Князь Роман - Сторінка 5

Дуже небагато пережило роботу в цих копальнях більше трьох років. Однак, як було повідомлено, що він ще живий наприкінці того часу, йому було дозволено за клопотанням батьків і завдяки винятковій благодаті служити звичайним солдатом на Кавказі. Будь-яке спілкування з ним було заборонено. Громадянських прав він не мав. У всіх практичних цілях, крім страждань, він був мертвою людиною. Маленька дитина, яку він так пильнував, щоб не прокинулася, коли він поцілував її у її ліжечку, успадкувала весь статок після смерті князя Івана. Її існування врятувало ці величезні маєтки від конфіскації.

"Минуло двадцять п'ять років, перш ніж князю Роману, кам'яно глухому, з порушеним здоров'ям, було дозволено повернутися до Польщі. Його дочка чудово вийшла заміж за великого польського за походженням австрійського вельможу і, переїхавши в космополітичну сферу найвищої європейської аристократії, жила переважно за кордоном у Ніцці та Відні. Він, оселившись в одній із її садиб, не в тій, що має палацову резиденцію, а в іншій, де був скромний будиночок, бачив її дуже мало.

"Але князь Роман не замовк, немов його робота була виконана. У приватному та громадському житті цієї місцевості майже нічого не було зроблено, в якому поради та допомога князя Романа не були закликані і ніколи не марні. Добре сказано, що його дні належали не йому, а його співгромадянам. І найбільше він був особливим другом усіх повернених вигнанців, допомагаючи їм з гаманцем та порадами, влаштовуючи їхні справи та знаходячи їм засоби для існування.

"Я чув від дядька багато оповідей про його віддану діяльність, в якій він завжди керувався простою мудрістю, високим почуттям честі та самим скрупульозним уявленням про приватну та громадську чесність. Він залишається живою фігурою для мене через ту зустріч у більярдній кімнаті, коли, в своєму бажанні почути про особливо вовчого вовка, я на мить вступив у контакт з особою, яка, мабуть, була своєю людиною серед усіх чоловіків, здатних глибоко відчути себе, віддано вірити, гаряче любити.

"Я пам'ятаю по сьогоднішній день хватку костистої зморшкуватої руки князя Романа на моїй маленькій чорнильній лапці і напівсерйозний, наполовину розвеселений спосіб дядька дивитись на свого племінника, що проходить мимо.

"Вони рушили далі і забули цього маленького хлопчика. Але я не рухався; Я пильно дивився на них, не стільки розчарований, скільки збентежений цим князем, абсолютно не схожим на князя в казці. Вони дуже повільно рухалися по кімнаті. Перш ніж дійти до інших дверей, князь зупинився, і я почув його — я, здається, й зараз його чую — каже: "Я б хотів, щоб ви написали до Відня про те, щоб заповнити цю посаду. Він найдостойніший колега — і ваша рекомендація була б вирішальною ".

"Обличчя мого дядька, обернене до нього, виражало щире здивування. Це було сказано так просто, як могло бути сказано у будь-якій промові: Яка потрібна краща рекомендація, ніж батькова? Князь швидко читав вирази облич. Знову він заговорив без тонального акценту, як людина,що роками не чула власного голосу, для якого беззвучний світ схожий на обитель мовчазних відтінків.

"І по сьогоднішній день я пам'ятаю самі слова:" Я прошу вас, бо, бачите, моя дочка і мій зять не вірять мені, що я добре розбираюсь в людях. Вони думають, що я дозволяю собі занадто сильно керуватися простими почуттями ".

(1911 р.)

© Віктор Часник. Переклад з англійської. 2020.

ПРИМІТКИ

1. Розгром польського національного повстання та перетворення Царства польського у особистій унії з Російською імперією на звичайну частину імперії.

2. Горе переможеним. (лат.)

3. Польща (Річ посполита) тричі ділилась (1772, 1795, 1797) трьома державами (Австрійською та Російською імперіями і Прусським королівством потім – Германською імперією) до повної ліквідації.

4. Мікеланджело.

5. Франциск Асізький (1181— 1226) італійський християнській святий, монах, місіонер. Засновник ордену францисканців. Родом з місця Ассізі.

6. Руте́нія — назва українських та частково білоруських земель Русі в історичних джерелах, написаних латиною XIII—XIX століттях, яку ніколи не вживали по відношенню до Московії, або Росії.

7. Останній поділ Речі посполитої, нагадуємо, 1797.

8. Зараз Ґрудек (пол. Gródek) — село в Польщі, в гміні Ґрудек Білостоцького повіту Підляського воєводства

9. перед народами. Лат.

10. у пишності. Лат.

11. небо батьківщини сяє завжди. Лат.

12. каліка — болюче слово. Лат.