Коріолан - Сторінка 11
- Вільям Шекспір -
Але ти знаєш більшого воїна, ніж він.
2-й слуга Кого? Нашого господаря?
1-й слуга Не будемо називати імена.
2-й слуга Наш господар вартий таких шістьох.
1-й слуга Не зовсім так, але наш господар — великий воїн.
2-й слуга Бачиш, важко вирішити, хто з них перший.
В обороні міста наш господар незрівнянний.
1-й слуга В наступі — так само.
Входить 3-й слуга.
3-й слуга Ну, раби, я вам розкажу новини, такі новини,
що ви вмрете, ледацюги!
1-й
і 2-й слуги Що таке! Говори!
3-й слуга Не хотів би я бути римлянином! Краще бути
засудженим до смерті!
1-й
і 2-й слуги Що таке? Чому? Чому?
3-й слуга Тому, що з нами тепер той, хто завжди бив на-
шого полководця, Кай Марцій!
1-й слуга Що це ти плетеш — "бив нашого полководця"?
3-й слуга Ну, бив не бив, але він йому рівня.
2-й слуга Ет, облиште, ми тут усі свої. Марцій завжди
був надто твердим горішком для нашого володаря. Я чув, як наш
господар сам про це говорив.
1-й слуга Правду кажучи, Марцій був надто твердим для
нього під Коріолами, він бив і товк нашого, як відбивну.
2-й слуга Якби він був людожером, то міг би підсмажити
і з'їсти його.
1-й слуга А які ще новини?
3-й слуга Ну, його так ушановують, ніби він син і спад-
коємець самого Марса. Його посадили на чільне місце, сенатори
інакше не звертаються до нього, як стоячи й без шапки. Наш гос-
подар сам пригощає Марція, мов коханку, гладить його руку,
доторкається до нього, як до святині, слухає його з виряченими
очима... Але найголовніша новина — що з нашого полководця ли-
шилась тільки половина того, що було вчора! Другою половиною
на просьби й наполягання всього столу став Марцій. Він каже, що
піде й накрутить вуха сторожеві на римських воротах. Що він
викосить перед собою все дочиста й залишить саме стернище!
2-й слуга І він може це зробити краще за будь-кого!
3-й слуга Може зробити? Він це зробить! У нього стіль-
ки ж друзів, скільки й ворогів, але друзі не можуть показати своєї
дпужби, доки він в неласці.
1-й слуга В неласці? Тобто як?
3-й слуга Як тільки вони побачать, що він, повен сили,
знову задер гребінь свого шолома, то вибіжать із нір, мов кролі
після дощу, і залюбки приєднаються до нього.
1-й слуга А коли це буде?
3-й слуга Завтра! Сьогодні! Зараз! Ти вчуєш, як ба-
рабани вдарять іще цього вечора — і почнеться ніби друга части-
на бенкету; вони не встигнуть навіть витерти губи.
2-й слуга Значить, знову повеселимося! Бо від миру мало
добра, тільки залізо іржавіє, стає більше кравців і плодяться вір-
шомази!
1-й слуга І я більше люблю війну. Вона краща за мир, як
день кращий за ніч. В часи війни живеш весело, сторожко, три-
вожно, відчуваєш якийсь рух. А мирне життя — якесь мляве, сон-
не, розум притуплений, глухий, пустий, і байстрят за часів миру
народжується більше, ніж гине чоловіків на війні.
2-й слуга Це так. І хоч на війні ґвалтують жінок, зате
за мирних часів більше рогоносців, ніж за воєнних, це вже точно.
1-й слуга Авжеж, і тому люди ненавидять одне одного.
3-й слуга А причина така: в мирний час вони не так по-
ірїбні одне одному. Війна мені до смаку. От побачите, римляни
анітрохи не кращі за вольсків. Ого! Вже встають із-за столів!
1-й
і 2-й слуги Гайда! Ходімо!..
Виходять.
СЦЕНА 6
Рим. Площа.
Входять С і ц і н і й і Б р у т.
Сіціній Нема від нього звісток, і не варто
Боятися його; в нас мир панує;
Ті, що раніше бунтувались, нині
Працюють. Лиш прихильники його
Розгнівані, бо все на світі добре,
А їм хотілось би,— хоч це й для них
Було б жахливо,— щоб різня кипіла
По вулицях, а не співали наші
Ремісники в майстернях, мирним ділом
Клопочучись.
Входить М є н є н і й.
Б рут Ми вчасно зайняли
Тверду позицію. Хто йде? Мененій?
Сіціній Так, він. Зробився ввічливим недавно.
Привіті
Мененій Вітаю вас!
Сіціній Ну що, не плаче
Ніхто за тим твоїм Коріоланом,
Крім прихвоснів його. Стоїть держава
На зло йому.
Мененій Це добре, та ще краще
Було б, якби він до нових обставин
Пристосувався.
Сіціній Де він, ти не знаєш?
Мененій Не знаю. Мати і жона від нього
Вістей не мають жодних.
Входять декілька городян.
Городяни Хай боги
Вас бережуть обох!
Сіціній А, добрий вечір,
Сусіди!
Брут Всім вам добрий вечір, люди!
1-й городянин Ми всі, і наші діти, і дружини
Молитися повинні на колінах
За вас!
Сіціній Живіть і процвітайте!
Брут Люди,
Сусіди, от якби Коріолан
Вас так любив, як ми!
Городяни Хай вами завжди
Піклуються боги!
Сіціній
і Брут Хай вам щастить!
Городяни виходять.
Сіціній Часи настали кращі, ніж тоді,
Коли ці хлопці бігали по місту,
До бунту закликаючи!
Брут Кай Марцій
Був добрий войовник, але зухвалий,
Наповнений пихою й самолюбством
Небаченим.
Сіціній Єдиновладдя прагнув,
Лише для себе трону, без ніяких
Помічників.
Мененій Я думаю інакше.
Сіціній Якби ж то він у консули пробився,
Відчули б ми те все на власній шкурі,
Наплакалися б.
Брут Та боги до цього
Не допустили. Рим стоїть на місці
Без нього.
Входить Е д і л.
Еділ Найдостойніші трибуни!
Там раб якийсь, ув'язнений вже нами,
Розказує, що в римські володіння
Ввійшли дві армії окремі вольсків
І все руйнують на своїй дорозі
З ненавистю страшною.
Мененій Це Авфідій!
Почув, що Марція нема вже в Римі,
І роги висунув, слимак! Допоки
Коріолан був з нами, він ховався
У черепашці.
Сіціній Досить! Без кінця
Про Марція говориш!
Брут Відшмагати
Звели рознощика чуток брехливих;
Не може бути, щоб напали вольски,
Щоб мирний договір зламали.
Мененій Що?
Не може бути? А було вже тричі
За пам'яті моєї. Не карати,
А розпитати спершу треба хлопця,
Де він почув про напад, бо інакше
Скараєте того, хто правду мовить,
Хто хоче попередити, завчасно
Остерегти.
Сіціній Цього не може бути!
Не говори про це!
Брут Це неможливо!
Входить гонець.
Гонець Патриції в неспокої. Сенат
Збирається. З'явилися новини,
Що настрашили всіх.
Сіціній Це все той раб!
Нехай його прилюдно відшмагають
За розпускання брехень.
Гонець Добре, добре,
Але ж підтвердилися всі новини,
Які приніс той раб, і ще страшніші
Одержано!
Сіціній Страшніші? Що це значить?
Гонець Чи правда, я не знаю, та говорять,
Що Марцій із Авфідієм з'єднався,
Що він веде на Рим великі сили
І мститися на римлянах жадає,
Вбивати всіх підряд.
Сіціній О, це він може!
Брут То вигадка, щоб люд перелякати
І повернути Марція додому.
Сіціній Придумано чудово! От так штука!
Мененій Ні, це неправда. Марцій і Авфідій
Не можуть поєднатися ніколи,
Це ж протилежності непримиренні.
Входить 2-й гонець.
2-й гонець Я присланий за вами із сенату.
Велике військо, що його провадить
З Авфідієм Коріолан Кай Марцій,
На наші землі вдерлося й руйнує,
Грабує, спалює, плюндрує все,
На що натрапить!
Входить К о м і н і й.
Коміній Ну, поздоровляю!
Мененій Що нового, скажи!
Коміній Ви домоглися,
Що ваших дочок і жінок зґвалтують,
Над головами вашими свинцеві
Дахи розплавляться...
Мененій Які ж новини?
Коміній А ваші храми до основ згорять,
А всі права, обстоювані вами,
Помістяться у дірочці маленькій
Від бублика.
Мененій Он як!
(До трибунів)
Ви натворили
Біди! Якщо до вольсків приєднався
Кай Марцій...
Коміній Що? Він — їхнє божество,
Він їх веде, як бог, що надприродні
Таланти має! Йдуть вони за ним
На наших виродків з таким завзяттям,
Як хлопчаки, що гоняться по луках
За мотилями, чи як той м'ясник,
Що мухи б'є.
Мененій Накоїли ви лиха!
Ви й той народ у фартухах, якому
Ви за пахолків, ті ремісники,
Що часником смердять!
Коміній На лоб'я ваше
Він Римом трусоне!
Мененій Як Геркулес,
Що з дерева плоди стрясав достиглі;
Ну, й наробили ви біди!
Брут Це правда?
Коміній Це правда! Будеш ти скоріше трупом,
Ніж доведеш мені, що це не так!
Провінції збунтовані й здаються
Із радістю йому; беруть на сміх
Того, хто чинить опір, за дурну
Відвагу й смерть. У ньому бачать бога
Його і ваші вороги!
Мененій І всі ми
Загинемо, як нас не пошкодує
Цей благородний муж!
Коміній А хто попросить
У нього співчуття? Трибуни? Сором
їм не дозволить. А народ не більше
На милосердя в нього заслужив,
Ніж вовк у пастуха. Коли попросять
Найближчі друзі: "Зжалься ти над Римом!",
То завдадуть йому образу глибшу,
Ніж ті, кого ненавидить він люто,
Бо ж видадуться ворогами.
Мененій Правда!
Якби він підпалити захотів
Будинок мій, благати я не зміг би,
Щоб він пошкодував мене. Прекрасну
Ви змайстрували пастку зі своїми
Ремісниками.
Коміній Рим тремтить від жаху!
Ви завинили, ви!
Сіціній
і Брут А ми при чому?
Не ми, а ви! Патриції зрадливі,
Ви піддались юрбі і, мов звірота,
Його зі свистом вигнали!
Коміній Боюся,
Що він повернеться на той же посвист!
Авфідій в армії вже друге місце
Займає — і виконує накази
Коріолана, мов підлеглий. Наша
Вся хитрість, оборона й сила — відчай!
Це все, що Римові зосталось!
Входить гурт городян.
Мененій Ваша
Юрба надходить. Значить, об'єднались
Авфідій з Марцієм?! Це ви вчинили,
Це ви накликали біду жахливу,
Світ отруїли, як шапки смердючі,
Засалені угору підкидали,
Коріолана женучи. Та він
Вертається, і кожен волосочок
На головах воїтелів його
Для вас обернеться в канчук! Зітне він
Голів дурних не менше, ніж тих шапок
Підкинутих було, заплатить щедро
За ваші голоси. Отож, як спалить
Нас на вугілля всіх, ми заслужили
Такої смерті!
Городяни Новина жахлива!
1-й городянин Ну, щодо мене, то, коли сказав,
Щоб вигнати його, додав я потім:
"Шкода такого мужа!"
2-й городянин Я так само!
S-й городянин І я. Правду кажучи, так ми всі говорили. Ми
хотіли якнайкраще зробити, а тому погодились на його вигнання,
але в душі були проти.
Коміній Ви гарно голосуєте!
Мененій Ви Риму
Чудово прислужились голосами
І криками! Ти йдеш на Капітолій?
Коміній А що ж лишається робити? Йдімо.
Обидва виходять.
Сіціній Додому йдіть, панове, й не журіться.
їм хочеться, щоб то було все правда,
Для вигляду тремтять, а ви, одначе,
Спокійні будьте, йдіть собі додому!
1-й городянин Хай боги змилостивляться над нами! Ходімо,
люди добрі, ходім додому. Я завжди говорив, що ми зробили по-
милку, вигнавши його.
2-й городянин Ми всі так говорили. Але ходім додому.
Городяни виходять.
'Брут Мені не до вподоби ці новини.
Сіціній Мені також!
Брут Ходім на Капітолій,
Свого майна я половину дав би,
Щоб це була неправда.
Сіціній Що ж, ходім.
Виходять.
СЦЕНА 7
Табір недалеко від Рима.
Входять Авфідій та один з воєначальників.
Авфідій Всі горнуться до нього?
Воєначальник Я не знаю,
Яка нечиста сила в нім чарує,
Але на нього воїни твої
Перед їдою моляться; про нього
Говорять за столами і йому
За їдло дякують.
2-й слуга Кого? Нашого господаря?
1-й слуга Не будемо називати імена.
2-й слуга Наш господар вартий таких шістьох.
1-й слуга Не зовсім так, але наш господар — великий воїн.
2-й слуга Бачиш, важко вирішити, хто з них перший.
В обороні міста наш господар незрівнянний.
1-й слуга В наступі — так само.
Входить 3-й слуга.
3-й слуга Ну, раби, я вам розкажу новини, такі новини,
що ви вмрете, ледацюги!
1-й
і 2-й слуги Що таке! Говори!
3-й слуга Не хотів би я бути римлянином! Краще бути
засудженим до смерті!
1-й
і 2-й слуги Що таке? Чому? Чому?
3-й слуга Тому, що з нами тепер той, хто завжди бив на-
шого полководця, Кай Марцій!
1-й слуга Що це ти плетеш — "бив нашого полководця"?
3-й слуга Ну, бив не бив, але він йому рівня.
2-й слуга Ет, облиште, ми тут усі свої. Марцій завжди
був надто твердим горішком для нашого володаря. Я чув, як наш
господар сам про це говорив.
1-й слуга Правду кажучи, Марцій був надто твердим для
нього під Коріолами, він бив і товк нашого, як відбивну.
2-й слуга Якби він був людожером, то міг би підсмажити
і з'їсти його.
1-й слуга А які ще новини?
3-й слуга Ну, його так ушановують, ніби він син і спад-
коємець самого Марса. Його посадили на чільне місце, сенатори
інакше не звертаються до нього, як стоячи й без шапки. Наш гос-
подар сам пригощає Марція, мов коханку, гладить його руку,
доторкається до нього, як до святині, слухає його з виряченими
очима... Але найголовніша новина — що з нашого полководця ли-
шилась тільки половина того, що було вчора! Другою половиною
на просьби й наполягання всього столу став Марцій. Він каже, що
піде й накрутить вуха сторожеві на римських воротах. Що він
викосить перед собою все дочиста й залишить саме стернище!
2-й слуга І він може це зробити краще за будь-кого!
3-й слуга Може зробити? Він це зробить! У нього стіль-
ки ж друзів, скільки й ворогів, але друзі не можуть показати своєї
дпужби, доки він в неласці.
1-й слуга В неласці? Тобто як?
3-й слуга Як тільки вони побачать, що він, повен сили,
знову задер гребінь свого шолома, то вибіжать із нір, мов кролі
після дощу, і залюбки приєднаються до нього.
1-й слуга А коли це буде?
3-й слуга Завтра! Сьогодні! Зараз! Ти вчуєш, як ба-
рабани вдарять іще цього вечора — і почнеться ніби друга части-
на бенкету; вони не встигнуть навіть витерти губи.
2-й слуга Значить, знову повеселимося! Бо від миру мало
добра, тільки залізо іржавіє, стає більше кравців і плодяться вір-
шомази!
1-й слуга І я більше люблю війну. Вона краща за мир, як
день кращий за ніч. В часи війни живеш весело, сторожко, три-
вожно, відчуваєш якийсь рух. А мирне життя — якесь мляве, сон-
не, розум притуплений, глухий, пустий, і байстрят за часів миру
народжується більше, ніж гине чоловіків на війні.
2-й слуга Це так. І хоч на війні ґвалтують жінок, зате
за мирних часів більше рогоносців, ніж за воєнних, це вже точно.
1-й слуга Авжеж, і тому люди ненавидять одне одного.
3-й слуга А причина така: в мирний час вони не так по-
ірїбні одне одному. Війна мені до смаку. От побачите, римляни
анітрохи не кращі за вольсків. Ого! Вже встають із-за столів!
1-й
і 2-й слуги Гайда! Ходімо!..
Виходять.
СЦЕНА 6
Рим. Площа.
Входять С і ц і н і й і Б р у т.
Сіціній Нема від нього звісток, і не варто
Боятися його; в нас мир панує;
Ті, що раніше бунтувались, нині
Працюють. Лиш прихильники його
Розгнівані, бо все на світі добре,
А їм хотілось би,— хоч це й для них
Було б жахливо,— щоб різня кипіла
По вулицях, а не співали наші
Ремісники в майстернях, мирним ділом
Клопочучись.
Входить М є н є н і й.
Б рут Ми вчасно зайняли
Тверду позицію. Хто йде? Мененій?
Сіціній Так, він. Зробився ввічливим недавно.
Привіті
Мененій Вітаю вас!
Сіціній Ну що, не плаче
Ніхто за тим твоїм Коріоланом,
Крім прихвоснів його. Стоїть держава
На зло йому.
Мененій Це добре, та ще краще
Було б, якби він до нових обставин
Пристосувався.
Сіціній Де він, ти не знаєш?
Мененій Не знаю. Мати і жона від нього
Вістей не мають жодних.
Входять декілька городян.
Городяни Хай боги
Вас бережуть обох!
Сіціній А, добрий вечір,
Сусіди!
Брут Всім вам добрий вечір, люди!
1-й городянин Ми всі, і наші діти, і дружини
Молитися повинні на колінах
За вас!
Сіціній Живіть і процвітайте!
Брут Люди,
Сусіди, от якби Коріолан
Вас так любив, як ми!
Городяни Хай вами завжди
Піклуються боги!
Сіціній
і Брут Хай вам щастить!
Городяни виходять.
Сіціній Часи настали кращі, ніж тоді,
Коли ці хлопці бігали по місту,
До бунту закликаючи!
Брут Кай Марцій
Був добрий войовник, але зухвалий,
Наповнений пихою й самолюбством
Небаченим.
Сіціній Єдиновладдя прагнув,
Лише для себе трону, без ніяких
Помічників.
Мененій Я думаю інакше.
Сіціній Якби ж то він у консули пробився,
Відчули б ми те все на власній шкурі,
Наплакалися б.
Брут Та боги до цього
Не допустили. Рим стоїть на місці
Без нього.
Входить Е д і л.
Еділ Найдостойніші трибуни!
Там раб якийсь, ув'язнений вже нами,
Розказує, що в римські володіння
Ввійшли дві армії окремі вольсків
І все руйнують на своїй дорозі
З ненавистю страшною.
Мененій Це Авфідій!
Почув, що Марція нема вже в Римі,
І роги висунув, слимак! Допоки
Коріолан був з нами, він ховався
У черепашці.
Сіціній Досить! Без кінця
Про Марція говориш!
Брут Відшмагати
Звели рознощика чуток брехливих;
Не може бути, щоб напали вольски,
Щоб мирний договір зламали.
Мененій Що?
Не може бути? А було вже тричі
За пам'яті моєї. Не карати,
А розпитати спершу треба хлопця,
Де він почув про напад, бо інакше
Скараєте того, хто правду мовить,
Хто хоче попередити, завчасно
Остерегти.
Сіціній Цього не може бути!
Не говори про це!
Брут Це неможливо!
Входить гонець.
Гонець Патриції в неспокої. Сенат
Збирається. З'явилися новини,
Що настрашили всіх.
Сіціній Це все той раб!
Нехай його прилюдно відшмагають
За розпускання брехень.
Гонець Добре, добре,
Але ж підтвердилися всі новини,
Які приніс той раб, і ще страшніші
Одержано!
Сіціній Страшніші? Що це значить?
Гонець Чи правда, я не знаю, та говорять,
Що Марцій із Авфідієм з'єднався,
Що він веде на Рим великі сили
І мститися на римлянах жадає,
Вбивати всіх підряд.
Сіціній О, це він може!
Брут То вигадка, щоб люд перелякати
І повернути Марція додому.
Сіціній Придумано чудово! От так штука!
Мененій Ні, це неправда. Марцій і Авфідій
Не можуть поєднатися ніколи,
Це ж протилежності непримиренні.
Входить 2-й гонець.
2-й гонець Я присланий за вами із сенату.
Велике військо, що його провадить
З Авфідієм Коріолан Кай Марцій,
На наші землі вдерлося й руйнує,
Грабує, спалює, плюндрує все,
На що натрапить!
Входить К о м і н і й.
Коміній Ну, поздоровляю!
Мененій Що нового, скажи!
Коміній Ви домоглися,
Що ваших дочок і жінок зґвалтують,
Над головами вашими свинцеві
Дахи розплавляться...
Мененій Які ж новини?
Коміній А ваші храми до основ згорять,
А всі права, обстоювані вами,
Помістяться у дірочці маленькій
Від бублика.
Мененій Он як!
(До трибунів)
Ви натворили
Біди! Якщо до вольсків приєднався
Кай Марцій...
Коміній Що? Він — їхнє божество,
Він їх веде, як бог, що надприродні
Таланти має! Йдуть вони за ним
На наших виродків з таким завзяттям,
Як хлопчаки, що гоняться по луках
За мотилями, чи як той м'ясник,
Що мухи б'є.
Мененій Накоїли ви лиха!
Ви й той народ у фартухах, якому
Ви за пахолків, ті ремісники,
Що часником смердять!
Коміній На лоб'я ваше
Він Римом трусоне!
Мененій Як Геркулес,
Що з дерева плоди стрясав достиглі;
Ну, й наробили ви біди!
Брут Це правда?
Коміній Це правда! Будеш ти скоріше трупом,
Ніж доведеш мені, що це не так!
Провінції збунтовані й здаються
Із радістю йому; беруть на сміх
Того, хто чинить опір, за дурну
Відвагу й смерть. У ньому бачать бога
Його і ваші вороги!
Мененій І всі ми
Загинемо, як нас не пошкодує
Цей благородний муж!
Коміній А хто попросить
У нього співчуття? Трибуни? Сором
їм не дозволить. А народ не більше
На милосердя в нього заслужив,
Ніж вовк у пастуха. Коли попросять
Найближчі друзі: "Зжалься ти над Римом!",
То завдадуть йому образу глибшу,
Ніж ті, кого ненавидить він люто,
Бо ж видадуться ворогами.
Мененій Правда!
Якби він підпалити захотів
Будинок мій, благати я не зміг би,
Щоб він пошкодував мене. Прекрасну
Ви змайстрували пастку зі своїми
Ремісниками.
Коміній Рим тремтить від жаху!
Ви завинили, ви!
Сіціній
і Брут А ми при чому?
Не ми, а ви! Патриції зрадливі,
Ви піддались юрбі і, мов звірота,
Його зі свистом вигнали!
Коміній Боюся,
Що він повернеться на той же посвист!
Авфідій в армії вже друге місце
Займає — і виконує накази
Коріолана, мов підлеглий. Наша
Вся хитрість, оборона й сила — відчай!
Це все, що Римові зосталось!
Входить гурт городян.
Мененій Ваша
Юрба надходить. Значить, об'єднались
Авфідій з Марцієм?! Це ви вчинили,
Це ви накликали біду жахливу,
Світ отруїли, як шапки смердючі,
Засалені угору підкидали,
Коріолана женучи. Та він
Вертається, і кожен волосочок
На головах воїтелів його
Для вас обернеться в канчук! Зітне він
Голів дурних не менше, ніж тих шапок
Підкинутих було, заплатить щедро
За ваші голоси. Отож, як спалить
Нас на вугілля всіх, ми заслужили
Такої смерті!
Городяни Новина жахлива!
1-й городянин Ну, щодо мене, то, коли сказав,
Щоб вигнати його, додав я потім:
"Шкода такого мужа!"
2-й городянин Я так само!
S-й городянин І я. Правду кажучи, так ми всі говорили. Ми
хотіли якнайкраще зробити, а тому погодились на його вигнання,
але в душі були проти.
Коміній Ви гарно голосуєте!
Мененій Ви Риму
Чудово прислужились голосами
І криками! Ти йдеш на Капітолій?
Коміній А що ж лишається робити? Йдімо.
Обидва виходять.
Сіціній Додому йдіть, панове, й не журіться.
їм хочеться, щоб то було все правда,
Для вигляду тремтять, а ви, одначе,
Спокійні будьте, йдіть собі додому!
1-й городянин Хай боги змилостивляться над нами! Ходімо,
люди добрі, ходім додому. Я завжди говорив, що ми зробили по-
милку, вигнавши його.
2-й городянин Ми всі так говорили. Але ходім додому.
Городяни виходять.
'Брут Мені не до вподоби ці новини.
Сіціній Мені також!
Брут Ходім на Капітолій,
Свого майна я половину дав би,
Щоб це була неправда.
Сіціній Що ж, ходім.
Виходять.
СЦЕНА 7
Табір недалеко від Рима.
Входять Авфідій та один з воєначальників.
Авфідій Всі горнуться до нього?
Воєначальник Я не знаю,
Яка нечиста сила в нім чарує,
Але на нього воїни твої
Перед їдою моляться; про нього
Говорять за столами і йому
За їдло дякують.