Загадковий нічний інцидент із собакою - Сторінка 14
- Марк Геддон -Боюся, доведеться трохи пошуміти, тому якщо ти захочеш подивитися телевізор, то треба буде переміститися нагору, — сказав він.
— Я піду й побуду сам у своїй спальні, — відповів я.
— От і молодець, — похвалив мене він.
— Дякую за вечерю, — промовив я, оскільки це називається "бути чемним".
— Без проблем, малий, — відповів він.
І я піднявся до себе в спальню.
Коли я зайшов у спальню, то зачинив двері й дістав з-під матраца конверт. Я підніс його до світла й спробував роздивитися, що було всередині, але папір конверта був надто щільним. Я замислився, чи слід мені розкривати конверт, оскільки це була річ, яку я взяв у кімнаті Батька. Але потім вирішив, що його адресовано мені, тож і належав він мені, і я мав право його розкрити.
І я розкрив конверт.
Усередині був лист.
І ось що було написано в тому листі:
Чаптер-роуд, 451, кв. С
Вілсден
Лондон NW2 5NG
0208 887 8907
Любий Крістофере,
Вибач що пройшло стільки часу відколи я тобі останнє писала. Я була дуже зайнята. Я знайшла нову роботу й тепер працюю секритарем на заводі що робить усякі штуки зі сталі. Тобі б там дуже сподобалось. Там на заводі повно здоровенних машин що роблять сталь, ріжуть і гнуть її на всякі кути, як їм заманеться. Цього тижня вони роблять дах для кафе в якомусь торговому центрі Бірмінгема. Він буде у формі здоровенної квітки, а ще поверх нього натягнуть тент і він буде схожий на велитенський намет.
А ще ми нарешті переїхали в нову квартиру, ти сам бачиш по адресі. Тут не так гарно як на старій і мені взагалі не дуже подобається у Вілсдені, але звідси Роджеру легше добиратися до роботи і він купив цю квартиру (а стару тільки знімав) і тепер ми можемо купити собі меблю й покрасити стіни в ті кольори які нам подобаються.
Ось чому пройшло стільки часу відколи я тобі останнє писала, бо дуже втомилася поки запакувала й розпакувала всі речі, а потім звикала до нової роботи.
Зараз я теж дуже втомлена й треба іти спати, а я хочу завтра відправити цього листа тому на цьому закінчую і скоро напишу ще.
Ти мені досі не написав, тому я знаю що ти мабуть досі сердишся на мене. Вибач Крістофере. Я тебе все одно дуже люблю. Сподіваюся ти не будеш на мене злитися вічно. І я була би дуже рада якби ти написав мені листа (але не забудь надсилати його на нову адресу!)
Я весь час про тебе думаю.
І дуже сильно тебе люблю,
Твоя Мама
Цьом-цьом-цьом!
Я був зовсім спантеличений, оскільки Мати ніколи не працювала секретарем у фірмі, яка виробляла речі зі сталі. Мати працювала секретарем у великому СТО в центрі міста. І Мати ніколи не жила в Лондоні. Мати завжди жила з нами. І Мати ніколи раніше не писала мені листів.
На листі не було дати, тож я не міг вирахувати, коли Мати його написала, і замислився над тим, чи не написав цього листа хтось інший, хто видавав себе за Матір.
А потім я подивився на конверт і побачив, що на ньому стояв поштовий штамп, а на штампі — дата, і, хоча було важко розібрати шрифт, там було зазначено:
А це означало, що лист відіслали 16 жовтня 1997 року, за 18 місяців після того, як Мати померла.
А потім двері в мою спальню відчинилися, і Батько спитав мене:
— Що ти робиш?
— Читаю лист, — відповів я.
— Я закінчив свердлити. По телеку йде ота передача Девіда Аттенборо про природу, якщо тобі цікаво, — сказав він.
— Гаразд, — відповів я.
І він знову пішов на перший поверх.
Я дивився на лист і дуже напружено думав. Це була загадка, і я не міг її розв'язати. Можливо, лист потрапив не в той конверт і був написаний іще до того, як Мати померла. Але чому вона писала з Лондона? Вона ніколи не їхала з дому більше ніж на тиждень, наприклад коли гостювала у своєї кузини Рут, хворої на рак, але вона жила в Манчестері.
А потім я подумав, що, може, це був лист не від Матері. Може, це був лист до іншої людини на ім'я Крістофер, від матері того Крістофера.
Я відчув хвилювання й радість. Коли я починав писати свою книжку, то мені треба було розв'язати лише одну загадку. А тепер їх було дві.
Я вирішив того вечора більше про це не думати, оскільки в мене не було достатньо інформації і я легко міг Дійти Хибних Висновків, як містер Атенлі Джоунс зі Скотленд-Ярда, а це було небезпечно, тому що завжди треба збирати всі доступні докази до того, як починати робити висновки. Так у вас буде менше шансів припуститися помилки.
Треба було дочекатися, поки Батька не буде вдома. Тоді я піду до шафи в його спальні, подивлюся на інші листи й побачу, звідки вони та що в них написано.
Я склав лист і сховав його під матрац, аби Батько не знайшов його й не розсердився. Потім я пішов униз дивитися телевізор.
151
У світі існує багато загадок. Але це не означає, що їх не можна розв'язати. Просто вчені ще не знайшли відповіді.
Наприклад, деякі люди вірять у привидів людей, які повернулися зі світу мертвих. Дядько Террі казав, що йому зустрівся привид у магазині взуття, що в торговому центрі Нортгемптона, оскільки коли він спускався в підвал, то побачив силует у сірих одежах, що пройшов повз нижні сходинки. А коли він спустився, то підвал був порожній і дверей там не було.
Коли він розказав про це пані, яка сиділа нагорі на касі, то йому сказали, що це був Тук, привид монаха-францисканця, який колись жив у монастирі, що стояв на цьому місці сотні років тому, і саме тому торговий центр називався "Торговий центр Сірого Монаха", і вони вже до нього звикли й зовсім не боялися.
Зрештою вчені відкриють щось таке, що пояснить існування привидів, так само як вони відкрили електрику, що пояснило природу блискавки, і це може бути пов'язано з роботою людського мозку або з чимось в електромагнітному полі землі, або це взагалі буде якась нова сила. І тоді привиди вже не будуть загадкою. Вони стануть такими самими, як електрика, веселки та сковорідки з антипригарним покриттям.
Але інколи загадка зовсім не є загадкою. Ось приклад загадки, яка насправді нею не є.
У нашій школі є ставок із жабами, які там живуть, щоби ми вчилися ставитися до тварин з добротою й повагою, оскільки деякі діти зі школи огидно поводяться з тваринами й гадають, що давити хробаків або кидати в котів каміння — це кумедно.
Інколи випадають роки, коли в ставку багато жаб, а інколи випадають роки, коли мало. І якщо намалювати графік кількості жаб у ставку, то він мав би такий вигляд (але цей графік, що називається, гіпотетичний, а це означає, що цифри не відповідають дійсності і вони надані для прикладу):
І якщо подивитися на цей графік, то можна вирішити, що 1987 року була дуже холодна зима, як і 1988-го, 1989-го та 1997-го років, або що прилітала чапля й з'їла багато жаб (інколи чапля насправді прилітає й намагається з'їсти жаб, але їй заважає сітка, яку натягнули над ставком).
Але інколи холодні зими, коти чи чаплі бувають ні до чого. Інколи справа тільки в математиці.
Ось формула для обрахунку певної популяції тварин:
Nнова = λ(Nстара)(1 – Nстара)
У цій формулі щільність населення позначена як N. Коли N = 1, то популяція досягає найбільшої кількості. А коли N = 0, то популяція зникає. Nнова — це популяція певного року, а Nстара — це популяція попереднього року. А λ є тим, що називається константою.
Коли λ менше від 1, то популяція зменшується й зменшується, поки не зникає. А коли λ між 1 і 3, то популяція зростає й залишається стабільною, ось так (усі ці графіки також гіпотетичні):
А коли λ між 3 й 3,57, то популяція стає циклічною, ось так:
Але коли λ більше від 3,57, то популяція стає хаотичною, як на першому графіку.
Це було відкрито Робертом Мейєм, Джорджем Остером і Джимом Йорком. І це означає, що інколи речі стають такими складними, що неможливо передбачити, що відбудеться в майбутньому, але всі вони підкоряються дуже простим законам.
А це означає, що інколи популяція жаб, хробаків або людей може вимерти без будь-якої на те причини, просто тому, що так працюють числа.
157
Минуло шість днів, перш ніж я зміг повернутися в кімнату Батька, щоби зазирнути в коробку для сорочок у шафі.
Першого дня — а це була середа — Джозеф Флемінг зняв штани й сходив у туалет у роздягальні, і його калі були по всій підлозі, а потім він почав їх їсти, але містер Девіс його зупинив.
Джозеф їсть усе вряд. Якось він з'їв один із тих маленьких синіх блоків із дезінфектором, що висять в унітазах. А іншого разу з'їв банкноту в £50 із гаманця своєї матері. Він їсть нитки, гумки, носовички, писальний папір, фарби й пластикові виделки. Також він б'ється підборіддям і багато кричить.
Тайрон сказав, що в калях були кінь і свиня, а я заперечив, що це дурниці, але Шивон підтвердила, що він правий. То були маленькі пластикові звірі з бібліотеки, яких вчителі використовують, коли розповідають якісь історії. І Джозеф їх з'їв.
Тож я заявив, що не ходитиму в туалет за переодягальнею, оскільки на підлозі були калі і мені незатишно про це думати, хоча містер Еннісон вже встиг прийти й прибрати їх. Я напісяв у штани, і довелося вдягати змінну пару з шафи для змінного одягу в кабінеті місіс Ґасконь. Шивон сказала, що протягом двох днів я можу ходити в туалет учителів, але лише протягом двох днів, а потім мені знову доведеться користуватися учнівським туалетом. І на цьому ми домовилися.
Другого, третього й четвертого дня — а то були четвер, п'ятниця й субота — нічого цікавого не відбулося.
П'ятого дня — а то була неділя — дуже сильно дощило. Мені подобається, коли сильно дощить. Тоді таке враження, наче повсюди звучить білий шум, і це подібно до тиші, тільки не порожньої.
Я був на другому поверсі, сидів у своїй кімнаті й дивився, як надворі лилася вода. Вона лилася так сильно, що була схожа на білі іскри (це також порівняння, а не метафора). І надворі нікого не було, оскільки всі сиділи вдома. Тоді я подумав про те, що вся вода у світі взаємопов'язана і що ця вода колись випарувалася з океану десь посеред Мексиканської затоки чи моря Баффіна, а тепер вона падає перед нашим будинком, а потім піде риштаком і потрапить на станцію обробки стічної води, де її почистять, і вона піде в річку, а потім знову повернеться в океан.
А ввечері понеділка Батько отримав телефонний дзвінок від пані, у якої затопило підвал, тож йому треба було терміново їхати на виклик.
Якщо терміновий виклик лише один, то ремонтувати їде Родрі, оскільки його дружина з дітьми переїхали до Сомерсета, а це означає, що вечорами йому немає чого робити, окрім як грати в снукер, пити й дивитися телевізор, а йому треба працювати понаднормово, аби заробляти гроші й посилати їх своїй дружині, аби вона піклувалася про дітей.