На кожум’яках - Сторінка 8
- Нечуй-Левицький Іван Семенович -г о л о с з 1-го х о р у. Бий їх, старогородсь-ких шевців! (Кидають грудками. З другого хору кидаються так само.) Бий їх, щоб і не наближались до нас. (Збігають з гори і нападають. Б’ються і пхаються. 2-й хор розбігається.) Ганяй їх! Бий їх! От такого перцю дали! Будуть вони пам’ятати нас до нових віників.
г о л о с з 1-го х о р у. Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби. Коли б тобі один. Неначе чортяка похапала. А ще казали, що в їх баси кращі. Та в нас баси такі, що і в семінарії таких не знайдеш!
2-й г о л о с. А який тепер хор найкращий? Чи семінарський, чи братський, чи бурсацький?
3-й г о л о с. Я кажу семінарський.
4-й г о л о с. А я кажу бурсацький.
1-й г о л о с. А я кажу братський.
5-й г о л о с. Ая кажу архієрейський.
2-й г о л о с. А я кажу митрополичий.
3-й г о л о с. Ба семінарський.
1-й г о л о с. Ба братський.
3-й г о л о с. Ба брешеш.
1-й г о л о с. Ба не брешу.
3-й г о л о с. Ба брешеш-бо.
1-й г о л о с. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме віри, тому в спині діри!
3-й г о л о с. В семінарськім хорі сам Тарас як попре горою: го-го-го! (Показує голосом.) А Кирило! як ревне низом (показує)… гурр! го! го! го! Або Орест як суне октавою (пускає октаву)… рррр… гурррр! аж хори дрижать.
1-й ш в е ц ь. А вгадайте, хто найрозумніший в Києві: чи семінарист, чи академіст, чи університант?
2-й ш в е ц ь. Я кажу семінарист.
1-й ш в е ц ь. Я кажу академіст.
3-й ш в е ц ь. А я кажу університант.
В с і до 3-го ш е в ц я. О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий його!
3-й ш в е ц ь. Ба справді університант.
1-й ш в е ц ь. Я кажу академіст.
2-й ш в е ц ь. Ба ні; найрозумніший семінарист: семінариста ніхто на словах не переможе. І баси найкращі в семінарії.
1-й ш в е ц ь. Семінарист то бурсак.
2-й ш в е ц ь. Ба брешеш! Семінарист найрозумніший.
1-й ш в е ц ь. Ось тобі за те! (Дає стусана.)
2-й ш в е ц ь. Ось тобі здачі!
4-й ш в е ц ь. А хто між нашими найрозумніший?
В с і. Г о с т р о х в о с т и й! Г о с т р о х в о с т и й! Про це нічого й голову ламати. Свирид Іванович Г о с т р о х в о с т и й! Він знається з семінарськими і митрополичими басами. Він найрозумніший на всі. Кожум’яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то ніхто нічого не второпає.
Г о с т р о х в о с т и й. виходить і проходжується на сцені.
В с і. (до його). Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто найрозумніший: чи семінарист, чи академіст, чи університант?
ВИХІД 2
Т і с а м і і Г о с т р о х в о с т и й.
Г о с т р о х в о с т и й. (авторитетно). Ви й того не тямите? Авжеж семінарист, бо в семінаристів найкращі баси. Та що з такими дурнями, як ви, й говорити!
4-й ш в е ц ь. Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, які рябі штани! Як зветься ця матерія?
Г о с т р о х в о с т и й. Жилетка з физічеської матерії, а штани з матерії моральної.
3-й х л о п е ц ь. Яка гарна матерія! Ряба-ряба, як зозуля. Як мені хазяїн дасть гроші, то собі пошию физічеський сіртук.
4-й х л о п е ц ь. А я б собі пошив такі самі моральні штани, як у Свирида Йвановича.
3-й х л о п е ц ь. Один Г о с т р о х в о с т и й. скаже, де найлуччі баси.
В с і. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходіть до нас: про щось маємо вас спитати.
Г о с т р о х в о с т и й. Питайте, то й скажемо.
В с і. У якому х о рі тепер найкращі баси?
1-й ш в е ц ь. Еге у братському?
Г о с т р о х в о с т и й. Може, у братському, а може, й ні.
3-й ш в е ц ь. А правда, тепер у семінарському найкращі баси?
Г о с т р о х в о с т и й. В братському тепер баси за-снаділи, а в михайловському неначе галушками подавились. Найдужчі баси в семінарії. Там один Орест стане за десять братських басів.
3-й г о л о с. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як ревне. Недавно він був у гостях в мого хазяїна і так співав, що наш хазяїн трохи не здурів, аж на стіну ліз.
Г о с т р о х в о с т и й. А все-таки найкращий тепер бас. у міщанському хорі. У Йоньки Шелихвіста така басюра, що ні одна бочка з ним не справиться.
В с і. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!
Г о л о с и з г о р и. Свириде Йвановичу! А йдіть до нас співати.
Г о с т р о х в о с т и й. Куди ж пак! Так і полечу оце на гору людям на сміх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати. Коли б вдалося хоч натішитись до заручин з Євфросиною, бо як заручуся, то тоді годі тобі, Свириде Йвановичу, до дівчат липнути! Євфроси-на, здається, вхопить мене в свої пазури; але ж ті пазури в золоті! А тут доконче треба поправити свої діла, бо лусне цилюрня незабаром. Старого Рябка струсну, то так і посипляться карбованці. Тоді я позакидаю свої бритви ік чортовому батькові через голову в Дніпро та й буду купцем. Але ж О л е н к а, серце моє, любка моя! Коли б хоч углядіти, хоч подивитись! (Ходить взад і вперед.)