Герої пустинних горизонтів - Сторінка 63

— Деякі заворушення довелося придушувати за допомогою авіації.

— О, боже! — вигукнув Гордон. — Тепер ви нищите кочовиків від імені Гаміда! Скажіть, що там діється, Фрімен? Пустиня знову повстала, і, щоб придушити Повстання, ви задумали вбити Гаміда, так?

— Що ти кажеш, Нед! — втрутилася мати. Фрі мен заспокоїв н:

— О, не звертайте на нас уваги, місіс Гордон. Це стара суперечка. Я винен — мені не слід було згадувати про Аравію. Бачите, ми не розголошували останніх подій, щоб уникнути ускладнень; але я вважав, що Нед і Сміт мають право на те, щоб узнати про них. Вибачте мені за цю стару і безглузду суперечку.

Тесе на мить розрядила атмосферу, спитавши:

— Скажіть, Гамід дійсно видужав? Справді нічого серйозного?

Гордон відчув, що вона ради нього цікавиться Гамі-дом.

— О так, так. Одного з його прибічників убито, але сам Гамід уже на ногах. Звичайно, він ще слабкий.

І Сміт, і Гордон поглядами спитали один одного — і Фрімена: "Хто був цей прибічник?" Але своїм мовчанням Гордон забороняв спитати про це вголос. Він не хотів від Фрімена навіть такої милості, як відповідь на це запитання, а інші не наважились втрутитися. Щождо Фрімена, то він не сказав більше ні слова — тільки легко і дружелюбно посміхався.

1 тут Гордону впала в очі Грейс. Вона дивилася на нього з слабкою, вибачливою посмішкою, що була жалюгідним повторенням Фріменової. Грейс торжествувала разом з Фріменом, і Гордон зрозумів, що в особі сестри в його війні з цією людиною з'явилася нова сила. Він побачив усі вигоди, які цей союз надавав Фрімену. Грі-йс за своєю вдачею була для Фрімена прекрасною знахідкою: сприйнятлива, інтелектуально піддатлива, вона вже тепер тулилася до Фрімена, шукаючи в його силі порятунку для себе. До тою ж Грейс становила для Фрімена вигідний здобуток у соціальному відношенні: розжирілим на беконі Фріменам було б принадно облагородитися за рахунок паростка Гордонів — сім'ї родовитої і незапля-мованої, а зараз ще більш бажаної завдяки популярності і можливостям самого Гордона. І, що гірше над усе, цгй шлюб забезпечив би Фрімену потаємну внутрішню перевагу — ставши родичем, братом, він міг би цим самим завжди глузувати з Гордона, який колись пощадив його життя просто з презирства до нього.

Під впливом цих думок Гордон уже збирався був сказати щось, але мати, відчувши неладне і побоюючись нового нападу на Фрімена, промовила тоном наполегливого благання:

— Нед, я вважаю, що з нас досить цих розмов про Аравію.— її слова звучали, як збентежене, докірливе застерігання. — В них надто багато особистостей, і нам так мало відомо про предмет ваших сперечань.

Всі замовкли, і мовчання тривало доти, доки Гордон, знизавши плечима, не порушив його.

— Якого ви віросповідання, Фрімен?— раптом спитав він; і цей несподіваний стрибок у розмові зараз уже ні-

№

кого не здивував.— Ви знали, що Грейс збирається стати католичкою.

Грейс пішла з кімнати, сказавши спокійно:

— Я піду візьму хусточку. Гордон посміхнувся їй услід.

— Сердешна Грейс,— промовив він, жаліючи сестру за те, що їй довелося стати його зброєю проти Фрімена, і водночас сердячись на неї.

Місіс Гордон знову опанувала становище.

— Тесе,— промовила вона,— вам слід було б прищепити Неду хоч трошки розсудливості. Він такий же наві-жений і тоді, коли розповідає вам, яка ви гарненька?

Джек задоволено, лагідно розсміявся, але його сміх сиротливо завмер — старої близькості між братами вже не існувало.

— Тільки я розповідаю Тесе, яка вона гарненька,— промовив Джек.

— О боже, як незграбно ви міняєте тему! — вигукнув Гордон.— А щодо Тесе, то вона не гарненька. За малим винятком, до якого я зараховую кількох дівчат з прикордонних селищ у пустині, Тесе єдина жінка, що наджена справжньою природною вродою. Вийшовши з пекла, Пер-сефона84 принесла радість. Тесе принесла' радість, вийшовши з вугільного пилу. Хай рум'янці гніву чи сорому ніколи не доторкнуться її блідих щік! — Він підвівся.-Я

піду лагодити свій мотоцикл.

Сміт вийшов слідом за ним, і, схилившись над гальмовим барабаном мотоцикла, вони відновили своє колишнє братерство. Вони не згадували ні про Ара^'ю, ні поо Гаміда, ані про гяої страхи і потаємні думки... Тільки смішок на адресу Фрімена, вислів гіркого жалю з приводу того, що той живий — краще було б, коли б він валявся зараз у пустині... (Гордон сказав це серйозно, але Сміт ніяково всміхнувся, коли зайшлося про смерть людини). І механік поспішно скористався з паузи, щоб покартати Гордон* за недбале поводження з мотоциклом.

— Не роз'їжджайте на гальмах,— промовив він.— Трос у вас тримається ниточці, а з переднім башмаком справа зовсім погана. Ще кілька таких римкіь. як яи звичайно робите, завертаючи на гальмах, і він відскочить, а разом з ним полетите і ви.

— А-а, то пусте. Скажіть, що сюяи потрібно?

— Новий трос і новий передній башмак.

— То їдьмо, дістанемо їх.

— Вже десята година ночі.

— О, ми постукаємо до того хлопця, що працює в гаражі в селі. Він має запасні деталі. Принаймні повинен мати. У нього такий самий мотоцикл, як і в мене. Виводьте свого зеленого звіра — прокатаймося. В швидкості е щось чесне — ніяких тобі жіночих фокусів І

Опівночі, коли Гордон, повертаючись, піднімався сходами до себе, йому спало на думку, що жіночим фокусам, мабуть-таки, немає кінця — бо він побачив Тесе, яка сиділа на верхньому східці, немов чекаючи його.

— І треба ж тобі зриватися отак по-божевільному посеред ночії 3 тобою ж що-небудь трапиться І

— Ти ждеш, щоб переконатися, що я повернувся цілий і здоровий?

— Ні. Ми всі щойно розійшлися, і я почула, як ти наближаєшся. Добре, що ти хоч здогадався вимкнути мотор.— Тесе сиділа, спираючись підборіддям на долоні, і дивилася на Гордона, який зупинився нижче неї на сходах. Вона скучила за ним — він відчував це. Але тепер, коли Гордон повернувся, Тесе знов замкнулася в собі — і одразу підвелася, щоб іти.— Ти завдаєш надто багато страждань своїм,— промовила вона, розстаючись з Гор-доном.— Навіть Джеку. І Грейс. Сердешна Грейс!

— Завтра я поїду в Лондон на зустріч з старим Мор-каром і з Везубі,— холодно сказав їй навздогін Гордон.— Хочеш поїхати зі мною?

Тесе у відповідь мовчки, заперечно струснула чорними кучерями.

— Щойно,— на прощання кинув він їй у спину,— я потратив три фунти і шість шилінгів на ремонт мотоцикла. Тепер у мене залишається свободи на п'ятнадцять фунтів стерлінгів.

РОЗДІЛ XXIII

Везубі не схотів прийняти Гордонову відмову щодо парламенту.

— У вас ніколи більше не буде такої нагоди,—жалібно сказав він.— Мають відбутися загальні вибори. Найбільше випробування для лейбористів. Вони потребують саме таких кандидатів, як-от ви, щоб залучити хитку масу виборців. Ви ж для них досконала кандидатура — вапівгерон, трохи на-віжений й справжній англієць.

— Оце так довід! — відповів Гордон.— Але мені вже остогидла хитка середина. Англія конає через цю хитку середину. Ні!

— Слухайте, Нед! — Везубі ухопив його за руку і повів до дверей.— Я везу вас до Куїнні. Йому ви не зумієте сказати ваше "ні"!

— Невже не зумію?

— Побачимо,— багатозначно сказав Везубі, і вони поїхали.

Мак Куїн чекав їх у коридорі парламенту — стояв, наче вріс у кам'яні плитки підлоги. У Гордона майнула думка, що міністр нагадує тверду вугільну брилу, навіки вцемен-товану у цьому місті.

— Ви коли-небудь залишаєте цей будинок?— спитав він у Мак Куїна.— Ви можете дихати поза його стінам"?

Мак Куїн розсміявся і сказав:

— Чому ви відмовляєтесь від парламенту? Ви коли-небудь спостерігали його в дії?

— Аякже, спостерігав. Пронудився кілька годин на галереї. Отож-то й лихо, що на ваш парламент більше одного разу і дивитись бридко!

— Чому? Що ви вже вгледіли в ньому вашими божевільними очима?

— Ця ваша палата — саркофаг для марудних посередностей. Вони багато їдять, люблять одне одного за лицемірство і кожного дня героїчно гинуть за принципи своїх двох партій.

Мак Куїн усміхнувся і повернувся до Везубі:

— Ну як його з такими думками переконувати, Вез? Гордон обперся руками — майже ліг—на довгий, як саме життя, стіл Мак Куїна.

— Ось що, Куїнні,— промовив він з посмішкою, що будь-яку іншу людину примусила б насторожитися,— ви переконаєте мене щодо вашого парламенту, коли вам вдасться спершу переконати одного мого друга.

— Згода! Хто він?

— Вона! — все ще посміхаючись, відповів Гордон. Везубі потер чистенькі руки. Темне обличчя Мак Куїна

зібралося в зморшки.

— Чи смію я припустити, що тут є щось більше, ніж політика?—спитав Везубі.

— Припускайте, що вам заманеться,— весело відповів Гордон.— Приїжджайте завтра до мене, і побачимо, на що ви здатні. Якщо вона скаже "так", я—ваш.

Тесе зустріла соціал-демократів безпристрасно — алебастрове обличчя, рожеві губи. Ніякої товариськості. Гордон бачив, що вона навмисне прибрала вигляд цієї холодної байдужості. Щоправда, йому вдалося нав'язати Тесс роль хазяйки за столом, бо матері не було вдома, і це змусило и певною мірою поводитись привітніше. (Сміт повіз місіс Гордон в Кембрідж, втішений честю, яку стара леді своєю присутністю робила його тремтливому автомобілю).

— Мені про вас, дівчино, відомо лише одне,— сказав Мак Куїн,— те, що Нед дуже високо цінує вашу думку.

Тесе розкладала цукор, а Мак Куїн порипував у своєму чорному костюмі і бридких черевиках, тягнучись за домашніми тістечками. Він чудово почував себе серед ситцьо-вих подушок, вони якнайбільше пасували йому, і Гордон у душі сміявся з уміння цієї людини всюди знаходити собі комфорт. Чорні черевики міністра мали якийсь фальшивий вигляд у цій обстановці.

— Нед ставить свою згоду чи незгоду балотуватись до парламенту в залежність від вашої думки, — додав Везубі. Він звертався до Тесс не так фамільярно, як Мак Куїн, але приязно і довірчо — немов усі присутні тут були добрими старими друзями.— Досі я був його провідником, але...

— Майте на увазі, що вона ненавидить парламент,— втрутився Гордон.— Вона вважає вас усіх буржуазними лицемірами.

— Ох, Нед, тоді вона одна з отих доморослих більшовичок! — вигукнув Мак Куїн, грайливо поглянувши на Тесс. — Я вже бачу це! — Він поворушив пальцями в черевиках, постукав підошвами по килиму і потримав чашку навису в своїй величезній ручищі, поки Тесе знов наливала чай.— Ви ж дивіться, не ображайте Неда,— промовив він до неї.

Але Тесе не хотіла дарувати їм свої посмішки, свої жарти.