Вузький шлях

Тит Колліандер

Вузький шлях

(Переклад українською Ірини Грицак)

1.

Про ясну і незмінну ціль

Якщо хочеш спасти свою душу і досягнути вічного життя, прокинься від лінивства, перехрестися і скажи: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь".Віра здобувається не мріями, а працею. Не слова і роздуми дають нам пізнання Бога, а досвід. Ми знаємо, щоб перевітрити кімнату потрібно відчинити вікно. Щоб засмагнути , потрібно вийти на сонце. Віра не досягається іншим способом; ніякої цілі не осягнеш, залишаючись у бездіяльному очікуванні, – кажуть святі отці. Нехай прикладом для нас буде блудний син, який вставши, пішов до батька свого (Лк.15:20).

Як би низько ти не впав, якими земними путами ти не був би пов'язаний, ніколи не пізно встати. Недарма в Писанні підкреслено, що Аврааму було 75 років, коли він пустився в дорогу, і що робітник, який прийшов в одинадцятій годині, отримав ту ж винагороду, як і робітник, який прийшов о першій годині.

Надто рано теж не може бути. Лісову пожежу необхідно гасити якомога швидше, з самого початку; ти ж не хочеш бачити свою душу спустошену й обвуглену. Вже в хрещенні тобі було доручено вести невидиму боротьбу з ворогами твоєї душі... Отож починай боротьбу негайно! Ти вже достатньо зволікав і через байдужість та лінь втратив багато дорогоцінного часу. Тому ти повинен почувати себе, немов би починаючи все з початку, оскільки чистоту, отриману при хрещенні, ти втратив і знівечив. Отже, встань і дій зараз же. Не відкладай свого наміру до вечора, чи до завтра, чи до закінчення початих тобою справ. Відкладання може стати фатальним.

Ні, в цей час, в цю мить твого рішення, докажи на ділі відречення від свого старого "я", почни нове життя, поставивши собі нову ціль, і йди цим новим шляхом. Встань без страху і скажи: Господи, дай мені з цієї миті закласти благий початок. Поможи мені! Бо перш за все ти потребуєш Божої допомоги. Міцно дотримуйся свого наміру і не оглядайся назад. Жінка Лота, оглянувшись, перетворилася в соляний стовп – це для нас попереджуючий приклад (Бт.19:26).Ти скинув з себе стару людину, забудь її. Як і Авраам ти почув голос Бога: Вийди від своєї землі і від родини своєї, і з дому батька свого в землю, яку Я покажу тобі (Бт.12:1). На цю землю віднині ти повинен звернути всю свою увагу.

2.

Про недостатність людської сили

Святі Отці одноголосно твердять: Перше, про що ти повинен пам'ятати, це ні за яких обставин не надіятися на самого себе. Боротьба, яка чекає на тебе, є надзвичайно важкою, і тільки твоєї власної людської сили цілком недостатньо для цього. Покладаючись лише на свою силу, ти впадеш і бажання продовжувати боротьбу вичерпається. Лише Господь, може надати тобі бажану перемогу. Багатьом на початку цієї дороги важко відмовитися від надії на себе. Однак це потрібно перебороти, інакше ми не зможемо рухатися далі. Бо як прийматиме поради, напоумлення і допомогу людина, яка впевнена, що вона все вміє і все знає, і не потребує ніяких вказівок? Через таку стіну самовпевненості не може проникнути жодне проміння світла. Пророк Ісая виголошує: Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! (Іс.5:21), і апостол Павло провіщає: не вважайте за мудрих себе! (Рим.12:16). Царство Небесне відкрите немовлятам, а для тих, хто вважає себе мудрими і розумними, Царство Небесне закрите.

Тому ми повинні уважно слідкувати за тим, щоб позбутися надмірної самовпевненості. Ця самовпевненість так вкоренилась у нас, що ми навіть не помічаємо, як вільно вона володіє нашим серцем. І саме ця наша егоцентричність, зверхність і самолюбство є причиною всіх наших труднощів, ув'язнення пристрастями, скорботами і хворобами, як душевними, так і тілесними.

Тому уважно постеж за собою і побачиш, що ти зв'язаний бажанням виконувати свою волю, і тільки свою; цим твоя свобода обмежена і ти блукаєш, ніби в'язень, з ранку до вечора; зараз мені хочеться пити, тепер я хочу встати і знову читати газету, — так ти завжди є в'язнем своїх бажань, і, якщо при виконанні твоїх бажань з'являються якісь перепони, ти стаєш незадоволеним, нетерпеливим і дратівливим. Зазирни у глибину свого серця, і ти побачиш таку ж картину. Це легко помітити по тому неприємному відчутті, яке ти маєш, коли хтось тобі протирічить. Таким чином, ми живемо у неволі, але там, де Дух Господній — там воля (2Кр.3:17).

Таке самопоглинання не може принести нічого доброго. Хіба Господь не дав нам заповідь любити ближнього свого, як самого себе і любити Господа більш за все? Але чи так ми чинимо? Хіба не зайняті наші думки перш за все нашим власним благом? Ні, будь твердо впевнений, що ти сам не можеш зробити нічого доброго і якщо з'явиться у тебе прагнення до добра, то знай, що воно не твоє; воно іде від Джерела добра; це дар Життєдателя. Так само і сили для здійснення цього прагнення не твої, а послані тобі Господом.

3.

Нива нашого серця

Нове життя, яке ти щойно вирішив почати, часто порівнюють з життям рільника. Земля, яку він обробляє, дана йому Богом, як і насіння, сонячне світло, дощ і сходження злаків. Однак праця доручена йому самому. Якщо рільник хоче отримати рясний врожай, він повинен від ранку до вечора орати і боронувати землю, зрошувати, тому що посіву загрожують різні небезпеки, які можуть знищити врожай. Працю не можна призупиняти, рільник постійно повинен бути пильним; але все-таки врожай цілком залежить від Господа.

Земля, дана нам для обробітку, про яку треба турбуватися і яку потрібно охороняти, це – нива нашого серця. Врожай – це Вічне Життя. Вічне тому, що воно не залежить ні від часу, ні від простору, ні від інших зовнішніх обмежень, це життя справжньої любові, милосердя і світла, яке є безконечним, і саме тому є вічним. Це і є духовне життя в духовній сфері – певний духовний (внутрішній) стан людини. Цей духовний стан набуває свого початку тут і не має кінця; ніщо земне не владне над ним, і шукати його треба в людському серці..

Переслідуй самого себе, — каже св. Ісаак Сірійський, – і ворог твій буде вигнаний твоїм наближенням. Примирися сам із собою, і примириться з тобою небо і земля. Спробуй увійти у свою внутрішню кліть, і ти побачиш кліть небесну, тому що ця і та – одне й те ж, і, увійшовши в одну, побачиш обидві. Драбина в те царство всередині тебе, потаємна в душі твоїй. Занурся в себе самого і, побачивши свій власний гріх, знайдеш там сходи, по яких ти спроможний будеш підійматися. Небесна кліть, про яку говорить св. Ісаак, і є Вічним Життям. Христос називає її Царством Небесним і Царством Божим. "Боже Царство всередині вас" (Лк.17:21). Жити у Христі – означає жити у Вічному Житті..

4.

Про мовчазну і невидиму боротьбу

Тепер, коли ми усвідомили, де відбувається почата нами боротьба і яка її мета, стає зрозумілим, чому цю боротьбу називають невидимою. Все відбувається мовчки в глибині нашого серця, і ще одне, що дуже важливе і чого навчать св. Отці: тримай свої уста закриті, не говори про свою таємницю. Якщо у лазні відкрити двері, то тепло випарується. Отже, нікому нічого не кажи про своє рішення. Не виказуй жодним словом про почате тобою нове життя, про твої переживання, про той досвід, який, на твою думку, ти здобуваєш. Це стосується лише Господа і тебе, і тільки вас обох. Єдиним винятком буде твій духівник. Мовчати дуже важливо, тому що будь-яке обговорення свого життя і своїх дій дає лише поживу до самолюбства і самовпевненості. А це треба перш за все побороти в собі! Навпаки, у тиші зростає довіра до Господа, Який бачить те, що потаємне; у мовчанні вчишся говорити з Тим, Хто чує без слів. Бо ж до нього ти линеш і на Нього покладаєш всі надії, у вічності не потрібні слова.

Віднині ти повинен пам'ятати, що все, що зустрічається на твоєму шляху, послане тобі Господом, як допомога у твоїй боротьбі. Він один лише знає, що для тебе корисне і чого ти в даний момент потребуєш: у невдачах чи в успіхах, у спокусах чи в падіннях. Ніщо не випадкове, а все тобі посилається для навчання; це ти повинен усвідомити собі, бо таким чином, зростає довіра до Господа, якого ти наслідуєш.

Для успіху на цьому шляху св. Отці дають ще одну настанову: ти повинен дивитися на себе, як на дитину, яка вивчає перші букви, робить перші несміливі кроки. Вся твоя земна мудрість і життєвий досвід зовсім не мають вартості у боротьбі, що на тебе чекає; твоє суспільне становище і земне багатство також не мають ніякого значення. Маєток, що використовується не на служіння Господу, є тягарем, і будь-яке знання, що не спрямоване на очищення серця – безплідне і тому шкідливе, бо воно веде до марнославства. Таке знання називається голим, воно холодне і не породжує любові. Ти повинен залишити всі знання і стати божевільним, щоб зробитися багатим, і стати немічним, якщо хочеш бути сильним.

5.

Про зречення себе і очищення серця

Нагий, нікчемний і немічний, ти підступаєш до найважчого завдання для людини: побороти пристрасть – завжди догоджати тільки собі. Боротьба твоя полягає саме в тому, щоб переслідувати самого себе, бо, поки в тобі панує бажання чинити власну волю, ти не можеш з чистого серця взивати до Господа: "нехай буде воля Твоя". А поки ти високо оцінюєш себе, ти ніколи не зрозумієш, що є насправді цінним: оскільки ти не відмовляєшся від своєї свободи, ти не можеш отримати істинну свободу, де панує тільки одна Воля. Сокровенний шлях святих: "Не давай собі свободи і ти матимеш її".

Сказано: терня і осот породить земля. Тяжко, у поті чола, людина мусить обробляти її. Земля – це ти, твоє власне тіло. Св. Марко каже: тобі не корисне здобуття благ без праці. Легке досягнення породжує високомірність. Але як почати "переслідувати себе"? Це означає відмовитися чинити свою волю, задовольняти свої бажання. Св. Отці радять почати з дрібниць. Як ти можеш загасити великий вогонь, каже Св. Єфрем Сірійський, якщо спочатку не навчишся гасити малий? Якщо ти хочеш звільнитися від пристрасті, переможи спочатку свої дрібні бажання. Не думай, що одне можна відокремити від другого: вони з'єднані як довгий ланцюг чи сітка.

Отже, не варто починати боротися з важкими пороками і поганими звичками, не перемагаючи водночас свої дрібні слабкості: любов до солодощів, балакучість, цікавість, суєтність.