Смертельний світ - Сторінка 20

Зробиш це. І все що попросиш ми дамо. Це обіцянка, а ми своїх обіцянок не порушуємо.

Напруга і скаля описаного вразили Джейсона. Він знав, що Рез казав правду і всі ресурси планети будуть його, якщо він зробить як йому кажуть. На мить він спокусився, смакуючи думки про те як би могло бути. Відтак прийшло усвідомлення, що то була б лиш половина вирішення, до того ж кепського. Якщо б ці люди були достатньо сильними, спершу вони б спробували знищити містян. В результаті була б кривава міжусобна війна, яка, ймовірно, знищила б усіх. Відповідь Реза була доброю, однак була лише напів відповіддю.

Джейсон мав знайти краще рішення. Таке щоб зупинити всі війни на цій планеті і дозволило обидвом групам людей жити в мирі.

— Я не робитиму нічого на шкоду твоїм людям Резе, і все що зможу, щоб допомогти їм, — сказав Джейсон.

Така напіввідповідь задовольнила Реза, що бачив лиш одне трактування. Він витратив залишок ранку біля комунікатора домовляючись про обмін продовольства, що здійснювалось на торговому майданчику.

— Продовольство готове і ми послали сигнал, — сказав він. — Вантажівка буде там завтра і ти будеш чекати на неї. Все домовлено, як я й казав. Ти з Наксою вирушаєте зараз. Ви повинні прибути на місце зустрічі до вантажівок.

XIX.

— Вантажівка майже тут. ‘наєш, що робити? — запитав Накса.

Джейсон кивнув і знову глянув на мерця. Якийсь звір відірвав йому руку і той помер від втрати крові. Відірвана рука була прив'язана в рукав сорочки, щоб здалеку це виглядало природно. Споглядання руки зблизька, а на додачу бліда шкіра і приголомшений вираз обличчя, змушували Джейсона почуватись нещасним. Він волів би бачити цих трупів безпечно похованими. Однак він розумів їх значення сьогодні.

— Ось вони. Зачекай, поки він відвернеться, — прошепотів Накса.

Броньована вантажівка цього разу тягла три самохідні причепи. Поїзд виїхав схилом скелі і запібікав спиняючись. Кренон виліз з кабіни й уважно роздивився довкола перш ніж відмикати причепи. З ним був навантажник щоб допомогти з завантаженням.

— Зараз! — прошипів Накса.

Джейсон вирвався на галявину, біг, викрикуючи ім'я Кренона. Позаду нього почувся тріск коли двоє прихованих чоловіків викинули трупи з кущів йому навздогін. Він повернувся і не зупиняючись вистрілив, підстреливши трупа ще в повітрі.

Тріснув инший пістолет, то вистрілив в Кренон, приголомшуючи двічі мертвого трупа, перш ніж той впав на землю. Тоді він ліг ниць, стріляючи в ліс позад Джейсона.

Щойно Джейсон досяг вантажівки в повітрі продзижчала стріла і гарячий біль простромив йому спину, кидаючи його на землю. Він роздивився навколо, поки Кренон затягував його крізь двері і побачив металеву арбалетну стрілу, що стирчала з його плеча.

— Пощастило, — сказав пирієць. — На цаль нижче й отримав би в серце. Я попереджав тебе про цих корчувальників. Тобі пощастило відбутись лиш цим. — Він лежав за дверима і лупив по вже тихому лісі.

Витягання стріли боліло набагато більше ніж коли вона вразила. Джейсон проклинав біль поки Кренон робив перев'язку і захоплювався влучністю людей, що його підстрелили. Вони ризикували життям щоб зробити його втечу якомога більш реалістичною. На додачу ризикуючи, що він може переметнутись проти них після того як його підстрелили. Вони зробили роботу цілком ретельно і він проклинав їх за цю ефективність.

Кренон з побоюванням виліз з вантажівки коли перев'язав Джейсона. Швидко скінчив завантаження, він завів поїзд з причепів і рушив назад до міста. Джейсон заштрикнувся знеболювальним і задрімав щойно вони рушили.

Поки він спав, Кренон мабуть передав все по радіо, бо коли вони прибули Керк вже чекав. Щойно вантажівка в'їхала в межі обводу він відчинив двері і витяг Джейсона. Пов'язка відтягнулась і Джейсон відчув, що рана відкрилась. Він зціпив зуби, Керку не сподобалося б чути його крики.

— Я ж тобі казав лишатись в будівлях поки не відлетить корабель. Чому ти вийшов? Чому ти вийшов на вулицю? Ти говорив з корчувальниками, чи не так? — з кожним питанням він термосив Джейсона.

— Ні з ким я не говорив. — Вдалось Джейсону витиснути слова. — Вони намагались схопити мене, я пристрелив двох, переховувався, поки не вернулась вантажівка.

— А тоді підстрелив ще одного, — сказав Кренон. — Я бачив. Добрий постріл. Гадаю я також вцілив одного. Пусти його Керку, вони вистрілили йому в спину, перш ніж він досяг вантажівки.

Досить пояснень, подумав Джейсон. Не перестарайся. Дозволь йому вирішити пізніше. Зараз саме час змінити тему. Існує єдина річ, що відволіче його від корчувальників.

— Я борюсь у вашій війні Керку поки ти безпечно сидиш в межах обводу. — Джейсон притулився до краю вантажівки коли Керк послабив хватку. — Я дізнався, через що ви б'єтесь з цією планетою насправді, і як можна перемогти. Тепер дозволь мені сісти і я тобі скажу.

Під час їх розмови зійшлось більше пирійців. Тепер всі завмерли. Як і Керк вони застигли, дивлячись на Джейсона. Коли Керк сказав, це було для всіх них.

— Що ти маєш на увазі?

— Лиш те, що сказав. Пир бореться з вами — активно і свідомо. Відійди досить далеко від міста і зможеш відчувати хвилі ненависті, що на нього спрямовані. Ні, так не вийде — ви не зможете, тому що ви виросли разом з ним. Однак я можу, і будь-хто з якими-небудь екстрасенсорними здібностями може. Існує вказівка воювати проти вас постійно спрямована на місто. Життєві форми на цій планеті чутливі до парапсихологічного випромінювання і відповідно реагують на цей сигнал. Вони нападають і змінюються, і мутують щоб вас знищити. І вони продовжуватимуть у тому ж руслі, поки ви всі не згинете. Якщо ви не зможете зупинити війну.

— Як? — ляснув словами Керк і кожне лице повторило питання.

— Треба з'ясувати хто або що посилає це повідомлення. Форми життя, які вас атакують не мають інтелекту для аргументації. Їм наказують так робити. Гадаю, що знаю, як знайти джерело цих наказів. Тоді постане питання переслати повідомлення з проханням про перемир'я і остаточного припинення усіх військових дій.

По його словах наступила мертва мовчанка, пирійці намагались осягнути ідеї. Керк першим розвіяв все геть.

— Повертайтесь до своєї роботи. Це мій обов'язок і я про це потурбуюсь. Як тільки-но я з'ясую скільки в цьому істини, якщо вона тут взагалі є, то підготую ретельний звіт. — Люди поволі розійшлись озираючись.

XX.

— Тепер з самого початку, — сказав Керк. — І зі всіма подробицяими.

— Я можу додати дуже мало фізичних фактів. Я бачив тварин, зрозумів поклик. Я навіть поекспериментував з деякими з них і вони реагували на мої психічні команди. Зараз, я повинен відстежити джерело наказів, які підтримують цю війну.

— Скажу тобі щось чого досі нікому не казав. Мені не просто щастить в азартних іграх. У мене достатньо екстрасенсорних здібностей щоб змінювати ймовірність на свою користь. Ця здатність нестійка, тож я намагався її вдосконалити зі зрозумілих причин. Протягом останніх десяти років мені вдалося вивчати їх в усіх центрах, що здійснюють дослідження в царині телепатії. У порівнянні з иншими галузями знань, про цю відомо на диво мало. Основні екстрасенсорні здібності можна покращити вправляючись і розроблено деякі пристрої, що діють як підсилювачі псі хвиль. Правильно використаний один з таких приладів перспективний напрям для пошуків.

— Ти хочеш змайструвати такий пристрій? — запитав Керк.

— Саме так. Збудувати його і перенести його на кораблі за межі міста. Сигнал достатньо сильний, щоб підтримувати цю споконвічну війну мусить бути достатньо сильним, щоб його відстежити. Я його відслідкую, зв'яжуся з істотами, що його випромінюють і спробую з'ясувати, чому вони це роблять. Припускаю, ти погодишся з будь-який розумним планом, який припинить цю війну?

— Будь-що розважливе, — холодно сказав Керк. — Як довго тобі треба, щоб змайструвати цей пристрій?"

— Усього кілька днів, якщо у вас тут є всі деталі, — сказав йому Джейсон.

— Тоді роби. Я скасую теперішній рейс і притримаю корабель, готовим до дій. Коли пристрій буде готовий, відстежиш сигнал і доповіси мені.

— Згода, — сказав встаючи Джейсон. — Щойно оброблять цю рану у спині я складу список необхідних речей.

Похмурого, невсміхненого чоловіка на ім'я Скоп призначили Джейсону як поєднання конвоїра та охоронця. Він дуже серйозно сприймав свою роботу і за короткий термін Джейсон зрозумів, що він був в'язнем на волі. Керк прийняв його історію, однак не було жодних гарантій, що повірив. Одне його слово і охоронець міг перетворитися на ката.

Холодна думка вразила Джейсона, вона безсумнівно була такою, що могла б здійснитись. Повірив йому Керк чи ні, він не міг дозволити собі ризикувати. Поки існувала найменша можливість, що Джейсон зв'язувався з корчувальниками, йому не могли дозволити покинути планету живим. Лісові люди були недалекими, якщо думали, що такий очевидний план міг здійснитись. Або ж вони просто вирішили випробувати долю, сподіваючись, що він міг випадково спрацювати? Авжеж, їм не було чого втрачати.

Джейсон тільки частково переймався роботою складаючи список необхідних для псі пеленгатора матеріалів. Думками він блукав тісними колами у пошуках виходу, якого не існувало. Він був занадто вплутаним у справу, щоб тепер просто відступитись. Керк ніколи б цього не дозволив. Якщо він не зможе знайти спосіб припинити війну і врегулювати питання корчувальників він опиниться у безвиході, решту днів свого життя. До того воно буде дуже коротким.

Коли список був готовий, він зв'язався з відділом постачань. З певними замінами, все йому необхідне було в наявності і мало бути доправлене йому. Скоп явно занурився в дрімоту в кріслі і Джейсон, підперши рукою голову щоб її не обтяжувало тяжіння, розпочав креслити робочий ескіз пристрою.

Раптом Джейсон оглянувся усвідомлюючи тишу. Він чув машинерію будівлі і голоси в передпокої зовні. Що ж це за тиша...?

Психічна тиша. Він був настільки зайнятий з часу свого повернення в місто, що не помітив повної відсутності будь-якого психічного сприйняття. Не вистачало постійного потоку тваринних впливів, як не було нечіткого чуттєвого усвідомлення його екстрасенсорних здібностей. Раптово зі спалахом усвідомлення він пригадав, що в цьому місці так було завжди.

Він намагався прислухатись розумом і зупинився майже до того як розпочав.