Багато галасу з нічого - Сторінка 4

- Вільям Шекспір -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

А ось і вона.
Б е н е д и к т. Чи не могли б ви, ваша високосте, дати мені якесь доручення на край світу? Я готовий за будь-якою дрібницею вирушити до антиподів. Хочете, принесу вам зубочистку з найвіддаленішого кутка Азії, збігаю за міркою з ноги пресвітера Іоанна, добуду волосину з бороди Великого Могола? Мені легше порозумітися з пігмеями, ніж обмінятися кількома словами з цією гарпією. Є у вас для мене якась справа?
Д о н П е д р о. Єдине, чого я хочу: залишайтесь тут.
Б е н е д и к т. Ні, це вище моїх сил! Я не можу терпіти торохтіння. (Іде геть.)
Д о н П е д р о (до Беатріче). Ви втратили серце Бенедикта.
Б е а т р і ч е. Це правда, ваша високосте: він мені його тимчасово позичив, а я за це платила йому відсотки – і він одержав назад подвійне серце. Він його у мене колись виграв міченими картами. Ви кажете правду: я втратила його.
Д о н П е д р о. Ви поклали його, синьйоро, на обидві лопатки.
Б е а т р і ч е. Добре, що не він мене, – щоб мені не народити дурнів. Я привела вам графа Клавдіо, за яким ви мене посилали.
Д о н П е д р о. Що це, графе? Чому ви такий сумний?
К л а в д і о. Я не сумний.
Д о н П е д р о. Тоді хворий?
К л а в д і о. І не хворий, ваша високосте.
Б е а т р і ч е. Граф ні сумний, ні веселий, ні хворий, ні здоровий. Він просто благопристойний і жовтий, як апельсин. А жовтий колір, як відомо, колір ревнощів.
Д о н П е д р о. Я думаю, синьйоро, що ваш опис відповідає дійсності. Але в такому разі готовий побожитися, що уява його обдурює. – Знай, Клавдіо, я посватався від твого імені, і Геро дала згоду. Я переговорив з її батьком – він згоден теж. Призначай день весілля, і дай Бог тобі щастя.
Л е о н а т о. Графе, беріть мою дочку і з нею все моє багатство. Принц влаштував цей шлюб, і хай милостиві небеса промовлять: "амінь".
Б е а т р і ч е. Говоріть, графе: зараз ваша репліка.
К л а в д і о. Мовчання – кращий оповісник радості. Якби я міг висловити, який я щасливий, я б не був щасливим. – Ви моя, Геро, я ваш; я віддаю себе за вас і в захваті від цього обміну.
Б е а т р і ч е. Тепер кажи ти, сестричко; а якщо не можеш, то закрий йому рот цілунком, хай і він мовчить.
Д о н П е д р о. Справді, у вас веселе серце!
Б е а т р і ч е. Я вдячна йому, бідолашному, що воно не піддається суму. Он сестриця каже графу на вухо, що вона його любить.
К л а в д і о. Це правда, сестричко.
Б е а т р і ч е. Ось ми з вами і поріднились! Всі виходять заміж, тільки я, бідна чорнявка, дівую. Лишається сісти десь у кут і кричати: "Дайте мені чоловіка!"
Д о н П е д р о. Синьйоре Беатріче, я вам його надам.
Б е а т р і ч е. Краще б мені його надав ваш батько. Чи немає у вашої високості брата, схожого на вас? Ваш батько створював прекрасних чоловіків, – знайшлась би тільки дівчина їм до пари.
Д о н П е д р о. Підете ви за мене?
Б е а т р і ч е. Ні; хіба що в мене буде ще й чоловік на будень: ви надто коштовні, щоб носити вас кожен день. Вибачте, ваша високосте, така вже я вродилася: не можу не молоти дурниць!
Д о н П е д р о. Я не вибачив би вашого мовчання: веселощі вам дуже личать. Без сумніву, ви народились веселої години!
Б е а т р і ч е. Помиляєтесь: моя матуся страждала. Але в цей час на небі танцювала зірка; під нею я і народилася.(До Геро і Клавдіо.) Дай Бог вам щастя!
Л е о н а т о. Племіннице, ти потурбуєшся, про що я тебе просив?
Б е а т р і ч е. Ой, пробачте, дядечко! Я зараз. – Прошу вибачити, ваша високосте. (Іде геть.)
Д о н П е д р о. Клянусь честю, весела дівчина!
Л е о н а т о. Так, ваша високосте, елемента меланхолії в ній дуже мало. Вона буває серйозною, тільки коли спить. Та й то не завжди. Моя дочка розповідає, що Беатріче нерідко бачить вві сні якісь пустощі, і тоді вона прокидається зі сміхом.
Д о н П е д р о. Вона і чути не хоче про заміжжя?
Л е о н а т о. Усіх женихів розлякала насмішками.
Д о н П е д р о. От була б чудова дружина для Бенедикта!
Л е о н а т о. Порятуй Боже! Та вони б за тиждень заговорили один одного до смерті.
Д о н П е д р о. Графе Клавдіо, коли ж весілля?
К л а в д і о. Завтра, ваша високосте. Час шкандибає на милицях, поки любов не вступить у свої права.
Л е о н а т о. Ні, дорогий зятю, не раніше понеділка, тобто через тиждень. Та й то надто мало часу, щоб все влаштувати, як мені хочеться.
Д о н П е д р о. Ти хитаєш головою, почувши про таку відстрочку. Але запевняю тебе, Клавдіо, що час пролетить непомітно. Я поки що спробую здійснити один із подвигів Геркулеса – збудити палке кохання між Бенедиктом і Беатріче. Мені жахливо хочеться з'єднати цю парочку – і я впевнений в успіху, якщо тільки ви троє згодитесь діяти за моїми вказівками.
Л е о н а т о. Я до ваших послуг, навіть якщо доведеться не спати десять ночей поспіль.
К л а в д і о. Я також, ваша високосте.
Д о н П е д р о. А ви, Геро?
Г е р о. Я охоче зроблю все, що пристойне, щоб дістати сестриці хорошого чоловіка.
Д о н П е д р о. А Бенедикт зовсім не безнадійний. Сміливо можу сказати у похвалу йому: він шляхетного роду, випробуваної сміливості і безсумнівної чесності. Я навчу вас, як подіяти на вашу сестру, щоб вона закохалась у Бенедикта, а сам з вашою допомогою так його обкручу, що, не зважаючи на свій гострий розум і вибагливий смак, він закохається в Беатріче. Якщо нам це вдасться, не зовіть більше Купідона стрільцем: його слава осяє нас, єдиних богів кохання. Ходімо зі мною, я вам розповім свій план.
Ідуть геть.

Сцена друга

Інша кімната в домі Леонато.
Входять д о н Х у а н і Б о р а ч і о.

Д о н Х у а н. Отже, це правда: граф Клавдіо жениться на дочці Леонато?
Б о р а ч і о. Так, ваша світлосте; але я можу цьому завадити.
Д о н Х у а н. Кожна завада, кожна перешкода, кожна перепона буде ліками для мене. Я хворий ненавистю до нього, і все, що суперечить його бажанням, співпадає з моїми. Як ти можеш завадити цьому весіллю?
Б о р а ч і о. Не дуже чесно, але дуже спритно: шахрайства не помітять.
Д о н Х у а н. Поясни коротко.
Б о р а ч і о. Здається, я говорив вашій світлості, десь рік тому, що я користуюся прихильністю Маргарити, покоївки Геро?
Д о н Х у а н. Пригадую.
Б о р а ч і о. Я можу умовити її визирнути із вікна Геро в будь-який час ночі.
Д о н Х у а н. Добре; але як це зіпсує весілля?
Б о р а ч і о. Від вас залежить приготувати отруту. Підіть до принца, вашого брата, і навпрямки скажіть, що він ганьбить свою честь, влаштовуючи шлюб славного Клавдіо – не поскупіться на похвали йому – з такою брудною розпус-ницею, як Геро.
Д о н Х у а н. Які ж докази я наведу?
Б о р а ч і о. Цілком достатні для того, щоб обдурити принца, засмутити Клавдіо, згубити Геро і вбити Леонато. Вам цього мало?
Д о н Х у а н. Я готовий на все, тільки б досадити їм.
Б о р а ч і о. Ідіть же. Знайдіть можливість поговорити з доном Педро і з графом Клавдіо наодинці. Скажіть їм, що ви знаєте про любовний зв'язок між Геро і мною. Прикиньтеся, що вами керують дружні почуття до них, що ви відкриваєте все це, піклуючись про честь вашого брата, який влаштовує це весілля, і репутацію його друга, якого хочуть обдурити личиною цнотливості. Навряд, щоб вони повірили цьому на слово. Запропонуйте їм довести істину: вони побачать мене під вікном її спальні, почують, як я зову Маргариту "Геро", а Маргарита називає мене своїм Борачіо. Все це можна влаштувати в ніч перед весіллям. Я тим часом зроблю так, що Геро не буде в кімнаті, і її невірність буде зображена так правдоподібно, що ревнощі стануть впевненістю, і всі готування до весілля зірвуться.
Д о н Х у а н. Хоч до яких фатальних наслідків це призвело б, я берусь до діла! Влаштуй усе якнайспритніше, і нагородою тобі буде тисяча дукатів.
Б о р а ч і о. Рішуче її звинувачуйте, а я вже не схиблю.
Д о н Х у а н. Піду дізнаюсь, на який день призначене весілля.
Ідуть геть.

Сцена третя

Сад Леонато.
Входить Б е н е д и к т.
Б е н е д и к т. Хлопчику!
Входить х л о п ч и к.
Х л о п ч и к. Синьйоре?
Б е н е д и к т. В моїй кімнаті на вікні лежить книга: принеси мені її сюди, в сад.
Х л о п ч и к. Слухаю, синьйоре. Я тут.
Б е н е д и к т. Знаю, що тут. Але я хотів би, щоб ти зник, а потім з'явився тут знову.
Хлопчик виходить.
Дивуюся, як людина, що бачить, які дурні і смішні закохані, – як така людина, досхочу насміявшись над божевіллям інших, закохується нарешті сама і стає предметом власних насмішок. Наприклад, Клавдіо. Пам'ятаю часи, коли він не визнавав іншої музики, окрім труб і барабанів, – а тепер він залюбки слухає тамбурин і флейту. Пам'ятаю, він був ладен пройти пішки десять миль, щоб оглянути хороший панцир, – а тепер може не спати десять ночей, обдумуючи фасон нового колета. Раніше він говорив прямо і по суті, як чесний чоловік і солдат; тепер він витійствує з кожного приводу: його мова – це фантастична трапеза з небаченими стравами. Невже і я можу так змінитися, доки мої очі ще дивляться на світ? Не знаю, не думаю. Не присягнуся, що кохання не перетворить мене на слимака. Та сміливо присягаюсь у одному: доки я ще не став слимаком, подібним дурнем любов мене не зробить. Скажімо, одна жінка гарна – на здоров'я; друга розумна – в добрий час; третя доброчесна – з чим її маю честь поздоровити. Та поки я не зустріну жінки, привабливої з усякого погляду, жодна з них не привабить мене. Вона повинна бути багатою – це обов'язкова умова; розумна – або мені її не треба; доброчесна – або я за неї не дам ні гроша; красива – інакше я і не погляну на неї; лагідна – інакше хай і близько до мене не підходить; знатна – інакше ні за які гроші її не візьму; вона повинна приємно розмовляти, бути хорошою музиканткою; а щодо волосся, русе воно чи чорне, як Бог дасть, тільки б не фарбоване.
А он і принц з синьйором Закоханим! Сховаюсь в альтанці. (Ховається.)
Входять д о н П е д р о, К л а в д і о і Л е о н а т о,
за ними Б а л ь т а з а р з музикантами.
Д о н П е д р о
Чи не бажали б музику послухать?

К л а в д і о
Звичайно, принце! Стихло все навкруг,
Щоб простір для гармонії надати.

Д о н П е д р о
(тихо)
Ти бачив, де сховався Бенедикт?

К л а в д і о
(тихо)
Прекрасно бачив. Вислухаймо співи
І розпочнімо ставити пастки.

Д о н П е д р о
Ну, Бальтазаре, заспівай нам пісню.

Б а л ь т а з а р
Не змушуйте мене, ласкавий принце,
Поганим співом музику ганьбить.

Д о н П е д р о
Майстерності найкраща запорука –
Не визнавати власний свій талант.
Себе просити довго не примушуй,
Мов наречену.

Б а л ь т а з а р
Як на те пішло,
Я заспіваю вам, бо дуже часто
Про мить кохання молять наречену,
Невисоко цінуючи її;
Що, втім, не заважає ні молінням,
Ні навіть клятвам.

Д о н П е д р о
Добре, починай!
А хочеш сперечатись – сперечайся,
Та лиш по нотах.

Б а л ь т а з а р
Я не маю нот,
Що справді заслуговують нотацій.

Д о н П е д р о
Він висловив мені серйозну ноту:
Немає нот, не треба і нотацій!
Музика.
Б е н е д и к т (на бік).