Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу - Сторінка 21

Він був захоплений як дитя.

Але найбільше враження на нього справило море, яке він уперше побачив в Іспанії.

Парубійко годинами сидів на березі, вдивляючись у синю далеч.

Як не дивно, але море нагадувало йому рідні гори.

—Старий!— крикнув до нього здалеку Міха.— Тебе мадам Бухенбах шукає.

Іван піднявся, обтріпався від піску і востаннє пустив «жабку». Плаский камінь чотири рази вдарився об хвилі і зник. Сила ще раз глянув, як Голий зі своїм псом хлюпаються у воді, усміхнувся і попрямував до міста.

Мадам Бухенбах була сама люб’язність.

—Мій солодкий ведмедику!— почала лащитися вона до нього.— Маємо унікальну пропозицію.

Іван насторожився: всі такі пропозиції завершувалися для нього важкими трюками.

—Я вже роблю нові номери, від яких публіка шаленіє, — спробував він заперечити.

—Так, коли ти на своєму симпатичному носику згинаєш залізну палицю — це щось незрівнянне!

—А «Зуби мамонта»?— не вгавав Іван. (Під час цього номеру Сила зубами крутив канатом, на якому висіло четверо людей).

—Усе правильно, мій хлопчику,— пані Аделія поклала руку йому на груди.— Але тобі пропонують щось зовсім інше. Ти коли-небудь чув про кориду?

—Це коли з биками борються?— почухав потилицю Іван.

—Так,— ствердно кивнула мадам.— Іспанці пропонують найсильнішій людині Європи спробувати себе у їхньому національному виді змагань.

—От тільки ще з коровами не бився,— буркнув Іван, але те, що його назвали найдужчим, його потішило.

Стадіон ревів як несамовитий. На піску арени вже виднілися сліди крові, але головний поєдинок був попереду. Для Івана Сили вибрали найбільшого бика. Він люто дихав у загоні, б’ючи переднім копитом. На верховинця довго вибирали костюм тореадора, але потрібного розміру так і не знайшли. Тож Іван накинув червоний плащ просто на голі плечі.

Бик відразу кинувся на нього. Парубійко спробував штрикнути його шпагою, але нічого не вийшло. Так повторювалося кілька разів, поки тварина добряче не зачепила Іванові бік.

—Ах ти ж, скотино дурна!— Сила скинув з себе плаща, в якому він плутався, і відкинув подалі шпагу.

Стадіон захвилювався.

—Що виробляє цей чужак?

—Як він боротиметься з розлюченою твариною?

—Це що — кінець бою?

Ніби відчувши прилив нової сили, бугай метнувся просто на Івана.

—Ах!— зітхнули всі, передчуваючи трагедію.

Але трагедії не сталося, бо Іван схопив його за роги.

Так вони стояли один проти одного, впершись тілами і поглядами.

Стадіон заворожено принишк.

Такого тут ще не бачили.

—Ех, мамині галушки!— голосно крикнув Іван і щосили крутнув управо. Бик завалився на бік, а в руках парубійка залишилися… роги. З голови конаючої тварини дзюркотіла кров.

—Ну й варварство!— сплюнув невдоволено Іван, не звертаючи увагу на неймовірні овації стадіону. «Невже таке може комусь подобатися?» — дивувався він.

—Нате! Подавіться!— кинув він роги подалі на трибуну. Там за ними зчинилася справжня колотнеча.

—Аміґо! Ви можете забрати свою здобич. Будуть смачні відбивні. Ням-ням!— звернувся до нього розпорядник змагань.

—Їжте його самі, — огризнувся Іван.— Я не звик пожирати суперників.

Цілий вечір він провів з Мілкою на морі, заспокоюючись після найнеприємнішого у своєму житті бою.

—Чим бідолашна тварина завинила, що люди роблять із неї смертельну забавку?— селянський син ніяк не міг збагнути такого дикунства.

Море відповідало йому криками чайок.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ, У ЯКОМУ ІВАН СИЛА ВИКОНУЄ БАЖАННЯ КОРОЛЕВИ

Об’їхавши пів-Європи, мадам Бухенбах отримала запрошення на цирковий фестиваль у Британії. Вже давно візиткою її цирку став Іван Сила, який дивував усіх своїми номерами. Коли чутки про нього пішли світом, британці захотіли побачити цього неймовірного силача і на своєму фестивалі.

Найбільший цирк Лондона був наповнений ущерть. Ще б пак! Адже на виставі — сама англійська королева. Вона сиділа в розкішному різьбленому кріслі на окремому підвищенні, час від часу прикладаючи до очей театральний бінокль. Виступали артисти різних цирків і країн, зриваючи оплески.

Та всі чекали на останній вихід — гірського ведмедя Івана Сили.

Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «Зуби мамонта», «Залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь. Та враз овації стихли. Королева поманила Івана до себе.

Вона простягла йому руку, яку циркач невміло поцілував. Її величність розсміялася і сказала щось по-англійськи. Пандорський, який опинився тут же, переклав:

—Королева просить тебе поборотися з уславленим боксером Джебсоном.

Іван знітився.

—Невже такий богатир чогось боїться?— в’їдливо затрясла кучерями Її руда величність.— Публіка чекає, — показала вона рукою на глядачів.

—О’кей,— відповів Іван єдиним англійським словом, яке знав.