Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Сторінка 43

Адже він, зрештою, як зненацька пригадав Гаррі, теж колись зустрічався з Джіні.

— То що сталося з Джіні та з іншими? З тими, хто намагався вкрасти меч?

— О, їх покарали, і то жорстоко, — байдуже відповів Ґрипхук.

— Але ж вони цілі? — відразу запитав Тед. — Бо з тих бідних Візлі уже вистачить поранених дітей.

— Настільки мені відомо, серйозних травм у них нема, — відповів Ґрипхук.

— То їм ще пощастило, — додав Тед. — Знаючи Снейпа, можна радіти, що вони взагалі залишилися живі.

— То ти віриш, Тед, у ту історію? — поцікавився Дерк. — Віриш, що Снейп убив Дамблдора?

— Звичайно, що вірю, — здивувався Тед. — Чи ти хочеш мене переконати, що до цього причетний Гаррі?

— Хтозна, у що в наші дні можна вірити, — пробурмотів Дерк.

— Я знаю Гаррі Поттера, — сказав Дін. — І я вважаю, що він справжній той... "Обранець", чи як там його називають.

— Так, синку, багато хто хотів би вірити, що так воно і є, — зітхнув Дерк, — і я не виняток. Тільки де ж він? Схоже, що просто втік. Якби він знав щось таке, чого ми не знаємо, або був якийсь такий особливий, то він би зараз боровся, збирав би сили опору, а не ховався хтозна-де. Знаєш, "Віщун" таки дав добрі публікації проти нього...

— "Віщун"? — глузливо скривився Тед. — Не дивно, Дерк, що ти віриш у всілякі побрехеньки, якщо й досі читаєш ту гидоту. Хочеш знати факти, бери "Базікало".

Раптом хтось почав задихатися, ледь не блювати, і його щосили загупали по спині. Судячи з усього, це Дерк вдавився риб'ячою кісткою. Врешті-решт він пролопотів:

— "Базікало"? Цю маразматичну газетку Ксено Лавґуда?

— Зараз вона не така вже й маразматична, — заперечив Тед. — Ти почитай. Ксено друкує таке, про що "Віщун" мовчить. В останньому номері не було жодної згадки про зім'яторогих хропачів. Скільки йому ще дозволятимуть таке друкувати, невідомо. Але Ксено нагадує на першій сторінці кожного випуску, що кожен чарівник, який не підтримує Відомо-Кого, обов'язково повинен допомагати Гаррі Поттеру.

— Спробуй допомогти хлопцеві, який пропав з лиця землі, — сказав Дерк.

— Та вже той факт, що його й досі не впіймали — величезне досягнення, — зауважив Тед. — Я б радо скористався його підказками. Це ж те саме, що й ми намагаємось робити — лишитися на волі, правда?

— Це ти правильно кажеш, — важко зітхнув Дерк. — Якщо ціле міністерство з усіма його інформаторами шукає Гаррі, то просто дивовижно, що його й досі не зловили. Втім, хтозна, може, його давно зловили й без зайвого розголосу вбили?

— Ох, не кажи такого, Дерк, — пробурмотів Тед.

Запанувала довга мовчанка, заповнена брязканням ножів та виделок. Коли вони знову заговорили, то вже про те, чи заночувати прямо на березі, чи краще вилізти назад на схил. Вирішили, що дерева — надійніший прихисток, тому загасили вогнище й полізли назад на гору, аж доки їхні голоси стихли.

Гаррі, Рон і Герміона змотали видовжені вуха. Гаррі було важко мовчати, коли вони підслуховували розмову, а от зараз він ледве видушив з себе два слова:

— Джіні... меч...

— Знаю! — сказала Герміона.

Вона потяглася по вишиту бісером сумочку й цього разу запхала туди руку по саме плече.

— Ось... і... він... — процідила вона крізь зуби й почала витягати щось із самого дна сумочки. Помалу з'явився краєчок багато прикрашеної рами. Гаррі підбіг їй допомогти. Поки вони витягали з сумочки порожній портрет Фінеаса Ніґелуса, вона ні на мить не відводила від рами чарівної палички, готова щомиті вистрілити закляттям.

— Якщо хтось поміняв справжнього меча на підробку в Дамблдоровім кабінеті, — важко дихала вона, притуляючи портрет до стінки намету, — Фінеас Ніґелус мав би все бачити, бо його портрет висів біля самісінького меча!

— Якщо він тоді не спав, — засумнівався Гаррі, але відразу ж затамував дух, бо Герміона стала навколішки перед порожнім полотном, цілячись чарівною паличкою прямо в його центр, і покликала:

— Е-е... Фінеас! Фінеас Ніґелус!

Нічого не змінилося.

— Фінеас Ніґелус! — ще раз повторила Герміона. — Професор Блек! Чи не могли б ми з вами поговорити? Будь ласка!

— "Будь ласка" завжди помагає, — почувся холодний злий голос і в портреті виник Фінеас Ніґелус. Герміона миттю крикнула:

— Обскуро!

На темних проникливих очах Фінеаса Ніґелуса з'явилася чорна пов'язка і він наштовхнувся на раму, скрикнувши від болю.

— Що... як посміли... що ви таке?..

— Мені дуже прикро, професоре Блек, але це необхідний запобіжний засіб!

— Негайно заберіть цю паскудну деталь! Заберіть, я сказав! Ви руйнуєте видатний мистецький твір! Де я? Що відбувається?

— Немає значення, де ми, — втрутився Гаррі, й Фінеас Ніґелус завмер, кинувши спроби зняти намальовану пов'язку.

— Невже це голос невловимого містера Поттера?

— Можливо, — ухильно відповів Гаррі, знаючи, що це тільки збудить у Фінеаса Ніґелуса цікавість. — Ми хочемо вас дещо запитати... про меч Ґрифіндора.

— Ага, — закрутив головою Фінеас Ніґелус, намагаючись побачити Гаррі, — так. Те дурне дівчисько вчинило дуже нерозсудливо...

— Заткніться, бо то моя сестра, — грубо втрутився Рон. Фінеас Ніґелус презирливо вигнув брови.

— Хто це такий? — запитав він, крутячи головою. — Мені не подобається твій тон! Та дівчина зі своїми друзями зробила страшенну дурницю. Пограбувати самого директора!

— Вони його не грабували, — заперечив Гаррі. — То не Снейпів меч.

— Він належить школі професора Снейпа, — відповів Фінеас Ніґелус. — Які права могла на нього мати та дурна Візлі? Вона заслужила кари, як і той ідіот Лонґботом і причмелена Лавґуд!

— Невіл не ідіот, а Луна не причмелена! — обурилася Герміона.

— Де я? — знову почав боротися з пов'язкою Фінеас Ніґелус. — Куди мене занесли? Чого забрали з дому моїх предків?

— Не має значення! Як саме Снейп покарав Джіні, Невіла й Луну? — наполягав Гаррі.

— Професор Снейп вислав їх у Заборонений ліс виконати якусь роботу для телепня Геґріда.

— Геґрід не телепень! — різко вигукнула Герміона.

— Снейп, можливо, і вважав, що це покарання, — вишкірився Гаррі, — але Джіні, Невіл і Луна, мабуть, непогано провели час у Геґріда. Заборонений ліс... та вони стикалися зі значно страшнішим, ніж Заборонений ліс! Подумаєш!

Він відчув полегшення, бо уявляв собі різне жахіття, серед якого закляття "Круціатус" було не найгірше.

— Правду кажучи, професоре Блек, ми хотіли дізнатися — чи раніше той меч хто-небудь забирав? Може, щоб його почистити... чи ще навіщось?

Фінеас Ніґелус знову перестав змагатися з пов'язкою і захихотів.

— Маґлородці, — глузливо сказав він. — Виготовлена ґоблінами зброя не потребує чищення, простачко. Ґоблінське срібло відштовхує земний бруд, вбираючи тільки те, що його зміцнює.

— Не кажіть на Герміону простачка, — звелів Гаррі.

— Мене вже втомила ця суперечка, — сказав Фінеас Ніґелус. — Можливо, мені пора повертатися в директорський кабінет?

Не знімаючи пов'язки, він почав мацати раму, щоб знайти вихід з цієї картини й повернутися в ту, що висить у Гоґвортсі. Гаррі раптом сяйнула натхненна думка.

— Дамблдор! Ви могли б привести сюди Дамблдора?

— Перепрошую? — не зрозумів Фінеас Ніґелус.

— Портрет професора Дамблдора... чи не могли б ви запросити його сюди, у свою картину?

Фінеас Ніґелус повернув голову в той бік, звідки лунав голос Гаррі.

— Я бачу, Поттере, що невігласами бувають не тільки маґлородці. Гоґвортські портрети можуть спілкуватися між собою, але не можуть виходити за межі замку, хіба що їм треба відвідати власну картину, що висить деінде. Дамблдор не може прийти сюди зі мною, а після такого зневажливого ставлення до себе я вас запевняю, що й сам сюди ані ногою!

Трохи засмучений Гаррі дивився, як Фінеас з подвоєним завзяттям продовжив пошуки виходу з картини.

— Професоре Блек, — сказала Герміона, — чи не могли б ви сказати нам, будь ласка, коли востаннє меча виймали з-під скла? Тобто ще перед тим, як його взяла Джіні?

Фінеас нетерпляче пирхнув.

— Як мені відомо, востаннє Ґрифіндорів меч виймали з шафки, коли професор Дамблдор відкривав ним персня.

Герміона рвучко обернулася й глянула на Гаррі. Вони не посміли нічого сказати в присутності Фінеаса Ніґелуса, котрий нарешті зумів знайти вихід.

— Ну, на добраніч вам, — трохи роздратовано попрощався він і почав зникати з картини. Виднілися вже тільки криси його капелюха, коли Гаррі несподівано вигукнув:

— Стривайте! А ви казали про це Снейпові?

Фінеас Ніґелус знову встромив голову із зав'язаними очима в картину.

— Професор Снейп має думати про важливіші речі, ніж численні дивацтва Албуса Дамблдора. Прощавай, Поттере!

І з цими словами він зник остаточно, лишивши по собі тільки темне полотно.

— Гаррі! — вигукнула Герміона.

— Знаю! — закричав Гаррі. Не в змозі стриматися, він гатив кулаком у повітрі. Він і надіятись на таке не смів. Закрокував наметом, відчуваючи, що завиграшки пробіг би цілу милю. Навіть про голод забув. Герміона запхнула портрет Фінеаса Ніґелуса назад у сумочку. Застібнула пряжку, кинула сумочку вбік і підняла до Гаррі сяюче лице.

— Горокракси можна знищити мечем! Леза ґоблінської роботи вбирають тільки те, що їх зміцнює... Гаррі, цей меч просочений отрутою Василіска!

— А Дамблдор не віддав його мені, бо думав ним скористатися, хотів відкрити ним медальйон...

— ...і він, мабуть, розумів, що меча тобі не віддадуть, якщо він запише його у свій заповіт...

— ...тому він виготовив копію...

— ...і поклав у скляну шафку підробку...

— ...а справжнього меча залишив... де?

Вони подивились одне на одного. Гаррі відчував, що відповідь висить невидимо в повітрі над ними, до болю близько. Чому Дамблдор не сказав? Чи, може, сказав, але Гаррі тоді просто не збагнув?

— Думай! — прошепотіла Герміона. — Думай! Де він міг його залишити?

— Не в Гоґвортсі, — знову закрокував Гаррі.

— Десь у Гоґсміді? — припустила Герміона.

— Може, у Верескливій Халупі? — запитав Гаррі. — Туди ніхто не заходить.

— Але Снейп знає, як туди проникнути, це було б ризиковано.

— Дамблдор довіряв Снейпові, — нагадав їй Гаррі.

— Та не аж так, щоб розказати про підміну мечів, — відказала Герміона.

— Так, справді! — погодився Гаррі, ще більшу радість відчувши від думки, що Дамблдор таки мав деякі сумніви, бодай найменші, щодо надійності Снейпа. — То, може, він заховав меча десь далеко від Гоґсміда? А ти що думаєш, Роне? Роне?

Гаррі озирнувся.