Ім'я Рози - Сторінка 99

Западуся в божественну темінь, у німу тишу і в несказанну цілість, і заникне всіляка однакість і відмінність, і в безодні сій затратить дух мій самого себе, і не знатиме ні однакого, ніже відмінного, ані іншого: і забудуться всі різниці, я ж бо занурюсь у просту основу всього, у німотну пустиню, де ніколи не було розмаїтості, у глибини, де ні для кого нема місця. Порину в мовчущу, безлюдну божественність, де нема ні твору, ні образу.

Зимно в скрипторії, пальці мені болять. Зоставляю се писання, та не знаю ні для кого, ні про що воно: stat rosa pristina nomine, nomina nuda tenemus(4).

(1) Натяк на твір німецького гуманіста Себастьяна Бранта (1458-1521) "Корабель дурнів".

(2) Як хосенно, як приємно і як солодко сидіти на самоті, мовчати і розмовляти з Богом! (Лат.) З твору Томи Кемпійця "Soliloquium Animae".

(1) Бог — чисте ніщо, його не торкається ні "тепер", ні "тут"... (Нім.) — цитата з німецького поета Анґелуса Силезіуса (1624-1677).

(4) Вчорашня роза зостається в імені — голі маємо ймена (Лат.). Цитата з поеми Бернарда Клюнійського (див. вище).

ГЛОСАРІЙ

Абеляр, П'єр (Pierre Abelard, 1079-1142) — французький філософ і богослов, послідовник поміркованого номіналізму, т. зв. концептуалізму. В богослов'ї зробив спробу примирити віру і знання. Один із засновників схоластичного методу, прихильник діалектики, яку опрацьовує у творі "Так і ні" (Sic et nori). Славнозвісна історія його кохання до Елоїзи, небоги каноніка Фульберта в Парижі, який помстився йому, звелівши його каструвати, описана у творі "Історія моїх страждань".

Абул Асан аль-Мухтер ібн-Ботлан (Еллукасим Еліміттар, Убубхасим з Бальдаха) — християнський богослов і лікар з Багдада. Крім трактату "Театр здоров'я" (Theatrum Sanitatis), уклав компендіум гігієни і макробіотики у формі таблиць.

Авсоній (Decimus Magnus Ausonius, 310-395) — римський поет і ритор, автор низки віршів та епіграм.

Аверроес (Абу аль-Валід Мухаммед Ібн-Ахмад Ібн-Мухаммед Ібн-Рушд, 1126-1198) — видатний арабський філософ, прав-ник, лікар і математик, походив з Кастилії. Коментатор праць Арістотеля; великою мірою вплинув на схоластику в Європі.

Авіценна (Абу Алі Ібн Сіна, 980-1037) — арабський філософ і лікар, за походженням перс; поєднував доктрину Арістотеля з неоплатонізмом; значно вплинув на схоластику, сприяв поширенню арістотелізму в Європі; автор праць із багатьох галузей тогочасної науки, його твір "Канон лікарської науки" впродовж багатьох століть був основою медичної теорії та практики.

Адсо з Монтьє-ан-Дер (Adso Dervensis, 910/15-992) — настоятель монастиря у Монтьє-ан-Дер. Відомий гагіограф, Адсо залишив чимало житій святих, але найбільше відомий своїм посланням до королеви Ґерберґи, дружини короля Лотара, "Про походження і час пришестя Антихриста", де він, зокрема, твердить, [547] що пришестя Антихриста збіжиться в часі з падінням Священної Римської імперії. Цей його твір був дуже популярний, часто переписувався і перероблявся, дуже вплинув на апокаліп-тичну літературу та есхатологічне вчення тієї доби.

Алан Нільський (Alain de Lille, лат. Alarms ab Insulis, 1120/28— 1202) видатний французький богослов, проповідник і поет, цистерціянець. Відомий своєю вченістю, удостоївся титулу Doctor universalis. Розвиваючи свою еклектичну філософію, в якій поєднувався схоластичний раціоналізм та містицизм, Алан написав богословський трактат, "Мистецтво католицької віри" (Ars fidei catholicae), де він застосував математику для доведення істин віри. Автор твору "Проти єретиків" (Tractates contra haereticos), де виступив проти вальденсів, альбігойців, євреїв та сарацинів. Йому належить також низка поетичних творів, зокрема філософсько-моралістична поема "Плач природи" (De planctu naturae), сатира на людські вади, і алегорична поема "Антиклав-діан" (Anticlaudianus), своєрідна енциклопедія знань тієї доби.

Альберт Великий, св. (Albertus Magnus, 1193-1280) — видатний філософ, богослов і природознавець німецького походження, домініканець. Викладав у Кельні та Парижі, де найздібнішим його студентом був Тома Аквінський. Сприяв засвоєнню християнською думкою грецької (насамперед Арістотеля) та арабської філософії, зокрема доробку Авіценни; один з перших арістотеліків серед християнських мислителів, він, однак, був відкритий і до неоплатонічної думки. Першим зрозумів, що філософія і природничі науки не мусять бути лише знаряддям богослов'я, а мають свою власну цінність. У своїх наукових дослідженнях ґрунтувався на експерименті та прямому спостереженні природи. Данте у своїй "Божественній комедії" поміщає його в раю біля Томи Аквінського. Альбертові Великому приписують авторство "Книги таємниць", відомої також як "Великий Альберт", де описано магічні властивості трав і каменів.

Альбігойці (від м. Альба, центру руху альбігойців) — секта катарів, поширена на півдні Франції (XII-XV ст.).

Альгазен (Абу Алі Аль-Хасан ібн аль-Хайтам, бл. 965-1039) — видатний арабський учений, насамперед в царині оптики. Його праці було перекладено латиною на початку XIII століття ("Скарбниця оптики", "Opticae thesaurus"). На відміну від греків Евкліда та Птолемея, які вважали, що світлові промені виходять з ока, Альгазен довів, що їх породжують світляні об'єкти.

Альґірдас Клюнійський... Doctor Quadratus — історичного персонажа з таким іменем не існувало. Це алюзія на колегу [544] професора Еко, Альґірдаса Греймаса (1917-1992), французького семіотика, лінгвіста, літературознавця, який писав про так званий "семіотичний квадрат".

Альдгельм з Малмзбері (Aldhelm of Malmesbury, 640-709)-англійський церковний діяч і письменник, автор збірки "Загадки".

Алькінді (Alkindi, сер. IX ст.) — арабський філософ і вчений, його твори збереглися лише в латинських перекладах.

Аль-Куварізмі (Al-Kuwarizmi, бл. 780-850) — видатний арабський метаматик і астроном. Був знайомий не лише з грецькими, але й з індійськими творами з математики та астрономії. Латинські переклади його творів запровадили в європейській математиці арабські цифри, а також термін "алгебра". Від його імені походить також термін "алгоритм".

Альфред з Сарешеля (Alfred of Sareshel, жив бл. 1210 p.) — англійський вчений, автор коментарів до Арістотеля. Також написав працю про серце як головний орган душі і осідок життя.

Амфісбена (лат. amphisbaena) — казкова отруйна змія, яка має по голові з обох кінців тіла.

Ангел Кларенець (Angelus Clarenus, 1255-1337) — італійський францисканець, непримиренний борець за строге дотримання францисканського правила та реформу чернечого життя з метою повернення первісних цінностей, пов'язаних з євангельською убогістю.

Ангела Фоліньянка (Angela da Foligno, 1248-1309) — італійська францисканка, містик. Свої містичні переживання описала у творі "Книга про правдивий досвід віри".

Алостоліки (або апостольські брати) — загальна назва різних християнських єресей, що повставали проти світського духу в Церкві і проповідували повернення до апостольської простоти.

Апулей, Луцій (Lucius Apuleius, бл. 125 до Р.Х.) — римський ритор, філософ і письменник, найбільш відомий фантастично-сатиричним побутовим романом "Метаморфози", званим також "Золотий Осел" (Metamorphoseon sive de asino aureo libri), зі вставною оповідкою про Амура та Психею.

Ареопагіт, Діонізій — відомий також як Псевдо-Діонізій Аре-

опагіт, християнський неоплатонік, який опублікував у V ст.

твори під іменем Діонізія Ареопагіта, афінянина, згаданого в Ді

, 34. Ці твори широко вивчалися і коментувалися в середні

віки.

Арістотель (Aristoteles, 384-322 до Р.Х.) — видатний грецький філософі та вчений. Народився в Стагірі, в Тракії, був учнем Платона в Афінській академії. Творець найвідомішої грецької філософської системи, учитель Александра Македонського. У своїх творах ("Органон", "Метафізика*, "Фізика", "Про душу", "Етика", "Політика", "Поетика", "Риторика") виклав свого роду енциклопедію тодішнього знання. Його вчення мало великий вплив на філософів та богословів пізнього середньовіччя, на його твори написано безліч коментарів. У його "Поетиці", як вона дійшла до наших днів, розглядається лише трагедія. Існування другої частини "Поетики", присвяченої комедії, довго піддавали сумнівам, одначе в 1839 році в Парижі було знайдено рукопис X ст., який містив уривок з цього твору.

Арімаспи (лат. arimaspi) — легендарний одноокий народ, що замешкував Північну Скіфію.

Армілярна сфера — стародавній астрономічний інструмент. Складався з кілець, що зображали основні дуги небесної сфери, навколо розміщеної в центрі кулі, яка зображала Землю. її метою було відтворювати відносне положення екватора, екліптики, горизонту та інших небесних кругів. Вона також зображала рух планет.

Арнальд з Бреші (Amaldo da Brescia, бл. 1100-1155) — релігійний реформатор і політичний діяч, навчався в Парижі, був учнем Абеляра. Завзятий противник світської влади Папи, прибічник віднови римської республіки, він мріяв про повернення до способу життя первісних християн. Талановитий проповідник, він збирав навколо себе цілі натовпи людей. Церковні собори і церковна влада не раз засуджували його вчення як єретичне, його було відлучено від церкви. Врешті в Римі його було страчено, тіло спалено, а попіл розвіяно над Тибром.

Арнальд з Вільянови (Amaldo de Villanova, бл. 1240-1310) — іспанський алхімік, філософ, лікар. Практикував медицину в багатьох місцях, був лікарем Боніфація VIII, Климента V та низки монархів. Займався астрологією та алхімією, співчував церковній реформі, через що мав проблеми з інквізицією. Автор низки праць з медицини.

Арнальдисти — італійська секта прихильників Арнальда з Бреші. їх часто плутали з катарами та альбігойцями. Остаточно засуджені на Веронському соборі (1684).

Артемідор з Ефеса (Artemidorus Daldianus, II ст. до Р.Х.) — грецький письменник, автор трактату "Тлумачення снів" (Опеіго-critica), який містив також чимало відомостей про старожитні [546] звичаї, міфи та забобони і про мистецтво символічного тлумачення.

Асасини (ар. hashshashin) — європейська назва членів таємної шиїтської секти ісмаїлітів, що виникла в XI ст. на Близькому Сході. Застосовували проти своїх противників терор, часто у стані наркотичного сп'яніння, підкорялися дуже суворій дисципліні, були фанатично віддані своїм зверхникам.

Атаназій Кірхер (Athanasius Kircher, 1601-1680) — німецький вчений, єзуїт, займався природничими науками, фізикою, лінгвістикою, математикою, богослов'ям, музикою, медициною.