Коріолан - Сторінка 10
- Вільям Шекспір -
Бувайте.
Сіціній Атож. Ходім. Навіщо дозволяти,
Щоб нас ганьбила божевільна?
Трибуни виходять.
Волумнія Нате,
Візьміть мою молитву, я хотіла б,
Щоб з нинішнього дня боги нічого
Не діяли, лиш сповнювали ревно
Мої прокляття! Ох, якби ж то нам
Стрічати їх щодня, щоб зняти з серця
Тяжкий тягар!
Мененій Ти добре їм сказала...
Ходіть до мене на вечерю.
Волумнія їжа
Моя — то гнів. Я буду їсти вдома
І, наїдаючись безперестанку,
Помру від голоду. Ходім.
(До Віргілії)
Покинь же
Скімління тихе, лементуй, як я,
Будь, як Юнона в гніві! Йдім!
Мененій Біда!
Біда! Біда!
Виходять.
СЦЕНА З
Дорога між Римом і Анціумом.
Виходять назустріч один одному римлянин і вольск.
Римлянин Я тебе добре знаю, а ти знаєш мене. Здається,
твоє ім'я Адріан?
Вольск Саме так. Правду кажучи, я забув, як тебе
звати.
Римлянин Я римлянин, але служу, як і ти, ворогам Риму.
Пізнаєш мене?
Вольск Ніканор? Ні?
Римлянин Авжеж!
Вольск Як ми бачилися востаннє, ти мав довшу бороду,
але тебе можна впізнати по голосу. Що чути в Римі? Я маю
завдання від сенату вольсків тебе розшукати. Добре, що ти мені
скоротив дорогу на цілий день.
Римлянин У Римі був заколот, народ виступив проти се-
наторів і патриціїв.
Вольск Був? Значить, уже закінчився? Оце-то несподі-
ванка для нашого уряду! Він готується до війни й має намір на-
пасти на Рим, коли там розгориться повстання.
Римлянин Пожежа гасне, але найменший подмух вітру
може її знову підняти. Патриції так близько до серця взяли ви-
гнання благородного Коріолана, що ладні відібрати всю владу
8 народу і назавжди скасувати посаду трибунів. Кажу тобі, во-
гонь тліє і от-от може вибухнути з новою силою.
Вольск Коріолана вигнали?
Римлянин Вигнали.
Вольск Тебе добре приймуть з такою новиною, Ніка-
норе.
Римлянин Пора для вашого виступу настала. Кажуть,
чужу дружину найлегше спокусити тоді, коли вона в сварці з
чоловіком. Благородний Тулл Авфідій може показати себе в цій
війні, коли його великий противник Коріолан не потрібний Римові.
Вольск Тут вибору нема! Але ж пощастило мені, що я
випадково зустрівся з тобою! Я виконав завдання й можу повер-
татися в твоєму товаристві додому.
Римлянин По дорозі, ще до вечері, я розкажу тобі дивні
речі, які відбуваються в Римі й обертаються на добро для його
ворогів. Так, значить, ваша армія готова?
Вольск Та ще й яка! Центуріони й воїни вже всі на
своїх місцях, можуть вийти на поле за годину.
Римлянин Я радий почути про їхню готовність. Мабуть,
саме я буду тією людиною, що дасть сигнал до походу. Я радий,
що ми зустрілися і що ти йдеш зі мною.
Вольск Ти перебрав мою роль на себе, та я маю більше
причин для радості від зустрічі з тобою.
Римлянин Ну що ж, ходімо.
Виходять.
СЦЕНА 4
Анціум. Перед будинком Авфідія.
Входить Коріолан у подертому одязі, обличчя закрите,
Коріолан О місто Анціум! То я наповнив
Тебе риданнями вдовиць! Багато
Господарів цих жител від мойого
Меча сконало. Хто я — не впізнай,
Бо заплюють мене жінки, а діти
Закидають камінням, і безславно
Я вмру.
Входить городянин. ...•.:.
Хай бережуть тебе богове!
Городянин Тебе також!
Коріолан Будь ласка, покажи,
Де тут живе прославлений Авфідій?
Чи в Анціумі він тепер?
Городянин Він дома,
Сьогодні в нього учта для сенату
й патриціїв.
Коріолан А де його будинок?
Городянин Ти перед ним стоїш.
Коріолан Прощай, спасибі!
Городянин виходить.
Який мінливий світ! Найближчих друзів,
Котрі, здається, мали спільне серце,
Ділили працю, їжу та розваги,
Побратані були, немов близнята,-
У ворогів запеклих обертає
Безглузда сварка; вічні ж вороги,
Катовані невзаємною люттю,
Стають із волі випадку дрібного,
Що виїденого яйця не вартий,
Товаришами. Отаке й зі мною.
Ненавиджу те місто, де вродився,
А місто ворога люблю. До нього,
До ворога свого, зайду. Якщо він
Уб'є мене, то вчинить справедливо;
Як вислухає, то служити буду
Його державі.
(Виходить)
СЦЕНА 5
Анціум. Будинок Авфідія.
Грає музика. Входить 1-й слуга.
1-й слуга Вина! Вина! Вина! Де служники? Мабуть, наші
хлопці поснули!
(Виходить)
Входить 2-й с л у г а.
2-й слуга Де Котус? Господар кличе його. КотусеІ
(Виходить)
Входить Коріолзн.
Коріолан Багатий дім! Бенкет! Мене, одначе,
Не кликали сюди в гостину.
Входить 1-й слуга.
1-й слуга Ти хто такий? Що ти робиш тут? Звідки ти?
Нічого тобі тут робити, гайда за двері!
(Виходить)
Коріолан Коріоланом будучи, вітання
Я кращого не заслужив.
Входить 2-й слуга.
2-й слуга Ти звідки взявся? Де очі в сторожа, що він сю-
ди пускає таких злидарів? Ану, забирайся звідси!
Коріолан Відчепися, йди геть!
2-й слуга Геть? Сам іди геть!
Коріолан Ти мені набрид!
2-й слуга Ти ба, такий сміливий? Я з тобою ще не так
побалакаю!
Входить 3-й слуга. Він зустрічається з 1-м.
3-й слуга Що це за чоловік?
1-й слуга Якийсь дивак. Я такого ще ніколи не бачив. Не
можу вигнати його. Піди поклич господаря.
3-й слуга Що ти тут робиш, друже? Краще б ти пішов
собі додому.
Коріолан Дозвольте тут постояти, повірте,
Я ваше вогнище не оскверню...
3-й слуга Хто ти такий?
Коріолан Патрицій.
3-й слуга Як на патриція, занадто бідний.
Коріолан Це правда.
3-й слуга Прошу тебе, благородний злидарю, знайти собі
Інше пристанище, тут немає місця для тебе. Прошу тебе, йди со-
бі звідси! Йди!
Коріолан Виконуй, що тобі належить, хлопче,
Вилизуй тарілки й жирій.
(RifttnTnaviip. rnupii airl rpfi>
3-й слуга Що, ти не йдеш? Піди й скажи господареві,
якого він гостя незвичайного має!
2-й слуга Я йду.
(Виходить)
3-й слуга Де ти живеш?
Коріолан Під небесами.
3-й слуга Під небесами?
Коріолан Так.
3-й слуга А де це?
Коріолан У місті яструбів і круків.
3-й слуга У місті яструбів і круків? Що за осел! Значить,
ти живеш і разом з ґавами?
Коріолан Ні, я господареві твоєму не служу.
3-й слуга Що? Ти вплутуєш сюди господаря?
Коріолан Це благородніше, ніж господиню
Сюди приплутувати. Забагато
Базікаєш! Іди прислужуй, геть!
(Б'є й проганяє його)
Входить Авфідій з 2-м слугою.
Авфідій Де цей обшарпанець?
2-й слуга Ось він. Я набив би його, як собаку, але не хо-
тів тривожити гостей.
Слуги відходять убік.
Авфідій Ти звідкіля прийшов? Чого ти хочеш?
Ім'я! Чого мовчиш? Скажи своє наймення!
Коріолан
(відкриває обличчя)
Якщо очам своїм не віриш, Тулле,
Не впізнаєш, побачивши мене,
То мушу я назватись.
Авфідій Говори
Своє ім'я.
Коріолан Воно для вуха вольсків
Немузикальне.
Авфідій Говори ім'я!
Твій вид похмурий вказує, що ти
Командувати звик: вітрила рвані,
Та корабель міцний. Кажи ім'я.
Коріолан Готуйся спохмурніти. Ще мене
Не впізнаєш?
Авфідій Кажи своє ім'я!
Коріолан Моє ім'я — Кай Марцій! І самому
Тобі, і вольскам я завдав чимало
Нещасть і горя, і за те назвали
Мене Коріоланом. Вірну службу,
Походи, кров, пролиту за невдячну
Мою вітчизну, прізвиськом оцим
Відзначено — це згадка й добрий свідок
Ненависті, що ти її повинен
До мене відчувати. Залишилось
Мені лише ім'я; злоба народу
Пожерла все, а римська боязлива
Знать зрадила мене; патриціанство
Дозволило, щоб голоси плебеїв
Мене прогнали з Риму. Чорна скрута
Мене до тебе привела; не думай,
Що смерті я боюся, що прийшов
З надією життя порятувати,-
Якби страхався смерті, я тікав би
Від тебе, не до тебе. Я прийшов
З ненавистю, з жагою відомстити
Всім, хто мене прогнав! Як маєш в серці
Бажання помсти за свою вітчизну,
То скористайсь приниженням моїм!
Зроби, щоб ця жага відомсти стала
Тобі в пригоді,— буду битись проти
Заструпленої рідної країни
З ненавистю всіх духів зла підземних!
Та, як моєї служби не захочеш,
Якщо ти грою з долею втомився,
Тоді і я, натомлений життям,
Твоїй ненависті підставлю горло.
Як ти мене не вб'єш, то будеш дурнем;
Я все життя ненавидів тебе,
Я наточив з грудей твойого краю
Барила крові. Жити я не можу;
Моє життя повинне обернутись
Або в твоє поганьблення, або
В твого слугу.
Авфідій О Марцію! Твоє
Кожніське слово з мого серця корінь
Ненависті старої вириває;
Якби мені сказав Юпітер з неба:
"Це правда!" — я йому не йняв би віри;
Тобі ж, найблагородніший герою,
Я вірю. Ти прийшов. Дай пригорнути
Твоє могутнє тіло, що об нього
Сто раз мій спис ламався, аж тріски
У місяць били. Ось я обіймаю
Мого меча ковадло — й завжди буду
Змагатися завзято й благородно
З тобою лиш в любові, як раніше
Я повставав від гордощів таємних
Проти твоєї мужності. Ти знай,
Колись я дівчину кохав — ніколи
Ніхто ще на землі так не кохав;
Так ось, мій благородний чоловіче,
Від радості танцює серце в мене
Сьогодні щасливіше, ніж тоді,
Коли поріг мойого дому вперше
Переступила наречена!.. Марсе!
Тримаєм військо ми напоготові;
І знову мав я намір відрубати
Твій меч з твоєю сильною рукою
Або свою згубити руку. Ти
В дванадцяти кривавих поєдинках
Перемагав мене. О, як я мріяв
Про зустрічі нові з тобою! Снилось
Мені не раз, як падаєм на землю,
Як один одному стискаєм горло;
Ах, я пробуджувався напівмертвий,
Але — один. О Марцію, мій друже,
Якби не мали інших ми причин
Повстати проти Риму, крім одної:
Що звідтіля тебе прогнали,— я
й тоді зібрав би всіх чоловіків,
Від підлітка й до діда, й затопив би
Нутро невдячного твойого міста,
Як повінню, війною. Ну, заходь же,
Подай сенаторам шановним руку;
Вони якраз прощаються зі мною,
Бо я збирався йти, хоч не на Рим,
Але на ваші терени.
Коріолан Боги!
До мене милостиві ви!
Авфідій Ти будь
Отут господарем. Якщо захочеш
Помститься, бери хоч половину
Моєї армії й вирішуй сам,
Куди вести її; ти краще знаєш,
Де слабина, де міць твойого краю;
Чи стукатимеш у ворота Рима,
Чи налетиш зненацька на далекі
Провінції, щоб налякати їх,
А потім знищити. Але заходь,
Дозволь тебе представити спочатку
Тим, хто затвердить задуми твої.
Тисячократно я тебе вітаю!
Моя теперішня до тебе приязнь
Сильніша за колишню ворожнечу
Ненависну. Дай руку! Ну, заходьмо.
Коріолан та Авфідій виходять. Слуги підступають уперед.
1-й слуга Дивовижна переміна!
2-й слуга Я хотів його вдарити дрючком, але щось мені
казало — його одяг бреше.
1-й слуга Ну й ручиська в нього! Він крутонув мене дво-
ма пальцями, як дзигу!
2-й слуга А я зразу помітив з його вигляду, що тут щось
не те. В нього таке обличчя, ну, я навіть не знаю, як його назвати!
1-й слуга То правда... А бодай тобі, якщо я не відразу
зрозумів, що він — людина незвичайна.
2-й слуга Присягаюсь, такого воїна я ще не бачив.
1-й слуга І я.
Сіціній Атож. Ходім. Навіщо дозволяти,
Щоб нас ганьбила божевільна?
Трибуни виходять.
Волумнія Нате,
Візьміть мою молитву, я хотіла б,
Щоб з нинішнього дня боги нічого
Не діяли, лиш сповнювали ревно
Мої прокляття! Ох, якби ж то нам
Стрічати їх щодня, щоб зняти з серця
Тяжкий тягар!
Мененій Ти добре їм сказала...
Ходіть до мене на вечерю.
Волумнія їжа
Моя — то гнів. Я буду їсти вдома
І, наїдаючись безперестанку,
Помру від голоду. Ходім.
(До Віргілії)
Покинь же
Скімління тихе, лементуй, як я,
Будь, як Юнона в гніві! Йдім!
Мененій Біда!
Біда! Біда!
Виходять.
СЦЕНА З
Дорога між Римом і Анціумом.
Виходять назустріч один одному римлянин і вольск.
Римлянин Я тебе добре знаю, а ти знаєш мене. Здається,
твоє ім'я Адріан?
Вольск Саме так. Правду кажучи, я забув, як тебе
звати.
Римлянин Я римлянин, але служу, як і ти, ворогам Риму.
Пізнаєш мене?
Вольск Ніканор? Ні?
Римлянин Авжеж!
Вольск Як ми бачилися востаннє, ти мав довшу бороду,
але тебе можна впізнати по голосу. Що чути в Римі? Я маю
завдання від сенату вольсків тебе розшукати. Добре, що ти мені
скоротив дорогу на цілий день.
Римлянин У Римі був заколот, народ виступив проти се-
наторів і патриціїв.
Вольск Був? Значить, уже закінчився? Оце-то несподі-
ванка для нашого уряду! Він готується до війни й має намір на-
пасти на Рим, коли там розгориться повстання.
Римлянин Пожежа гасне, але найменший подмух вітру
може її знову підняти. Патриції так близько до серця взяли ви-
гнання благородного Коріолана, що ладні відібрати всю владу
8 народу і назавжди скасувати посаду трибунів. Кажу тобі, во-
гонь тліє і от-от може вибухнути з новою силою.
Вольск Коріолана вигнали?
Римлянин Вигнали.
Вольск Тебе добре приймуть з такою новиною, Ніка-
норе.
Римлянин Пора для вашого виступу настала. Кажуть,
чужу дружину найлегше спокусити тоді, коли вона в сварці з
чоловіком. Благородний Тулл Авфідій може показати себе в цій
війні, коли його великий противник Коріолан не потрібний Римові.
Вольск Тут вибору нема! Але ж пощастило мені, що я
випадково зустрівся з тобою! Я виконав завдання й можу повер-
татися в твоєму товаристві додому.
Римлянин По дорозі, ще до вечері, я розкажу тобі дивні
речі, які відбуваються в Римі й обертаються на добро для його
ворогів. Так, значить, ваша армія готова?
Вольск Та ще й яка! Центуріони й воїни вже всі на
своїх місцях, можуть вийти на поле за годину.
Римлянин Я радий почути про їхню готовність. Мабуть,
саме я буду тією людиною, що дасть сигнал до походу. Я радий,
що ми зустрілися і що ти йдеш зі мною.
Вольск Ти перебрав мою роль на себе, та я маю більше
причин для радості від зустрічі з тобою.
Римлянин Ну що ж, ходімо.
Виходять.
СЦЕНА 4
Анціум. Перед будинком Авфідія.
Входить Коріолан у подертому одязі, обличчя закрите,
Коріолан О місто Анціум! То я наповнив
Тебе риданнями вдовиць! Багато
Господарів цих жител від мойого
Меча сконало. Хто я — не впізнай,
Бо заплюють мене жінки, а діти
Закидають камінням, і безславно
Я вмру.
Входить городянин. ...•.:.
Хай бережуть тебе богове!
Городянин Тебе також!
Коріолан Будь ласка, покажи,
Де тут живе прославлений Авфідій?
Чи в Анціумі він тепер?
Городянин Він дома,
Сьогодні в нього учта для сенату
й патриціїв.
Коріолан А де його будинок?
Городянин Ти перед ним стоїш.
Коріолан Прощай, спасибі!
Городянин виходить.
Який мінливий світ! Найближчих друзів,
Котрі, здається, мали спільне серце,
Ділили працю, їжу та розваги,
Побратані були, немов близнята,-
У ворогів запеклих обертає
Безглузда сварка; вічні ж вороги,
Катовані невзаємною люттю,
Стають із волі випадку дрібного,
Що виїденого яйця не вартий,
Товаришами. Отаке й зі мною.
Ненавиджу те місто, де вродився,
А місто ворога люблю. До нього,
До ворога свого, зайду. Якщо він
Уб'є мене, то вчинить справедливо;
Як вислухає, то служити буду
Його державі.
(Виходить)
СЦЕНА 5
Анціум. Будинок Авфідія.
Грає музика. Входить 1-й слуга.
1-й слуга Вина! Вина! Вина! Де служники? Мабуть, наші
хлопці поснули!
(Виходить)
Входить 2-й с л у г а.
2-й слуга Де Котус? Господар кличе його. КотусеІ
(Виходить)
Входить Коріолзн.
Коріолан Багатий дім! Бенкет! Мене, одначе,
Не кликали сюди в гостину.
Входить 1-й слуга.
1-й слуга Ти хто такий? Що ти робиш тут? Звідки ти?
Нічого тобі тут робити, гайда за двері!
(Виходить)
Коріолан Коріоланом будучи, вітання
Я кращого не заслужив.
Входить 2-й слуга.
2-й слуга Ти звідки взявся? Де очі в сторожа, що він сю-
ди пускає таких злидарів? Ану, забирайся звідси!
Коріолан Відчепися, йди геть!
2-й слуга Геть? Сам іди геть!
Коріолан Ти мені набрид!
2-й слуга Ти ба, такий сміливий? Я з тобою ще не так
побалакаю!
Входить 3-й слуга. Він зустрічається з 1-м.
3-й слуга Що це за чоловік?
1-й слуга Якийсь дивак. Я такого ще ніколи не бачив. Не
можу вигнати його. Піди поклич господаря.
3-й слуга Що ти тут робиш, друже? Краще б ти пішов
собі додому.
Коріолан Дозвольте тут постояти, повірте,
Я ваше вогнище не оскверню...
3-й слуга Хто ти такий?
Коріолан Патрицій.
3-й слуга Як на патриція, занадто бідний.
Коріолан Це правда.
3-й слуга Прошу тебе, благородний злидарю, знайти собі
Інше пристанище, тут немає місця для тебе. Прошу тебе, йди со-
бі звідси! Йди!
Коріолан Виконуй, що тобі належить, хлопче,
Вилизуй тарілки й жирій.
(RifttnTnaviip. rnupii airl rpfi>
3-й слуга Що, ти не йдеш? Піди й скажи господареві,
якого він гостя незвичайного має!
2-й слуга Я йду.
(Виходить)
3-й слуга Де ти живеш?
Коріолан Під небесами.
3-й слуга Під небесами?
Коріолан Так.
3-й слуга А де це?
Коріолан У місті яструбів і круків.
3-й слуга У місті яструбів і круків? Що за осел! Значить,
ти живеш і разом з ґавами?
Коріолан Ні, я господареві твоєму не служу.
3-й слуга Що? Ти вплутуєш сюди господаря?
Коріолан Це благородніше, ніж господиню
Сюди приплутувати. Забагато
Базікаєш! Іди прислужуй, геть!
(Б'є й проганяє його)
Входить Авфідій з 2-м слугою.
Авфідій Де цей обшарпанець?
2-й слуга Ось він. Я набив би його, як собаку, але не хо-
тів тривожити гостей.
Слуги відходять убік.
Авфідій Ти звідкіля прийшов? Чого ти хочеш?
Ім'я! Чого мовчиш? Скажи своє наймення!
Коріолан
(відкриває обличчя)
Якщо очам своїм не віриш, Тулле,
Не впізнаєш, побачивши мене,
То мушу я назватись.
Авфідій Говори
Своє ім'я.
Коріолан Воно для вуха вольсків
Немузикальне.
Авфідій Говори ім'я!
Твій вид похмурий вказує, що ти
Командувати звик: вітрила рвані,
Та корабель міцний. Кажи ім'я.
Коріолан Готуйся спохмурніти. Ще мене
Не впізнаєш?
Авфідій Кажи своє ім'я!
Коріолан Моє ім'я — Кай Марцій! І самому
Тобі, і вольскам я завдав чимало
Нещасть і горя, і за те назвали
Мене Коріоланом. Вірну службу,
Походи, кров, пролиту за невдячну
Мою вітчизну, прізвиськом оцим
Відзначено — це згадка й добрий свідок
Ненависті, що ти її повинен
До мене відчувати. Залишилось
Мені лише ім'я; злоба народу
Пожерла все, а римська боязлива
Знать зрадила мене; патриціанство
Дозволило, щоб голоси плебеїв
Мене прогнали з Риму. Чорна скрута
Мене до тебе привела; не думай,
Що смерті я боюся, що прийшов
З надією життя порятувати,-
Якби страхався смерті, я тікав би
Від тебе, не до тебе. Я прийшов
З ненавистю, з жагою відомстити
Всім, хто мене прогнав! Як маєш в серці
Бажання помсти за свою вітчизну,
То скористайсь приниженням моїм!
Зроби, щоб ця жага відомсти стала
Тобі в пригоді,— буду битись проти
Заструпленої рідної країни
З ненавистю всіх духів зла підземних!
Та, як моєї служби не захочеш,
Якщо ти грою з долею втомився,
Тоді і я, натомлений життям,
Твоїй ненависті підставлю горло.
Як ти мене не вб'єш, то будеш дурнем;
Я все життя ненавидів тебе,
Я наточив з грудей твойого краю
Барила крові. Жити я не можу;
Моє життя повинне обернутись
Або в твоє поганьблення, або
В твого слугу.
Авфідій О Марцію! Твоє
Кожніське слово з мого серця корінь
Ненависті старої вириває;
Якби мені сказав Юпітер з неба:
"Це правда!" — я йому не йняв би віри;
Тобі ж, найблагородніший герою,
Я вірю. Ти прийшов. Дай пригорнути
Твоє могутнє тіло, що об нього
Сто раз мій спис ламався, аж тріски
У місяць били. Ось я обіймаю
Мого меча ковадло — й завжди буду
Змагатися завзято й благородно
З тобою лиш в любові, як раніше
Я повставав від гордощів таємних
Проти твоєї мужності. Ти знай,
Колись я дівчину кохав — ніколи
Ніхто ще на землі так не кохав;
Так ось, мій благородний чоловіче,
Від радості танцює серце в мене
Сьогодні щасливіше, ніж тоді,
Коли поріг мойого дому вперше
Переступила наречена!.. Марсе!
Тримаєм військо ми напоготові;
І знову мав я намір відрубати
Твій меч з твоєю сильною рукою
Або свою згубити руку. Ти
В дванадцяти кривавих поєдинках
Перемагав мене. О, як я мріяв
Про зустрічі нові з тобою! Снилось
Мені не раз, як падаєм на землю,
Як один одному стискаєм горло;
Ах, я пробуджувався напівмертвий,
Але — один. О Марцію, мій друже,
Якби не мали інших ми причин
Повстати проти Риму, крім одної:
Що звідтіля тебе прогнали,— я
й тоді зібрав би всіх чоловіків,
Від підлітка й до діда, й затопив би
Нутро невдячного твойого міста,
Як повінню, війною. Ну, заходь же,
Подай сенаторам шановним руку;
Вони якраз прощаються зі мною,
Бо я збирався йти, хоч не на Рим,
Але на ваші терени.
Коріолан Боги!
До мене милостиві ви!
Авфідій Ти будь
Отут господарем. Якщо захочеш
Помститься, бери хоч половину
Моєї армії й вирішуй сам,
Куди вести її; ти краще знаєш,
Де слабина, де міць твойого краю;
Чи стукатимеш у ворота Рима,
Чи налетиш зненацька на далекі
Провінції, щоб налякати їх,
А потім знищити. Але заходь,
Дозволь тебе представити спочатку
Тим, хто затвердить задуми твої.
Тисячократно я тебе вітаю!
Моя теперішня до тебе приязнь
Сильніша за колишню ворожнечу
Ненависну. Дай руку! Ну, заходьмо.
Коріолан та Авфідій виходять. Слуги підступають уперед.
1-й слуга Дивовижна переміна!
2-й слуга Я хотів його вдарити дрючком, але щось мені
казало — його одяг бреше.
1-й слуга Ну й ручиська в нього! Він крутонув мене дво-
ма пальцями, як дзигу!
2-й слуга А я зразу помітив з його вигляду, що тут щось
не те. В нього таке обличчя, ну, я навіть не знаю, як його назвати!
1-й слуга То правда... А бодай тобі, якщо я не відразу
зрозумів, що він — людина незвичайна.
2-й слуга Присягаюсь, такого воїна я ще не бачив.
1-й слуга І я.