Герої пустинних горизонтів - Сторінка 28

Табір складався з халуп та машин. Він охоронявся, але вартових безшумно перебили. Гордон сам убив одного — і відчув після цього огиду — немов знищення чужої плоті було рівнозначне опоганенню його власної. Йому це було прикро. Але воля й необхідність, і жадоба помсти перемагали в ньому все інше. Т коли Сміт навантажив захоплений провіант і бензин, Гоодон ще не звів усіх своїх рахунків.

— Скажіть, можна яким-небудь швидким й ефективним способом знищити її і машини?— спитав він у Сміта.

— Оці? Та це ж просто механічні канавокопачі!

— Знаю. І вони крок за кроком з'їдають пустиню. Сміт похитав головою.

— Встроміть ніж у серце людини — вона помре,— промовив він.— А машиїп' можна вбити лише одним способом — знищивши всі її частини — всі, до останньої!

— В цій зверхності машини — найбільша дилема, що лостала тепер перед людством,—гірко поскаржився Гордон.

Вони КИНУЛИ машини і повернулися до бродяг, які чекали їх у Ваді. Після нападу Гордон, здавалося, трохи заспокоївся. Принаймні він хоч трохи вгамував свій гнів — і тепер йому легше було робити свою справу. Але несподівано всі його плани пішли нанівець: Фаг'д, юний ш^йх камрів, прискакав у Ваді з повідомленням, що Таліб напав на його батька, бідолаху Юнїса. Жахливе побоїще вже відбулося.

Кордони запалали, і Повстання було вкинуте в останній етап.

РОЗДІЛ X

Про цю подію треба було попередити Гаміда, щоб той негайно почав діяти. Гордон помчав до принца, обравши нзйкоротший і карколомний шлях. А тим часом Сміт, Бекр і Алі розпочали евакуацію Ваді,— залишатися тут далі було небезпечно. Весь прикордонний край був тепео небезпечний, тoмv що Юніс запросив у Азмі-паші допомоги проти Таліба, і Бахраз, якому вдалося, нарешті, підкупа-

ми та провокаціями нацькувати одне на одного прикордонні племена, значно зміцнив свої позиції у війні з Га-мідом.

Гордон проклинав Таліба, цього безглуздого крадія горшків, і ганьбував Юніса за те, що той боягузливо побіг по допомогу у Бахраз. Але коли юний Фаг'д, ридаючи, почав благати його надіслати броньовики, щоб знищити Таліба, Гордон гнівно відповів, що не може, не хоче, не сміє зробити цього.

— Тоді я більше не служу тобі!— несамовито вигукнув юний шейх.

Фаг'д ладен був негайно вирушити на допомогу батькові, але Гордон звелів Мінці й Бекру закутати юнака в ковдру й тримати його, аж доки він не заспокоїться. Але Фаг'д оскаженів вкрай. Він так нестямно вив і видирався, що Гордон наказав Бекру відпустити юнака, як тільки військо залишить Ваді — хай у Юніса буде хоча б один завзятий воїн!

Гордон верхи з'явився в таборі Гаміда після подорожі, останні милі якої англієць не міг навіть пригадати, бо йому довелось видиратись на такі скелясті кручі й спускатись у такі урвища, що їх жодний араб при жодних обставинах не наважився б подолати. Він здійснив майже неможливе, і навіть кочовики Гаміда були здивовані, почувши, як швидко і яким шляхом він добувся до їхнього табору. Але привезена ним звістка вразила їх ще більше.

Гамід не почав проклинати, як Гордон, дурість Таліба й боягузтво Юніса. Почувши про їхню неславу, він тільки опустив суворі очі — і все. Необхідність прийти до певного великого рішення скеровувала його думки лише в одному напрямі, бо настала вирішальна година.

Весь його табф, його радники й політики погоджувалися на тому, що тепер, коли між прикордонними племенами спалахнула усобиця, принц мусить зробити швидкий вибір і повести Повстання до переможного кінця. Але як знайти, як визначити вірний шлях до цього кінця? Все той же старий вибір тяжів над Гамідом: або напасти на аеродром і покінчити з Азмі-пашею в пустині, або швидким кидком захопити нафтопромисел і покласти край англійському втручанню в арабські справи, позбавити Азмі та короля підтримки з боку англійців. Чи, може, незважаючи на кризу, що вибухнула, незважаючи на очевидні ускладнення й загрозливе становище, що утвори-

ло

лося на кордоні та й в усій пустині, ще можна не рушати з місця, не приймати ніяких рішень, утриматися від останнього кроку, який приведе або до блискучої перемоги, або до трагічної і цілковитої поразки?

Гамід був в полоні цих небезпечних вагань, коли Гордон приїхав до нього; англієць одразу почав умовляти принца не гаяти часу, атакувати аеродром і покінчити з Азмі. Зараз це легко можна зробити, одним блискавичним ударом, казав він. Захопити аеродром — це їхній єдиний шанс, єдиний шлях до вірної перемоги.

Гамід мовчки слухав Гордона, і його тонке смугляве обличчя ставало дедалі більш непроникним. Своїх думок він не висловлював — тільки раз у раз поглядав на англійця. Ніяких зауважень, ані слова. Він так само уважно — із тією ж непроникністю — слухав, що каже йому брат Саад і мулла Ассад. Обидва наполягали на захопленні нафтопромислу.

Саад — значно молодший за Гаміда — був честолюбний і ненавидів усе англійське. Але тут ним керувало не так почуття ненависті чи прагнення досягти довгожданої перемоги, як бажання стати хазяїном промислу. Брутальний і багатий Саад розумів, які скарби таїть у собі нафтопромисел. За нього можна буде взяти грубі гроші; і деякі країни охоче ухопляться за нього — зокрема Америка, яка тепер постачає золото всьому світові.

Сеїд Ассад — неголений, сивобородий старик — ненавидів все гяурське, і особливо — християн та машини. Він перейшов до принца від його батька і виконував обов'язки духовного пастиря при Гаміді, спрямовуючи його по шляху істинної віри і благонравності. Ассад вимагав, щоб промисел було знищено і поганські машини спалено, бо вони оскверняють закони Всевишнього і пустиню.

Таким чином, обидва прибічники Гаміда — і Саад, і сеїд — із завзяттям фанатиків намагалися умовити принца напасти на нафтопромисел. Та хоч їхні кінцеві наміри були зовсім різними, мета в них була спільна, і розбіжність в їхніх планах не заважала їм діяти заодно... Гамід не поділяв ні релігійного запалу Ассада, ні меркантильних устремлінь свого брата. Однак, компроміс з ними був ціною, яку принц сплачував за те, щоб вони не протидіяли, не гальмували його справу, не перешкоджали їй. Тому він не міг суперечити їм, і вони мали великий вплив на інших соратників принца.

Гордон з презирством ставився до Ассада і Саада, однак не виказував їм своєї неповаги, щоб не бентежити Гаміда. Як англієць, гяур, та ще й близький друг принца, він і так стояв поперек горла цим двом фанатикам. І до того ж він ще весь час відраджував Гаміда від нападу на промисел!

...Принц, нарешті, здихався присутності брата й мулли і тепер розмовляв з Гордоном, якого голив і масиру-вав придворний цирульник. Гамід дивився на свого англійського побратима, намагаючись уже який раз розв'язати нерозв'язну загадку і розібратися в сплетенні подій і ідей, які звели їх в одно й повели по одному шляху — в сьогоднішній день. Але він так ні до чого й не додумався— тільки фаталістично знизав плечима; і Гордон зрозумів, що Гамід не хоче ні зрушати з місця, ні діяти взагалі. Він відчув, що принц бажає залишатися тут, у таборі, і утримуватись від будь-яких дій.

Проте, ніби спростовуючи ці думки Гордона і показуючи, що він все ж таки має намір щось робити, Гамід заговорив про нафтопромисел. А потім сказав похмуро і надто турботливо:

— Скільки можу я спиратися на тебе, Гордон? Скільки можу непокоїти тебе нашою трагедією? Ти й так досить багато зробив для нас, брате. Іди в пустиню. Візьми моїх соколів і рушницю. Іди в пустиню, яку ти так любиш — і будь там, доки я не зроблю цього останнього кроку на шляху до визволення племен.

Гордон відчув меншу образу, ніж виявив (тобто, згідно з тонкощами арабського поводження — приховав) на своєму обличчі.

— Невже після восьми років мого служіння тобі, Гамід, ти зараз усунеш мене від участі в цій останній битві, позбавиш можливості здійснити своє давнє бажання? Ти жалієш мене, не хочеш, щоб я брав участь у нападі на нафтопромисел тому, що він англійський?

— Можливо...

— Невже моя відданість Справі досі викликає сумніви? Гамід похитав головою.

— Ні, брате мій. Саме тому я й посилаю тебе на полювання.

Але Гордон відмовився і знову почав доводити прин-цеві, що. хоч з воєнних та політичних міркувань на промисел варто було б напасти, однак нічого покладатись на те, що для англійців напад буде несподіваним і вони не готові відбити його. Так чи так, з ними буде більше мороки, ніж з Азмі-пашею, який і так уже конає, бо в Бах-разі от-от спалахне революція. До того ж, якщо Азмі-пашу буде розбито, англійці охоче порозуміються з Га-мідом

Гамід знову почав вагатися — і наслідком його вагань було те, що до їхньої розмови був залучений Зеїк, який все ще перебував у таборі.

Хоч Гамід був принцем, а Зеїн — лише одним з багатьох революціонерів, які в особі принца знаходили невтомного й терплячого слухача, Гамід усе ж виказував прихильність і навіть повагу до бахразця, бо той чимсь нагадував йому Гордона. Але яка разюча різниця була між принцем і Зеїном! В той час як Гамід в своєму наметі з козиних шкір мав вигляд справжнього благородного жителя пустині, бахразець аж ніяк не пасував до палатки кочовика. Все в Зеїні — від його стриманих, скупих рухів городянина, до робочого хакі, що було на ньому,— не в'язалося з цим місцем. Але Гордон, спостерігаючи обох, розумів, що саме в цій незграбності й крилася сила Зеїна. Він весь час залишався самим собою — і тому він так легко* втерся в довіру вождя племен.

Коли Гамід запитав Зеїна, чи не допоможе він племенам захопити промисел, закликавши його робітників до Повстання, Зеїн посміхнувся стуленими губами, і в цій посмішці крилося глузування.

— Те, що принцу кочовиків здається простим закликом ("Повставайте!"), ми вважаємо складною політичною справою. Я не можу зараз підняти наших робітників на Повстання, Гамід.

— Чому?

— Та тому, що, як я вже казав вам, для революції в Бахразі ще не настав час.

— Яке це має значення? Якщо ви піднімете робітників зараз, ми захопимо промисел. І разом знищимо своїх гнобителів. Що ж тут зважувати?

Зеїн пояснив принцеві, що треба було зважувати. Він говорив спокійно, але цей спокій наче підкреслював, що принц — непроторенний дурень, коли він неспроможний розглядати події в перспективі їхнього розвитку. Зеїн пояснив йому, яка загроза нависне над справою всієї бах-разької революції в разі передчасного місцевого виступу.

Відособлене повстання на нафтопромислі дасть змогу Азмі й королю кинути всі сили на його придушення, тимча-сом як всенародна революція позбавить їх такої можливості Він підкреслив, що вони, власне, весь час сперечаються саме про це, що слід трохи почекати, доки визріє революція в Бахразі.