Осінь партіарха - Сторінка 32

Це епітети самого письменника. І вони вже зовсім з іншого, неміфотворчого ряду. Кронос чи Одін могли бути жорстокі, підступні; жалюгідними, недолугими їм бути не личило. А в Гарсіа Маркеса президент при всій своїй жорстокості й підступності ще й жалюгідний, ще й недолугий.

Радянський дослідник В. Земсков уважає, що розгулювання корів по президентському палацу метафорично виражає належність диктатора до клану латифундистів, скотопромисловців. Може, й так, адже роман весь пересипаний специфічними латиноамериканськими реаліями. Але корови у палаці (так само як прокажені і паралітики серед трояндових кущів) указують саме на безглуздя всього, що діється. Воно скрізь, у всьому, на кожному кроці. І в тому, що диктатор усе своє безконечне життя спав у повному вбранні на підлозі, зачинившись на всі замки, засуви й защіпки, спав при світлі лампи, на випадок як доведеться серед ночі втікати. І в тому, що до появи Летісії Насарено він не знав радощів плотського кохання. Та Летісію Насарено невдовзі зжерли нацьковані кимсь пси; її місце біля президента зайняв Саенс де ла Барра, що тягав йому в закривавлених мішках голови її можливих убивць.

Наслідуючи ассіро-вавилонські написи, Валерій Брюсов написав свого "Ассаргадона". Там цар називав себе "вождем земних царів" і нахвалявся, що "повалив" Сидон, що Елам "судьбу свою читав" у його погляді і навіть Єгиптові його мова "звучала як закон". Однак цар зізнається, що заплатив за все це великою ціною:

"І, впившись величчю, стою один над світом..."

Самотність Ассаргадона — жертва, принесена заради величі. Самотність диктатора з "Осені патріарха" — навіть не жертва. Адже він нічого не отримав за неї, нічого, крім влади, яка не обдаровує ні радістю, ні задоволенням. Влада ця, наче руки Летісії Насарено, все перетворює на тлін і гниль. І ассаргадонівський, так би мовити, аналог узурпатора — це напис: "Хай живе генерал!", власноручно написаний на стіні вбиральні палацу, про всяк випадок, без певної мети, як не мало певної мети все його абсурдне правління.

Істинне життя, хай важке, та справжнє, він проміняв на міраж, фікцію, брехню: "Він віддавався злочинам і брехні, він блаженствував у безбожжі та безчесті, і подолав свою гарячкову жадібність і свій природжений страх лише для того, щоб до кінця свого віку зберегти у руці свою скляну кульку, не розуміючи, що це — бездонне зло, пересичення яким породжує новий апетит до кінця всіх віків, мій генерале". Це звучить як вирок народу, що прозрів, народу, що струсив із себе тягар омани. Над трупом диктатора анонімний оповідач каже: "Ми так ніколи й не дізналися, ні хто він такий, ні який він із себе і чи не гра уяви — цей безглуздий тиран, який не знав, де лицевий, а де зворотний бік цього життя". Та читач, мабуть, зрозуміє, ким був диктатор, яким він був: те, що залишилось, коли згинув, розвіявся міф, — це людина юрби, темна, неосвічена, випадкова і найзвичайнісінька, яку піднесли на вершину ієрархічної драбини страхітливі закони антагоністичного світу.

Гарсіа Маркес зірвав машкару з цієї людини і з цього світу, і в тому його велика заслуга. Заслуга громадянина, заслуга митця. Він написав роман гнівний і яскравий, але нелегкий для читання, роман, оздоблений фантазією, повний символів, метафор, алегорій, глибоко національний, глибоко традиційний і водночас сміливий і новаторський.

[1] Губернатор; первісне значення — той, хто виправляє (Тут і далі прим, перекладача.).

[2] Міцний напій із цукрової тростини.

[3] Різновид папуги.

[4] Старовинна іспанська монета.

[5] Морський птах.

[6] Гай Транквілл Светоній (прибл. 70 — 140 pp. н. е.) — римський історик.

[7] "З днем народження!" (англ.).

[8] Персонажі латиноамериканського фольклору.

[9] Птах, який може копіювати голоси інших птахів.

[10] Популярний персонаж афро-кубинського фольклору.

[11] Страва зі смажених помідорів, перцю та гарбуза.

[12] Зменшувальне від Ігнасіо.

[13] Римський поет та історик І ст. до н. е.

[14] Римський поет ІІІ ст. до н. е.

[15] Римський комедіограф II ст. до н. е.