По Барвінківському району - Сторінка 2

Маленький чоловічок від несподіванки зніяковів і враз вщухнувши, промовив винувато:

— Діствітєльно. Діствітєльно, помилився. Це ти, Матвію правильно говориш. Діствітєльно, темнота отая цупко держить нас. Головою я, канєшно, дійшов науки, а от язиком іноді й ляпнеш старорежимне.

І, сказавши це, чоловічок зник у натовпі.

Уривок другий

…Їдемо глибоким і надзвичайно довгим яром. Вітер не вщухає. Визвіздило небо. Раптом візниця повернувся до мене й сказав:

— А попереду щось маячить!

Я подивився туди, куди вказував рукою комунар, але там нічого не бачив. «Чи не дебелий дядько Матвій зустрічає нас», — подумав я і заложив руку в кишеню. Але припущення моє було безпідставне: маячила підвода, що на ній, як скоро вияснилося, їхали до Новодмитрівки — районовий агітпроп т. Скляров, лікар і юрист. Це була підвода культпохідників, того культпоходу, що я про нього вже згадував. Познайомились. Розговорились.

— За відповідними постановами, — сказав т. Скляров, коли ми перейшли до питання про колективізацію, — наш район мусить колективізуватися до першого травня, але фактично він колективізується до першого березня. Всі 14 сільрад.

В цьому т. Скляров певний, в цьому і я переконаюсь, поїздивши з ним по селах. Потім він багато мені говорив про завдання культпоходу, а коли я за кілька днів прощався з ним, він дав мені виписку з такою назвою: «Що матеріально зроблено для колгоспів під час культпоходу по Барвінківському району». От ця виписка:

— Дитясла на сто кроватів постійні, лікарня одна, їдальня одна, лазня одна, пральні дві, стаціонарне кіно одно, радіоустановок десять та поправлено всі старі, бібліотек великих, не менш як в 300 крб. кожна, — чотири, маленьких бібліотек, не менш як по 25 крб. кожна, — п’ятдесят, аптек п’ятдесят.

Крім того, культпохідники розпочали продаж книжок, що їх за місяць район узявся розповсюдити серед селян не менш як на 10 000 крб. До того ж лікарні оглядали й давали допомогу хворим, агрономи читали лекції, юрист і представник РСІ приймали скарги. Всюди демонструвалась кінокартина із життя зразкової комуни. Був «Червоний Хрест»…

До речі: в с. Богодарівка, після промови безвірника, виступила жінка й каже:

— От ви проти церкви… А скажіть мені: чому це ви самі носитесь із хрестом?

І вказала на прапор «Червоного Хреста». Безвірник пояснив, що це «міжнародний знак», але це жінку не задовольнило. Ще хтось і знову-таки невдало пояснив. Її й це, звичайно, не задовольнило.

Очевидно, «Червоному Хрестові» треба видати спеціальну популярну брошуру на тему: «яка різниця між червоним хрестом і хрестом звичайним».

— …Новодмитрівка! — сказав комунар-візниця, коли ми наздогнали ще дві підводи і коли поперед нас метнулись огні.

— Але що це за ілюмінаційна метушня? — спитав я.

— Та то ж степовики сигналізують ліхтарями, попереджають селян, що появились підводи культпохідників.

Вдарив духовий оркестр. Починалась урочиста зустріч, і я поспішив злізти з підводи й загубитись у великому натовпі.

На другий день я таке читав в № «Червоної Зорі», що його, №, випустила «виїзна редакція».

— Лист свідомих до виїзної редакції.

«У нас у с. Н.-Дмитрівці є ініціативна група у складі п’яти осіб — організуємо комуну. Ми даємо редакції «Червоної Зорі» і культпоходу урочисту обіцянку — колективізувати до післязавтра все село Н.-Дмитрівку, за винятком куркулів, на 100 відс. Ми присягаємось, що рішуче наступимо на глотку куркулів, щоб знали і відчували, кровожери, що в с. Н.-Дмитрівці влада пролетаріату. У нас записалося до комуни вже 23 двори. Але післязавтра будуть усі в комуні. Ми запевняємо в цьому Комуністичну партію більшовиків України. Хай живе суцільна комуна на місці колишньої новодмитрівської сільради. — Григор’єв Кость, Бабич Кирило та інші».

І дійсно: — «Біднота й середняцтво х. Н.-Дмитрівки ухвалили забрати майно 8 куркулів у комуну і вже забрали реманент та худобу». — «Селяни с. Чабанівки розкуркулили 3 глитаїв. Майно передають до комуни». — Біднота Н.-Дмитрівки викликає на соцзмагання бідноту х. Боброви колективізуватись до 10 лютого на 100 відсот». — «Все село прочистило засівматеріал». — «У куркуля Нестеренка Г. знайшли сто метрів мануфактури» і т д.

— Мітинг пройшов добре, — сказав т. Скляров. — Тепер ходімте на урочисте засідання.

…Визвіздило небо. Мчався холодний степовий вітер…

Уривок третій

Ти мене колись запевняв, друже, що найконсервативніший елемент на селі це — жінка. Я з тобою ніколи не погоджувався. От і зараз зустрів кілька жінок, що їх ніколи не забуду.

Вбігає в хату без хустки і прямо до мене — жінка. Очі горять, розмахує руками і ніби зі мною сто літ знайома:

— Я їм говорю — «жива річка», а вони мені «нове життя». Проголосували: вийшло по-їхньому. Ну, скажіть мені, товаришу, невже «жива річка» не краще за «нове життя»?