Гра дзеркал - Сторінка 22

Я про це не подумала…

— Отже, ви жінка з тверезим мисленням, місіс Стріт. Жінка, яка знає життя і знає світ. А крім того, це ваш дім — ви донька родини, якій він належав, і ви можете розповісти мені все про людей, як тепер у ньому живуть.

— Звичайно, можу, — сказала Мілдред Стріт.

— Тож ви бачите, що коли ми намагаємося з'ясувати, хто вбив Кристіана Гульбрандсена, ви можете нам дуже допомогти.

— Але ж тут немає чого з'ясовувати. Хіба не абсолютно очевидно, хто вбив мого брата?

Інспектор Кері відхилився назад на стільці, пригладивши пальцями свої акуратно підстрижені вусики.

— Зрозумійте — ми повинні бути обережними у своїх висновках, — сказав він. — Ви думаєте, це очевидно?

— Звичайно. Це зробив той жахливий американець — чоловік нашої бідолашної Джіни. Він тут єдина чужа людина. Ми зовсім нічого про нього не знаємо. Він, мабуть, один із тих жахливих американських гангстерів.

— Але це аж ніяк не пояснює, чому він захотів убити Кристіана Гульбрандсена, чи не так? Який йому був інтерес убивати його?

— Бо Кристіан щось довідався про нього. Тому він і приїхав сюди так скоро після свого попереднього візиту.

— Ви в цьому впевнені, місіс Стріт?

— Повторюю, для мене це очевидно. Він намагався створити враження, що його приїзд пов'язаний зі справами Фонду, але то нісенітниця. Він був тут лише місяць тому. І нічого важливого відтоді не сталося. Тож він приїхав у якійсь приватній справі. Він бачив Волтера під час свого попереднього візиту й, мабуть, упізнав його, — а може, навів про нього довідки у Штатах — він, безперечно, має своїх агентів у всьому світі, — й довідався про якісь його темні справи. Джіні — дуже дурна дівчина. І завжди була такою. Це дуже на неї схоже — одружитися з чоловіком, про якого вона нічого не знає, вона завжди була схиблена на чоловіках! Його, мабуть, розшукує поліція, а може, він уже був одружений або є одним із провідників злочинного світу. Але мого брата Кристіана одурити було не так легко. Він приїхав сюди, я певна, щоб покласти цьому край. Викрити Волтера й показати всім, хто він такий. Тому, природно, Волтер убив його.

Інспектор Keрі, домалювавши величезні вуса одному з котів, якими був розмальований його блокнот, сказав:

— Так, так…

— То ви не згодні зі мною, що все було саме так?

— Могло бути, — уточнив інспектор.

— До якого іншого висновку тут можна прийти? Кристіан не мав ворогів. Я тільки не можу зрозуміти, чому ви досі не заарештували Волтера?

— Розумієте, місіс Стріт, нам потрібні докази.

— Думаю, ви їх легко можете добути. Якщо зателефонуєте в Америку…

— О, ми, звичайно, перевіримо всі відомості про Волтера Хада. Ви можете не сумніватися в цьому. Але поки ми не зможемо довести, що в нього був мотив, ми далеко не просунемося. Ще треба з'ясувати, чи він мав можливість…

— Він вийшов відразу за Кристіаном, удавши, ніби перегоріла пробка…

— Вона й справді перегоріла.

— Він міг легко це підлаштувати.

— Справді міг.

— Це дало йому привід вийти. Він пішов слідом за Кристіаном до його кімнати, застрелив його, потім поставив нову пробку й повернувся до зали.

— Його дружина каже, що він повернувся перед тим, як зовні пролунав постріл.

— Це неправда! Джіна може сказати що завгодно, італійці ніколи не кажуть правду. До того ж, вона католичка.

Інспектор Кері не підтримав релігійну дискусію.

— Ви гадаєте, вона була заодно з ним?

Місіс Стріт на мить завагалася.

— Ні, ні, не думаю. — Вона здавалася вельми розчарованою тим, що в неї немає підстав так думати. Вона провадила: — Можливо, це входило до його мотиву — перешкодити, щоб Джіна довідалася правду про нього. Адже Джіна — його хліб і масло.

— І дуже вродлива жінка до того ж.

— О, так. Я завжди казала, що Джіна дуже симпатична. Таких красунь в Італії багато. Але якби ви мене запитали, то я сказала б, що для Волтера головне — гроші. Тому він сюди й приїхав і живе тут коштом Сероколдів.

— Місіс Хад добре забезпечена, якщо я правильно розумію?

— Не тепер. Мій батько заповів таку саму суму грошей матері Джіни, як і мені. Але їй довелося взяти національність свого чоловіка (тепер, я думаю, закон змінили), і внаслідок війни й того, що він був фашистом, Джіна тепер має дуже мало власних грошей. Моя мати надто її розбещує, а її американська тітка, місіс Вен Райдок, під час війни витратила на неї величезні суми й купувала їй усе, чого вона хотіла. Проте, з погляду Волтера, він не зможе здобути великі гроші доти, доки не помре моя мати, тоді Джіні дістанеться дуже великий статок.

— Як і вам, місіс Стріт.

Щоки Мілдред Стріт легенько зарожевіли.

— І мені, як ви сказали. Мій чоловік і я завжди жили скромно. Він витрачав гроші здебільшого тільки на книжки — він був великим ученим. Мої власні гроші майже подвоїлися. Це більше, аніж досить для моїх скромних потреб А проте людина завжди може застосувати свої гроші на благо інших. Будь-які гроші, що мені дістануться, я розглядатиму як священний фонд.

— Але ж ці гроші не дістануться Фонду, чи не так? — запитав Кері, умисне вдаючи нерозуміння. — Вони перейдуть у ваше абсолютне особисте розпорядження.

— О, так. Саме це я й мала на увазі. Вони стануть моїми в абсолютному розумінні.

Щось у тоні її останніх слів змусило інспектора Кері рвучко підняти голову. Місіс Стріт не дивилася на нього. Її очі блищали, і довгі й тонкі губи скривилися в тріумфальній посмішці.

Інспектор Кері сказав зваженим голосом:

— Отже, на ваш погляд — а ви, звичайно, мали досить можливостей обміркувати це — містер Волтер Хад хоче здобути гроші, які дістануться його дружині, коли місіс Сероколд помре. До речі, в неї не дуже міцне здоров я, чи не так, місіс Стріт?

— Здоров'я в моєї мами було завжди делікатне.

— Авжеж. Але люди з делікатним здоров'ям часто живуть довше, аніж ті, хто на здоров'я ніколи не нарікає.

— Атож, так буває.

— А ви не помітили, щоб здоров'я вашої матері останнім часом погіршилось?

— Вона страждає від ревматизму. Та людина не може не хворіти, коли їй багато років. Мені не до вподоби ті, хто скиглить через неминучі нездужання та болі.

— А хіба місіс Сероколд скиглить?

Мілдред Стріт помовчала якусь мить. Нарешті вона сказала:

— Мама не скиглить, але ті, хто її оточує, мають звичку занадто перейматися станом її здоров'я. Мій вітчим виявляє надмірну турботливість. А щодо міс Белвер, то вона поводиться просто-таки кумедно. Хай там як, а міс Белвер дуже погано впливає на всіх, хто живе в цьому домі. Вона прийшла сюди багато років тому, і її відданість моїй матері, хоч сама по собі й викликає захват, але насправді перетворилася на щось подібне до нав'язливої хвороби. Вона буквально тероризує мою матір. Вона керує всім домом і бере на себе надто багато. Мені здається, що Льюїса це іноді дратує. Мене не здивує, якщо він попросить її піти. Вона не має такту — вона зовсім не має такту, а якому чоловікові може сподобатися, коли його дружина опиняється в цілковитій залежності від брутальної й нахабної жінки.

Інспектор Кері лагідно кивав головою.

— Я розумію… Розу мію…

І подивився на неї замислено.

— Одне мені не зовсім ясно, місіс Стріт. На яких правах перебувають тут брати Рестаріки?

— Теж дурна сентиментальність моєї матері. Їхній батько одружився з моєю бідолашною матір'ю заради грошей. Через два роки він утік із нікчемною й розпусною югославською співачкою. Це був вельми непривабливий і недостойний суб'єкт. Моя мати була надто м'якосердою й пожаліла цих двох хлопців. Позаяк і мови не могло бути, щоб вони проводили свої вакації з жінкою такої низької моралі, вона, можна сказати, всиновила їх. Відтоді вони так і залишилися висіти в неї на шиї. О, ми маємо багато дармоїдів у цьому домі, можете мені вірити.

— Алекс Рестарік мав можливість убити Кристіана Гульбрандсена, він був сам-один у своєму автомобілі, їдучи від воріт до будинку — а що ви скажете про Стівена?

— Стівен був у залі з нами. Я несхвально ставлюся до Алекса Рестаріка — він став надто брутальний, і мені здається, живе розпусним життям, але я не можу уявити його в ролі вбивці. А крім того, навіщо йому було вбивати мого брата?

— Це те, до чого ми завжди приходимо, чи не так? — запитав інспектор Кері з веселою невимушеністю. — Що стало відомо Кристіанові Гульбрандсену — про когось — щоб цей "хтось" був змушений убити його?

— Атож! — із тріумфом вигукнула місіс Стріт. — Це міг бути лише Волтер Хад.

— Якщо не хтось ближчий до родини.

Мілдред промовила гостро:

— Що ви хочете цим сказати?

Інспектор Кері повільно промовив:

— Містер Гульбрандсен був дуже стурбований станом здоров'я місіс Сероколд, коли приїхав сюди.

Місіс Стріт спохмурніла.

— Чоловіків завжди турбує здоров'я матері через те, що вона має такий делікатний вигляд. Мабуть, їй подобається така увага! А може, Кристіан повірив базіканню міс Белвер.

— А вас не турбує здоров'я вашої матері, місіс Стріт?

— Ні. Я дивлюся на життя тверезо. Моя мати вже немолода.

— І смерть неминуче приходить до кожного з нас, — сказав інспектор Кері. — Але нам не слід допускати, щоб вона приходила до людини раніше від призначеного їй часу.

Він сказав це дуже значущим тоном. Мілдред Стріт несподівано розхвилювалася.

— О, це підло — це просто підло. Усім байдужісінько. Та й чого б їм переживати? Я тут єдина особа, яка кревно споріднена з Кристіаном. Для матері він був лише дорослим пасинком. Для Джіни взагалі ніяким не родичем. А мені він був братом.

— Наполовину братом, — нагадав інспектор Кері.

— Атож, наполовину братом. Aлe ми обоє були Гульбрандсенами, попри різницю у віці.

Кері сказав лагідним голосом:

— Так, так, я вас розумію…

Зі слізьми на очах Мілдред Стріт вийшла. Кері подивився на Лейка.

— Отже, вона абсолютно впевнена, що вбивця — Волтер Хад. Навіть на мить не припускає думки, що це міг бути хтось інший, — сказав він.

— І можливо, вона має рацію.

— Можливо. На Воллі дуже все сходиться. Він мав можливість і мав мотив. Бо якщо гроші потрібні йому негайно, бабуся його дружини повинна вмерти. Тож Воллі доливає отрути до її тоніку, а Кристіан Гульбрандсен бачить, як він це робить або в якийсь спосіб довідується про це. Атож, усе досконало сходиться.

Він помовчав, а тоді сказав:

— До речі, Мілдред Стріт дуже любить гроші… Вона, можливо, не витрачає їх, але вона їх любить.