Дев'яносто третій рік - Сторінка 60
- Віктор Гюго -Був четвертований на Гревській площі.
69
Вереснева розправа. — В перших числах вересня 1792 року було страчено кілька тисяч контрреволюціонерів (переважно дворян і священиків), ув’язнених у тюрмах. Приводом до цього послужили чутки про змову роялістів, що розраховували на допомогу австро-прусських військ.
70
Солдати Шатов’є — солдати Шатов’євського полку. Після повстання в Нанті (1790 р.) були засуджені на тридцять років каторги. За постановою Національних зборів їх визволили. В Парижі, куди вони прибули (1792 р.), народ влаштував на їх честь грандіозні свята.
71
Alter ego — друге "я" (лат.).
72
Так звалась площа перед паризькою ратушею, де відбувалися страти.
73
Клоотц, Анахарсіс (справжнє ім’я Жан-Батіст; 1755–1794) видатний діяч Французької революції, пристрасний борець проти релігії, особливо християнства. Приєднався до ебертистів; Революційний трибунал присудив його разом з Ебером до страти.
74
Бабеф, Гракх (справжнє ім’я Франсуа-Ноель, 1760–1797) — організатор і вождь утопічно-комуністичного "Товариства рівноправних", яке він заснував разом з Марешалем, Буонаротті (див.) і Дарте. Бабефа і Дарте гільйотинували 26 травня 1797 року.
75
Комітет громадського порятунку — найвищий урядовий орган революційної Франції, створений 6 квітня 1793 р. декретом Конвенту "для оборони республіки заходами надзвичайними і невідкладними". В період якобінської диктатури зосереджував у собі всю політичну владу, здійснюючи її на місцях і в армії через підлеглих йому комісарів Конвенту. Це давало змогу якобінцям перемагати економічні труднощі і успішно боротися з внутрішніми й зовнішніми ворогами революції.
76
Же-де-Пом — зал для гри в м’яч. Депутати Національних зборів від третього стану, зібравшись 20 червня 1789 р. у Версалі на чергове засідання, знайшли двері виділеного для них приміщення замкненими з наказу короля. Тоді вони зібралися у залі для гри в м’яч і тут поклялися не розходитись, аж поки Франції дадуть конституцію.
77
Національні збори. — 17 червня 1789 року депутати "третього стану" оголосили себе Національними зборами. Потім вони були перейменовані в Установчі, які функціонували протягом двох років, доки їх змінили Законодавчі, що теж були замінені Конвентом.
78
Колло Д’Ербуа, Жан-Марі (1750–1796) — актор і драматург, член Конвенту й Комітету громадського порятунку. Був прибічником рішучого терору. Після розгрому якобінців його заслали на каторгу в Кайєнну, де він і помер.
79
Гракхи, брати, — державні діячі стародавнього Риму. Тіберій Гракх (163–133) запропонував переділити землю, щоб зрівняти багатих з бідними, за що аристократи його вбили. Брат Тіберія — Кай (151–123) добився деяких аграрних реформ, але незабаром його теж убили.
80
Il faut Lechelle pour monter sur Charette (lechelle — драбина, charette — віз), дослівно: треба драбину, щоб злізти на віз. (Фр.).
81
Революційним (республіканським) календарем, виробленим групою вчених і прийнятим рішенням Комітету, було запроваджено нове літочислення — з 22 вересня 1792 р. — для проголошення республіки у Франції і одночасно день осіннього рівнодення. Рік ділився на 12 місяців по 30 днів, а 5 днів, які називали "санкюлотидами", були його завершенням. Місяці дістали нові назви відповідно до явищ природи. Діяв цей календар до 1 січня 1806 р., коли Наполеон Бонапарт, що став імператором, відновив старе літочислення.
82
Сімонна Еврар (1764–1824) — дружина Марата, дочка тесляра. Допомагала друкувати й поширювати газету Марата, пізніше дбала про видання його творів. Двічі була заарештована. Померла в злиднях.
83
Рада п’ятисот і Рада старшин. — Термідоріанський Конвент восени 1795 р. прийняв нову конституцію, що передавала владу в руки великої буржуазії. Загальне виборче право, пряме голосування і однопалатна система скасовувались, виборці мали бути платниками особистого або земельного податку. Виконавча влада передавалась п’яти директорам, а законодавча — Раді п’ятисот та Раді старшин. Рішення Ради п’ятисот могло стати законом тільки в тому разі, якщо його схвалювала Рада старшин.
84
Вісімнадцяте брюмера — день повалення Директорії (див.) В цей день (9 листопада 1799 р.) генерал Наполеон Бонапарт розігнав Раду п’ятисот і проголосив себе першим консулом.
85
"Декларація прав людини й громадянина" — була прийнята Національними зборами 2 жовтня 1789 р. Декларація проголошувала право власності, свободу, рівність усіх перед законом і право народу обирати уряд. В дійсності ж прикривала панування класу буржуазії.
86
Конституція Другого року. — У прийнятій 1791 р. конституції деякі свободи, проголошені "Декларацією прав", були обмежені, зокрема виборцями могли бути тільки люди, що мають певний достаток. Конституція II (1793) року скасувала ці обмеження. Проте вона не була проведена в життя.
87
Паризькі кати походили з роду Сансонів.
88
Фельяни — прихильники конституційної монархії; заснували свій клуб влітку 1791 р. До нього належали представники великої буржуазії та землевласників.
89
Демулен, Камілл (1760–1794) — адвокат і журналіст, один з ініціаторів штурму Бастілії, активний учасник повстання 10 серпня 1792 р., згодом приєднався до групи Дантона. Був гільйотинований разом з Дантоном.
90
Монтаньяри — див. Гора.
91
Барнав, Антуан (1761–1793) — французький політичний діяч і соціолог кінця XVIII ст. На початку революції був активним членом Якобінського клубу. Навесні 1791 р., коли відбувся розкол між ліберальним і революційним напрямом, перейшов на сторону короля. Після падіння королівської влади в Тюїльрі було виявлено його листування з двором Марії-Антуанетти. За вироком Революційного трибуналу був гільйотинований.
92
Верньйо, П’єр (1753–1793) — член Конвенту, видатний жірондист, блискучий оратор. Після вигнання жірондистів з Конвенту гільйотинований.
93
Преріаль — 9-й місяць революційного календаря (від 20.V до 18.VII)
94
Шеньє, Андре (1762–1794) — поет, що злісно нападав на якобінців. Гільйотинований у 1794 р.
95
В Шарантоні біля Парижа була лікарня для божевільних.
96
Шальє, Жозеф (1747–1793) очолював якобінців у Ліоні, добиваючись рішучих революційних дій, спрямованих на користь пролетарів, селян та ремісників. Жирондисти, які були тоді в Ліоні при владі, заарештували Шальє і позбавили життя.
97
Le boeuf — бик (фр.).
98
Натяк на бар’єр навколо трону короля.
99
Кромвель, Олівер (1599–1658) — видатний діяч Англійської буржуазної революції XVII ст. Коли за постановою парламенту 30 січня 1619 р. англійський король Карл І був страчений, Кромвель став на чолі республіки. Він боровся з монархістами і водночас придушував демократичний рух, обстоюючи інтереси великого торговельного капіталу.
100
Фермопіли — "гарячі ворота", вузький прохід між горами у Фессалії (Греція), де в V столітті до нашої ери загинуло 300 спартанців, що думали загородити дорогу війську Ксеркса до Греції.
101
Гобель, Жан-Батіст (1727–1794) — паризький єпіскоп. 1789 р. став на сторону революції. Під впливом Клоотса й Шометта (див.) зрікся сану.
102
Буонаротті, Філіпп (1761–1837) — французький революціонер, італієць родом. За участь у змові Бабефа був засуджений на довічне заслання.
103
Каде Руссель — тип простака, створений десь 1792 року і популяризований жартівливою піснею невідомого автора.
104
Чотирнадцяте липня 1789 р. — день захоплення народом Бастілії.
105
"Монітер", т. XIX, стор. 81. (Прим. автора).
106
Біла Дама — за народними французькими легендами, привид, що з’являється в замках перед якоюсь важливою подією в сім’ї, а також зачарована діва, що нібито живе в замку або в горах, показується іноді і вдень і обдаровує зустрічних.
107
Камбіз — персидський (іранський) цар, що завоював Єгипет у 525 р. до нашої ери.
108
Клефти — грецькі повстанці, що на початку XIX століття боролися проти турків.
109
Йдеться про традицію посадки дерева, як символу визволення, що виникла в Північній Америці під час війни з Англією за незалежність. Звідти цей звичай перейшов до Франції, де після революції стали саджати дуби на знак того, що пробудилась Свобода.
110
Вільгельм Телль — легендарний швейцарський герой, борець за свободу народу; очолив повстання проти австрійського гніту на початку XIV ст.
111
Пітт, Вільям (1759–1806) — англійський прем’єр-міністр, один з головних організаторів коаліції європейських держав проти революційної, а пізніше наполеонівської Франції.
112
Більш ніж громадянська війна (лат.).
113
Марсо, Франсуа (1769–1796) — один із видатних воєначальників часів Французької революції. Разом з Клебером успішно воював у Вандеї, потім брав участь у війні в Бельгії та Голландії і був поранений на смерть в бою при Альтеркірхені.
114
Кулеврина — довга старовинна польова гармата.
115
Ронсен, Шарль-Філіпп (1752–1794) — письменник-драматург, ебертист, начальник революційної армії, організованої на вимогу Комуни. Ронсена гільйотинували разом з Ебером та іншими ебертистами 24 березня 1704 р.
116
Аріманом стародавній іранський мислитель Зороастр називав лихе начало, духа темряви, а Ормуздом — втілення світла й добра.
117
Бургав, Герман (1668–1714) — голландський лікар і хімік, дуже популярний у ті часи в усіх країнах Європи.
118
Dolorosa — скорботна.
119
Анті-Ліван (арабське Джебель-ель-Шерхі) — гірський хребет у Сірії.
120
"Святий Варнава велить серпові жати траву" (лат.).
121
Пунічні війни (III–II ст. до нашої ери) — війни між римлянами і карфагенянами за розширення своїх володінь. Закінчилися знищенням самостійності Карфагена.
122
Апофегма — короткий і влучний вислів.
123
Голос у пустелі (лат.)
124
В демоні бог (лат.).
125
Евменіди — казкові богині помсти. В старогрецькій міфології їх змальовували із зміями на голові, з бичем в одній руці і з світильником у другій.
126
Тюрго, Робер-Жак (1727–1781) — був близько двох років першим міністром Людовіка XV.
127
Енциклопедія — "Пояснювальний словник наук, мистецтв та ремесел", що виходив з 1751 по 1780 р. під редакцією Дідро та математика Д’Аламбера.
128
Шометт, П’єр-Гаспар (1763–1794) — прокурор Комуни і член Конвенту; обстоював інтереси бідноти. Шометта гільйотиновано 13 квітня 1794 р. по звинуваченню в співучасті з ебертистами.