Світ Софії - Сторінка 52

Ми безборонні перед такими настирливими зовнішніми виявами, як собаки, що вміють говорити людським голосом, літаки з вітальними транспарантами, повідомленнями на шкуринці банана та бурями на замовлення. Але попри це ми маємо своє, хоча і слабке волевиявлення*

— Це можливо?

— Майор, звичайно, всевидющий у нашому маленькому світі, але ж не всемогутній. У кожному разі, ми повинні спробувати жити нашим життям так, ніби його немає.

— Здається, я розумію, що ти маєш на увазі.

— Вся штука полягає в тому, аби потайки зробити щось щлком самостійне, щось таке, чого і майор не зумів би викрити.

— Як це може нам вдатися, якщо ми не існуємо.

— Хто сказав, що ми не існуємо? Питання не в тому, чи ми є, а що ми і хто ми. Навіть якби мало виявитися, що ми лише імпульси у роздвоєній свідомості майора, це не позбавляє нас дрібки нашої екзистенції.

— Ані нашого волевияву?

— Працюю над цією проблемою, Софіє.

— Але Гільдин тато, напевно, свідомий того, що ти "працюєш над проблемою".

— Без сумніву, проте він не знає самого плану. Я намагаюся знайти архімедову точку опори.

— Архімедову точку опори?

— Архімед був учешім в елліністичну епоху. 4Дайте мені точку опори, — казав він, — і я переверну світ". Власне таку точку мусимо знайти, аби вирватися з внутрішнього всесвіту майора.

— Непросте завдання.

— Воно буде нам не під силу, доки не завершимо увесь курс філософії. А до того часу майор триматиме нас дуже міцно. Він, очевидно, постановив собі, що я маю провести тебе через століття аж до наших часів. Проте у нас зосталося лише кілька днів, перш ніж він сяде у літак десь там, на Близькому Сході. Якщо нам не вдасться звільнитися від липкої фантазії Гільдиного батька до його повернення в Б'єркелі, ми пропали.

— Ти мене лякаєш...

— Перш за все я маю подати тобі усі найпотрібніші відомості про епоху французького просвітництва. А потім, перед тим, як наблизитися до романтиків, ознайомимося в загальних рисах з філософією Канта. Не менше важливим буде для нас і такий елемент головоломки, як Геґель. Ми станемо свідками розправи К'єркеґора над гегельянством, — цього не уникнути ніяк. Ще нам слід сказати кілька слів про Маркса, Дарвіна та Фройда. Якщо вдасться зробити кілька підсумкових зауваг про Сартра та екзистенціалізм, то наш задум зможе втілитися в життя.

— Чи не занадто багато як на один тиждень?

— Тому нам варто почати негайно. Можеш зараз прийти?

— Я йду до школи. У нас буде забава і вручення свідоцтв.

— До біса святої Якщо ми — чиста свідомість, то смак лимонаду чи солодощів не більше, ніж наша уява.

— А свідоцтво ...

— Софіє, або ти живеш у дивовижному Всесвіті на крихітному клаптику планети в одній із сотень мільярдів галактик, або ж ти — пучок електромагнітних імпульсів у свідомості якогось майора. І ти говориш про якесь там "свідоцтво"! Соромся!

— Вибач.

— Усе ж можеш заглянути до школи, перш ніж ми зустрінемося. Якщо ти просачкуєш останній шкільний день, це може мати поганий вплив на Гільду. Я переконаний, що вона ходить до школи у свій день народження, бо ж вона — ангел.

— Отже, я прийду відразу після школи.

— Зустрінемося в Хатині Майора.

— У Хатині Майора? —... Клац!

Гільда опустила папку на коліна. Тато мав нечисте сумління через те, що вона пропустила останній шкільний день. От хитрун!

Певний час Гільда розмірковувала, який же план міг визріти у голові Альберто. Може, кинути оком на останній аркуш рукопису? Ні, це було би ошуканством, краще швидко братися до читання.

Гільда була переконана, що в певний момент Альберто мав рацію. Батько й справді знав про те, що відбувалося зі Софією та Альберто. Але пишучи цю розповідь, напевно, не передбачав усього, що може ще статися. Можливо у поспіху написав щось таке, що помітить аж коли мине немало часу. Власне у момент такої неуваги Софія та Альберто мали деяку свободу дії.

І знову у Гільди з'явилося відчуття, що Софія та Альберто існують у реальному світі. "Хоч поверхня моря цілком спокійна, це зовсім не означає, що в глибинах нічого не відбувається", — подумала вона.

Але чому вона так подумала?

У кожному разі, ця думка не з тих думок, що лежать на поверхні.

У школі Софію бурхливо вітали, співали, як це й годиться на день народження. Можливо, до такого вияву уваги спричинилося ще й загальне піднесення від одержання свідоцтв, пляшок з лимонадом.

Як тільки вчитель, побажавши веселих літніх канікул, відпустив усіх дітей, Софія щодуху помчала додому. Юрунн намагалася її затримати, але Софія крикнула їй через плече, що має залагодити одну термінову справу.

У поштовій скриньці вона знайшла дві листівки з Лівану. На обох стояв напис: "ВІТАННЯ З П'ЯТНАДЦЯТИРІЧЧЯМ". Це були серійні вітальні листівки.

Одна картка була для "Гільди Меллер Кнаґ, через Софію Амундсен...* А друга — для самої Софії. На обох виднівся штемпель "Батальйон ООН" 15 червня.

Софія спершу прочитала свою поштівку:

Люба Софіє Амундсен! Тебе також слід привітати сьогодні з днем народження. Усього тобі найкращого, Софіє. Спасибі за все, що ти зробила для Гільди.

З найщирішими вітаннями Альберт Кнаґ, майор.

Софія не дуже добре розуміла, як їй реагувати на те, що Пльдин тато прислав поштівку і для неї. Однак це було навіть трохи зворушливо.

На листівці до Гільди було написано;

Люба Гільдочко! Не знаю ані дня, ані яка зараз пора доби у Ліллесанні. Але це не так важливо. Оскільки добре тебе знаю, то я не спізнюся зі своїми останніми чи щонайменше передостанніми вітаннями звідси. Але й ти сама дивись, не засиджуйся надто довго! Незабаром Альберто почне розповідати про ідеї французького просвітництва. Він сконцентрується на семи пунктах:

1. Бунт проти авторитетів.

2. Раціоналізм.

3. Ідея просвітництва.

4. Культурний оптимізм.

5. Повернення до природи.

6. Гуманістичне християнство.

7. Права людини.

Отож він і далі не спускає з них ока. Софія увійшла до будинку і поклала свідоцтво з самими лише п'ятірками на кухонний стіл. Потім пробралася попід живоплотом і побігла до лісу.

їй знову довелося переплисти човном через озерце. Альберто уже чекав її на порозі. Він знаком дав зрозуміти, аби вона сіла поруч.

Була погожа днина, але від озерця тягнуло холодом, так ніби погода ще не прийшла до себе після грози.

— Одразу ж беремося до справи, —почав Альберто. —Після Юма наступним великим творцем філософської системи був німець Кант. Але й Франція XVIII століття мала багатьох визначних мислителів. Можемо сказати, що філософська точка притягання в Англії, посередині століття — у Франції, а наприкінці — у Німеччині.

— Кочівля думки зі заходу на схід.

— Твоя правда. Я коротко розповім тобі про ідеї, спільні для багатьох французьких філософів-просвітителів. Тут фігурують такі відомі постаті, як Монтеск'е, Вольтер, Руссо та багато, багато інших. Зосередимося на семи важливих пунктах.

— Дякую. Я уже чудово їх знаю.

Софія простягнула листівку від Гільдиного батька. Альберто важко зітхнув.

— Міг приберегти це для себе... Отже, перший пункт — бунт проти авторитетів. Немало французьких філософів відвідало Англію, яка видавалася їм з певного огляду більш вільнодумною, аніж власна батьківщина. Вони були зачаровані англійською природничою наукою, особливо Ньютоном та його універсальною фізикою. Цікавила їх також британська філософія, зокрема Локк і його політична філософія. Серед тих, хто повернувся до Франції, поступово наростав бунт проти давніх авторитетів. Слід скептично ставитися до усіх успадкованих істин, вважали вони. Індивід сам повинен знайти відповідь на усі запитання — такою була їхня основна думка. На вільнодумство надихали їх також погляди Декарта.

— Бо ж він хотів будувати усе від основ.

— Саме через це. Бунт проти усталених авторитетів не обминув також церкву, короля та владу вельмож. Щ інституції у XVIII столітті були значно могутніші у Франції, ніж у Англії.

— Потім вибухнула революція.

— Так, 1789 року. Але нові ідеї з'явилися раніше. Наступний пункт—раціоналізм.

— Я думала, раціоналізм умер разом із Юмом.

— Сам Юм помер щойно 1776 року. Приблизно через двадцять років після смерті Монтескье та за два роки до Вольтера та Руссо, ободва померли 1778 року. Усі троє побували в Англії і були добре ознайомлені з філософськими поглядами Лок-ка. Локк, як пригадуєш, не був послідовним емпіриком. Він вважав, наприклад, віру в Бога та певні моральні норми властивістю людського розуму. Такі ж погляди лежали в основі філософії французького просвітительства.

— А ще ти казав, що французи були більшими раціоналістами, ніж британці.

— Ця різниця сягає своїм корінням ще в часи середньовіччя. Коли англійці говорять " common senses ("здоровий глузд"), французи вживають близьке за значенням "evidense". Англійський вираз можна перекласти як "спільний досвід", а по-французьки це означає "очевидність", тобто те, що належить до сфери розуму.

— Розумію.

— Подібно до древніх гуманістів — Сократа та стоїків — більшість філософів епохи просвітництва несхитно вірила в людський розум. Це так впадало у вічі, що часто епоху французького просвітництва просто називали епохою раціоналізму. Нова природнича наука стверджувала, що природа організована розумно. Філософи-просвітителі вбачали своє завдання у створенні підстав для моралі, релігії та етики, які б узгоджувалися із незмінним людським розумом. Це і вело до власне ідеї просвітництва.

— Маємо третій пункт.

— Спершу належало "просвітиш" широкі верстви населення. Це мало бути абсолютною передумовою створення кращого суспільства. Вважалося, що злидні та утиски породжувалися незнанням і марновірством. Тому багато уваги приділяли навчанню дітей та простолюду. Тож не випадково педагогіка як наука виникла в епоху просвітництва.

— Отже, шкільництво бере свій початок у середньовіччі, а педагогіка — у часи просвітництва.

— Виходить, що так. Пам'яткою ідеї просвітництва став великий лексикон. Маю на увазі так звану Енциклопедію, 28 томів якої побачили світ у 1751 — 1772 роках. У роботі над нею взяли участь усі визначні мислителі тієї епохи. "Тут знайдеш усе, — казали тоді, — від способу виготовлення голки аж до способу відливання гармат".

— Наступний пункт — культурний оптимізм.

— Будь така добра й відклади листівку, доки я розповідаю.

— Вибач.

— Філософи-просвітителі були переконані, що тільки розум та знання зможуть рухати людство вперед.