Антон-Біда — Герой Труда (1955) - Сторінка 12

Але не довго було так,
Десь враз прийшла блокада
І того Ордена тяжка
Упала барикада.

Став “викритий” Герой Труда:
“Т а ц е ж н е “Е н к о”!
Ц е ж Б і д а !!!”

Знайшли його,
знайшли ловці
Й на “трудовім Парнасі”,
Пронюхали “герої” ці
Героя на Донбасі!

І закрутилась “чехарда”:
“Т а ц е ж н е “Е н к о”!
Ц е ж Б і д а !!!”

Біда!
біда!!
біда!!!
біда!!!
Став куркулем Герой Труда!!!
Чи топак, пробі, навпаки:
Куркуль
Героєм
став
таки!!!
Обдурені більшовики! —
Чекісти й всі політруки!!

Біда,
біда,
біда,
біда, —
Всіх обдурив Герой Труда.

І завертілась “чехарда”:

“Проклятий “Енко”! От біда…”

ІХ

Закудкудакав телеграф,
Завили телефони,
Так ніби це знайшовся граф
Замість Біди Антона.

Сокоче стрічка, як змія…

Так провалився в пекло я.

Прийшов енкаведе наряд:
Прощайся, кажуть, з сонцем, брат.

Зірвали орден із грудей,
Дали ним в зуби так що й гей,
І повели.
Втоптали в прах
Мене, біду Антона.
І зник я, наче на вітрах
Пилок із террикона.

Розпатрошили так що й жах
(Така от нагорода!),
Геть прокляли на зборах шахт,
Як “ворога народа”,
Зробили пострахом всіх мас…

Бувай здоровий, мій Донбас!

За всі мої старання — приз!:
Сказали:
“Це куркуль проліз!”

“Куркуль проліз”…
“Куркуль проліз”…
Такий от приз!
Такий от приз…

Х

За всі мої старання — приз:
Сказали —
“Це куркуль проліз!”

Проліз у шахту, бач куди!
І то чого, подумай ти!

Чого куркуль проліз в забой
Щоб всіх душить, труїти?
Щоби ламати всіх — ой, ой! —
Споруди,
плани,
звіти?

Та де! Ще гірше! Та куди!
Ще гірше!! Він проліз туди…
Ще гірш!!!
Пролізла ця біда
Щ о б и г е р о є м с т а т ь т р у д а !

От бач чого!
Така біда! —
Щоби Героєм стать Труда!

Пролізла, бач, щоб обапліч
Дорватись до роботи,
Щоби трудитись день і ніч
І підпливати потом.

Бо в працю змалку він влюбивсь.
Бо для труда
Біда родивсь.

А ще проліз оцей “куркуль”,
Щоб в праці над програму
Черствого хліба заробить
Щодня по кілограму.

От бач чого!
От бач чого!!
Насилу викрили його.

Хвала ж, хвала брачким ловцям —
Хвала єжовським молодцям!

Для отаких хитрющих “птиць”
Єжовських треба рукавиць.

Отак він — наче план підняв,
Аж по три норми виганяв,
Аж потом доливав хоппер…
Та що ж виходило тепер!:

ХІ

Це ж він не чорний антрацит
Довбав в пітьмі забою
А яму Сталіну (ось цить!)
Рив “тихою сапою”.

Хвала ловцям,
хвала людцям,
Єжовським бравим молодцям!

Це ж не вугілля-антрацит
Він гриз в пітьмі забою,
А яму Сталіну, і квит,
Рив “тихою сапою”!

Сапою тихою.
Й на скон
З вугіллям пер на террикон
Того “отця”…
Хвала ловцям —
Єжовським “добрим молодцям”!

Така мара, бач, цей Біда, —
Зробивсь Героєм він Труда,
Він потом доливав хоппер…

А що ж виходило тепер!:

Це ж він не з прірви антрацит
Лупав в пітьмі забою,
А “власть совєтськую” (ось цить!)
Тяв “тихою сапою”.

І день,
і ніч —
все тяв і тяв…
Поки й Труда Героєм став.

Така мара,
така біда, —
Зробилась Лицарем Труда!
І славний Орден доп’яла!
І стала честь їй і хвала!

І все за те,
щ о р о к і в з п ’ я т ь,
Пролізши в ніч забою,
“Куркуль” цей антрацит підряд
Тяв “тихою сапою”.

Так от за те тепер його
Згромили громовиці:
Героя славного того
Взяли у “рукавиці”,

В єжовські тобто.
Всім на страх —
Повергли його
в пил
і прах.

І замість Ордена, йому
Вождь “ордер” дав на Колиму.

ХІІ

Та перш ніж іти в той край,
Пройшов він
через тюрем рай.

Розділ п’ятий

Привіт, привіт, привіт, привіт,
Товаришу і брате!
Та й лавреатові привіт.
Привіт, лауреате!

О, лавроносний рачколаз!
Хотів би ж я уздріти раз
Який ти б був, коли б тебе
Взяло на цундру У-Ге-Бе.

Але тебе це обійшло.
То ж слухай
з іншим як було.

І знай:
не зло в словах оціх.
Не хочу я щоб бито всіх,

Бо людське серце у Біди!
Ти пам’ятай про це завжди.
Але тебе те обійшло, —
То ж слухай
з іншим як було.

Щоб знав, як судять без суда.
Галло!
Говорить сам Біда.

І

Від Лєнінграду по Ростов,
З Одеси по Камчатку —
Гуляє Ніколай Єжов
У сталінських “перчатках”.