ВОДА́, и́, ж. 1. Прозора, безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем. Іде чернець Дзвонковую У яр воду пити (Шевч., II, 1953, 37); Десь внизу засичала, заклекотіла вода, мов щось важке і живе покотилось по трубі (Збан., Незабутнє, 1953, 50); // перен. з означенням. Напій або розчин якоїсь речовини. Я пив газовану воду з кизиловим сиропом (Ю. Янов., І, 1958, 355); // з означ. і в мн. Лікувальна рідина мінеральних джерел. Для полегшення головного болю вживається аспірин і пірамідон, при кашлі — лужні води наполовину з теплим молоком (Наука.., 1, 1958, 22); // перен., розм. Непотрібні, беззмістовні фрази і т. ін. у викладі матеріалу; багатослів’я. Вода пухлих дисертацій без всякої шкоди для діла може бути.. викачана з них заздалегідь (Мовозн., XIII, 1955, 12).
◊ Важка́ вода́ див. важки́й; Дистильо́вана вода́ див. дистильо́ваний; Та́ла вода́ див. та́лий.
◊ Вари́ти во́ду з кого див. вари́ти; Водо́ю не розли́ти (не розіллє́ш) кого — хтось із кимсь дуже дружить. Всі вони (артилеристи] зв’язані міцною дружбою; їх і водою не розіллєш (Кучер, Чорноморці, 1956, 331);
Дму́хати на холо́дну во́ду див. дму́хати; [І] за холо́дну во́ду не бра́тися (не взя́тися) — нічого не робити. — До вісімнадцяти років мати мені й за холодну воду братися не дозволяла (Руд., Остання шабля, 1959, 30); Нема́ проми́тої води́ кому від кого — немає просвітку (життя, спокою). То було батько тихий, тихий, а тепер мені промитої води нема ні від матері, ні від батька (Барв., Опов.., 1902, 238); Не розли́й вода́ — нерозлучні. — Андрій з якимсь чорнявим парубчаком товаришує. Прямо не розлий вода стали (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 762); Посади́ти на хліб і во́ду див. поса́дити;
Сьо́ма (деся́та) вода́ на киселі́, ірон. — про далеке споріднення. Такий він мені родич, як десята вода на киселі! (Укр.. присл.., 1955, 325); Товкти́ во́ду в сту́пі — робити що-небудь марно. — Той піп давно воду в ступі товче (Барв., Опов.., 1902, 159); Утопи́ти кого в ло́жці води́ див. утопи́ти; Холо́дною водо́ю обли́ти (обда́ти) — вгамувати чийсь запал. Та суворе батькове слово мов водою холодною обіллє і прожене сон… (Коцюб., І, 1955, 21); Хоч водо́ю розлива́й — затятий, упертий (про бійку, сварку і т. ін.). Зчиняли бучу, хоч водою їх розливай (Чорн., Пісні.., 1958, 79); Хоч з лиця́ во́ду пи́ти (пий) — дуже гарний (гарна, гарне) на вроду. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Вовчок, І, 1955, 80); Як (мов і т. ін.) вого́нь з водо́ю хто з ким див. вого́нь; Як (мов і т. ін.) води́ в рот набра́ти — вперто мовчати, нічого не говорити. Чіпка — як води набрав в рот. Він мовчки їв, мовчки пив (Мирний, II, 1954, 229); Кузьмін мовчить, мов води в рот набрав (Збан., Сеспель, 1961, 38); Марко наче в рот води набрав: не звертався, не обзивався ні до кого (Л. Янов., I, 1959, 103);
Як (мов і т.ін.) кра́пля (дві кра́плі) води́ поді́бний (схо́жий) на кого — дуже подібний (схожий) на когось. [Березняк:] Ти молодим, як крапля води, на нього схожий був (Крот., Вибр., 1959, 509); Як (мов і т. ін.) у во́ду диви́тися — неначе наперед знати, точно передбачати події. І таки Миколка як у воду дивився. Рівно через місяць.. з’явилися радянські танки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 358).
2. перев. мн. Водна маса джерел, озер, річок, морів, океанів. Це річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (Коцюб., III, 1956, 349); Джерельні води відводять з допомогою одного або кількох каналів — вловлювачів (Колг. енц., II, 1956, 216); // Водна поверхня морів, озер, річок. Сотні суден борознять води Дніпра (Рад. Укр., 3. XI 1948, 3); На тихих подах і на суходолі Весна співа на різні голоси (Дор., Тобі, народе.., 1959, 9); // Водні простори, ділянки морів, озер, річок. Територіальні води.
◊ Бага́то (чима́ло) води́ утекло́ (утече́) — минуло (мине) багато часу. А може, поки зійдемося знову, Води багато утече з річок (Л. Укр., І, 1951, 102); Виво́дити (ви́вести) на чи́сту (сві́жу) во́ду див. виво́дити1;
Вихо́дити (ви́йти) сухи́м з води́ див. вихо́дити; Ви́лами [по воді́] пи́сано див. ви́ла; [Хоч] з мо́сту [та] у во́ду — так тяжко, що краще утопитися, заподіяти собі смерть. Всі вмовляють та просять: — Не йди за кріпака, не йди. Як такого ходу, то лучче з мосту та в воду (Вовчок, І, 1955, 23); Зі служби господар прогнав, домівку забрали… Хоч з мосту мені та у воду (М. Ол., Чуєш.., 1959, 51); Іти́ (йти, піти́) [і] у вого́нь і [у] во́ду див. вого́нь; Каламу́тити во́ду див. каламу́тити; Кінці́ у во́ду див. кіне́ць; Ли́ти во́ду на чийсь млин (чиєсь ко́лесо) див. ли́ти; Лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній воді́ див. лови́ти; Як (мов і т. ін.) у во́ду опу́щений — похмурий, сумний. — Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена? (Кв.-Осн., II, 1956, 37); Ни́жче трави́, тихі́ше води́ див. трава́; Піти́ (збі́гти) за водо́ю: а) минути без вороття (про час). Минає день, тиждень, місяць, і півроку збігло за водою (Вовчок, І, 1955, 126);
б) зникнути, марно пропасти. Ой ще зілля піднесеться вранці під росою, — та твоєї доні доля пішла за водою. (У. Кравч., Вибр., 1958, 38); Пройти́ вого́нь і во́ду див. вого́нь; Про́ти води́ плисти́ — йти проти загального напряму; Хоч у во́ду скачи́ (стриба́й і т. ін.) — хоч топися, хоч заподій собі смерть; Чи́стої води́ хто, що — справжній, справжнісінький. І хоч лист його звучить нібито й патріотично, але це ж чистої води провокація! (Руд., Остання шабля, 1959, 460); Як (мов і т. ін.) вода́ зми́ла (уми́ла) — зник (зникла і т. ін.) швидко й безслідно. Повернулись пани на державу, — і усі музики ті й танці як вода умила (Вовчок, I, 1955, 172); Як (мов і т. ін.) з води́ йде́ (росте́) — дуже легко, гарно й швидко. — Торік.. ми проходили, сеї хати не було. — Еге, у нас так — у нас все, як з води йде! — усміхнувся кривий (Мирний, IV, 1955, 206); Як (мов і т. ін.) з гу́ски вода́ див. гу́ска; Як (мов і т. ін.) у во́ду впа́сти — зникнути безслідно; пропасти. Перевернув у коморі все догори дном, а халяви — мов у воду впали (Іщук, Вербівчани, 1961, 7); Цілісінький день шукали Тихозорова. Хлопець наче у воду впав (Донч., II. 1956, 67); Як (мов і т. ін.) ри́ба з водо́ю див. ри́ба; Як (мов і т. ін.) ри́ба у воді́ (бу́ти, почува́ти себе́ і т. ін.) див. ри́ба.
3. тільки мн. Лікувальні мінеральні джерела, а також курорт з такими джерелами. На той год [рік] ми хочем знов їхати куди-небудь на води (Л. Укр., V, 1956, 8).
4. тільки мн., мед. Навколоплідна рідина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 716.