Ревізор - Сторінка 15
- Микола Гоголь -
Я нічого, зовсім нічого...
А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Звісно, ви...
Л у к а Л у к и ч. Звичайно. Прибігли, як божевільні, з трактиру: "Приїхав, приїхав і грошей не платить..." Знайшли велику птицю!
Г о р о д н и ч и й. Натурально, ви! плетуни міські, брехуни прокляті!
А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Щоб вас чорт забрав з вашим ревізором та оповіданнями.
Г о р о д н и ч и й. Тільки нишпорите по місту та бентежите всіх, торохтії прокляті! Плітки сієте, сороки короткохвості!
А м о с Ф е д о р о в и ч. Паскудники прокляті!
Л у к а Л у к и ч. Ковпаки!
А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Сморжі короткопузі! (Всі обступають їх).
Б о б ч и н с ь к и й. Їй-богу, це не я, це Петро Іванович.
Д о б ч и н с ь к и й. Е, ні, Петре Івановичу, ви ж бо перші теє...
Б о б ч и н с ь к и й. А от і ні; перші ото були ви.
Ява остання
Ті самі і жандарм.
Ж а н д а р м. Чиновник, що приїхав за іменним наказом з Петербурга, викликає вас цю ж мить до себе. Він зупинився в гостиниці.
(Сказані слова вражають, як громом, усіх. Звук подиву однодушно вилітає з дамських уст; вся група, враз перемінивши пози, залишається скам’янілою).
НІМА СЦЕНА
Городничий посередині у вигляді стовпа з розставленими руками та закинутою назад головою. Праворуч його дружина й дочка, із спрямованим до нього рухом усього тіла; за ними поштмейстер, що перетворився на знак запитання, звернений до глядачів; за ним Лука Лукич, що розгубився найбезневиннішим способом; за ним, коло самого краю сцени, три дами, гості, що притулились одна до одної з найсатиричнішим виразом облич, який стосується безпосередньо родини городничого. Ліворуч від городничого: Земляника, що нахилив голову трохи набік, наче до чогось прислухаючись; за ним суддя з розчепіреними руками, що присів майже до землі й зробив рух губами, немовби хотів посвистати або вимовити: "Ось тобі, бабуню, і Юрія!" За ним Коробкін, який обернувся до глядачів з примруженим оком і ущипливим натяком на городничого; за ним, коло самого краю, Добчинський і Бобчинський із спрямованим один до одного рухом рук, роззявленими ротами і виряченими один на одного очима. Інші гості залишаються просто стовпами. Майже півтори хвилини скам’яніла група зберігає таке становище. Завіса спускається.
1 Городничий — у першій половині XIX ст. начальник поліції в повітовому місті.
2 Ботфорти — високі чоботи з стоячими халявами й широкими розтрубами.
3 Вольтер’янець — вільнодумець, прибічник французького філософа Вольтера (1694–1778), особа, яка засвоїла скептицизм Вольтера щодо релігії.
4 Олександр Македонський (356 — 323 до нашої ери) — цар Македонії, славетний полководець давніх часів, що завоював Малу Азію, Єгипет, Персію, частину Індії.
5 Пасаж — випадок, пригода.
6 "Московские ведомости" — газета, яку видавав Московський університет.
7 В блаженстві, в раю.
8 Штандарт — прапор.
9 Цивільному, не військовому.
10 Нотиція — повідомлення.
11 Подорожня — документ, який давав право їхати казенними поштовими кіньми. В подорожній записувалося: маршрут, чин і прізвище того, хто їхав, а також, у якій справі він їхав — в службовій чи у власній.
12 Джон Масон (1705–1763) — англійський духовний письменник. Книги його були широко розповсюджені у XVIII і на початку XIX століття.
13 Вівсяний суп.
14 Соломон — цар ізраїльський; за легендою, був надзвичайно мудрий.
15 Єлистратишко — колезький регістратор, найнижчий цивільний чин у царській Росії.
16 Щукін двір — один з петербурзьких базарів.
17 Картуз — згорток із твердого паперу, в якому продавався тютюн для люльки.
18 Штос — азартна гра в карти.
19 "Роберт Диявол" — опера німецького композитора Мейербера. "Не ший мені, матінко, червоний сарафан" — пісня.
20 Йохим — відомий у 30-х роках XIX ст. петербурзький каретний майстер.
21 Фриштик — сніданок.
22 Шантрет — шатен.
23 Свіжопросолена тріска.
24 Забастувати — при грі в банк — не збільшувати ставки. Гнути від трьох ріжків — збільшувати ставку втроє.
25 Подорож.
26 Розумієте.
27 "Одруження Фігаро" — комедія французького письменника Бомарше; "Норма" — опера італійського композитора Белліні; Барон Брамбеус — псевдонім російського письменника О. І. Сенковського, редактора журналу "Библиотека для чтения"; "Фрегат Надія" — твір російського письменника О. О. Бестужева-Марлінського (1797–1837); "Московський телеграф" — журнал, що його видавав М. О. Полєвой з 1825 по 1834 рік, коли цей журнал був закритий за ліберальний напрямок.
28 Натяк на О. І. Сенковського. який завжди виправляв, часто до невпізнання статті, що надходили до "Библиотеки для чтения", видаваної книготоргівцем О. Ф. Смірдіним.
29 Привласнення чужої літературної праці цілком або частково (плагіаторство) — явище поширене в літературних колах 30-х років XIX століття. Літературні спекулянти привласнювали заголовки романів Загоскіна, повістей Марлінського та інших авторів.
30 В 30-х роках XIX століття гастрономи виписували закордонні консерви; серед них був суп з черепах, заготовлений в Ост-Індії, та обіди, виготовлені в Парижі. Консерви були тоді дуже рідкою річчю, бо Микола І заборонив привозити їх до Росії.
31 Бонтон — хороший, пристойний тон.
32 Якобінець — член крайньої лівої політичної партії в епоху французької революції 1789 р.
33 Прикази громадської опіки — установи в кожній губернії що відали справами благодійності: для збільшення коштів прикази провадили позичкові й ощадні операції.
34 Прогони — визначена плата за кожного коня і версту, залежно від трактів.
35 "О ты, что в горести напрасно на бога ропщешь, человек" — початкові слова оди М. В. Ломоносова.
36 Пояснення; в даному випадку — освідчення.
37 М. М. Карамзін — російський Історик і письменник початку XIX століття "Закони засуджують..." — початкові слова пісні юнака з його повісті "Острів Борнгольм".
38 Кавалерія — в царській Росії відзнака за заслуги, стрічка якого-небудь ордена.
39 Спеціальним посланцем.
40 Моветон — поганий тон, невихований.
41 Реприманд — цілковита, неприємна несподіванка.
А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Звісно, ви...
Л у к а Л у к и ч. Звичайно. Прибігли, як божевільні, з трактиру: "Приїхав, приїхав і грошей не платить..." Знайшли велику птицю!
Г о р о д н и ч и й. Натурально, ви! плетуни міські, брехуни прокляті!
А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Щоб вас чорт забрав з вашим ревізором та оповіданнями.
Г о р о д н и ч и й. Тільки нишпорите по місту та бентежите всіх, торохтії прокляті! Плітки сієте, сороки короткохвості!
А м о с Ф е д о р о в и ч. Паскудники прокляті!
Л у к а Л у к и ч. Ковпаки!
А р т е м і й Ф и л и п о в и ч. Сморжі короткопузі! (Всі обступають їх).
Б о б ч и н с ь к и й. Їй-богу, це не я, це Петро Іванович.
Д о б ч и н с ь к и й. Е, ні, Петре Івановичу, ви ж бо перші теє...
Б о б ч и н с ь к и й. А от і ні; перші ото були ви.
Ява остання
Ті самі і жандарм.
Ж а н д а р м. Чиновник, що приїхав за іменним наказом з Петербурга, викликає вас цю ж мить до себе. Він зупинився в гостиниці.
(Сказані слова вражають, як громом, усіх. Звук подиву однодушно вилітає з дамських уст; вся група, враз перемінивши пози, залишається скам’янілою).
НІМА СЦЕНА
Городничий посередині у вигляді стовпа з розставленими руками та закинутою назад головою. Праворуч його дружина й дочка, із спрямованим до нього рухом усього тіла; за ними поштмейстер, що перетворився на знак запитання, звернений до глядачів; за ним Лука Лукич, що розгубився найбезневиннішим способом; за ним, коло самого краю сцени, три дами, гості, що притулились одна до одної з найсатиричнішим виразом облич, який стосується безпосередньо родини городничого. Ліворуч від городничого: Земляника, що нахилив голову трохи набік, наче до чогось прислухаючись; за ним суддя з розчепіреними руками, що присів майже до землі й зробив рух губами, немовби хотів посвистати або вимовити: "Ось тобі, бабуню, і Юрія!" За ним Коробкін, який обернувся до глядачів з примруженим оком і ущипливим натяком на городничого; за ним, коло самого краю, Добчинський і Бобчинський із спрямованим один до одного рухом рук, роззявленими ротами і виряченими один на одного очима. Інші гості залишаються просто стовпами. Майже півтори хвилини скам’яніла група зберігає таке становище. Завіса спускається.
1 Городничий — у першій половині XIX ст. начальник поліції в повітовому місті.
2 Ботфорти — високі чоботи з стоячими халявами й широкими розтрубами.
3 Вольтер’янець — вільнодумець, прибічник французького філософа Вольтера (1694–1778), особа, яка засвоїла скептицизм Вольтера щодо релігії.
4 Олександр Македонський (356 — 323 до нашої ери) — цар Македонії, славетний полководець давніх часів, що завоював Малу Азію, Єгипет, Персію, частину Індії.
5 Пасаж — випадок, пригода.
6 "Московские ведомости" — газета, яку видавав Московський університет.
7 В блаженстві, в раю.
8 Штандарт — прапор.
9 Цивільному, не військовому.
10 Нотиція — повідомлення.
11 Подорожня — документ, який давав право їхати казенними поштовими кіньми. В подорожній записувалося: маршрут, чин і прізвище того, хто їхав, а також, у якій справі він їхав — в службовій чи у власній.
12 Джон Масон (1705–1763) — англійський духовний письменник. Книги його були широко розповсюджені у XVIII і на початку XIX століття.
13 Вівсяний суп.
14 Соломон — цар ізраїльський; за легендою, був надзвичайно мудрий.
15 Єлистратишко — колезький регістратор, найнижчий цивільний чин у царській Росії.
16 Щукін двір — один з петербурзьких базарів.
17 Картуз — згорток із твердого паперу, в якому продавався тютюн для люльки.
18 Штос — азартна гра в карти.
19 "Роберт Диявол" — опера німецького композитора Мейербера. "Не ший мені, матінко, червоний сарафан" — пісня.
20 Йохим — відомий у 30-х роках XIX ст. петербурзький каретний майстер.
21 Фриштик — сніданок.
22 Шантрет — шатен.
23 Свіжопросолена тріска.
24 Забастувати — при грі в банк — не збільшувати ставки. Гнути від трьох ріжків — збільшувати ставку втроє.
25 Подорож.
26 Розумієте.
27 "Одруження Фігаро" — комедія французького письменника Бомарше; "Норма" — опера італійського композитора Белліні; Барон Брамбеус — псевдонім російського письменника О. І. Сенковського, редактора журналу "Библиотека для чтения"; "Фрегат Надія" — твір російського письменника О. О. Бестужева-Марлінського (1797–1837); "Московський телеграф" — журнал, що його видавав М. О. Полєвой з 1825 по 1834 рік, коли цей журнал був закритий за ліберальний напрямок.
28 Натяк на О. І. Сенковського. який завжди виправляв, часто до невпізнання статті, що надходили до "Библиотеки для чтения", видаваної книготоргівцем О. Ф. Смірдіним.
29 Привласнення чужої літературної праці цілком або частково (плагіаторство) — явище поширене в літературних колах 30-х років XIX століття. Літературні спекулянти привласнювали заголовки романів Загоскіна, повістей Марлінського та інших авторів.
30 В 30-х роках XIX століття гастрономи виписували закордонні консерви; серед них був суп з черепах, заготовлений в Ост-Індії, та обіди, виготовлені в Парижі. Консерви були тоді дуже рідкою річчю, бо Микола І заборонив привозити їх до Росії.
31 Бонтон — хороший, пристойний тон.
32 Якобінець — член крайньої лівої політичної партії в епоху французької революції 1789 р.
33 Прикази громадської опіки — установи в кожній губернії що відали справами благодійності: для збільшення коштів прикази провадили позичкові й ощадні операції.
34 Прогони — визначена плата за кожного коня і версту, залежно від трактів.
35 "О ты, что в горести напрасно на бога ропщешь, человек" — початкові слова оди М. В. Ломоносова.
36 Пояснення; в даному випадку — освідчення.
37 М. М. Карамзін — російський Історик і письменник початку XIX століття "Закони засуджують..." — початкові слова пісні юнака з його повісті "Острів Борнгольм".
38 Кавалерія — в царській Росії відзнака за заслуги, стрічка якого-небудь ордена.
39 Спеціальним посланцем.
40 Моветон — поганий тон, невихований.
41 Реприманд — цілковита, неприємна несподіванка.