Чужинець на чужій землі - Сторінка 94

Він ще й вмілий ілюзіоніст, знаєш, із тих, хто могли б змусити виглядати незграбним навіть легендарного Гаррі Гудіні. Або він — неперевершений гіпнотизер.

— Або і те, і те.

— ...або він так уміло прилаштовує жучки в систему стереобачення, що неможливо відрізнити реальність від спецефектів, зроблених за принципом "я натисну кнопку, любчику".

— Чому ти так опираєшся тому, що це могли бути справжні дива, Бене?

— Тому що зазвичай я вимикаю їх за допомогою кнопки. Це не те припущення, про яке мені хотілося б думати. Що б він не використовував у процесі підготовки — це була гарна вистава. Якось за ним мигнуло світло — і з'явився лев з чорною гривою, який лежав так величаво й спокійно, мов той, що охороняє вхід у бібліотеку; тим часом пара маленьких ягнят бігали навколо нього. Але лев просто кліпнув і позіхнув. Звичайно, у Голлівуді можуть будь-коли записати такі спецефекти — проте цей лев здавався до такої міри справжнім, що я відчув його запах... Хоча, звісно, це теж була підробка.

— Чому ти так наполягаєш на обмані?

— Прокляття, я просто намагаюся бути об'єктивним.

— Тоді не спирайся на набуті колись знання, бо тут ти зазнаєш невдачі. Спробуй наслідувати Анну.

— Я не Анна. І тоді я не був дуже об'єктивним. Я просто відкинувся на спинку крісла і насолоджувався м'яким сяйвом. Мене навіть не дратувало те, що я не міг зрозуміти більшості сказаного; схоже, я відчував його сутність. Майк робив багато чудес з підвішуванням — чи ілюзій таких див, ну, з левітацією і тому подібним. Я не критикував; мені хотілося насолоджуватися цим, як гарною виставою. Патті вислизнула майже перед завершенням, перед цим прошепотівши мені прохання залишатися на місці, аж поки вона не повернеться. "Майкл щойно сказав їм, що всі, хто відчувають, що не готові для наступного кола, повинні зараз піти", — сказала вона мені.

Я відповів: "У такому разі мені теж краще піти".

А вона сказала: "О ні, любий! Ти вже у Дев'ятому Колі, — ти ж знаєш. Просто залишайся тут; я повернуся" — і вийшла.

Не думаю, що хтось вирішив втекти. Ця група була не просто Сьомим Колом — це були члени Сьомого Кола, які сподівалися на підвищення. Та я цього не розумів, доки світло не мигнуло знову... І там з'явилася Джилл!

Джубале, цього разу це було взагалі не схоже на стерео-бачення. Джилл глянула мені у вічі і посміхнулася. О, я знаю, що коли людина, яку знімають, дивиться у камеру, тоді ви зустрічаєтеся з нею поглядом незалежно від того, де ви сидите. Проте якщо Майку це так гарно вдається, йому краще зареєструвати патент. Джилл була вбрана у незвичайний костюм — припускаю, це було вбрання жриці, але не таке, як у всіх інших. Майк почав зачитувати щось до неї та до нас, частково англійською; щось про Матір Усього Сущого, щось про поєднання багатьох; він почав називати її цілою серією різних імен... І з кожним новим іменем вбрання на Джилл змінювалося.

Бен Кекстон відчув тривогу, коли за Верховним Жерцем змигнуло світло, і він побачив Джилл Бордмен, що набрала величної пози на віддаленому підвищенні. Він кліпнув, щоб переконатися, що його знову не вводять в оману освітлення та відстань — але це була Джилл! Вона поглянула на нього і посміхнулася. Він неуважно слухав заклинання, поки думав, як переконатися в тому, що простір за Людиною з Марса — це звичайний стереобак чи ще якась подібна хитрість. Та він був готовий заприсягтися, що міг піднятися цими сходами й ущипнути її.

Він мав спокусу так і зробити, та потім нагадав собі, що зруйнувати виставу Майка було б огидним вчинком. Зачекати, поки все закінчиться — і Джилл буде вільна.

— Кібела[76]!

...і костюм Джилл несподівано змінився.

— Ізида[77]!

...і знову.

— Фріґґ[78]!... Гея[79]!... Іштар[80]... Мар'ям[81]...

— Мати Єва! Mater Deum Magna[82]! Любляча і кохана, життя невмируще...

Кекстон перестав дослухатися до його слів. Джилл, яка несподівано стала Матір'ю Євою, була вбрана лише у власну красу. Світло посилилося, і він побачив, що вона стоїть спокійно у Саду, а гілку дерева, розташованого неподалік, обвиває велика змія.

Джилл посміхалася їм усім, потім повернулася, потягнулася вгору і погладила зміїну голову — після чого розвернулася назад і розкрила обійми.

Перші кандидати рушили вперед, щоб зайти у Сад.

Прийшла Патті, яка поплескала Бена по плечу.

— Бене, я повернулася. Ходімо, любий.

Кекстон був проти — він хотів залишитися тут і насолоджуватися прекрасним видовищем Джилл. Але ні, він хотів більшого: приєднатися до процесії і піти туди, де була вона. Проте він зрозумів, що підводиться і йде разом з Патрицією. Бен озирнувся і побачив Майка, який обіймав і цілував першу жінку в черзі... Розвернувся вслід за Патрицією, щоб вийти, і вже не бачив, як мантія кандидатки зникла, коли Майк її поцілував, — а також і того, що відбулося відразу ж після того, як Джилл поцілувала першого чоловіка-кандидата на підвищення до Восьмого Кола. Його мантія теж зникла.

— Ми маємо довго кружляти "навколо", — пояснювала Патті, — щоб дати їм час очиститися й вступити у Храм Восьмого Кола. О, втручання їм би не зашкодило, — проте це згаяло б час Майка, який слід буде витратити на те, щоб знову повернути їм настрій. А він і так важко працює.

— Куди ми зараз йдемо?

— Забрати Солоденьку булочку, а потім — назад до Гнізда. Хіба що ти захочеш взяти участь в ініціації до Восьмого Кола. Ти можеш, тобі це відомо, — оскільки ти у Дев'ятому Колі. Але ти ще не вивчив марсіанську, тому ця церемонія Здаватиметься тобі незрозумілою.

— Що ж... Я б хотів побачити Джилл. Коли вона звільниться?

— О, вона просила передати тобі, що збирається піднятися нагору, щоб зустрітися з тобою. Сюди, донизу, Бене.

Двері відчинилися, і він зрозумів, що вони зайшли у сад, який він вже бачив. Змія так само обвивалася довкола гілки; коли вони зайшли, вона підняла голову.

— Ось ти де, люба! — сказала Патриція до неї. — Гарна мамина дівчинка, правда ж? — вона обережно зняла боа і опустила змію в кошик, починаючи з хвоста. — Дюк зніс її донизу, але я мала влаштувати її на дереві та звеліти їй залишатися там і не повзати. Ти щасливчик, Бене; служба переходу з Сьомого у Восьме Коло трапляється дуже рідко: Майкл не проводить її, доки не збереться достатня кількість кандидатів, готових створювати та підтримувати настрій. Хоча зазвичай ми відправляємо людей із Сокровенного кола, щоб вони допомагали новачкам — кандидатам ззовні.

Бен ніс Солоденьку булочку для Патті, аж доки вони не дісталися верхнього поверху. Тут він зрозумів, що змія довжиною в чотирнадцять футів досить-таки важка; кошик скріплювали сталеві скоби, які точно не були зайвими. Щойно Бен з Патті піднялися, вона зупинилася:

— Постав її сюди, Бене, — Пат зняла мантію. — Це нагорода для Солоденької булочки за те, що вона була гарною дівчинкою: вона чекає обіймів від мами. У мене скоро починаються заняття, тож я пройду решту шляху з нею й дозволю залишатися на мені аж до останньої секунди. Не годиться розчаровувати змію — вони зовсім як діти. Змії не можуть ґрокати з усією повнотою, — за винятком того, як Солоденька булочка ґрокає маму... І, звісно ж, Майка.

Вони пройшли десь п'ятдесят ярдів до входу у Гніздо, де біля дверей Патриція дозволила Бену зняти з неї сандалі після того, як він сам роззувся. Його цікавило, як вона може утримувати рівновагу з такою важкою ношею. А ще він помітив, що Пат в якийсь момент позбулася своїх панчіх чи шкарпеток — без сумніву тоді, коли виходила, щоб влаштувати появу Солоденької булочки на сцені.

Разом вони зайшли всередину, Пат вже була одягнена лише у велику змію. Бен знову роздягся до трусів, зупинився, розмірковуючи над тим, щоб зняти й їх. Він бачив достатньо, щоб бути впевненим, що одяг — будь-який одяг — всередині Гнізда, згідно з його простими звичаями, був так само не потрібний, як підбиті гвіздками черевики — у дансингу. М'яке застереження на виході; той факт, що в Гнізді, схожому на лоно, зовсім не було вікон; комфорт; відсутність вбрання на Патриції — та ще те, що вона запропонувала (проте не наполягала), що він може зробити так само, — все це разом означало звичну для цієї родини оголеність вдома. Оголеність, звичну для людей, які щонайменше були його умовними "водними братами", — попри те що він навіть ніколи не бачив більшості з них.

Окрім Патриції, чию поведінку він оцінював з урахуванням припущення, що у татуйованої леді можуть бути досить-таки дивні уявлення про одяг, Бен мав й інші підтвердження своєї версії. Коли вони заходили до вітальні, то пройшли повз чоловіка, що йшов в інший бік, до ванних та "маленьких гніздечок", — і на ньому було ще менше, ніж на Патті зі змією та безліччю малюнків. Він привітався з ними фразою "Ти є Бог" і пішов далі, — ймовірно, так само звичний до оголеності, як і Патриція. Але, нагадав собі Бен, цей брат, здається, не був здивований й тим, що сам Бен залишався вдягненим.

У вітальні було ще дещо: тіло, яке лежало долілиць на дивані в іншому боці кімнати. Це була жінка. І, як здалося Бену, — хоча він і не хотів витріщатися — вона теж була гола.

Бен Кекстон вважав себе витонченою людиною в таких справах. Плавання без купального костюму було для нього простим і зрозумілим. Він знав, що безліч родин дуже буденно ставляться до оголеності у власному домі, — і це були дуже різні родини. Хоча його самого й не виховували у таких традиціях. Він навіть одного разу дозволив дівчині запросити себе на нудистський пляж — і це не надто його стурбувало, особливо коли минули перші п'яти хвилин чи щось близько того. Він просто подумав — навіщо докладати таких зусиль заради сумнівного задоволення наткнутися на отруйну рослину, подряпатися і обгоріти на сонці? Саме через все це він потім і пролежав у ліжку весь день.

Проте зараз Бен зрозумів, що вагається, — нерішучий, нездатний обрати між звичайною пристойністю та бажанням зняти свій умовний фіговий листочок... Тим більше залишалась вірогідною можливість того (а так і станеться, думав він), що, коли він роздягнеться, туди тут же увійдуть одягнені незнайомці, які так і не знімуть свого вбрання, — і саме він почуватиметься неймовірним дурнем! Прокляття, він може навіть почервоніти!

— Що зробив би ти, Джубале? — вимагав відповіді Бен.

Брови Гаршоу поповзли вгору:

— Бене, ти очікуєш відповіді щодо того, що я здивувався б? Я бачив людське тіло як лікар — й не тільки — впродовж більше ніж половини століття.