Американська трагедія - Сторінка 50

Клайд з інтересом слухав, розуміючи, що легко впорається з цією роботою. Але він почував себе дуже дивно серед стількох жінок. їх було тут дуже багато — кілька сот. Вони сиділи й шили — і довгі ряди їх простягалися в дальній кінець величезного приміщення з білими стінами і білими колонами. Через високі, від підлоги до стелі, вікна вливалися потоки світла… Далеко не всі дівчата були гарні. Клайд нишком розглядав їх, поки міс Тодд, а потім Уігем і навіть Лігет давали йому найдокладніші пояснення.

— Найважливіше, — сказав наприкінці Уігем, — стежити, щоб не було помилок при підраховуванні тисяч дюжин комірців, які надходять сюди на штампування, і щоб їх штампували і передавали швачкам без затримки. І треба акуратно записувати, скільки виробляє кожна дівчина, щоб не було помилок при сплаті.

Нарешті Клайд зміркував, чого саме від нього вимагатимуть, і сказав, що все зрозумів. Він дуже хвилювався, але незабаром вирішив, що коли таку роботу може виконувати ця дівчина, значить, зможе й він. А Уігем і Лігет, пам'ятаючи, що він — родич Гілберта, трималися дуже доброзичливо і запевняли, що він чудово може справитися з цією роботою. Потім він разом з Уігемом повернувся до кабінету Гілберта, який, тільки-но побачив їх, спитав;

— Ну, що скажете? Так чи ні? Як по-вашому, справитеся ви з цією роботою?

— Я вважаю, що справлюсь, — сказав Клайд з незвичайною для нього рішучістю, але потай побоюючись, що може сплохувати, якщо доля не буде милостива" до нього. Адже від багатьох різних причин залежить доброзичливе ставлення тих, хто стоїть над ним, і тих, хто його оточує,— а чи завжди вони будуть прихильні до нього?

— Чудово, — продовжував Гілберт. — Сідайте на хвилинку. Я хочу ще трохи поговорити з вами про цю роботу. Вона вам здається простою, чи не так?

— Ні, я не можу сказати, щоб вона здалася мені дуже простою, — відповів Клайд, схвильований і трохи блідий: через свою недосвідченість він уявляв собі, що це призначення — величезна подія і що тут потрібні будуть всі його здібності і мужність. — Але все-таки я думаю, що справлюся. Я навіть упевнений в цьому і хотів би спробувати.

— Ну, ось це звучить уже краще! — відповів Гілберт більш милостиво. — А тепер я хочу в£м сказати ще кілька слів. Ви, мабуть, не думали, що у нас є цілий поверх, переповнений жінками?

— Ні, сер, я про це не думав; я знав, що тут працюють жінки, але не знав, де саме.

— По суті,— сказав Гілберт, — усю фабрику зверху донизу обслуговують жінки. У виробничому відділі на одного чоловіка припадає десять жінок. Тому ми довіряємо відповідальні посади на нашій фабриці тільки тим особам, чиї моральність і релігійність нам добре відомі. Ви наш родич, і через це ми довіряємо вам, а коли б не це, ми ніяк не могли б покласти на вас таку відповідальність, поки не перевірили б вас як слід. Але не думайте, що коли ви — наш родич, то вам не доведеться відповідати за все, що діється у вас у відділі, так само, як і за вашу власну поведінку. Навпаки, ми будемо особливо суворі й вимогливі до вас саме тому, що ви — наш родич. Ви зрозуміли, що я хочу сказати? Ви уявляєте собі, що значить тут ім'я Гріфітсів?

— Так, сер, — відповів Клайд.

— Дуже добре, — продовжував Гілберт. — Перш ніж ставити людину на якусь відповідальну посаду, ми повинні бути абсолютно впевнені, що ця людина завжди поводитиметься як джентльмен, завжди додержуватиме правил пристойності у відносинах з нашими робітницями. Недовго у нас протримається такий службовець — молодий чи навіть старий, — який вважатиме, що коли тут навколо жінки, значить, можна нехтувати роботою і дозволяти собі всілякі вільності, флірт тощо. Всі, хто у нас працює,— і чоловіки, і жінки, — повинні пам'ятати, що вони завжди і перш за все — наші службовці, вони повинні відчувати це і поза стінами фабрики. А якщо ми дізнаємося, що хто-небудь забув про це, — з такою людиною буде все скінчено. Такі нам не потрібні. Ми з ними розлучаємося відразу і назавжди.

Він замовк і подивився на Клайда, немовби кажучи: "Здається, я досить ясно висловлююся: ми не бажаємо жодних неприємностей через вас". І Клайд відповів:

— Так, я розумію. Думаю, що це правильно. Тільки так і може бути.

— І повинно бути, — додав Гілберт.

— І повинно бути, — мов луна, повторив Клайд.

У той же час він запитував себе, чи справді стоїть справа так, як говорив Гілберт? Він уже не раз чув, що фабричні робітниці поводяться досить вільно. Проте, в цю хвилину він не думав, що можливі якісь особисті стосунки між ним і ким-небудь з цих дівчат. Клайдові тепер здавалося, що його цікавість до жінок надмірна, ненормальна, а тому краще зовсім не мати з ними діла, навіть не розмовляти, триматися неприступно і холодно, — ось як Гілберт тримає себе з ним. Це конче потрібно, якщо він хоче залишитися на новій посаді. А Клайд твердо вирішив залишитись і завжди поводитись так, як того хоче двоюрідний брат.

— Ну, так от, — продовжував Гілберт, наче бажаючи доповнити думку Клайда, — я хотів би знати одне. Припустимо, що я призначу вас на це місце хоча б тимчасово. Чи можу я бути певний, що ви пам'ятатимете про свої обов'язки і що у вас не запаморочиться голова серед такої кількості жінок?

— Так, сер, можете бути певні,— відповів Клайд: коротке повчання двоюрідного брата дуже вплинуло на нього, хоч, пам'ятаючи про Ріту, він був не зовсім впевнений у своїй витримці.

— Якщо це не так, вам треба саме зараз сказати про це, — наполягав Гілберт. — Ви зв'язані кровними узами з нашою сім'єю, і тут, на фабриці, і тим більше на такій посаді, ви — представник сім'ї. Тому ні в якому разі ніщо не повинно кидати тінь на вас. Я хочу, щоб ви з цього дня уважно стежили за собою, за кожним своїм кроком. Навіть у дрібницях не повинно бути нічого такого, що могло б викликати небажані розмови про вас. Розумієте?

— Так, сер, — урочисто відповів Клайд, — я розумію. Я поводитимуся як слід, або мене звільнять.

У цю хвилину Клайд серйозно думав, що зможе додержати свої обіцянки. Сотні дівчат нагорі здавалися йому тепер чимсь дуже далеким і незначним.

— Чудово! Тепер от що. Не ставайте сьогодні до роботи. Ідіть додому і обміркуйте добре все, що я вам сказав. І якщо не передумаєте, тоді приходьте завтра вранці і беріться до роботи. Відсьо-годні ви одержуватимете двадцять п'ять доларів, і я хотів би, щоб ви були завжди одягнені чисто й пристойно і подавали добрий приклад іншим завідуючим відділами.

Він підвівся, холодний і гордовитий; але Клайд, зрадівши, що його заробіток враз підвищили і що тепер можна одягатися пристойно, був безмежно вдячний за все своєму, двоюрідному братові і через це щиро хотів зійтися з ним трохи ближче. Звичайно, Гілберт суворий, холодний і зарозумілий, а все-таки, видно, він, як і дядько, не забуває про Клайда, бо інакше вони не перевели б його на кращу посаду, та ще так швидко. Коли б тільки здружитися з ним, завоювати його симпатію! Ось тоді Клайд міг би досягти справді чудового становища, тоді в нього з'явилися б і знайомства і успіх у товаристві.

У дуже піднесеному настрої, йдучи бадьоро і впевнено, він вийшов з величезної фабрики; він будував усілякі плани на майбутнє, зокрема, твердо вирішив випробувати себе: на що він здатний у житті і в роботі. Що б не трапилося, він буде саме таким, яким явно хочуть його бачити дядько і двоюрідний брат: з робітницями свого відділу він буде байдужий, холодний і навіть суворий, якщо буде потрібно. І ніяких відносин з Діллардом, з Рітою, з будь-ким у цьому роді,— в усякому разі найближчим часом.

РОЗДІЛ XII

Одержувати двадцять п'ять доларів на тиждень! Завідувати відділом, де працюють двадцять п'ять дівчат! Знову пристойно одягатися! Сидіти за службовою конторкою в кутку біля вікна, звідки видно таку прекрасну ріку! — і, нарешті, після двох місяців важкої праці в паскудному підвалі почувати себе досить значною особою на цій величезній фабриці. І через те що він — родич Гріфітсів і до того ж дістав підвищення, Уігем і Лігет час від часу заходять до нього і люб'язно дають йому поради та вказівки. І дехто з завідуючих іншими відділами і навіть з головної контори — ревізор або агент по рекламі, проходячи мимо, затримуються, щоб привітатися з ним. Тепер, коли він достатньо освоївся з новою роботою, в нього є час оглянутися, довідатися дещо про фабрику в цілому, про виробничі процеси і постачання. Він довідався, звідки береться величезна ця кількість полотна і бавовняної тканини; довідався, що поверхом вище, у величезному закройному цеху, сотні досвідчених високооплачуваних закройщиків викроюють з цієї тканини комірці; довідався, що на фабриці є спеціальне бюро найму робітників і службовців, є свій лікар і своя лікарня, є в головній будівлі своя їдальня, де можуть обідати самі тільки службовці фабрики, — тепер і Клайд, як начальник відділу, міг би снідати тут, коли б захотів і коли б наважився витрачати на це гроші. Скоро він довідався також, що в кількох милях від Лікурга, на березі ріки Могаук, поблизу селища Вантроуп, є загальний клуб для службовців лікурзьких фабрик; членами його були майже всі начальники цехів навколишніх фабрик, — та, на жаль, хазяї "Гріфітс і К°" ставляться несхвально до зносин своїх службовців із службовцями інших компаній — і мало хто наважувався знехтувати цією думкою. Проте, як сказав одного разу Лігет, Клайд — член родини Гріфітсів — напевно міг би записатися в клуб. Але, пам'ятаючи суворі Гілбертові повчання і свої високі родинні зв'язки, Клайд вирішив, що найкраще — триматися якнайдалі від усіх. І от, завжди люб'язний і привітний з навколишніми, він все ж здавався теперь набагато самотнішим, ніж міг би бути за інших обставин; уникаючи Ділларда і йому подібних, він після роботи самітно сидів у своїй кімнаті, а в суботу і неділю ввечері блукав по вулицях і бульварах Лікурга та найближчих міст. Думаючи, що це буде приємно його дядькові і двоюрідному братові і піднесе його в їхніх думках, він навіть почав відвідувати пресвітеріанську церкву, що її, як він почув, відвідували звичайно Гріфітси. Проте він жодного разу не зустрів їх там, бо з червня до вересня вони щосуботи і щонеділі виїжджали на озеро Грінвуд, куди звичайно перебиралося на літо все вище товариство Лікурга.

Власне, влітку все світське життя в Лікурзі завмирало.