Плавучий острів - Сторінка 20

Не могло це призвести до втручання у справу гавайської армії і відкрити згубну еру військових переворотів? Ні, звичайно, бо зазначена армія складається всього лише з двохсот п’ятдесяти рекрутів і двохсот п’ятдесяти добровольців. З п’ятьмастами воїнів режиму не знищити, у всякому разі на тихоокеанських островах.

Але зате були англійці, які пильно стежили за розвитком подій. Кажуть, що принцеса Каїулані користувалася їх прихильністю. З іншого боку, японський уряд готовий був оголосити острова своїм протекторатом і мав прихильників серед кулі, які у великій кількості працюють на плантаціях...

— Ну, а що ж американці? — запитує в Калістуса Менбара Фрасколен.

Його цікавить можливе американське втручання, яке як би само собою напрошується.

— Американці? — відповідає пан директор. — На що їм протекторат? Їм на Сандвічевих островах потрібно мати місце стоянки для пароплавів тихоокеанських ліній, — і вони цим цілком задовольняються.

Однак в 1875 році король Камехамеха, що відправився до Вашингтона з візитом до президента Гранта, віддав острова під захист Сполучених Штатів. Але через сімнадцять років, коли президент Клівленд прийняв рішення відновити на престолі королеву Ліліуокалані (у той час на Сандвічевих островах вже існував республіканський лад і президентом був Санфорд Доул), на Гавайських островах і в Сполучених Штатах піднялася потужна хвиля протестів.

Але ніщо не могло перешкодити тому, що, мабуть, написано в книзі доль народів — будь то народи древні або нові, — і з 4 липня 1894 Гавайський архіпелаг являє собою республіку, де президентом є С. Доул, поки його хто —небудь не змінить.

Стандарт —Айленд робить тут зупинку днів на десять. Тому багато мільярдців користуються нею для огляду Гонолулу та околиць. Сімейства Коверлі і Танкердонов і найбільш імениті громадяни Мільярд-Сіті щодня їздять в порт. З іншого боку, хоча плавучий острів вже вдруге з’являється у гавайських берегів, здивування гавайців безмежне, і вони цілими натовпами з’являються оглядати це диво. Правда, поліція Сайреса Бікерстафа, неохоче допускає на Стандарт-Айленд іноземців, уважно стежить за тим, щоб увечері відвідувачі в призначений час залишали острів. Завдяки цим запобіжним заходам сторонній людині було б дуже важко затриматися на "перлині Тихого океану" без особливого дозволу, який не так-то легко отримати. Нарешті, хоча і з того і з іншого боку відносини хороші, жодних офіційних прийомів один одному обидва острова не влаштовували.

Квартет робить кілька дуже цікавих прогулянок. Нашим парижанам подобаються місцеві жителі. Особливості їх фізичного типу яскраво виражені: шкіра смаглява, на обличчях написано простодушність і разом з тим почуття власної гідності. І хоча зараз у гавайців республіка, вони, цілком можливо, жалкують про свою колишню дикунську незалежність.

"Повітря нашої країни вільне" — говорить одна з їхніх приказок, але самі вони вже більше не вільні.

І дійсно, після того як всі острови завоював Камехамеха і в 1837 році була встановлена представницька монархія, кожен острів став управлятися особливим губернатором. І в даний час, при республіці, вони розділені ще на округи та райони.

— Так, — каже Пеншіна, — тут не вистачає тільки префектів, супрефектів і радників префектури, з конституцією Восьмого року.

— Мені все це набридло, пора додому! — відповідає Себастьєн Цорн.

Однак не варто залишати Оаху, не намилувавшись його кращими пейзажами. Природа тут чудова, хоча флора і не особливо багата. На узбережжі переважають кокосові та інші пальми, хлібні дерева, тунгові, плоди яких дають рослинне масло, індигові і різні породи рицини і дурману. В долинах, зрошуваних гірськими потоками і покритих травою, яка заглушає всяку іншу рослинність, під назвою "Мінерва", багато трав стають деревовидними, — така місцева порода лободи і халапепе, вид гігантської спаржі. Лісова зона, що простягається по горах до висоти двох тисяч метрів, багата деревовидними травами і чагарниками, миртовим, що досягають величезних розмірів, гігантськими щавлевими, повзучими ліанами, які переплітаються, немов клубок змій. Що стосується корисних рослин, що дають продукцію для ринку і для вивозу, то це рис, кокосові горіхи, цукрова тростина. Між островами весь час підтримується сполучення каботажними судами, для того щоб в Гонолулу поступово зосереджувалися продукти, що відправляються потім в Америку.

Фауна не відрізняється різноманітністю. Населення островів поступово асимілюється з народами, які досягли вищого розвитку, а породи тварин залишаються незмінними. З домашніх тварин на островах є тільки свині, кури, кози; диких звірів зовсім немає, хіба що знайдеться кілька пар диких кабанів; зате є москіти, від яких не так —то легко позбутися, багато скорпіонів і різні породи нешкідливих ящірок; є ще птиці , які ніколи не співають, серед них "оо" —гавайська квіткарка, з чорно —жовтим оперенням. З її жовтого пір’я дев’ять поколінь тубільців ткали знаменитий плащ Камехамехи.

Багато чого змінила на цих островах людина, створивши цивілізацію, яка наслідує американську — з вченими товариствами, школами, навчання в яких є обов’язковим і які були премійовані на Виставці 1878 року, з багатими бібліотеками, з газетами на англійській і канакській мовах. Наші парижани цьому, втім, не здивувалися, оскільки вся місцева знать — в більшості випадків американці, і мова їх тут так само в ходу, як і їхні гроші. Ці імениті громадяни охоче наймають слуг серед китайців Піднебесної імперії, не дотримуючись порядкам штатів американського Заходу, де ведеться запекла боротьба з так званою "жовтої небезпекою".

З тих пір як Стандарт-Айленд став на виду столиці Оаху, численні судна з цього порту, битком набиті цікавими, не раз підходили до плавучого острова і об’їжджали його кругом. Погода чудова, море спокійне, — що може бути приємніше двадцятикілометрової поїздки навколо цього металевого узбережжя, де агенти митниці виявляють таку пильність.

Серед кораблів-екскурсантів можна помітити одне легеньке суденце, яке щодня наполегливо маячить у водах плавучого острова. Це щось на зразок малайського кечу з двома щоглами і квадратною кормою; на ньому чоловік десять матросів під командою капітана з вельми рішучою зовнішністю. Однак губернатору суденце не вселяє ніяких підозр, хоча його постійна присутність могло б здатися дивною. Люди ці справді не перестають розглядати острів з усіх боків, підпливаючи то до одного порту, то до іншого і вивчаючи лінію його узбережжя. Втім, якщо навіть допустити, що у них недобрі наміри, що могла б зробити ця команда проти десятитисячного населення? Тому маневри кечу нікого не турбують, нікому немає діла, вдень він плаває навколо острова або вночі, і ніхто не вважає за потрібне запрошувати з цього приводу морську владу в Гонолулу.

Квартет прощається з островом Оаху вранці 10 липня. Стандарт-Айленд рушає з місця на світанку, підкоряючись рушійній силі своїх потужних гребних гвинтів. Покружлявши деякий час на місці, він повертає на південний захід, тримаючись на виду інших Г авайських островів. Тепер йому треба взяти навскіс і потрапити в смугу екваторіальної течії, що йде зі сходу на захід у напрямку якраз протилежному з течією, яке огинає архіпелаг з півночі.

На превелике задоволення своїх мешканців, які зібралися на лівому березі, Стандарт-Айленд сміливо спрямовується в протоку між островами Молокаї і Кауаї. Над цим останнім, одним з найменших в архіпелазі, піднімається вулкан Нірхау висотою в тисячу вісімсот метрів, що викидає з кратера чорний дим. У підніжжя — лінія дюн, а ще нижче — стирчать з води коралові скелі, звідки дзвінким металевим відлунням лунають удари прибою. Настала ніч, плавучий острів все ще знаходиться в цій вузькій протоці але під управлінням досвідченого комодора Сімкоо йому нічого побоюватися. В той час, коли сонце зникає за висотами острова Ланаї, спостерігачі не могли б виявити кеч, який, вийшовши з порту слідом за Стандарт-Айлендом, намагався весь час триматися поблизу від нього. Втім, запитаємо ще раз, — чи варто турбуватися через близьке сусідство малайського суденця?

На світанку наступного дня кеч виднівся тільки білою точкою в північній частині горизонту.

Стандарт-Айленд в цей день плив між Кахулаві і Мауї, другим за величиною островом в Сандвічеві архіпелазі. Столиця його, порт Лахаіна , служить китобоям місцем стоянки для їх кораблів. Найвища гора острова, Халеахала, що означає Дім Сонця, на три тисячі метрів круто здіймається до небес.

Протягом двох наступних днів Стандарт-Айленд йшов мимо берегів великого острова Гаваї; гори його, як ми вже говорили, найвищі на архіпелазі. Тут, в бухті Кеалакеакуа, капітан Кук, спершу прийнятий тубільцями за якесь божество, був убитий в 1779 році, через рік після того як він відкрив цей архіпелаг і назвав Сандвічеві в честь одного англійського міністра. Головне місто острова, Хіло , розташоване на східному узбережжі, звідси не видно, але зате можна розгледіти місто Каілуа, що знаходиться на західному березі. На острові є залізна дорога протяжністю у п’ятдесят сім кілометрів, яка служить головним чином для перевезення продовольства, і музиканти здалеку бачать білі клуби диму, що вириваються з труб локомотивів.

— Тільки цього ще бракувало! — вигукує Івернес.

На наступний день "перлина Тихого океану" покинула ці місця, а кеч в той час огинав крайню точку острова Гаваї, над якою височить Мауна-Лоа, Велика гора, чия вершина губиться в хмарах на висоті чотирьох тисяч метрів.

— Надули, — говорить тут Пеншіна, — нас просто надули!

— Ти маєш рацію, — відповідає Івернес, — треба було приїхати сто років тому. Але тоді ми не опинилися б на цьому чудовому плавучому острові!

— Подумаєш! А тепер ми знайшли тубільців в піджаках і комірцях, замість дикунів в пір’ї, яких нам обіцяв цей пройдисвіт Калістус, побий його грім! Я шкодую про часи капітана Кука.

— А якщо б ці людожери злопали твою високість ?.. — запитує Фрасколен.

— Що ж... у мене принаймні була б втіха, що хоч раз у житті... я сам по собі, який там не є, припав комусь до смаку!

1 Калогі.

2 Колишня столиця Гаванського королівства.

3 Поселення, зараз не має статусу міста.

10.