Заборонені ігри - Сторінка 7

I вона спитала — чи в мене вже щось було.

Я чесно відповів — ні!

А далі було просто і, мабуть, як у всіх, ми роздяглися, вона пестила мене, а потім ввела мого стрижня в себе, і я відчув щастя плоті, яке, думаю, ніколи ніхто не забуває зі свого першого разу, але кінчив дуже швидко, ми полежали трохи, і я хотів ще, а потім ще.

Отак все продовжувалось кілька годин. Я одягнувся по третьому разі, щасливий і готовий до нових зустрічей, але вона сказала:

— Прощавай, будь здоровий і щасливий!

І закрила за мною двері. Тобто вона мене потрахала і відіслала геть.

Потім я збагнув, що ми навіть не познайомились, і я її навіть толком не розгледів, бо горіла лиш настільна лампа, а потім світло було погашене. Я навіть адреси не запам’ятав, а вона вочевидь не хотіла нових зустрічей.

I я знову мучився сам майже три роки, і тупо дрочив, тепер згадуючи отой вечір, вже конкретно переживаючи всі відчуття наново в сотий раз, аж доки не трапилася мені нарешті Настя, і ми з нею почали трахатися, і я в неї закохався, і так минуло два роки, і ми одружилися, і оця хуйня тривала аж до моїх двадцяти восьми, і ми розійшлися, і тепер залізти на якусь бабу мені зовсім не важко, але появився якийсь жахливий стопор — або жінка пахне відворотно, або з рота в неї смердить, або волосся неохайне, і все враз якось пропадає, бажання ніякого, і хочеться втекти геть, а не зачіпатися на якісь інтими далі.

Ми не надбали дітей з Настею, але вона не хотіла — ще рано, а потім ми почали сваритися, і так мирно розійшлися, як в морі кораблі.

Та ось десь за рік після розлучення набухалися ми на якійсь випадковій гулянці в нашій центральній друкарні, здається, було восьме березня, і біля мене сиділа якась баба і говорила мені компліменти, і ми якось душевно з нею вели бесіду, і я поступово наклюкався так, що мені вже було все байдуже, а вона сіла біля мене і почала мене гладити, а мені стало сумно, і вона почала мене цілувати, a потім рукою повела в мене по штанах і конкретно по хую, і я подивився на неї, і сказав, просто і зумисно грубо — ти що, хочеш, щоб я тебе виїбав?

— Так, хочу!!! Виїби мене, будь-ласка, виїби мене!

Я аж протверезів від несподіванки. Так жінки мені ще не відповідали, та ще матюком — виїби мене!

Поїхали ми до неї, я бачив все в тумані, але в хаті ми пробирались через прохідну кімнату, вона приклала пальця до губ — тихо, діти сплять. I я подивився на ліжко, на якому поруч спало двоє маленьких хлопчиків-близнкжів, років по шість-сім, на дворі було літо, діти були в одних трусиках, і розкидані в різні боки їхні руки і ноги виявляли таку розкритість і безпомічність, таку, сказати б, відкритість небу і добру, і всьому кращому, чого ще чекає від світу несвідоме чисте дитинча, що в мене на очі від розчулення навернулись сльози.

— Ти — щаслива людина! — сказав я їй, переконаний у глибинності своєї п’яної філософії.— Ти маєш таке диво в хаті! Таке щастя!

— Так! — зітхнула вона, — але це диво треба доглядати, треба на них грошей, і часу, і всього, всього. А хочеться жити і собі. А чоловік… Його фактично нема, може, й не буде ніколи більше, а може, й вернеться. Зараз невідомо!

А далі все було, як в тому анекдоті — їбу і плачу!

Коли я вранці прокинувся, вона вже встигла дітей відвести до садочка, так я їх і не бачив. Потім ми випили кави і більше я з нею жодних інтимів ніколи не мав. Ми десь ще пересікались випадково, але тільки приязно вітались і на тому все.

Але цих сплячих дітей я запам’ятав і про них не раз думав, воно все здалеку добре, гарно і легко, a діти виростають всякі, і життя всяке, і кожен — інший! Але то була гарна картина, і це те, чого мені в житті також бракує й досі. Хоч я собі кажу — ще не вечір!

А в міжчасі я знову трахаю свою швидку допомогу, їй вже під сорок, вона без претензій на одруження, у неї дорослі діти. Вона то зводиться з чоловіком, то розходиться, він якийсь пияк і знає, що вона з кимось трахається і йому ніби пофіг, щось таке, у що я не хочу влазити, але трахатись вона завжди готова — і це клас. Але ж так не можна жити завжди… I дітей в мене досі немає і дружини не видно на горизонті, і спливають роки, і хочеться чогось іншого, а одружені колеги кажуть — який ти щасливий!

А я, коли злюся, то просто починаю розмовля-ти із собою самими матюками, і мені ніби від цьо-го легше. Бо ніби звільняєшся від рамок і умовностей, а говориш напряму — грубо і просто, але правду. Сувору і пиздувату!

Отака от хуйня, малята! — кажу я собі, і тупо визнаю, що заздрю чужому коханню, божевільній історії, в якій так багато різної біди, але багато такого, що вивішує все, опромінює іншим світлом, і що трапляється дуже й дуже рідко!

…ну і що робити ці блядські суди нічого не тямлять… я ще досі нерозлучений… вона байстрюка народила від того виродка циганського і ще треба довести що то не мій і тоді нас розлучать… це якась мара а не життя… добре що діти у моїх батьків та я забєрусь із цього Луцька назавжди і так зрозуміло але хону помсти за свою ганьбу хочу помсти не me слово то її хата пішла вона на хуй… я й так вже не живу… але ти подумай як мені зараз бути… не розумію просто виходить посиділа два місяці і все гаразд… ти думаєш… ти переконаний та якщо так то треба блядь довести все до кінця… їй сказали в суді аби до того циганчука не підходила на гарматний постріл a вона… ти точно знаєш… а як це зробити… підстерегти… допоможи брате то я буду знати що я…, я помщений…, 6о курва в мене зараз такі ревнощі з’їдають душу що не в силах тобі описати… просто лють до неї… просто лють… і більше нічого… я навіть зі своєю червоноградською не можу нормально трахатись… бо мене тіпає від однієї думки що якесь мале гівно мало того що лазило на мою бабу майже рік та ще тепер і далі продовжує… ні цього я не витримаю поки не вирішу до кінця цієї історії… кажеш можна засадити її вже надовше… вона порушила умови свого звільнення… так так це умовне покарання a якщо порушить умови то вже на повну катушку… це і зі злодіями так буває… класно… отже її треба просто приловити з міліцією коли вона з ним і все тут… допоможеш… та наш участковий непоганий чувак але я ні з ким сам говорити не можу… я от схуд уже курва як хорт… тільки й думаю про свою ганьбу… хону просто вбити цього циганчука… не зв’язуватись із циганами… нічого не буду зв’язуватись a om міліція суд і за ґрати бабу це кльово… так і зробимо… …вони в мене обоє будуть знати почім фунт лиха… закоханий бачите а вона про dummy нашу подумала.., як вона буде її сприймати потім… що я скажу їй про маму яка блядує з дітваком… що вона їй колись скаже… ні, я мушу цю курву Любку засадити таки мушу… а якщо він ще до неї бігає… то сам Бог велів… от шкода що його теж не можна засадити за це… батько дитина яка є рідня моїй доньці через маму… курва ненавиджу циган взагалі завжди їх не любив а зараз просто ненавиджу… ну, дасть Бог буде і на моїй вулиці свято… я її таки засаджу… так що давай брате допомагай ти все ж таки і родич і друг справжній що б я без тебе робив… маєш машину то придивляйся вечорами а там заяву в міліцію і вперед… буде курва знати як родину ганьбити…