Доктор Фаустус - Сторінка 120

е.). В ній шість різних музичних рядів зведені до двох, мажору й мінору. Цей темперований лад наближається до мажорно-мінорної тональності системи європейської класичної музики. В XX ст деякі авангардистські музикальні течії, зокрема додекафонізм. відмовилися від мажорно-мінорної тональної системи, зберігаючи темперацію.

147. Евфуїзм — велемовно-манірний стиль вислову, поширений в англійській літературі пізнього Відродження. Термін походить від назви романів "Евфуес, або Анатомія дотепності" і "Евфуес і його Англія" англійського письмениика Джона Лілі (1553 чи 1554–1606)

148. Скелтон Джон (1460–1529) — англійський поет і вчений раннього Відродження.

149. Флетчер Джон (1579–1625) і Вебстер Джон (1583–1625) — англійські драматурги періоду кризи Відродження, молодші сучасники Шекспіра.

150. Поуп Александр (1688–1744) — англійський поет, представник просвітницького класицизму.

151. Річардсон Семюел (1689–1761) — англійський романіст, близький до сентименталізму.

152. …потопленого в крові студентського заколоту в Мюнхені.— Виступ німецьких студентів у Мюнхені влітку 1943 року був жорстоко придушений гестапо.

153. Король Клавдій — персонаж із трагедії Шекспіра "Гамлет", дядько і вітчим головного героя.

154. Піркгаймер Вілібальд (1470–1530) — німецький гуманіст доби Відродження. Його життя і діяльність пов'язані з Нюрнбергом.

155. Магніфікат (славити — латин.) — перше слово гімну Діві Марії, що входить до католицької вечерні.

156. Монтеверді Клаудіо (1567–1643) — великий італійський композитор, який відіграв визначну роль у становленні жанру опери.

157. Фрескобальді Джіроламо (1583–1650)— італійський композитор, відомий своєю музикою для органа.

158. Каріссімі Джакомо (1605–1674) — італійський композитор, майстер хорової музики.

159. Musica riservata (особлива музика — іт.) — старовинний термін, яким визначався новий стиль в музиці XVII ст., більш вільний і експресивний, що прийшов на зміну контрапунктизму нідерландських майстрів.

160. "Єфай" — ораторія Каріссімі на біблійний сюжет.

161. Шютц Генріх (1585–1672) — німецький композитор, попередник Баха.

162. Нідерландська лінеарність — перевага в музикальному мисленні голосоведіння, горизонтального читання окремих голосів, над гармонією, вертикальним читанням співзвучностей. Це була характерна риса нідерландських композиторів XVI–XVII ст.

163. …до міста зі смішною мовою… — На мові жителів Лейпціга позначився саксонський діалект.

164. Корно ді басетто — басет-горн, альтовий кларнет.

165. …я склав його за Тіком та Герцбергом… — Тобто за німецькими перекладами комедії Шекспіра, здійсненими німецьким письменником-романтиком Людвігом Тіком та перекладачем Герцбергом.

166. …відповів я цитатою з тієї самої сцени. — Сцени із IV акту комедії Шекспіра "Марні зусилля кохання".

167. Розаліна і Бойє — персонажі комедії Шекспіра "Марні зусилля кохання".

168. …фугами з оберненням теми, ракохідними й фугами з оберненням теми ракохідних. — В поліфонічному творі маємо різні види обернення мелодії: 1. Протилежний рух, коли кожен інтервал теми набуває протилежного, зворотного напряму. 2. Ракохідний рух, коли тема повертається, тобто виконується починаючи з її останньої ноти й кінчаючи першою. 3. Ракохідний протилежний рух, що поєднує два перші види.

169. …чотири способи, які… можна транспонувати на всі дванадцять вихідних звуків хроматичної гами… — Тут і далі Леверкюн дає виклад дванадцятизвукової (додекафонічної) системи відомого австрійського композитора Арнольда Шенберга (1879–1951). Але ім'я Шенберга в романі не згадується, і це змусило композитора виступити з протестом проти того, що Т Манн розроблену ним систему атональної музики приписав героєві свого роману.

170. Мейєрбер Джакомо (1791–1864) — оперний композитор, який жив у Німеччині, Італії і Франції, створив стиль героїко-романтичної опери, позначений афектацією.

171. Золотий ріг з краєвидом на Галату — бухта і район Костянтинополя (Стамбула).

172. Королівський національний театр — один з театрів Мюнхена, столиці Баварії, яка після 1871 року вважалася королівством, що входить до складу Німецької імперії.

173. Сигамбри, убії — давньогерманські племена.

174. "Сецесіон" — об'єднання художників у Мюнхені (1892), Відні (1897) Берліні (1899), які відкидали академізм у живописі й торували шлях авангардистським течіям.

175. В'єтан Анрі (1820–1881) французький композитор пізнього романтизму

176. Шпор Людвіг (1784–1854) — німецький композитор.

177. Крейцерова соната — соната Бетховена для скрипки й фортепіано, опус 47, присвячена Рудольфу Крейцеру.

178. Мотл Фелікс (1856–1911) — видатний австрійський диригент.

179. Капуя — одне з римських міст, засипаних попелом під час виверження Везувію в 73 р. н. e

180. …Мюнхен часів пізнього регентства… — Йдеться про останній період тривалого регентства принца Луїпольда з 1886 до 1915 р. Спершу він правив Баварським королівством за короля Людвіга II, який вважався душевнохворим, а потім за його наступника, безумного Оттона І.

181. Боттічеллі Сандро (1444–1510) — видатний живописець італійського Відродження, славився зокрема своїми витонченими портретами.

182. Гонкурівський щоденник — багатотомний "Щоденник" братів Едмона і Жюля Гонкурів, видатних французьких письменників другої половини XIX ст.

183. Галіані Фернандо, аббат (1728–1787) — італійський вчений і письменник, особливо відомий своїми листами.

184. …популярного в народі шаленця… — Мається на увазі баварський король Людвіг II.

185. Ніка Самофракійська — уславлена давньогрецька статуя крилатої Перемоги (по-грецькому "Ніка") відноситься до елліністичного періоду (III–II ст. до н. е.). Знайдена на о. Самофракії.

186. Пан — у давніх греків бог отар, а потім всієї живої природи. Зображався з цапиною борідкою, рогами й ратицями.

187. Аякс — один з двох братів Аяксів у гомерівській "Іліаді", на якого боги наслали потьмарення розуму.

188. Мелізми (від гр. "мелос" — спів) — мелодійні прикраси основної мелодії.

189. Олоферн — тут персонаж комедії Шекспіра "Марні зусилля кохання".

190. Академів гай — в стародавніх Афінах гай, присвячений міфічному героєві Академу, де філософ Платон провадив бесіди зі своїми учнями й послідовниками.

191. Траппісти — члени заснованого в XII ст. чернечого ордену, який відзначався суворістю статуту.

192. Кватро Фонтане (Чотири фонтани — іт.) — площа в Римі.

193. Noli me tangere (не торкайся до мене — латин.) — слова, з якими Христос звернувся до Марії Магдалини, коли він після смерті з'явився перед нею в образі садівника.

194. …читаю…К'єркегора про Моцартового "Дон Жуана". — Про оперу Моцарта "Дон Жуан" йдеться в двох творах К'єркегора — книзі "Або— або" і в нарисі "Безпосередній еротичний стан, або Музикальна еротика".

195. Трамонтана — італійська назва північного вітру.

196. …в Італії, на цілком чужому вам терені…— Тобто на терені класичної культури античності й гуманістичного руху Відродження, чужих всьому демонічному й містичному.

197. Віттенберг і Вартбург — німецькі міста, пов'язані з життям і діяльністю Лютера: в першому він відкрито виступив проти папства, в другому ховався від переслідувань і перекладав Біблію.

198. …за добрим дюрерівським звичаєм потягло з холоду на сонце… — В щоденникових записах Дюрера говориться про потяг до сонячної Італії, коли він повертається до "холодної" Німеччини.

199. Чорний Кесперлін — одне з німецьких народних прізвиськ чорта.

200. …до-мінорне фортіссімо струнного тремоло, дерев'яних інструментів і тромбонів… — Йдеться про музику з другої сцени другої дії опери Вебера "Вільний стрілець", яка ефектно передає відчуття зловісності.

201. Бальгорн Йоганн (1528–1603) — видавець із Любека, який уславився друкарськими помилками в своїх виданнях.

202. Як ти мене впоїла… — вірш Брентано.

203. Доктор Мартінус — Мартін Лютер.

204. Тридцятилітня забава — Тридцятилітня війна 1618–1648 рр.

205. "Черевик" — таємні революційні спілки селян в Південно-Західній Німеччині наприкінці XV — на початку XVI ст., емблемою яких служив черевик. Ці спілки зіграли важливу роль у підготовці Великої селянської війни 1524–1526 рр.

206. Стигмати — рани розіп'ятого Христа, які з'являлися на тілі віруючих у стані релігійного екстазу.

207. Медична листівка. — Так іронічно названа гравюра Дюрера "Меланхолія".

208. Піфон — в грецькій міфології потворний змій, породження богині землі Геї, був убитий Аполлоном.

209. Згадай філософа, "De anima"… — Йдеться про Арістотеля і його трактат "Про душу".

210. "Malleus" (повна назва "Malleus maleficarum") — "Молот відьм", посібник для судового допиту відьм (1489), складений німецькими інквізиторами Генріхом Інститорісом і Якобом Шпренгером.

211. Вельмишановний класичний поет — Гете.

212. …слухаєш мене, як дівчина нашіптувача в церкві.— Алюзія сцени "Собор" із першої частини "Фауста" Гете, в якій злий дух нашіптує у церкві звинувачення Гретхен.

213. Скорочений септакорд — акорд із чотирьох нот, розміщених по терціях, з яких одна мала.

214. Хроматичні прохідні ноти — ноти, не включені в акорд.

215. …на початку опуса сто одинадцятого… — останньої, 32 сонати Бетховена.

216. …книжку закоханого в естетику християнина? — Мається на увазі К'єркегор.

217. Вельтен — одне а німецьких народних прізвиськ чорта. Слово "святий" вжите іронічно.

218. В Клеперлінових палатах — тобто у пеклі. Клеперлін — ще одне з німецьких народних прізвиськ чорта.

219. Символами… й доводиться задовольнятись. — Про цей своєрідний опис пекла автор говорить в "Історії "Доктора Фаустуса", що він "був би немислимий, якби я внутрішньо не пережив гестапівських катівень".

220. Шпеський ліс — ліс в Шварцвальді на південному заході Німеччини, де, за народними повір'ями, відьми справляють шабаш.

221. Саванаролівське крісло — крісло на зразок італійських другої половини XV ст.; Джіроламо Саванарола (1452–1498) — проповідник і релігійно-церковний реформатор, спалений на вогнищі як єретик.

222. Абруцци — гірська область в Центральній Італії.

223. Клопшток Фрідріх Готліб (1724–1803) — німецький поет доби Просвітництва. Його лірика, пройнята пантеїстичним світосприйманням, відзначається новаторством віршування.

224. …може, добро слід назвати квіткою зла… — Алюзія поетичної збірки Шарля Бодлера "Квіти зла", одним з основних мотивів якої є амбівалентність добра і зла.

225. Чакона — спершу повільний танець, з XVIII ст.