Американська трагедія - Сторінка 84

М-р Шорт зразу ж обернувся, зняв з полиці кілька особливих коробок і поклав їх на скляний прилавок перед Клайдом.

— Ті не варто дивитися, містер Гріфітс, — сказав він, — погляньте краще сюди. Ось галстуки, які я хотів вам показати. Для вас вони не коштуватимуть дорожче. Я тільки сьогодні вранці одержав їх з Нью-Йорка.

Він розгорнув кілька пачок, по шість галстуків у кожній, і пояснив, що це наймодніші.

— Бачили ви в Лікурзі щось подібне до цього? Я певний, що не бачили.

Він з усмішкою дивився на Клайда; йому щиро хотілося, щоб цей молодий чоловік, з такими чудовими зв'язками, хоч і не дуже багатий, здружився з ним. Це піднесло б Шорта в очах жителів Лікурга.

Клайд перебирав галстуки, розуміючи, що Шорт сказав йому правду; він був схвильований, думки його плуталися, і він не міг підшукати слів, щоб заговорити так, як мав намір.

— Дуже гарні… звичайно… — сказав він, почуваючи, що за інших обставин йому було б дуже приємно купити хоча б два з них. — Я, мабуть, візьму ось цей і ще цей.

Він відібрав два галстуки, напружено думаючи, як йому заговорити про значно важливішу справу, яка привела його сюди… І навіщо він купує ці галстуки, витрачає час на всілякі дрібниці, коли йому просто треба спитати Шорта про цю справу? Але це так важко, Дуже важко! Проте він мусить це зробити… тільки, може, не зразу. Спершу він подивиться іще що-небудь, щоб не викликати підозріння… попросить показати йому шкарпетки… Але навіщо йому це? Вони йому непотрібні; Сондра зовсім недавно подарувала йому дю-жину носових хусток, кілька комірців, галстуки і шкарпетки. 1 все ж кожного разу, як він вирішував заговорити, в нього починало смоктати під грудьми від страху, що він не зуміє сказати все це так спокійно і вільно, як треба. Все це таке сумнівне і ненадійне, так легко може призвести до ганебного викриття… Здається, він просто не зуміє сьогодні заговорити з Шортом. І в той же час вігі питав себе: чи трапиться йому ще коли-небудь така зручна нагода?

Шорт тим часом відійшов ненадовго в глибину магазина і тепер повернувся.

— Якщо не помиляюся, я бачив вас минулого вівторка, годині

0 дев'ятій вечора, коли ви заходили до Фінчлі,— сказав він з найлюб'язнішою і навіть підлесливою посмішкою. — До чого ж у них гарний будинок і сад!

Клайд знав, що його зв'язки з тутешнім товариством справляють на Шорта дуже велике враження; в тоні торговця звучало величезне захоплення з домішкою підлесливості. І це відразу надало Клайдові сміливості; перебуваючи в такій позиції вищості, можна сказати що завгодно, — зрозумів він; кожне слово його шануватель прийме з благоговійною повагою. Вибравши пару шкарпеток, щоб якось згладити враження від своєї просьби, він сказав:

— До речі, щоб не забути. Я хотів дещо спитати у вас. Можливо, ви зможете сказати мені. У нас на фабриці є один робітник, молодий хлопець, він недавно одружився — всього місяців чотири, здається… так ст він тепер дуже турбується, бо дружина…

Клайд запнувся, він не знав, чи варто продовжувати, бо помітив, що вираз обличчя Шорта трохи змінився. Але, зайшовши так далеко, він уже не міг відступити і з нервовим смішком додав:

— Справді, не знаю, чого вони завжди приходять до мене з своїми справами! Вони, мабуть, думають, що я мушу добре розумітися е таких справах (він знову засміявся). Але я тут цілковитий новачок

І просто не знаю, що йому сказати. А ви, по-моєму, вже давно в Лікурзі, от я й вирішив спитати вас…

Він говорив так невимушено і недбало, як тільки міг, але вже розумів, що робить помилку: Шорт напевно вважатиме його за дурня або дивака. Проте, хоч Шорта і здивувало, що Клайд звернувся до нього з таким питанням (він помітив несподівану вимушеність і нервозність у Клайдовій поведінці), йому дуже лестило таке довір'я, хоча б і в такій делікатній справі. Він зразу заспокоївся і відповів тим самим люб'язним тоном:

— Ну, зрозуміло, містер Гріфітс, я буду дуже радий, якщо тільки зможу чим-небудь допомогти вам. А в чому річ?

— Так от, бачте, — знову почав Клайд, дещо підбадьорений цією сердечною відповіддю, і трохи знизив голос, щоб надати належної таємничості розмові на цю жахливу тему, — в його дружини минуло вже два місяці понад строк, а він поки що не може дозволити собі мати дитину і не знає, як тепер уникнути цього. З місяць тому, коли він прийшов до мене перший раз, я порадив спробувати одні ліки, які звичайно допомагають (це було сказано для того, щоб показати

Шорту свою обізнаність і спритність у таких випадках: отже особисто йому, Клайдові, такі відомості ні до чого), та вони, мабуть, не зуміли скористатися з цих ліків як треба. В усякому разі він тепер дуже хвилюється і хотів би відправити її до лікаря, розумієте? А я тут нікого не знаю. Я зовсім недавно тут. Якби це було в Канзас-Сіті або в Чікаго, я б знав, що робити. Там мені відомі три або чотири лікарі (намагаючись справити більше враження на Шорта, він багатозначно посміхнувся). Але тут—інша річ. Якщо я почну питати знайомих і це дійде до моїх родичів, вони можуть не так зрозуміти це. От я й подумав, — може, ви кого-небудь знаєте і скажете мені. Власне, мене це зовсім не обходить, але шкода хлопця.

Він замовк, і через те що Шорт слухав уважно і співчутливо, Клайд тепер дивився на нього з більшим довір'ям, ніж спочатку. Шорт, хоч і здивований, був дуже радий нагоді зробити йому послугу.

— Ви кажете, минуло вже два місяці?

— Ну, це справді погано. Боюся, що справи її кепські. Бачте, містер Гріфітс, біда в тому, що я теж не так давно в Лікурзі. Я купив цей магазин усього півтора роки тому. Звичайно, якби я був у Гловерсвілі…— він замовк на мить, наче теж, як і Клайд, мав сумнів, чи обачно говорити про такі деталі, але через кілька секунд продовжував — Ви розумієте, це не так легко влаштувати і тут, і в будь-якому іншому місці. Лікарі завжди бояться неприємностей. Правда, я чув, був тут один випадок, коли дівчина звернулася до лікаря, — він живе за кілька миль звідси. Але вона була з дуже порядної сім'ї, і молодий чоловік, який відвів її до лікаря, був усім відомий. Не знаю, чи погодиться той лікар зробити що-небудь для незнайомої людини. Проте, такі речі роблять часто, і ви можете спробувати. Але якщо ви пошлете цього робітника до лікаря, скажіть йому, щоб він не називав мене. Бачте, мене тут усі знають, і я зовсім не хочу бути вплутаний у цю справу. Особливо якщо вийде щось не гаразд,

І Клайд з вдячністю відповів:

— Ну, звичайно! Він це зрозуміє. Я скажу йому, щоб він нікого не називав.

Вийнявши з кишені блокнот і олівець, він записав ім'я та адресу лікаря, щоб не забути цих важливих відомостей.

Шорт помітив, з якою полегкістю зітхнув Клайд, і в думці спитав себе: чи існує насправді цей робітник і чи не самого Клайда спіткало нещастя? З якої речі став би він турбуватися про якогось там молодого робітника? Все ж він був радий зробити Клайдові послугу, але одночасно подумав, що вийде непогана плітка для всього Лікурга, якщо він коли-небудь згодом надумає розповісти про це. Ні, якщо тільки Клайд сам не довів до біди якусь дівчину, дуже безглуздо з його боку вплутуватися в таке діло, та ще із-за робітника. Щось не віриться.

Незважаючи на всі ці міркування, він ще раз повторив ім'я та прізвище лікаря, постарався найточніше пригадати, як до нього доїхати і на якій станції зійти, і докладно описав будинок. Клайд, діставши потрібні відомості, подякував і пішов; торговець весело і трохи підозріло подивився йому вслід. Отакі ці багаті молодчики, подумав він. Дивно, що він з такою просьбою прийшов до мене. Він має тут стількох знайомих і приятелів, — здається, міг би йому хто-небудь стати в пригоді в такому ділі скоріше, ніж я. А може, він саме й боїться, як би про це не довідалися знайомі. Хто знає, кого він міг довести до біди! Може, навіть цю молоденьку Фінчлі. Все може бути! Я не раз бачив їх удвох, і вона така метка! Ну й ну, от уже…

РОЗДІЛ XXXVII

Добуті таким чином відомості лише почасти полегшили становище. Тепер для Клайда і Роберти не могло бути ані хвилини спокою, поки це завдання не буде остаточно розв'язане. Дізнавшись про докладну адресу і прізвище лікаря, Клайд негайно пішов до Роберти і сказав їй, що в нього є, нарешті, лікар, який може допомогти їй. Тепер перед ним була ще одна нелегка справа: підбадьорити її настільки, щоб вона наважилася одна піти до лікаря і пояснила йому все так, аби цілком вигородити Клайда і викликати у лікаря якнайбільше співчуття до себе: тоді він зажадає щонайменшої плати.

Але, замість того щоб протестували, чого спочатку побоювався Клайд, Роберта відразу погодилася. Дуже багато в поведінці Клайда, починаючи з різдва, так обурювало її, що вона зовсім розгубилася і думала лише про те, аби без розголосу виплутатися з біди і потім піти своїм шляхом, хоч би як це було гірко і важко. Відтоді як вона зрозуміла, що він більше не кохає її і одверто хоче покинути її, вона зовсім не хотіла силоміць удержувати його. Нехай іде. Вона й одна проживе. Так, вона зможе жити й без нього, аби тільки виплутатися з цієї історії. Та кажучи собі все це і добре усвідомлюючи, що щасливі дні її життя минули безповоротно, вона закривала обличчя руками і витирала нестримні сльози. Чи могла вона думати, що так закінчиться…

І коли, побувавши у Шорта, Клайд того ж вечора прийшов до неї, страшенно задоволений собою і своїм подвигом, вона уважно вислухала його пояснення і сказала тільки:

— Ти точно довідався, де це, Клайд? Можна спокійно доїхати поїздом, чи там доведеться ще далеко йти пішки?

Коли він пояснив, що це близько від Гловерсвіля — власне, передмістя — і що лікар живе всього за чверть милі від станції, вона спитала ще:

— А він буває вдома ввечері чи нам треба буде прийти вдень?

Краще було б, якщо можна поїхати ввечері. Менше риску, що хто-небудь побачить нас. 1

Клайд заспокоїв її: від Шорта він знав, що лікар приймає ввечері.

— А ти не знаєш, старий він чи молодий? — продовжувала воиа. — Мені було б куди легше, якби він був старий. Я не люблю молодих лікарів. У нас удома завжди бував старий лікар. Мені було б легше говорити з таким, як він.

Цього Клайд не знав. Він не подумав спитати про це Шорта, але, щоб заспокоїти Роберту, навмання сказав, що лікар середнього віку, — так воно й справді було.

Наступного вечора обидва вони, — нарізно, як звичайно, — поїхали до Фонди, де довелося зробити пересадку.