Плавучий острів - Сторінка 22

Треба сподіватися, що ця крихітка знайшла собі чоловіка за смаком і що до переваги бути однією з найбагатших жінок в Сполучених Штатах їй вдасться приєднати ще й друге — бути однією з найщасливіших.

Старшій дочці містера і місіс Коверлі, Діані, або, краще, Ді, як її називають в родині, щойно минуло двадцять років. Вона — дуже гарна молода особа, в якій поєднуються фізичні і моральні якості батьків. Прекрасні сині очі, розкішне світло —русе волосся, обличчя свіже, як пелюстки троянди, яка щойно розпустилася, витончена гнучка фігура — все це легко пояснює, чому на міс Коверлі в Мільярд-Сіті задивляються молоді люди, які не допустять, зрозуміло, щоб іноземці завоювали такий, висловлюючись математично точно, дійсно "безцінний скарб". Є навіть підстави вважати, що містер Коверлі не вважав би відмінність віросповідань перешкодою до шлюбу, якщо це забезпечить щастя дочки.

Воістину, гідно жалю, що боротьба за вплив у суспільстві розділяє два найвідоміші сімейства Стандарт-Айленда. Уолтер Танкердон ніби навмисне створений для того, щоб стати чоловіком Ді Коверлі.

Але про такий союз годі й думати. Обидві сім’ї швидше погодяться розрізати Стандарт —Айленд навпіл і роз’їхатися в різні боки, ніж підписати який-небудь подібний шлюбний контракт!

"Якщо тільки у справу не втрутиться любов", — говорить іноді пан директор управління мистецтв, підморгуючи через скло золотого пенсне.

Проте немає ніяких даних вважати, що Уолтер Танкердон має якусь схильність до Ді Коверлі, а вона — до нього, в усякому разі, якщо це й так, то обидва проявляють стриманість, яка не дає жодного приводу розігратися цікавості світського товариства Мільярд-Сіті .

Плавучий острів продовжує просуватися до екватора, весь час дотримуючись сто шістдесятого меридіана. Перед ним розгортається та частина Тихого океану, в якій найбільше просторів, зовсім позбавлених островів або острівців, і де глибина нерідко досягає двох миль. 25 липня Стандарт-Айленд проходить над провалом Белькнап, прірвою глибиною у шість тисяч метрів, звідки зонд витягнув цікаві раковини і зоофітів, що можуть витримувати тиск мас води в шістсот атмосфер.

П’ять днів по тому плавучий острів перетинає архіпелаг, що належить Англії, хоча часто його іменують Американськими островами2. Залишивши з правого борту Пальміру і Сункарунг, Стандарт —Айленд проходить в п’яти милях від Фаннінга, де знаходяться найбільші з численних на цьому архіпелазі покладів гуано. Втім, ці вершини підводних гір, що виступають на поверхню, здебільшого порожні. І Сполучене королівство до цього часу не отримало з них особливої вигоди. Але воно наклало на них свою лапу, а всім добре відомо, що важка лапа Англії залишає незгладимі сліди.

Кожен день, поки його товариші бродять по парку або по приміських полях, Фрасколен, якого глибоко займають всі подробиці цього незвичайного плавання, відправляється на батарею хвилеріза. Там він часто зустрічається з комодором. Етель Сімкоо охоче розповідає йому про всі особливості цих морів, і якщо вони представляють якої-небудь інтерес, друга скрипка ділиться отриманими відомостями зі своїми товаришами.

У всякому разі, всі четверо були однаково захоплені видовищем, яке подарувала їм природа в ніч з 30 на 31 липня.

Уже на схилі дня помічена була величезна маса акаліф, що поширена на кілька квадратних миль. Населення острова ще жодного разу не зустрічала в такій кількості цих медуз, яким деякі натуралісти присвоїли найменування океанічних. Ці тварини, з дуже елементарною будовою і найпростішими функціями організму, навіть за своєю півкульною формою нагадують продукти рослинного царства. Самі ненажерливі риби відносяться до них скоріше як до квітів; вважають, що жодна риба не вживає їх в їжу. Океанічні медузи, що становлять особливість тропічної зони Тихого океану, схожі на строкаті прозорі парасольки, облямовані щупальцями; діаметр цих медуз не більше двох або трьох сантиметрів. Скільки мільярдів подібних істот потрібно для того, щоб утворити шар протяжністю в декілька миль!

Коли ці цифри називають у присутності Пеншіна, "Його високість" заявляє:

— Все це не здивує знатних громадян Стандарт-Айленда, — адже мільярд для них

— ходяча монета!

Увечері населення спрямовується до "баку", тобто до тераси, що підноситься над батареєю хвилеріза. Трамваї переповнені. Електричні екіпажі набиті цікавими. У витончених каретах прибули набоби міста. Коверлі і Танкердони намагаються триматися подалі один від одного... Містер Джем не вітається з містером Нетом, а містер Нет не вітає містера Джема. Обидва сімейства, однак, у повному складі. Івернес і Пеншіна мають задоволення розмовляти з місіс Коверлі та її дочкою, які, як завжди, дуже люб’язні. Можливо, що Уолтер Танкердон відчуває деяку досаду від того, що позбавлений можливості взяти участь в розмові, і можливо також, що міс Ді охоче підтримала б бесіду з молодим чоловіком... От був би скандал! Скільки більш-менш нескромних натяків з’явилося б в репортажі про світське життя в "Старборд-Кронікл" і в "Нью-геральд"!

Коли настає повна темрява, — наскільки вона може бути повною у сяючій зоряним світлом тропічній ночі, — Тихий океан ніби осяває до самого дна. Широкий водний простір насичений фосфоричним блиском, освітлений рожевими і блакитними відблисками, але не тими, що пробігають світлою рисою по гребенях хвиль, а подібними тому рівному сяйву, яке виділяли б незліченні сонми світляків. Це фосфоричне світіння ставало настільки яскравим, що при ньому можна читати як при світлі далекого північного сяйва, ніби Тихий океан, що поглинає протягом цілого дня сонячні промені, повертає їх уночі цими потоками світла.

Незабаром Стандарт-Айленд врізається в масу медуз, і вона поділяється, огинаючи металеві берега плавучого острова. Минуло кілька годин — і ось він уже весь оточений променистої масою, яка переливається, цих фосфоресціюючих молюсків, чия світлоносна сила анітрохи не зменшується. Сяйво їх подібно променистому ореолу, що обрамляє лики святих, сріблястому німбу над головою Христа. Це дивовижне явище триває до самої зорі і припиняється при перших її променях.

Ще через шість днів "перлина Тихого океану" стикнеться з величезним уявним колом, який оперізує нашу планету і який, якщо б він був дійсно позначена на ній, розрізав б горизонт на дві рівні частини. З цього місця можна одночасно бачити обидва полюси небесної сфери, один на півночі, осяяний мерехтінням Полярної зірки, інший на півдні, прикрашений, наче груди солдата, Південним Хрестом. Додамо, що з різних точок цієї екваторіальної лінії видається, ніби зірки щодня окреслюють кола, перпендикулярні до площини горизонту. Якщо ви хочете, щоб дні і ночі були завжди однакової довжини, вам слід переселитися в ці місця, на ті острови або ті частини материків, які перетинає екватор.

Покинувши Гавайські острови, Стандарт-Айленд пройшов близько шестисот кілометрів. За час свого існування він уже вдруге переправляється з однієї півкулі в іншу і перетинає лінію екватора, спершу спускаючись на південь, потім піднімаючись на північ. З нагоди переходу через екватор для населення Мільярд —Сіті влаштовується свято. Буде гуляння в парку, урочиста служба в протестантському храмі і в церкві св. Марії, катання на електричних екіпажах навколо острова. Буде влаштовано чудовий феєрверк: свічки, змійки і багатоколірні ракети, пущені з майданчика обсерваторії, зможуть змагатися з зірками південного неба.

Як ви легко можете здогадатися, це — наслідування вистави, яку зазвичай влаштовують на кораблі, коли він досягає екватора, якась відповідність традиційного хрещення новачків, які вперше перетинають екватор. І дійсно, саме в цей день хрестять всіх дітей, що народилися на Стандарт-Айленді після відплиття з бухти Магдалени. Та ж хрестильна церемонія очікує всіх нових мешканців острова, ще не побували в Південній півкулі.

— Тепер наша черга, — говорить товаришам Фрасколен. — Нам належить отримати хрещення...

— З якого дива! — вигукує Себастьєн Цорн, підкріплюючи свої заперечення обурених жестом.

— Так, мій старий пілікальщік! — каже йому Пеншіна. — Нам виллють на голову кілька відер неосвяченій води, нас посадять на човен, який раптово перекинеться, нас несподівано шпурнуть в чан, і Тропічний дід з’явиться з усім своїм блазенським почтом, щоб вимазати нам фізіономії сажею.

— Якщо вони уявляють, — відповідає Себастьєн Цорн, — що я підкорюся цьому безглуздому маскараду...

— Доведеться, — говорить Івернес. — У будь-якої країни є свої звичаї, і гості повинні їм підкорятися.

— Не тоді, коли гостей затягують насильно! — вигукує непримиренний глава Концертного квартету.

Але нехай не турбує його цей карнавал, яким часом розважаються на кораблях, які перетинають екватор! Нехай він не побоюється появи Тропічного діда! Музикантів будуть кропити не морський водою, а шампанським кращих марок. Не будуть їх обманювати, показуючи лінію екватора, вже заздалегідь намальовану на об’єктиві підзорної труби. Це розвага для матросів, які веселяться, а не для поважливих мешканців Стандарт —Айленда.

Святкування відбувається під вечір 5 серпня. Всі службовці, крім митників, які не можуть залишити свої посади, звільнені від занять. І в місті і в портах припиняються всі роботи. Гребні гвинти перестають обертатися. Заряду в акумуляторах вистачить і для освітлення і для електричного зв’язку. Втім, Стандарт-Айленд не стоїть на місці. Слабка течія несе його до лінії, що розділяє нашу планету на дві півкулі. У церквах лунають співи, молитви і потужні звуки органа. Загальні веселощі панують у парку; тут з надзвичайним захопленням віддаються спортивним іграм і змаганням. У них беруть участь представники всіх класів населення. Найбагатші джентльмени з Уолтером Танкердоном на чолі здійснюють чудеса на майданчику для гольфу і на тенісному корті. Коли сонце, прямовисно спускаючись до горизонту, закотиться і короткі сутінки зміняться нічною темрявою, багатобарвні ракети феєрверку злетять в небо і безмісячна ніч буде тільки сприяти всій цій пишноті.

У головному залі казино Сайрес Бікерстаф особисто здійснює "хрещення" членів квартету. Губернатор пропонує їм пінистий кубок, і шампанське ллється рікою.