Одіссея - Сторінка 60
- Гомер -
"Руки піднявши, вітали...-" — Стародавні греки вітали один одного, піднімаючи руку вгору або доторкаючись нею до плеча.
42. Зевс-егідодержавець. — Егіда — зроблений з козиної шкури щит Зевса, яким він здіймає грізні бурі і наводить жах на ворогів. Перша егіда, як розповідає міф, була зроблена для Зевса з шкури кози Амалтеї, яка згодувала його своїм молоком на острові Криті. В переносному розумінні егіда — захист, оборона, заступництво ("бути під егідою").
63. "Келих дводонний" — з двома заглибинами — зверху і знизу. 68. "Нестор, їздець староденний..." — В оригіналі, власне, — їздець геренський. Герен — місто в Еліді, де Нестор народився. Вірніше, проте, пов'язувати цей епітет із словом "герон" — старик. Інший епітет Нестора — "комонник старезний", тобто бадьорий старик, що може ще їздити верхи.
73. "Наче розбійники ті, що гасають по водних просторах". — Морський розбій та піратські наскоки на береги сусідніх грецьких племен були звичайною справою за гомерівських часів, і Нестор запитує про це без будь-якого докору й здивування.
109. "Еант войовничий" — один із двох героїв ахейських, відомих також під ім'ям Аяксів, син саламінського владаря Теламона (див. також прим, до XI. 543-551).
130-132. Грецькому війську, як розповідає міф, довелося зазнати багато лихих пригод, перше ніж воно повернулось додому.
135. "...гнів... ясноокої доньки батька всевладного" — тобто гнів Зевсової доньки Афіни, викликаний тим, що другий Еант, син Ой-лея (див. IV. 499), при взятті Трої збезчестив у храмі Афіни Кассан-дру, дочку троянського владаря Пріама.
136. "...розбрат вчинила вона між Атрідів" — тобто між синами Атрея — Агамемноном і Менелаєм.
137-138. "...поскликали на збори ахеїв проти звичаю, тоді, як за обрій вже сонце сідало". — Стародавні греки сходились на ради на міську площу дуже рано — о шостій або сьомій годині ранку, і громадські збори не повинні були затягуватись далі заходу сонця.
167. Син Тідея — Діомед, що силою і хоробрістю поступався тільки перед славетним Ахіллом. Діомед разом з Одіссеєм викрав з Трої палладій (зображення озброєного божества) і цим сприяв подоланню Трої. В переносному розумінні палладій — захист, оплот.
174. "...прорізати впрост до Евбеїморя середину..." — Греки звичайно плавали понад берегами та прибережними островами, — плавання напрямки вважалось дуже ризикованим.
189. Світлий син Ахілла — Неоптолем.
196-197. "Як воно добре... Помстився-бо він..." — Звичай кривавої помсти за часів родового устрою вважався святим обов'язком.
267. Співець — за роз'ясненням античних коментаторів, ім'я цього аеда — Демодок.
279-280. "Феб-Аполлон, що ласкавими з неба сягає стрілами..." — Наглу смерть людини в розквіті сил пояснювали втручанням богів: Аполлон убивав стрілою чоловіків, Артеміда — жінок.
332. "...відріжте бикам язики і вина намішайте..." — Йдеться про заключні моменти жертвопринесення.
372. Афіна у вигляді морського орла — див. прим, до І. 319.
378. Трітогенея — народжена біля лісового потоку Трітону. Цей епітет Афіни виводили також від слова "тріто", що нібито означало "голова", і перекладали — "із голови (Зевса) народжена".
455-463. Опис жертвопринесення, що починається з обсипання жертовної тварини зерном та спалення шерсті, зрізаної з її голови, і окроплення вівтаря її кров'ю; спаливши для вшанування богів деякі частини забитої тварини, решту ділили між собою і тут же справляли жертовну учту.
464-467. Дуже давній звичай, властивий гомерівській добі.
[575]
ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА
5. Син Ахілла, мужів переборця — Неоптолем (див. прим, до III. 189).
11 — 12. Мегапент народився від рабині — один з небагатьох випадків вживання в "Одіссеї" слова "раб, невільник". Див. ще XIV. 340; XVII. 323; XXII. 423; XXIV. 252.
73. Електр — янтар, який особливо цінували стародавні греки за його прозорість; пізніше вони називали електром сплав із золота і срібла.
92. Йдеться про вбивство Агамемнона.
123-125. Перелік служниць Єлени.
129. "...золота десять талантів". — Вага гомерівського таланту невідома. Бронзові злитки, знайдені в Фесті, важать до 40 кілограмів, вага егінського таланта — близько 37 кг.
198. "Кучеріми острижем..." — На ознаку трауру стародавні греки мали звичай відрізати пасмо волосся і присвячувати його померлому. Цей звичай був поширений і в післягомерівські часи.
208. Нитку життя, тобто долю людини, в старогрецькій міфології звичайно прядуть Мойри, богині людської долі (римські парки). Тут цю нитку пряде сам Кроніон, тобто Зевс.
221 та 228-230. "Зілля, що й біль погамує... в Єгипті, де плодоносна земля... родить багато зілля..." — У староєгипетській медицині відомий був "мемфіський камінь", прикладанням якого анестезували біль. Єгипет вважається першою вітчизною лікування рослинами, у протилежність стародавній Халдеї, вітчизні астрологів та ворожбитів, де лікували лише заклинаннями.
228. Полідамна і Фтон — подружжя, в якого Менелай жив у Єгипті.
232. "...усі-бо в краю тім із роду Пеана". — Пеан — гомерівський бог лікування. Єгиптян, які здавна добре зналися на лікувальних зіллях, вважали його нащадками.
246. "...ворожого міста". — Мається на увазі Троя.
261-262. Натяк на кохання до Паріса і викрадення ним Єлени, що викликало Троянську війну.
272. "Удерев'янім коні..." — За порадою Одіссея, греки спорядили під Троєю величезного дерев'яного коня, всередині якого сховались воїни, а самі відпливли, удаючи, ніби облогу Трої знято. Не-
[516]
зважаючи на попередження жерця Лаокоона, троянці внесли коня в Трою; ахейські воїни вночі вийшли з утроби коня й відчинили міські ворота грекам. Так було взято і зруйновано Трою. В переносному розумінні троянський кінь — підступний дарунок.
349. "морський... старець правдивий" — Протей (див. прим, до р. 400).
368-369. "...кривими гачками ловили рибу вздовж берега, — шлун-ки-бо голод їм мучив страшенний". — Гомерівські греки рибу їли тільки з голоду, в разі крайньої потреби. Тому-то й море, "багате на рибу", часто зветься в Гомера "безплідним".
400 і далі. Одіссеєва розповідь про подолання Протея та зрадливість його доньки Ейдотеї першоджерелом своїм має стародавні єгипетські міфи. В переносному значенні Протей — символ мінливості, спритності, невпійманності.
405. "...поріддя прекрасної доньки морської..." — тобто богині моря Амфітріти.
445. Амбросія — їжа безсмертя, якою боги, згідно міфів, живились і користувались для намащувань.
477. "...до Єгипту... ріки, що ллє з неба потоки" — тобто до Нілу, що розливається від дощів.
501. Скелі Гірейські були розташовані, за одними даними, недалеко від Евбеї, за іншими — біля острова Міконоса (в групі Кіклад). Взагалі наведений тут маршрут морської подорожі троянських героїв відбиває плутанину географічних понять у стародавніх греків.
506. Тризубець — рибальське знаряддя, атрибут влади Посейдо-на; тризубець служив для нього також чудодійним жезлом, щоб викликати морську бурю або заспокоювати її.
517. "...дераніше Фієст мав оселю..." — йдеться про острів Кітери недалеко від Пелопоннесу. Наведений тут варіант міфа про вбивство Агамемнона відрізняється від попереднього (див. прим, до І. 35), — ще одно свідчення про неодночасне створення різних частин "Одіссеї".
563-564. Рівнина Еаісійська — за віруванням греків, поля блаженних, загробна країна десь за межами населеного світу, куди боги нібито переносять своїх обранців, щоб дарувати їм безсмертя. Рада-мант — один з осельників Елісійської рівнини, славний своєю справедливістю.
[517]
569. "...доводишся Зевсові зятем". — Менелаєва дружина Єлена була дочкою Леди й Зевса, що поєднався з нею в образі лебедя.
617. Коментатори "Одіссеї" здавна вважали, що ім'я Федім, яке означає "світлосяйний, славетний", є лише епітет сідонського владаря, справжнє ім'я якого — Собал (одне з фінікійських складених імен з основою "баал" — володар). В "Одіссеї" згадується ще одне ім'я сідонського владаря — Арібант (XV. 426).
621-624. Опис спільного бенкету, що його, очевидно, готували вскладчину.
640. Перша згадка про свинопаса, якого тут не названо на ім'я. Йдеться про Евмея, звання якого, з додатком епітетів — богосвітлий, пастухів розпорядник, починаючи з пісні XIV, так часто згадуватиметься в поемі, що й справді не буде потреби називати його на ім'я.
680. "Щойно ступив на поріг він..." — Це не значить, що до покоїв Пенелопи треба було сходити вниз, адже жіноча половина — це верхні покої; проте поріг у кожних дверях взагалі був настільки високий, що його треба було переступати, високо піднімаючи ногу, або ж виходити на поріг і сходити з нього; він міг також служити зручним сидінням (порівн. р. 718).
743-744. "Хочеш — безжальною вбий мене міддю, вижени з дому мене..." — Евріклея запевняє, що готова прийняти як не смерть, то вигнання з дому, якщо скаже неправду. Так читають це місце нові дослідники (Берар), замість "залиши мене в домі", що було б позбавлено всякого смислу.
756. Аркесіад — тобто син Аркесія, Лаерт, Одіссеїв батько.
761. "Всипала в кошик ячменю..." — Ячмінь заміняє Пенелопі жертву.
797. Деякі коментатори (Арістарх) вважають, що Іфтіма — не ім'я, а епітет, який означає — "поважна", "шановна".
834. Темна оселя Аїда — підземне царство тіней.
ПІСНЯ П'ЯТА
1. Тіфон — старший брат троянського владаря Пріама, коханець богині світання, розоперстої Еос. Вона випросила у Зевса Тіфонові безсмертя, але забула попросити вічної юності, і Тіфон став невмирущим старцем; звідси приказка — жити довше самого Тіфона, тобто досягти глибокої старості. Тіфона (або, як часто пишуть, — Тіто-на) треба відрізняти від гіганта Тіфона (Тіфаона, Тіфоея).
[518]
43. Гонець світлосяйний — епітет Гермеса, див. прим, до І. 38.
50. "І, обминувши Перею..." — На підставі нових досліджень, замість назви "Піерія" (місцевість на північ від Олімпу, в Фракії, де нібито жили музи, так звані піеріди), читаємо "Перея" — місцевість у Фессалії, недалеко від гори Олімпу, на якій жили грецькі боги і з якої Зевс послав Гермеса до німфи Каліпсо. Етер, або ефір — надхмарний простір під небесним склепінням.
51. Гермес у вигляді чайки — див. прим, до І. 319.
163. Пліт — тобто примітивне судно. Плотом (гр. "схедіа") у давньогрецькій поезії часто називали судно взагалі.
184-185.
42. Зевс-егідодержавець. — Егіда — зроблений з козиної шкури щит Зевса, яким він здіймає грізні бурі і наводить жах на ворогів. Перша егіда, як розповідає міф, була зроблена для Зевса з шкури кози Амалтеї, яка згодувала його своїм молоком на острові Криті. В переносному розумінні егіда — захист, оборона, заступництво ("бути під егідою").
63. "Келих дводонний" — з двома заглибинами — зверху і знизу. 68. "Нестор, їздець староденний..." — В оригіналі, власне, — їздець геренський. Герен — місто в Еліді, де Нестор народився. Вірніше, проте, пов'язувати цей епітет із словом "герон" — старик. Інший епітет Нестора — "комонник старезний", тобто бадьорий старик, що може ще їздити верхи.
73. "Наче розбійники ті, що гасають по водних просторах". — Морський розбій та піратські наскоки на береги сусідніх грецьких племен були звичайною справою за гомерівських часів, і Нестор запитує про це без будь-якого докору й здивування.
109. "Еант войовничий" — один із двох героїв ахейських, відомих також під ім'ям Аяксів, син саламінського владаря Теламона (див. також прим, до XI. 543-551).
130-132. Грецькому війську, як розповідає міф, довелося зазнати багато лихих пригод, перше ніж воно повернулось додому.
135. "...гнів... ясноокої доньки батька всевладного" — тобто гнів Зевсової доньки Афіни, викликаний тим, що другий Еант, син Ой-лея (див. IV. 499), при взятті Трої збезчестив у храмі Афіни Кассан-дру, дочку троянського владаря Пріама.
136. "...розбрат вчинила вона між Атрідів" — тобто між синами Атрея — Агамемноном і Менелаєм.
137-138. "...поскликали на збори ахеїв проти звичаю, тоді, як за обрій вже сонце сідало". — Стародавні греки сходились на ради на міську площу дуже рано — о шостій або сьомій годині ранку, і громадські збори не повинні були затягуватись далі заходу сонця.
167. Син Тідея — Діомед, що силою і хоробрістю поступався тільки перед славетним Ахіллом. Діомед разом з Одіссеєм викрав з Трої палладій (зображення озброєного божества) і цим сприяв подоланню Трої. В переносному розумінні палладій — захист, оплот.
174. "...прорізати впрост до Евбеїморя середину..." — Греки звичайно плавали понад берегами та прибережними островами, — плавання напрямки вважалось дуже ризикованим.
189. Світлий син Ахілла — Неоптолем.
196-197. "Як воно добре... Помстився-бо він..." — Звичай кривавої помсти за часів родового устрою вважався святим обов'язком.
267. Співець — за роз'ясненням античних коментаторів, ім'я цього аеда — Демодок.
279-280. "Феб-Аполлон, що ласкавими з неба сягає стрілами..." — Наглу смерть людини в розквіті сил пояснювали втручанням богів: Аполлон убивав стрілою чоловіків, Артеміда — жінок.
332. "...відріжте бикам язики і вина намішайте..." — Йдеться про заключні моменти жертвопринесення.
372. Афіна у вигляді морського орла — див. прим, до І. 319.
378. Трітогенея — народжена біля лісового потоку Трітону. Цей епітет Афіни виводили також від слова "тріто", що нібито означало "голова", і перекладали — "із голови (Зевса) народжена".
455-463. Опис жертвопринесення, що починається з обсипання жертовної тварини зерном та спалення шерсті, зрізаної з її голови, і окроплення вівтаря її кров'ю; спаливши для вшанування богів деякі частини забитої тварини, решту ділили між собою і тут же справляли жертовну учту.
464-467. Дуже давній звичай, властивий гомерівській добі.
[575]
ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА
5. Син Ахілла, мужів переборця — Неоптолем (див. прим, до III. 189).
11 — 12. Мегапент народився від рабині — один з небагатьох випадків вживання в "Одіссеї" слова "раб, невільник". Див. ще XIV. 340; XVII. 323; XXII. 423; XXIV. 252.
73. Електр — янтар, який особливо цінували стародавні греки за його прозорість; пізніше вони називали електром сплав із золота і срібла.
92. Йдеться про вбивство Агамемнона.
123-125. Перелік служниць Єлени.
129. "...золота десять талантів". — Вага гомерівського таланту невідома. Бронзові злитки, знайдені в Фесті, важать до 40 кілограмів, вага егінського таланта — близько 37 кг.
198. "Кучеріми острижем..." — На ознаку трауру стародавні греки мали звичай відрізати пасмо волосся і присвячувати його померлому. Цей звичай був поширений і в післягомерівські часи.
208. Нитку життя, тобто долю людини, в старогрецькій міфології звичайно прядуть Мойри, богині людської долі (римські парки). Тут цю нитку пряде сам Кроніон, тобто Зевс.
221 та 228-230. "Зілля, що й біль погамує... в Єгипті, де плодоносна земля... родить багато зілля..." — У староєгипетській медицині відомий був "мемфіський камінь", прикладанням якого анестезували біль. Єгипет вважається першою вітчизною лікування рослинами, у протилежність стародавній Халдеї, вітчизні астрологів та ворожбитів, де лікували лише заклинаннями.
228. Полідамна і Фтон — подружжя, в якого Менелай жив у Єгипті.
232. "...усі-бо в краю тім із роду Пеана". — Пеан — гомерівський бог лікування. Єгиптян, які здавна добре зналися на лікувальних зіллях, вважали його нащадками.
246. "...ворожого міста". — Мається на увазі Троя.
261-262. Натяк на кохання до Паріса і викрадення ним Єлени, що викликало Троянську війну.
272. "Удерев'янім коні..." — За порадою Одіссея, греки спорядили під Троєю величезного дерев'яного коня, всередині якого сховались воїни, а самі відпливли, удаючи, ніби облогу Трої знято. Не-
[516]
зважаючи на попередження жерця Лаокоона, троянці внесли коня в Трою; ахейські воїни вночі вийшли з утроби коня й відчинили міські ворота грекам. Так було взято і зруйновано Трою. В переносному розумінні троянський кінь — підступний дарунок.
349. "морський... старець правдивий" — Протей (див. прим, до р. 400).
368-369. "...кривими гачками ловили рибу вздовж берега, — шлун-ки-бо голод їм мучив страшенний". — Гомерівські греки рибу їли тільки з голоду, в разі крайньої потреби. Тому-то й море, "багате на рибу", часто зветься в Гомера "безплідним".
400 і далі. Одіссеєва розповідь про подолання Протея та зрадливість його доньки Ейдотеї першоджерелом своїм має стародавні єгипетські міфи. В переносному значенні Протей — символ мінливості, спритності, невпійманності.
405. "...поріддя прекрасної доньки морської..." — тобто богині моря Амфітріти.
445. Амбросія — їжа безсмертя, якою боги, згідно міфів, живились і користувались для намащувань.
477. "...до Єгипту... ріки, що ллє з неба потоки" — тобто до Нілу, що розливається від дощів.
501. Скелі Гірейські були розташовані, за одними даними, недалеко від Евбеї, за іншими — біля острова Міконоса (в групі Кіклад). Взагалі наведений тут маршрут морської подорожі троянських героїв відбиває плутанину географічних понять у стародавніх греків.
506. Тризубець — рибальське знаряддя, атрибут влади Посейдо-на; тризубець служив для нього також чудодійним жезлом, щоб викликати морську бурю або заспокоювати її.
517. "...дераніше Фієст мав оселю..." — йдеться про острів Кітери недалеко від Пелопоннесу. Наведений тут варіант міфа про вбивство Агамемнона відрізняється від попереднього (див. прим, до І. 35), — ще одно свідчення про неодночасне створення різних частин "Одіссеї".
563-564. Рівнина Еаісійська — за віруванням греків, поля блаженних, загробна країна десь за межами населеного світу, куди боги нібито переносять своїх обранців, щоб дарувати їм безсмертя. Рада-мант — один з осельників Елісійської рівнини, славний своєю справедливістю.
[517]
569. "...доводишся Зевсові зятем". — Менелаєва дружина Єлена була дочкою Леди й Зевса, що поєднався з нею в образі лебедя.
617. Коментатори "Одіссеї" здавна вважали, що ім'я Федім, яке означає "світлосяйний, славетний", є лише епітет сідонського владаря, справжнє ім'я якого — Собал (одне з фінікійських складених імен з основою "баал" — володар). В "Одіссеї" згадується ще одне ім'я сідонського владаря — Арібант (XV. 426).
621-624. Опис спільного бенкету, що його, очевидно, готували вскладчину.
640. Перша згадка про свинопаса, якого тут не названо на ім'я. Йдеться про Евмея, звання якого, з додатком епітетів — богосвітлий, пастухів розпорядник, починаючи з пісні XIV, так часто згадуватиметься в поемі, що й справді не буде потреби називати його на ім'я.
680. "Щойно ступив на поріг він..." — Це не значить, що до покоїв Пенелопи треба було сходити вниз, адже жіноча половина — це верхні покої; проте поріг у кожних дверях взагалі був настільки високий, що його треба було переступати, високо піднімаючи ногу, або ж виходити на поріг і сходити з нього; він міг також служити зручним сидінням (порівн. р. 718).
743-744. "Хочеш — безжальною вбий мене міддю, вижени з дому мене..." — Евріклея запевняє, що готова прийняти як не смерть, то вигнання з дому, якщо скаже неправду. Так читають це місце нові дослідники (Берар), замість "залиши мене в домі", що було б позбавлено всякого смислу.
756. Аркесіад — тобто син Аркесія, Лаерт, Одіссеїв батько.
761. "Всипала в кошик ячменю..." — Ячмінь заміняє Пенелопі жертву.
797. Деякі коментатори (Арістарх) вважають, що Іфтіма — не ім'я, а епітет, який означає — "поважна", "шановна".
834. Темна оселя Аїда — підземне царство тіней.
ПІСНЯ П'ЯТА
1. Тіфон — старший брат троянського владаря Пріама, коханець богині світання, розоперстої Еос. Вона випросила у Зевса Тіфонові безсмертя, але забула попросити вічної юності, і Тіфон став невмирущим старцем; звідси приказка — жити довше самого Тіфона, тобто досягти глибокої старості. Тіфона (або, як часто пишуть, — Тіто-на) треба відрізняти від гіганта Тіфона (Тіфаона, Тіфоея).
[518]
43. Гонець світлосяйний — епітет Гермеса, див. прим, до І. 38.
50. "І, обминувши Перею..." — На підставі нових досліджень, замість назви "Піерія" (місцевість на північ від Олімпу, в Фракії, де нібито жили музи, так звані піеріди), читаємо "Перея" — місцевість у Фессалії, недалеко від гори Олімпу, на якій жили грецькі боги і з якої Зевс послав Гермеса до німфи Каліпсо. Етер, або ефір — надхмарний простір під небесним склепінням.
51. Гермес у вигляді чайки — див. прим, до І. 319.
163. Пліт — тобто примітивне судно. Плотом (гр. "схедіа") у давньогрецькій поезії часто називали судно взагалі.
184-185.