Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу - Сторінка 24

—Ех, маминих галушок би тепер!— зітхнув Іван.

Нарешті й заднє колесо переповзло через нього.

Сила встав і обтріпався від пилюки.

—Фантастика!— вигукував Піцікато, знімаючи шкіряні рукавички. Він потиснув Іванові руку і просто на капоті став виписувати чек. Усе це ретельно знімали фотографи. Вручаючи винагороду, він підняв палець догори: «Містер Піцікато — власник автомобільного заводу. Хай вам щастить, Джоне Сило!» Далі скочив в авто, у якому вже сиділи фотографи, і за ними тільки закурилося.

Наступного дня в газетах з’явилася реклама «найбезпечнішого автомобіля» зі світлинами, на яких машина переїжджає через Івана Силу.

—Ех, Америко!— зітхнув парубійко, розглядаючи часопис, який йому приніс Пандорський.— Гроші — понад усе.

Але тепер його циркова програма поповнилася ще одним «смертельним номером». Причому керувала автомобілем, набитим усіма циркачами, сама мадам Бухенбах. Від такого щастя вона мало не плакала. Адже пані Аделія нарешті теж виходила на публіку. І в неймовірних оваціях бачила більше заслугу власної вроди, ніж витривалості свого ведмедика.

РОЗДІЛ СОРОКОВИЙ, У ЯКОМУ КАРЛИК ПІНЯ МУСИТЬ ВИБИРАТИ

Уже кілька місяців цирк долав цю велетенську країну, яка простяглася від одного океану до іншого. Маленькі містечка і гігантські мегаполіси однаково тепло приймали цирк «Бухенбах» та його коштовну перлину — найдужчу людину Старого і Нового світу.

Після втрати єдиного спільника карлик Піня впав у тугу.

Він постійно боявся, що Пандорський усе розповість мадам Бухенбах. Тоді його виженуть з цирку і він стане знову нікому не потрібен.

Він часто нишком плакав, а вечорами підходив до вагончика хлопців і через шибку дивився, що робить його мавпочка.

Одного разу під час виступу карлика, коли Беня знову почала його скубти і глядачі хапалися за черево, на арену вибігла маленька пані. Вона почала захищати Піню від мавпочки, але та тільки показувала язика і далі продовжувала дерти карлика за довгі пасма.

—Ах ти ж плотивне!— розсердилася пані і почала лупцювати Беню своєю сумочкою. Тепер від реготу заходилися сльозами не тільки глядачі, але й артисти.

Після виступу войовнича пані рішуче ступила за куліси.

—Де джентльмен, який постлаждав від цієї твалюки?— звернулася вона до Пандорського. Той загадково посміхнувся і показав на вагончик Піні.

Через п’ять хвилин карлик вийшов зі своєї домівки у супроводі категоричної пані. Вона сіла за кермо розкішного червоного авто з відкритим верхом, поруч себе безапеляційно всадовила очманілого Піню, завела двигун і рвонула з місця на очах спантеличеного цирку.

—Мене звати Клокі. Мені — тлидцять. І я хочу заміж,— вона не вимовляла літеру «р». (Може, й деякі інші літери міс Кроні не вимовляла, але поки що ми цього не зауважили).

—Клокі, а куди ми їдемо?— насмілився запитати Піня, якому вітер розтріпав кучері.

—Я не Клокі! Я — Клокі! Лозумієш?— маленька міс надула губки. Карлик нічого не зрозумів, тому вирішив за краще мовчати.

Але Кроні не могла й хвилину сидіти без діла, тому швидко пересердилася.

—У вас таке галне ім’я — Піня,— посміхнулася вона щирою посмішкою.— Головне, що там не має літели «л»,— зареготала міс.

Авто котилося просторами прерій.

—Це — наша земля. Гално, плавда?— знову посміхнулася Кроні.

—Гално,— й собі не вимовив літеру «р» Піня.

—Ми їдемо на ланчо мого татуся,— діловито продовжувала міс.— Я хочу, щоби він тебе оцінив.

Карлик обсмикнув на собі доволі поношеного костюма.

—Не бійся. Ми багаті, — відреагувала на це Кроні.— У мене тлиста биків. Уявляєш?

Карлик спробував уявити таке стадо, але не зміг. І взагалі велика рогата худоба його не приваблювала. Йому подобалися маленькі тваринки. Як-от мавпочка Беня. Карлик важко зітхнув.

—Ти чого?— глянула на нього Кроні.— Чекай,— вона різко загальмувала, так що Піня ледве не вилетів через лобове скло. Далі схопила його двома руками і міцно поцілувала. У карлика аж перехопило подих. Адже він ще ніколи в житті не цілувався.

—Для пелшого лазу — нічого!— задоволено мовила Кроні і завела авто.

Татусь виявився засмаглим ковбоєм у фірмових джинсах, білому капелюсі та в чоботях зі шпорами.

«Як з реклами «Мальборо»,— подумав Піня.

—То ви — артист цирку?— запитав татусь Біллі, розливаючи віскі.— Дуже файно!

—А чому таке незвичне ім’я — Кроні?— поцікавився Піня.

—Кроні — це скорочено від «крокодил». Це наш родинний символ,— напнув Біллі груди у картатій сорочці. Від почутого Піня мало не подавився біфштексом.

—Отже, молодий чоловіче, перейдемо до справи,— мовив власник ранчо після вечері, простягаючи сигари.— На жаль, так сталося, що наша єдина дитина народилася дуже маленькою, тому знайти їй чоловіка непросто. Ви Кроні сподобалися. Тепер слово за вами,— Біллі запалив сірника об каблук чобота.

«Ого,— здивувався Піня.— Йому б у цирку виступати».