки сам пропаду, — не забуду я сього, Христе (Мирний, III, 1954, 45); — Вип’ємо, товариші, за Січ, щоб довго вона стояла на погибель бусурманам (Довж., І, 1958, 257); — От і бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і увесь світ за нас (Ю. Янов., II, 1958, 179); // Мати місце, бути в наявності. На новому етапі розвитку соціалістичної держави перед комсомолом і всією радянською молоддю стоять ще величніші завдання (Наука.., 6, 1959, 7); // розм. Залишатися неушкодженим, не руйнуватися, не пропадати. Їм [безсмертникам], тендітним, не страшні морози. Стоятимуть у склянці і тоді, Коли травневі відлунають грози (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 142).
◊ До́ки світ стої́ть — вічно, завжди. — Житиме Радянська влада, доки світ стоїть, а гетьманові однаково смерть!.. Смерть! (Довж., І, 1958, 132); На чім (на чо́му) світ стої́ть див. світ 2.
13. Займати певне місце серед кого-, чого-небудь. Стоїть Михайло Донець у тій могутній лаві митців, що піднесла на справжню верховину український оперний театр (Рильський, Веч. розмови, 1964, 52).
◊ Бі́ля (ко́ло і т. ін.) керма́ вла́ди стоя́ти див. кермо́; На пе́ршому мі́сці стоя́ти див. пе́рший; На че́рзі стоя́ти див. че́рга; Стоя́ти в пе́рших ла́вах — те саме, що Бу́ти в пе́рших ла́вах (див. ла́ва 2). Радянські письменники стоять в перших лавах всесвітнього фронту борців за мир (Літ. газ., 12.II 1953, 2); Стоя́ти на го́лову (на бага́то голі́в) ви́ще кого — значно перевершувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному i т. ін.). Літературі доводиться постійно дбати про.. вдосконалення зображувальних засобів, які допомагали б тонше аналізувати більш складне духовне життя, багатшу душу простої людини, що стоїть на голову вище багатьох літературних героїв з дворянського і буржуазного середовища (Талант.., 1958, 112); Стоя́ти на передові́й лі́нії див. лі́нія; Стоя́ти на пе́ршому пла́ні — те саме, що На пе́ршому пла́ні [бу́ти (перебува́ти і т. ін.)] (див. пе́рший); Стоя́ти на платфо́рмі див. платфо́рма; Стоя́ти на пози́ції чиїй — поділяти, підтримувати чию-небудь точку зору. На франківських позиціях у своїй перекладацькій роботі стояв революційний демократ Павло Грабовський (Вітч., 5, 1956, 122); Стоя́ти на поро́зі див. порі́г; Стоя́ти на пра́вильній (до́брій) доро́зі (сте́жці); Стоя́ти на пра́вильному (до́брому) шляху́: а) жити чесно, добропорядно; б) бути на правильній позиції у своїх діях, учинках і т. ін. «Мамочка в мене старенька..», інформував я, думаючи за друге й не знаючи, що стою на правильній стежці до серця дами (Ю. Янов., II, 1958, 70); Стоя́ти на путі́ зло́го (грі́шників) див. путь; Стоя́ти на то́чці зо́ру якій — дотримуватися певної позиції при вирішенні яких-кебудь питань, проблем і т. ін. Автор [А. В. Федоров], стоячи на тій точці зору, що проблема перекладу — лінгвістична проблема,.. ігнорує.. особливості художнього перекладу (Рильський, IX, 1962, 77); Стоя́ти на чолі́ див. чоло́; Стоя́ти о́сторонь див. о́сторонь.
14. Бути, перебувати в якому-небудь стані. Двері хатні навстіж стояли: одходило й приходило до хати миру — хто хотів (Вовчок, І, 1955, 164); Он, видко, половину трави скошено, а половина ще стоїть (Хотк., II, 1966, 311); // Не виконуватися, не здійснюватися. Слухають [дядьки] уважно, а про що думають? Думає кожен, певне, про своє — хто про.. новітню Січ Запорозьку,.. а хто про те, що робота в полі стоїть (Гончар, II, 1959, 236).
Поза зако́ном стоя́ти див. зако́н.
◊ Кілко́м стоя́ти див. кіло́к; Лубко́м стоя́ти див. лубо́к; Лу́бом стоя́ти див. луб; Обло́гом стоя́ти див. облі́г; Одніє́ю (одно́ю) ного́ю в гробу́ стоя́ти див. гріб; Стоя́ти жу́жмом — бути в безладді, хаосі, безпорядку. Побачивши, що в хаті все стоїть жужмом, що на городі неполені грядки заростають бур’яном, замотав [Іван] те собі на вус (Коцюб., І, 1955, 63); Стоя́ти на бо́жій доро́зі — те саме, що Бу́ти на бо́жій (оста́нній) доро́зі (див. доро́га). — І не смійся з тих, що стоять на божій дорозі. — Вас ще, тату, довбнею не доб’єш, а ви про божу дорогу торочите (Стельмах, І, 1962, 318); Стоя́ти над гро́бом — те саме, що Одніє́ю (одно́ю) ного́ю в гробу́ стоя́ти (див. гріб). Я над гробом стою, брехати не хочу (Сл. Гр.); Стоя́ти над моги́лою — бути близьким до смерті. Не мені цвіли запашні квітки, Мій садок проріс скрізь бугилою… Нічий милий зір не запав втямки, Не простяг ніхто за весь вік руки… В самоті стою над могилою (Граб., І, 1959, 343); Стоя́ти на своє́му (на свої́м) мі́сці — набирати попереднього вигляду. Через тиждень не знать було розруйнованого двору: все стояло на своїм місці (Мирний, І, 1949, 359); Стоя́ти одні́єю (одно́ю) ного́ю в моги́лі (в труні́ і т. ін.) див. нога́; Стоя́ти пе́ред трибуна́лом (пе́ред судо́м, на суді́ і т. ін.) — звинувачуватися судовими органами в чому-небудь. — Не спіши з висновками, комісар, — протираючи пенсне, заперечив Бронникову комбриг. — Можливо, ще нам разом з тобою доведеться перед трибуналом стояти (Гончар, II, 1959, 115); Стояти під пара́ми (на пара́х) див. па́ра 2; Як (мов) на ножа́х стоя́ти див. ніж 1.
15. Міститися на якому-небудь рівні, займати якесь місце, положення (про небесні світила). Сонце стоїть низько (Коцюб., II, 1955, 13); Високо стояли сузір’я Діви й Лева та всі інші досвітні зорі (Тулуб, В степу.., 1964, 215); // Бути на якому-небудь рівні за своїм становищем, значенням і т. ін. Хоч галичани.. вище нас стоять у громадських думках і справах, зате загальна просвіта у них далеко нижче нашої (Л. Укр., V, 1956, 37); Переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, — незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (Рильський, IX, 1962, 60).
◊ Стоя́ти на висоті́ див. висота́; Стоя́ти на височині́ чого — те саме, що Стоя́ти на висоті́ (див. висота́). Це був командувач, створений революцією, і він стояв на височині вимог військового мистецтва (Ю. Янов., II, 1958, 236).
16. за що, із запереч. част. не, розм. Не шкодувати грошей, витрат і т. ін. — За гроші не стійте: я грошей дам (Вовчок, І, 1955, 74).
17. за чим, розм. Дорожити чим-небудь. Я за волами не стою, — беріть їх (Сл. Гр.).
18. тільки 3 ос., на кому, перен. Бути на чиїй-небудь відповідальності. — Пара волів, пара коней на синові стоять (Головко, II, 1957, 13).
19. перен. Загрожувати кому-, чому-небудь, здаватися неминучим. Смерть над нами стояла щодня, Щоб, залякані, темні, слабі, Ми скорилися рабській судьбі (Воронько, Драгі.., 1959, 109).
$ Клубо́к в го́рлі стої́ть (стоя́в) див. клубо́к; Кля́сти́ на чім світ стої́ть див. кля́сти́; Не туди́ па́льці (ру́ки) стоя́ть — хтось нездібний, не вміє зробити що-небудь. [Музика:] Дам я тепера тобі скрипку, на, на, на!.. От ти й не заграєш; бо.. не туди пальці стоять. Воно до всякого діла є наука… (Кроп., І, 1958, 97); [Надія:] Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (Підс., Жарти.., 1968, 13); Стоя́ти бі́ля коли́ски див. коли́ска; Стоя́ти ко́зирем див. ко́зир; Стоя́ти на годи́ні — про тривання теплої, сухої, сонячної погоди. [Недоросток:] Марто! Іди розпрягай коні. Он завтра, поки стоїть на годині, треба сіно згребти (Вас., III, 1960, 94); Стоя́ти над безо́днею (на краю́, край безо́дні) див. безо́дня; Стоя́ти на позо́рищі див. позо́рище; Стоя́ти о ла́ску — добиватися доброзичливого ставлення, прихильності, милості. Він відразу поставив себе так, що не потребував.. стояти о ласку і не боявся сказати правду (Фр., IV, 1950, 317); Як стій: а) тієї ж миті, негайно. Коли б не оця досадна рана, він знявся б як стій і пішов на роботу (Коцюб., II, 1955, 156); Христя не дослухала козакових слів. Вона, як стій, кинулась бігти додому (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123); б) зненацька, несподівано. Все ішло звичайним порядком в пасічниковій хаті, коли нараз.. учув старий Семіон, що поліція як стій має спасти на його тиху і мирну досі хату (Фр., VIII, 1952, 219); в) непорушно, твердо. Стояла [служниця] перед майором як стій, не пускала далі (Загреб., Шепіт, 1966, 174); Як стій та бач (та диви́сь): а) без видимих підстав, причин. — А чого ж він лаявся? — питає [Варку] Василенко. — Та чого ж… Як стій та бач — з дурної голови… (Збан., Сеспель, 1961, 323); б) зненацька, несподівано. Наша Затиркевич-Карпинська, в хаті якої не було, звичайно, ніякого телефону, раз у раз говорила нам: «Чого ж це ви приїхали отак як стій та дивись?.. Хоч би подзвонили були…» (Рильський, Веч. розмови, 1964, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 742.